Постанова

від 19.09.2019 по справі 0440/7011/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/7011/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (суддя - Бондар М.В., повний текст складено 30.11.2018р.) у справі №0440/7011/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу,-

в с т а н о в и В :

ТОВ ВЕТО звернулося до суду з позовом в якому просило визнати незаконним та скасувати наказ №4879-п від 27.08.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВЕТО".

Підставами позову визначено наступне.

За позицією позивача оскаржений наказ про проведення перевірки є неправомірним, оскільки у контролюючого органу не існувало правових підстав для його видання. З цього приводу позивач вказував на те, що підприємством було правомірно відмовлено у наданні письмових пояснень та первинних документів на запит контролюючого органу, оскільки запит не був оформлений належним чином, не містив фактів порушення вимог чинного законодавства ТОВ "ВЕТО". З цих підстав позивач вказував на відсутність правових підстав для застосування відповідачем положень пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України при призначенні документальної позапланової перевірки. Крім цього, в оскаржуваному наказі відображено про необхідність перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ Зілле Трейд , які мали місце у квітні 2015 року, тобто після спливу терміну 1095 днів, що є порушенням вимог п.102.1 ст.102 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року позов задоволено. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції не погодився з аргументами позивача про невідповідність запиту контролюючого органу вимогам ст..73 ПК України. З цього приводу суд вказав на те, що такий запит містив у собі необхідну інформацію та необхідні реквізити, тобто відповідав вимогам ст..73 ПК України, а отже у позивача існував обов`язок надати контролюючому органу пояснення та витребуванні документи. В той же час, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскарженому наказі відображено період, який мав бути охоплений перевіркою та який виходив за межі строків давності (1095 днів), які встановлені п.102.1 ст.102 ПК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні

позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. З цього приводу скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам відповідача про те, що у 2016 році позивачем подавався уточнюючий розрахунок за звітний (податковий період) 2015 року, у зв`язку з чим суд дійшов необґрунтованого висновку про порушення контролюючим органом вимог п.102.1 ст.102 ПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. У відзиві позивачем фактично відображено ті обставини, які стали підставою заявленого позову, а саме те, що запит контролюючого органу про витребування документів не відповідав вимогам ст..73 ПК України, у зв`язку з чим підприємством правомірно відмовлено у наданні письмових пояснень та первинних документів на запит контролюючого органу; оскарженим наказом охоплено період, який виходив за межі строків давності, який встановлено п.102.1 ст.102 ПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем на адресу ТОВ «ВЕТО» направлено запит за вих. №10822/10/04-36-14-09 від 12.03.2018 року з вимогою про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з підприємством ТОВ «ЗІЛЛЄ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39477188) в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року, а саме податкового кредиту за квітень 2015 на суму 30 тис. грн. та витрат за 2015 рік на суму 150 тис. грн. (без ПДВ) (а.с. 14).

Листом від 05.04.2018 року позивачем надано відповідь ГУ ДФС України у Дніпропетровській області, в якій зазначено, що отриманий запит складено з порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України, оскільки в ньому не вказано конкретних обґрунтованих підстав для його надіслання, що, в свою чергу, звільняє ТОВ «ВЕТО» від обов`язку надавати відповідь на такий запит (а.с. 16-17).

27.08.2018 року відповідачем на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 пункту 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України прийнято наказ № 4879-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВЕТО» з 21.09.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗІЛЛЕ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39449098) (а.с. 12).

Вказаний наказ оскаржений позивачем у судовому порядку.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як вбачається з оскарженого наказу, правовою підставою для його прийняття відповідачем визначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, правовими підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше: контролюючим органом отримано податкову інформацію про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; по-друге, не надання платником податків пояснень та їх документальне підтвердження на обов`язковий запит контролюючого органу.

Відповідно до абз.1 п. 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно із абз.2 п. 73.3 статті 73 ПК України такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

У відповідності із абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України).

Вищенаведений запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідав вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, він містить посилання на фактичну і правову підстави направлення запиту, а саме, п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за результатом аналізу податкової інформації, отриманої і опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 та 74 ПК України, а саме зазначено про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Зілле Трейд . Запит містив опис інформації, що запитується та перелік документів, що її можуть підтверджувати. Вказаний запит підписаний в.о. начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаний запит відповідав вимогам ст..73 ПК України, а отже у позивача існував обов`язок надати контролюючому органу пояснення та витребуванні документи.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказані висновки суду першої інстанції не ставляться під сумнів відповідачем, яким подано апеляційну скаргу та не спростовуються позивачем, яким рішення суду, в частині зазначених висновків, оскаржено не було.

В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржений наказ порушує вимоги п.102.1 ст.102 ПК України.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення вказаної норми права, вказав на те, що в оскарженому наказі відображено період, який мав бути охоплений перевіркою та який виходив межі строків давності (1095 днів), які встановлені п.102.1 ст.102 ПК України.

Такі підстави для задоволення позову суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше: суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що ст.102 ПК України встановлює граничний строк саме для проведення перевірки. Вказаною нормою права визначено строки давності щодо самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків, а не строки давності щодо проведення перевірок. По-друге, суд першої інстанції, навіть виходячи із його позиції, не звернув увагу на те, що не увесь період, який мав бути охоплений перевіркою згідно спірного наказу, перевищував 1095 днів. В-третє, суд першої інстанції надав невірно оцінку аргументам відповідача про те, що у 2016 році позивачем подавався уточнюючий розрахунок за звітний (податковий період) 2015 року, а у відповідності із абз.2 п.102.1 ст.102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Так надані відповідачем докази свідчать про те, що у 2016 році (1 місяць) позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - 4 місяць 2015 року (а.с.45). При цьому, як вбачається із запиту відповідача, недостовірність визначення позивачем податкового кредиту мало місце у квітні 2015 року. Таким чином висновок суду про те, що наданий відповідачем уточнюючий розрахунок стосується інших періодів, є безпідставним.

Отже наведені судом першої інстанції обставини не можуть бути визначені як правові підстави для висновку щодо незаконності оскаржуваного наказу про проведення позапланової перевірки позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №0440/7011/18 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕТО - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 19.09.2019р.

Повне судове рішення складено 20.09.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк