Постанова

від 05.12.2019 по справі 520/6083/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 р.Справа № 520/6083/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позиача - Стриж Л.А., відповідача - Саблукова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 20.09.19 року по справі № 520/6083/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Петропуш (далі по тексту - ТОВ Петропуш , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000031408, № 00000641408, № 00000621408, № 00011861307 від 17.05.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі № 520/6083/19 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" (вул. Ярослава Мудрого, буд. 36, офіс 3,м. Харків,61024, код ЄДРПОУ 39658951 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі № 520/6083/19, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Петропуш задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену Мінфіном 06.07.2018 за № 602, стверджує, що позивач не є платником земельного податку, оскільки право власності на земельну ділянку, на якій розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, за ним не зареєстровано. Однак, відповідачем безпідставно нараховано позивачеві грошове зобов`язання із земельного податку. При цьому, обчислюючи розмір грошового зобов`язання, відповідач керувався лише рішеннями Харківської міської ради від 03.07.2013 №№ 1209/13 та 1894/15, незважаючи на те, що в розумінні п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку можуть бути виключно дані Державного земельного кадастру. Крім того, відповідачем не враховано, що будівля за адресою : АДРЕСА_1 , не є одноособовим володінням позивача, а є чотириповерховою жилою будівлею, де знаходяться інші нежитлові та житлові приміщення. У такому випадку, при визначенні площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок земельного податку, контролюючому органу необхідно було з`ясувати загальну площу будівлі, загальну площу земельної ділянки та провести розрахунок площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача пропорційно до загальної площі вказаної будівлі, однак, відповідачем цього зроблено не було. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованим нарахування позивачу грошового зобов`язання із земельного податку та застосування до ТОВ Петропуш штрафних санкцій за неподання декларації із земельного податку.

Пояснив, що за угодою із ФОП ОСОБА_1 останнім фактично здійснювалось ведення господарської діяльності позивача замість керівника ОСОБА_2 на період її хвороби. Стверджує, що реальність господарських операцій між ТОВ Петропуш та ФОП ОСОБА_1 повністю підтверджено наданими первинними документами, а висновок відповідача про відсутність економічної доцільності господарських операцій за договором із ФОП ОСОБА_1 , є помилковим. Вважає, що обов`язковим документом для фіксації результатів надання подібних послуг є лише акт здачі-прийняття послуг, а оформлення звітів законом не передбачено. При цьому, відповідачем не доведено, що в актах приймання-передачі послуг повинно більш детально розкриватися зміст та обсяг послуг, ніж це було зроблено позивачем по справі.

З посиланням на п.177.8 ст.177 ПК України стверджує про відсутність обов`язку щодо включення до розрахунків 1-ДФ за 3 квартал 2016 року, 1 та 3 квартал 2017 року даних про виплачені доходи фізичним особам - підприємцям за ознакою "157".

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі № 520/6083/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що 04.03.2015 за позивачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення 1 поверху 1-8 в літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 . А відтак, в силу п.287.8 ст.287 ПК України, з цієї дати позивач є платником земельного податку незалежно від того, чи зареєстроване за ним право на земельну ділянку.

Вважає, що господарські операції ТОВ Петропуш із ФОП ОСОБА_1 не підтверджені документально (до перевірки не надано документів, які б підтверджували факт надання офісних послуг позивачу ФОП ОСОБА_1 та облік наданих виконавцем послуг), та не мають розумної ділової (економічної) мети (у перевіреному періоді ТОВ Петропуш мало всього одного контрагента-орендаря приміщень, а вартість супутніх послуг, що надавались ФОП ОСОБА_1 , перевищує вартість основної послуги зі здавання в оренду власного нерухомого майна). Враховуючи викладене, стверджує, що позивач власними силами отримувало рахунки з комунальних служб та кореспонденцію, готувало та передавало рахунки на оплату орендних послуг та компенсацію комунальних послуг, тобто, самостійно здійснювало господарську діяльність без залучення сторонніх організацій, а метою договору від 03.01.2017 із ФОП ОСОБА_1 було штучне формування податкового кредиту.

З посиланням на пп. б п.176.2 ст.176, п.292.9 ст.292 ПК України вказав, що у разі нарахування (виплати) доходів позивач зобов`язаний, як податковий агент, відобразити в податковому розрахунку за формою 1-ДФ всі виплачені доходи фізичним особам, у т.ч. й самозайнятим особам, зокрема, фізичним особам-підприємцям - за ознакою доходу 157 . Однак, позивачем всупереч наведеним нормам не відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ доходи, виплачені ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу грошове зобов`язання із земельного податку, збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподачу звіту із земельного податку та порушення при оформленні звіту за формою 1-ДФ, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2016 по 07.04.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 07.04.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2015 по 07.04.2019.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2019 № 1342/20-40-14-08-09/39658951, яким зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, пп. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Мін`юсті 19.01.2000 за № 27/4248, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39 150 грн., в тому числі за 2017 рік на 39 150 грн;

- п. 287.1. п. 287,8 ст. 287 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено плату за землю на загальну суму 6 897,83 грн., в тому числі за: 2016 рік - 2 655,81 грн., 2017 рік - 2 815,16 грн., 2018 рік - 1 426,86 грн;

- п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України - не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016, 2017,2018 роки;

- пп «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України - не включено до розрахунків за формою №1-ДФ за 3 квартал 2016 року, за 1 квартал та 3 квартал 2017 року дані про виплачені доходи фізичним особам підприємцям за ознакою « 157» .

Позивачем було подано заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі наведених вище висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 17.05.2019 були складені податкові повідомлення - рішення:

- 00000631408 про збільшення позивачу грошових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб на суму 8622,29 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6897,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1724,46 грн.);

- 00000641408 про застосування штрафних санкцій за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 510,00 грн;

- 00000621408 про збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48937,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 39150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9787,50 грн.);

- 00011861307, яким було застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем безпідставно не нараховувався та не сплачувався земельний податок за 2016-2018 роки, не подавались декларації зі сплати земельного податку, не декларувались доходи, виплачені позивачу фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Крім того, за висновком суду першої інстанції, реальність угоди між ТОВ «Петропуш» з ФОП ОСОБА_1 в ході розгляду справи не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позивачем завищено витрати за рахунок сум, виплачених ФОП ОСОБА_1 , та занижено грошове зобов`язання з податку на прибуток.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі по тексту - П (С) БО 16), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пп. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 «Витрати» не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати - інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

За визначенням п.3 П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції встановлено, що 03.01.2017 між ТОВ «Петропуш» в особі директора Дубенко Світлани Петрівни (Замовник) укладено договір про надання послуг із ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ) (Виконавець).

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та їх оплатити.

Згідно з додатковою угодою від 18.01.2017 до договору про надання послуг від 03.01.2017, пункт 1 договору викладено у наступній редакції: «Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених Договором від 03.01.2017 та цією Додатковою угодою. Виконавець виконує роботи по упорядкуванню справ Замовника за 2016 рік і на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера Замовника в 2017 році, до часу одужання директора ОСОБА_2 , які відповідають його видам діяльності.

Відповідно до пункту 3 договору від 03.01.2017, вартість послуг становить 43500,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження реальності надання послуг за договором від 03.01.2017 позивачем надано до матеріалів справи копії актів прийому-передачі наданих послуг №1 від 31.01.2017, №2 від 28.02.2017, №3 від 31.03.2017, №4 від 30.04.2017, №5 від 21.05.2017 на суму 43500,00 грн. кожен, всього на загальну суму 217 500 грн без ПДВ, та калькуляцію до договору від 03.01.2017 (т.1, а.с.42-47).

Слід вказати, що зміст наданих послуг, наведений у всіх зазначених актах, є ідентичним: фінансове планування; отримання та передача рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, а саме : КП Харківводоканал , ПАТ Харківобленерго , КП Харківські теплові мережі , КП Жилкомсервіс ; отримання та передача кореспонденції; підготовка та передача рахунку на оплату послуг оренди; підготовка та передача рахунку на компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих орендатором; підготовка та передача для підписання акту приймання-передачі послуг оренди; підготовка та передача для підписання акту з компенсації вартості комунальних послуг, спожитих орендатором; контроль виконання фінансового плану замовника.

Разом з тим, жодних первинних документів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, які наведені в актах наданих послуг, позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду першої інстанції.

Пунктом 2.2.5 договору про надання послуг від 03.01.2017 передбачено ведення Виконавцем - ФОП ОСОБА_1 обліку наданих послуг, проте, ані до перевірки, ані до матеріалів справи позивачем не надано документів, які б підтверджували даний факт.

Позивачем на підтвердження отримання послуг ФОП ОСОБА_1 надано до матеріалів справи калькуляцію до договору від 03.01.2017, якою встановлено перелік послуг, строк їх виконання та вартість із розрахунку на 1 місяць, а саме: вартість загалом на суму 43500 грн. включає в себе отримання рахунків (дублікатів рахунків) з комунальних служб на оплату комунальних послуг та контроль за їх сплатою, строк виконання - по наданню, сума 2500,00 грн; підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди, компенсації комунальних послуг та контроль за оплатою, строк виконання - 1, 2 число місяця, сума 1000,00 грн; зняття показів з лічильника та подання звіту в АК «Харківобленерго» , строк виконання - 08-09, сума 500,00 грн; підготовка та передача актів приймання-передачі компенсації комунальних послуг та контроль за оплатою, строк виконання - після одержання та сплати рахунків, сума 3500,00 грн; упорядкування справ за 2016 рік, строк виконання -1 місяць, сума 23395,00 грн; фінансове планування та контроль витрат, ведення управлінського обліку, строк виконання постійно, сума 3500,00 грн; збір, опрацювання документів за поточний місяць 2017 року, строк виконання - постійно, сума 2 000,00 грн; підготовка до здачі звітності за попередній місяць , контроль за сплатою податків, строк виконання - до 20 числа місяця, сума 1000,00 грн; підготовка до подання бухгалтерської, податкової та фінансової звітності за поточний квартал, строк виконання - постійно, сума 1000,00 грн; підготовка та укладення господарських та інших договорів, строк виконання - за необхідністю, сума -1000,00 грн; підготовка та отримання кореспонденції, строк виконання- постійно, сума 600,00 грн; канцелярські витрати, строк виконання - постійно, сума 200,00 грн; компенсація витрат на проїзд, строк виконання - постійно, сума 630,00 грн; компенсація використання власної оргтехніки, строк виконання - постійно, сума 500,00 грн; єдиний податок, строк виконання - постійно, сума 2175,00 грн.

Разом з тим, вказана калькуляція не підтверджує факт виконання послуг, які в ній зазначені.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано ані довіреностей, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 отримувались від комунальних підприємств рахунки на оплату комунальних послуг та кореспонденція, ані звітів або інших первинних документів, що підтверджують виконання тих послуг, які зазначені в калькуляції, у зв`язку з чим неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо.

Також позивачем не надано документального підтвердження укладання господарських договорів ФОП ОСОБА_1 від імені ТОВ Петропуш , доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на проїзд (чеків, записів, обліку поїздок) та на придбання канцелярських приладів в рамках надання офісних послуг позивачеві.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з калькуляцією такий вид робіт, як упорядкування справ за 2016 рік, передбачає строк виконання 1 місяць, однак, вартість цих робіт в сумі 23395,00 грн кожного місяця з січня по травень 2017 року включалась до акту приймання-передачі наданих послуг ФОП ОСОБА_1 .

Жодних пояснень з приводу вищенаведеного позивачем не надано.

З приводу доводів позивача про те, що акти наданих послуг є єдиним обов`язковим належним підтвердженням виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором від 03.01.2017, а складення жодних інших підтверджуючих документів, зокрема, звітів, законом не передбачено, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи копій актів, у них наведене лише найменування послуг, однак, будь-яка деталізація з приводу змісту та обсягу наданих послуг в актах відсутня.

Не заперечуючи того, що жодним нормативним актом не передбачено ступеню деталізації змісту та обсягу наданих послуг в актах приймання-передачі останніх, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за відсутності такої деталізації факт надання послуг повинен підтверджуватися іншими первинними документами, які давали б змогу надати оцінку про зміст та обсяг господарських операцій.

Разом з тим, як зазначалось вище, жодних документів на підтвердження факту надання послуг, зокрема, їх обліку, наявності у ФОП ОСОБА_6 А.В. повноважень на вчинення дій від імені ТОВ Петропуш , передбачених договором від 03.01.2017 (отримання кореспонденції та рахунків тощо), позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанції.

За твердженням відповідача, ТОВ Петропуш власними силами отримувало рахунки з комунальних служб на оплату комунальних послуг, самостійно одержувало кореспонденцію, самостійно готувало та передавало рахунки на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, тобто, фактично товариство самостійно здійснювало господарську діяльність без залучення сторонніх організацій або осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено запит до АТ Харківобленерго , в якому просив повідомити, хто з посадових осіб (або осіб за довіреністю) отримував рахунки (дублікати рахунків) на оплату комунальних послуг в період січень-травень 2017 року, та на підставі яких документів була підтверджена особа, яка отримувала рахунки та сплачувала за комунальні послуги (т.1, а.с.145).

