Постанова

від 19.09.2019 по справі 826/9364/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9364/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Бєлкіна Л . М., представника відповідача Вовк Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень від 13 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Фінтайм звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень від 13 липня 2017 року № 17-ЦД-1-Т-л, № 18-ЦД-1-Т-л.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у спірних постановах вказано, що первісне порушення вчинене 02.04.2014 р., тобто до набрання чинності Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (набрав чинності 06.02.2015 р., далі - Закон № 1702), що у розумінні диспозиції ч. 4 ст. 24 цього закону не можна розуміти як існування обставини повторності вчинення правопорушення.

За таких обставин, апелянт вважає у спірних правовідносинах повторність вчинюваних порушень відсутньою, а висновок суду першої інстанції про протилежне - помилковим.

Також апелянт зазначає, що у якості порушення відповідачем визначено нездійснення управління ризиками, а не неправильне визначення ризику (навіть якщо воно неправильне), в той час як позивачем було зазначено рівень ризику - низький .

На думку апелянта, відповідач не стверджує та не довів, що у позивача відсутній цей комплекс заходів. Спірне визначення рівня ризику не означає відсутності системи управління ризиками розумінні п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затверджені наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 03.08.2010 р. № 126, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2010 р. за № 909/18204 (далі - Наказ № 126) передбачають надійні джерела як офіційні засоби розкриття інформації (включаючи інтернет-сторінки) Кабінету Міністрів України, Національного банку України, органів виконавчої влади України, міжнародні, міжурядові організації, задіяні у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Апелянт вважає, що Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку не є надійним джерелом в розумінні вказаних положень.

Також апелянт вважає, що критерії ризику за Наказом № 126 є лише рекомендованими і не є обов`язковими для врахування.

При цьому, апелянт зауважує, що такого критерію, як балансові показники, закон не містить.

Також позивач зауважує, що Наказ № 126 втратив чинність 08.07.2016 р., тому не може бути застосований до доказів, що відображені в опитувальнику від 12.08.2016 р.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано положення п. 22 ч. 2 ст. 6 Закону № 1702, відповідно до якого суб`єкт первинного моніторингу зобов`язаний проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, шо підлягають фінансовому моніторингу.

До Шостого апеляційного адміністративнго суду надійшов відзив, зареєстрований 13.09.2019 р. за вх. 33349, у якому відповідач зазначає, що має обов`язок у відповідності до частини 2 статті 14 Закону № 1702 у відношенні до професійних учасників ринку цінних паперів вимагати від суб`єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а в разі виявлення порушень вимог законодавства - вживати заходів, передбачених законом.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності факту повторності правопорушень відповідач посилається на положення ч. 4 ст. 24 Закону № 1702 та вважає, що норми Закону України № 249 та Закону України № 1702 є ідентичними, а отже посилання позивача на те, що санкція за повторно вчинене порушення не може бути застосованою - є безпідставним.

Відповідач просить суд апеляційної інстанції не брати до уваги доводи апелянта щодо втрати чинності Критеріями № 126, оскільки на момент вчинення ТОВ Фінтайм порушення вони були чинними, оскільки втратили свою чинність з 19.08.2016 р.

Також, на думку відповідача, не можна брати до уваги доводи позивача стосовно того, що Критерії оцінювання № 126 носять для суб`єктів первинного фінансового моніторингу рекомендований (інформативний) характер, оскільки положеннями Закону 1702 прямо визначено обов`язок проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем складено акт № 10-ЦД-1-Т-л про правопорушення від 29 листопада 2016 року, яким встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 11 Закону № 1702: при здійсненні ідентифікації та вивчення клієнта ПрАТ Амріта позивач, як суб`єкт фінансового моніторингу, визначив рівень ризику цього клієнта як низький .