Згідно з відповіддю АТ Харківобленерго , копія якої наявна в матеріалах справи, відповідальною особою за отримання документів за договорами про постачання електричної енергії була директор Дубенко С.П., яка і отримувала рахунки на оплату електроенергії (т.1, а.с.146).

Враховуючи викладене, наданими позивачем документами не спростовано вищенаведених доводів контролюючого органу та не підтверджено реальності господарських операцій з надання послуг ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 217500,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 Кодексу).

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (п.44.7 ст.44 ПК України).

Однак, позивач не надав первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 за період січня-травня 2017 року ані до перевірки, ані після її завершення до прийняття рішення контролюючим органом, як це передбачено пунктом 44.6 ст.44 ПК України, ані разом із запереченнями на акт перевірки відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України.

З огляду на викладене, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.08.2019 по справі № 160/8441/18.

Крім того, надаючи оцінку підставам для відображення вказаних витрат у податковому обліку позивача в контексті їх зв`язку з господарською діяльністю ТОВ Петропуш , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Петропуш» у перевіряємому періоді отримувало дохід від надання в оренду власного нерухомого майна (дохід отримувався до моменту реалізації нерухомого майна, яке було продано згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2018 року), отримання відшкодування комунальних послуг.

Починаючи з квітня 2016 року відповідно до договору від 01.04.2016 №1 ТОВ «Петропуш» мало одного орендатора ТОВ фірма «Б.А.Т» (код за ЄДРПОУ 25609216). Строк оренди становить 2 (два) роки (одинадцять) місяців. Отже, протягом січня-травня 2017 року вказані вище офісні послуги надавались ФОП ОСОБА_1 всього по одному орендарю, якому надавалась вся площа приміщення.

Слід відмітити, що в період дії договору від 03.01.2017 про надання послуг ФОП ОСОБА_1 - з січня по травень 2017 року, дохід ТОВ «Петропуш» від надання в оренду приміщень склав 24 000,00 грн. в місяць, а вартість замовлених у ФОП ОСОБА_1 адміністративних ( офісних ) послуг становила 43 500,00 грн. в місяць, тобто, сума витрат від «офісних послуг» ФОП ОСОБА_1 значно перевищує суму отриманих доходів від надання в оренду нежитлових приміщень.

З урахуванням викладеного, як зазначено в акті перевірки, в період з січня по травень 2017 року розмір витрат підприємства перевищує загальну суму доходу в 1,7 - 2,1 рази.

Крім того, позивачем не надано жодних пояснень з приводу того, з якою метою проводилось фінансове планування та контроль витрат, ведення управлінського обліку, оскільки в перевіряємому періоді підприємство займалося лише наданням в оренду нежитлових приміщень одному орендарю, з яким договір оренди був укладений ще в квітні 2016 року та строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, водночас згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що протягом січня-травня 2017 року ТОВ Петропуш фактично працювало собі в збиток за рахунок придбаних послуг у ФОП ОСОБА_1 .

Слід відмітити, що позивач впродовж 2016 року, з червня - грудня 2017 року, у 2018 році самостійно виконувало такі ж самі роботи, які були замовлені та оплачені на користь ФОП ОСОБА_1 та які виконувались всього п`ять місяців: з січня по травень 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі протоколу від 14.06.2017 №01/05 засідання позачергових зборів учасників ТОВ «Петропуш» , згідно з наказом від 14.06.2017 №1-ОК «Про вступ на посаду директора» Скрипников ОСОБА_7 Вадимович був призначений на посаду директора ТОВ Петропуш з 15.06.2017 по 31.07.2018.

Згідно з поданими до ДФС податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) заробітна плата директора ОСОБА_1 у ІІІ- ІV кварталах 2017 року склала 4 000,00 грн. за місяць.

З огляду на викладене, не вбачається можливим встановити економічну доцільність замовлення наведених вище послуг, їх економічну вигоду та економічний ефект.

Доводи позивача про те, що позачерговими зборами учасників ТОВ Петропуш було прийнято рішення про доцільність укладення договору із сторонньою організацією на виконання робіт щодо упорядкування справ за 2016 рік та на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера підприємства в 2017 році на час хвороби ОСОБА_2 , на думку колегії суддів, не доводять економічної обґрунтованості замовлення офісних послуг саме у ФОП ОСОБА_1 та за ціною, яка значно перевищувала як вартість доходу від основної діяльності підприємства (здача в оренду приміщень), так і заробітну плату директора підприємства.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених норм та досліджених доказів, враховуючи ненадання позивачем документів на підтвердження реальності та економічної доцільності вищезазначених господарських операцій, колегія суддів вважає вірним висновок перевірки про те, що підстави для формування витрат за договором із ФОП ОСОБА_1 у сумі 217500,00 грн. за вказаний період у ТОВ Петропуш відсутні.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2019 № 00000631408 про збільшення позивачу грошових зобов`язань із земельного податку на суму 8622,29 грн. та 00000641408 про застосування до позивача штрафних санкцій із земельного податку в розмірі 510,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Враховуючи викладене, є хибними доводи позивача про те, що він не є платником земельного податку з огляду на те, що за ним не зареєстровано право власності або право користування земельною ділянкою.

В силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26 лютого 2015 року згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна засновник (учасник) ТОВ «Планета Комфорт» у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Петропуш» у розмірі 1 014 880,00 грн. передав, а ТОВ Петропуш отримало нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира №3), загальною площею 63,9 кв.м., в літері «А-4» , що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Петровського, будинок 36.

04.03.2015 проведено державну реєстрацію власності позивача на зазначене нерухоме майно, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 8965511.

05.07.2018 вказане вище нежитлове приміщення було продане позивачем ОСОБА_8 , про що приватним нотаріусом Бистрицькою А.П. 05.07.2018 вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 41924760.

Таким чином, в період з 04.03.2015 по 05.07.2018 ТОВ Петропуш було власником нерухомого майна - нежитлового приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира №3), загальною площею 63,9 кв.м., в літері «А-4, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 36.

За таких обставин, незважаючи на те, що за позивачем не зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ТОВ Петропуш з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 по справі №826/8009/16, від 14.02.2019 по справі № 820/855/17, від 16.04.2019 по справі № 826/27838/15, від 11.06.2019 по справі № 826/14720/16.

Норми пункту 287.6 ПК України, на які посилається позивач, не суперечать наведеним положенням законодавства й визначають лише строк сплати земельного податку в разі переходу права власності (у звітному періоді) на будівлю або споруду. В силу вимог пункту 287.1 цієї ж статті землекористувачі сплачують плату за землю за фактичний період перебування землі у користуванні.

За приписами п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи, що в період з 04.03.2015 по 05.07.2018 ТОВ Петропуш мало статус платника земельного податку, позивач був зобов`язаний подавати декларації з цього податку, нараховувати та сплачувати земельний податок.

Однак, як встановлено перевіркою та підтверджено судовим розглядом, ТОВ Петропуш не нараховувало та не сплачувало земельний податок за нежитлове приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира №3), загальною площею 63,9 кв.м., в літері «А-4» , що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Петровського, будинок 36, та відповідно, не подавало декларацію за 2016, 2017, 2018 роки.

Згідно з п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на наведені норми, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування до ТОВ Петропуш штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації із земельного податку за 2016, 2017 та 2018 роки в сумі 510,00 грн. (170,00 грн. х3), та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 00000641408.

Згідно з пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Водночас, слід вказати, що позивач не був єдиним власником будівлі по АДРЕСА_1 , а мав у власності лише одне нежитлове приміщення у вказаному житловому будинку.

Відповідно до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.271.2 ст.271 ПК України).

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п.274.2 ст.274 ПК України).

Згідно з п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 722.

Враховуючи викладене, при визначенні площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, контролюючому органу необхідно з`ясувати загальну площу будівлі, загальну площу земельної ділянки на якій розташована будівля, та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, пропорційно до загальної площі вказаної будівлі.

Однак, як вбачається з акту перевірки та розрахунку податкового зобов`язання, наданого відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції, при нарахуванні суми грошового зобов`язання Головним управлінням ДФС у Харківській області не з`ясовувалась загальна площа земельної ділянки під будинком, яка підлягає обкладенню земельним податком, а бралася до уваги площа нежитлового приміщення, належного позивачу (63.9 кв.м.) та коефіцієнти, встановлені рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 : коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за відповідний рік, коефіцієнт за 1 кв.м. по зоні (6618) за адресою : м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 36 (3,19), коефіцієнт по землям комерційного використання (здавання в найм - 2,5), та ставка земельного податку - 1%.

Отже, контролюючим органом було нараховано позивачеві земельний податок виходячи лише з площі нежитлового приміщення, власником якого був позивач (63,9 кв.м.), без вирахування частки земельного податку, яка повинна сплачуватися позивачем, від загальної суми земельного податку, яка підлягає сплаті за земельну ділянку під будинком.