Згідно пункту 11 опитувальника (для юридичної особи - резидента) ПрАТ Амріта від 12 серпня 2016 року до договору № 290-Д від 18 березня 2016 року діяльність юридичної особи за даними фінансової звітності є збитковою. Розмір статутного капіталу складає 100080, 00 грн. Інформація про порядок та місце оприлюднення останньої річної фінансової звітності www.smida.gov.ua. Згідно даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України зазначено: розрахункова вартість чистих активів (тис. грн.) за звітний період склала "-4", за попередній - "12.5"; статутний капітал (тис. грн.) та скоригований статутний капітал (тис. грн.) за звітний та за попередній періоди склав "100.1"; висновок: вартість чистих активів акціонерного товариства менша від статутного капіталу (скоригованого). Вартість чистих активів товариства менша від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом. Відповідно до вимог пункту 3 статті 155 Цивільного кодексу України передбачена ліквідація товариства. Оскільки вартість чинних активів ПрАТ Амріта є меншою від уставного капіталу, рівень ринку такого клієнта не може бути визначений як низький . Дане порушення вчинено позивачем повторно згідно постанови № 19-ЦД-1Т-л про накладення санкції за правопорушення від 02 квітня 2014 року.

За результатами розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, уповноваженими особами відповідача прийнято постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 17-ЦД-1-Т-л від 13 липня 2017 року, відповідно до якої до ТОВ "Фінтайм" застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 25 000, 00 грн.

Актом відповідача № 11-ЦД-1-Т-л від 29 листопада 2016 року про правопорушення встановлено порушення ТОВ "Фінтайм" пункту 22 частини другої статті 6 Закону № 1702, а саме: під час вивчення клієнта ОСОБА_2 (фізична особа - нерезидент), позивачем не з`ясовано інформацію про зміст діяльності клієнта та фінансовий стан. Згідно опитувальника для фізичної особи (нерезидент) ОСОБА_2 від 04 серпня 2016 року, пунктом 7 зазначено: "Інформація про фінансовий стан: заробітна плата". Дане поняття не дає можливості встановити фінансовий стан клієнта. В пункті 8 "Зміст діяльності" та пункті 8.1 "Місце роботи, займана посада" опитувальника відсутня будь-яка інформація. Дане порушення вчинено позивачем повторно згідно постанови № 18-ЦД-1Т-л про накладання санкції за правопорушення від 02 квітня 2014 року.

За результатами розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, уповноваженими особами відповідача прийнято постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 18-ЦД-1-Т-л від 13 липня 2017 року, відповідно до якої до ТОВ "Фінтайм" застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 25 000, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні від 30 жовтня 1996 року№ 448/96-ВР визначено, що основним завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону № 1702 державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення здійснюються щодо професійних учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) (крім банків) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 Закону № 1702 зазначені у частині першій цієї статті суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов`язані:

1) здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції регулювання і нагляду за суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Нагляд за виконанням вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, банками, віднесеними до категорії неплатоспроможних, щодо яких запроваджена процедура тимчасової адміністрації або ліквідації, здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому ним порядку;

2) забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб`єктам первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі надавати роз`яснення з питань застосування законодавства у цій сфері);

3) здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб`єктами первинного фінансового моніторингу, для обмеження (зменшення) ризиків під час їх діяльності;

4) вимагати від суб`єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом. Порядок застосування до суб`єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб передбачених цим Законом санкцій, пред`явлення вимог, а також здійснення контролю за їх виконанням визначається відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу;

5) проводити перевірку наявності професійної підготовки відповідальних працівників та організації професійної підготовки інших працівників суб`єктів первинного фінансового моніторингу, залучених до проведення фінансового моніторингу, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

6) інформувати спеціально уповноважений орган з метою виконання покладених на нього завдань про виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення суб`єктами первинного фінансового моніторингу та заходи, вжиті до суб`єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб за вчинені порушення законодавства у цій сфері;

7) щороку, але не пізніше ніж протягом січня наступного року надавати спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про дотримання суб`єктами первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті до суб`єктів первинного фінансового моніторингу та/або посадових осіб з метою їх усунення та/або недопущення у подальшій діяльності;

8) забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб`єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;

9) погоджувати із спеціально уповноваженим органом проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов`язаних з виконанням вимог цього Закону;

10) подавати спеціально уповноваженому органу інформацію, зокрема документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством;

11) вживати відповідно до законодавства заходів щодо перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюватимуть чи здійснюють управління, мають намір набути істотну участь (або є кінцевими вигодоодержувачами) у суб`єктів первинного фінансового моніторингу;

12) вживати відповідно до законодавства заходів для недопущення до управління суб`єктами первинного фінансового моніторингу осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість за корисливі злочини або тероризм;

13) вживати у випадках, встановлених законодавством, заходів для недопущення формування капіталу відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити на підставі офіційних документів або їх копій, засвідчених в установленому порядку;

14) використовувати інформацію спеціально уповноваженого органу про ознаки можливого порушення суб`єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення для встановлення наявності відповідних порушень;

15) подавати (за наявності) спеціально уповноваженому органу інформацію про припинення діяльності суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 1702 суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно п. 5 Наказу № 126 оцінювання ризику здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг.