З огляду на викладене, здійснений відповідачем розрахунок грошового зобов`язання ТОВ Петропуш із земельного податку в сумі 6897,83 грн. не може вважатися обґрунтованим.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 00000631408 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку в сумі 6897,83 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1724,46 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17.05.2019 № 00011861307 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вказаної норми слугувало те, що ТОВ Петропуш не повідомлено податкову інспекцію про доходи, отримані фізичними особами-підприємцями, а саме: за 3 квартал 2016р. про доходи, отримані ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2 ) в сумі 500,00 грн. за супровід згідно з рахунком №СЗ54140 від 12.07.2016р., за 1 квартал 2017р. про доходи, отримані ФОП ОСОБА_1 (податковий номер 2746407979) в сумі 217500,00 грн. по платіжному дорученню №38 від 27.03.2018 (плата заборгованості згідно договору б/н від 03.01.2017), за 3 квартал 2017 р. про доходи, отримані ФОП ОСОБА_4 (податковий номер 330415656) в сумі 1604,04 грн. за мікрохвильову піч « Samsung» по платіжному дорученню №45 від 10.07.2017 згідно з рахунком №SMT00050849 від 10.07.2017, про доходи, отримані ФОП ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_3 ) в сумі 621,00 грн. за електрочайник по платіжному дорученню №44 від 10.07.2017 згідно з рахунком №64363 від 10.07.2017.

Відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

За твердженням відповідача, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент зобов`язаний відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, у т.ч. виплачені на користь самозайнятих осіб (зокрема, ФОП). Згідно з довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за ф. 1 ДФ за ознакою доходу 157 . Однак, у поданих позивачем звітах за ф. 1 ДФ відсутні доходи з такою ознакою.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (далі по тексту - Порядок № 4).

Пунктом 1.3 вказаного порядку унормовано, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Згідно з п.3.6 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватись у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу.

Додатком 1 до вказаного Порядку затверджено Довідник ознак доходів, згідно з яким дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу) має ознаку 157.

Однак, відповідно до п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

У зв`язку з викладеним, оскільки позивачем, з урахуванням п.177.8 ст.177 ПК України, не утримувався податок з доходів, виплачених ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , ТОВ Петропуш не було зобов`язане відображати суми виплачених доходів вказаним особам у звіті за формою 1-ДФ.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані в суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що вказані ФОП отримували дохід від ТОВ Петропуш за реалізацію товарів, надання послуг чи виконання робіт, не передбачених їх основним видом підприємницької діяльності, а відтак, не обґрунтовано підстав для застосування п.177.6 ст.177 ПК України.

Доказів того, що відносини між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувались на підставі цивільно-правових договорів, однак, фактично є трудовими, а їх сторони прирівняні до робітника та роботодавця (2 речення п.177.8 ст.177 ПК України), відповідачем також не надано.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено наявності у позивача обов`язку відображати у звітах за формою 1 ДФ з ознакою 157 ті доходи, які були виплачені позивачем вказаним фізичним особам-підприємцям.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим застосування до ТОВ Петропуш штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2019 № 00011861307.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що ГУ ДФС у Харківській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 00000631408 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку в сумі 6897,83 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1724,46 грн., від 17.05.2019 №00011861307 про застосування штрафних санкцій за порушення пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, діяло необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 № 00000621408 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 39150,00 грн та від 17.05.2019 № 00000641408 про застосування до ТОВ Петропуш штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації із земельного податку за 2016, 2017 та 2018 роки в сумі 510,00 грн, відповідач діяв правомірно, підстави для скасування цих податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі № 520/6083/19 через невідповідність висновків обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 № 00000631408 та №00011861307 з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанцією АТ Ідея Банк № ПН938775 від 30.05.2019 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 1921,00 грн. (т.1, а.с.3), а згідно з квитанцією АТ Ідея Банк № ПН1195791 від 21.10.2019 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги, на користь ТОВ Петропуш підлягає стягненню сума судових витрат у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме за подання позову в розмірі 299,47 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 449,21 грн..

Керуючись ст.139, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі № 520/6083/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 36, офіс 3, код ЄДРПОУ 39658951) про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 № 00000631408 та №00011861307.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 36, офіс 3, код ЄДРПОУ 39658951) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 № 00000631408 та №00011861307 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 № 00000631408 та №00011861307.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 36, офіс 3, код ЄДРПОУ 39658951) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 299 (двісті дев`яносто дев`ять) грн. 47 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 449 (чотириста сорок дев`ять) грн. 21 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі № 520/6083/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 10.12.2019 року