Уперше рівень ризику визначається та фіксується суб`єктом під час встановлення ділових відносин з клієнтом. У разі якщо клієнт підпадає хоча б під один із цих Критеріїв ризику, рівень ризику такого клієнта не може визначатися як низький .

У відповідності до п. 8 Наказу № 126 оцінювання ризику за типом клієнта здійснюється за такими критеріями, якщо клієнт є підприємством, про яке з надійних джерел відомо, що воно не знаходиться за місцем державної реєстрації, не надає передбачену законодавством звітність та вартість його чистих активів є меншою від статутного капіталу.

Зазначаючи про ненадійність джерела, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на невідповідність Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку переліку надійних джерел.

В той же час, позивачем доводами позовної заяви та доводами апеляційного скарги жодним чином не спростовано виявлене порушення у вигляді невідповідності критерію ризику низький статусу контрагента з ознаками збитковості.

Відтак сам по собі довід про надійність джерела має також супроводжуватися належними доказами, що спростовують вказану інформацію. Натомість, в межах даного спору така інформація позивачем не заперечується, а отже не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У відповідності до п. 22 ч. 2 ст. 6 Закону № 1702 суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Згідно ч. 9 Р. V Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.03.2016 р. № 309, під час вивчення клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу з`ясовує інформацію про фінансовий стан клієнта, інформацію про зміст діяльності клієнта.

Після отримання інформації про фінансовий стан клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу проводить аналіз її відповідності з інформацією про зміст діяльності клієнта.

Факт нез`ясування цих обставин позивачем також не заперечується. Натомість апелянт зауважує, що Наказ № 126 носить рекомендаційний характер, та якість здійсненого моніторингу не має перевірятися відповідачем за умови його здійснення, хоч і неналежним чином.

Вказані доводи спростовано вищенаведеними нормами права та оцінка судом першої інстанції обставинам справи в цій частині надана вірно.

В той же час, до набрання чинності Законом № 1702 (з 06.02.2015 р.) був чинним Закон України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму від 28 листопада 2002 року № 249-IV (далі - Закон № 249), положення якого були застосовані при притягненні позивача до відповідальності 02.04.2014 р.

Станом на цю дату, частиною 4 ст. 23 Закону № 249 було визначено, що повторне (протягом року) порушення суб`єктами первинного фінансового моніторингу - юридичними особами або громадянами, які є суб`єктами підприємницької діяльності, вимог цього Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для громадян, які є суб`єктами підприємницької діяльності, - у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Вказаною нормою повторність порушення визначалась як така, що має місце протягом одного року з моменту вчинення.

Частина 1 статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в пункті 2 рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається колегією суддів, на час вчинення попередніх правопорушень повторність обмежувалася річним терміном вчинення та станом на дати оформлення анкет - опитувальників (18.03.2016 р., 12.08.2016 р., 04.08.2016 р.) втратила свою актуальність.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність в діях позивача ознак повторності вчинення правопорушення, оскільки, фактично, Законом № 1702 законодавець змінив строк можливості притягнення позивача за повторне правопорушення, що було вчинене позивачем за інших норм законодавства, в бік погіршення становища позивача, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин, що виникли станом на 02.04.2014 р., положень Закону № 1702.

З огляду на наведене, не спростовуючи наявність в діях позивача складу правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, як такі, що передбачають санкцію не властиву для встановлених видів порушень.

Відтак доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 139 КАС України наявні також підстави для перерозподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 8000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень від 13 липня 2017 року задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 17-ЦД-1-Т-л про накладення санкції за правопорушення від 13 липня 2017 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 18-ЦД-1-Т-л про накладення санкції за правопорушення від 13 липня 2017 року.

Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ЄДРПОУ 37956207, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Московська, 8, корпус 30) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінтайм (ЄДРПОУ 35893230, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 57 - Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8000, 00 гривень (вісім тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 19.09.2019 р.)