Постанова

від 19.09.2019 по справі 360/267/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №360/267/19

адміністративне провадження №К/9901/21552/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , законного представника малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/267/19 за позовом ОСОБА_4 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, у якому позивач просила суд скасувати рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області № 28/04 від 15 листопада 2018 року "Про визначення опорного закладу освіти, його філії та припинення діяльності закладу шляхом реорганізації".

В обґрунтування вимог посилається на те, що рішення відповідача від 15 листопада 2018 року не відповідає нормам Конституції України, порушує права позивача та інтереси, як жителя села Вишневе та як члена територіальної громади села Вишневе та Чмирівської об`єднаної територіальної громади, права та інтереси дитини позивача - ОСОБА_5 , який навчається в Вишневській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Права та інтереси інших батьків дітей та самих дітей, які проживають в селах Вишневе, Оріхово та Новоомелькове та навчаються у Вишневській школі, вчителів Вишневської школи, які також є мешканцями цих сіл та членами територіальних громад сіл Вишневе, Оріхово та Новоомелькове Старобільського району Луганської області. Права та інтереси інших членів цих територіальних громад та самих територіальних громад сіл Вишневе, Оріхово та Новоомелькове Старобільського району Луганської області загалом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року апеляційне провадження у справі № 360/267/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_4 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про скасування рішення закрито, як помилково відкрите.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем оскаржено ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб.

Вказував, на приписи частини п`ятої статті 49 КАС України, відповідно до яких ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

При цьому зазначив, що статтею 294 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що ним помилково відкрито апеляційне провадження по даній справі, оскільки ухвала суду за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб не підлягає апеляційному оскарженню.

В даному випадку, заявник має право включити заперечення проти такої ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

При цьому вказав, що за даними програми Діловодство спеціалізованого суду станом на дату подання заявником апеляційної скарги - 02 травня 2019 року, судом не прийнято рішення у справі.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що суд першої інстанції помилково вказав в резолютивній частині ухвали, що така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, як помилково відкрите.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , законний представник малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 27 травня 2019 року дійшов до помилкового висновку, що нею подана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції від 23 квітня 2019 року в даній справі про відмову про вступ в справу третіх осіб, тоді як предметом її апеляційної скарги було незаконне повернення судом першої інстанції позовної заяви заявникам.

Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції навмисно викривив предмет та зміст апеляційної скарги, щоб закрити провадження і не розглядати апеляційну скаргу по суті.

Позиція інших учасників справи

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Рух касаційної скарги

12 липня ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М., відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , законного представника малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/267/19 за позовом ОСОБА_4 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про скасування рішення.

18 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 19 вересня 2019 року.

Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про скасування рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області № 28/04 від 15 листопада 2018 року відносно визначення опорного закладу освіти, його філії та припинення діяльності закладу шляхом реорганізації.

На 23 квітня судом було призначено проведення підготовчого засідання в цій справі.

23 квітня 2019 року на адресу суду першої інстанції у справі за даним позовом надійшла позовна заява ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, які зазначили себе в якості третіх осіб в справі № 360/267/19 та заявили вимоги про:

- скасування рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області № 28/04 від 15 листопада 2018 року про визначення опорного закладу освіти, його філії та припинення діяльності закладу шляхом реорганізації в частині, яка стосується виключно Вишневської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Залишити в силі ту частину рішення, що не стосується Вишневської школи;

- скасування рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області № 33/2 від 12 березня 2019 року про затвердження структури та штатної чисельності Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Чмирівський ліцей" Чмирівської сільської ради в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в задоволенні вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей про вступ до участі в розгляді справи № 360/267/19 в якості третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору - відмовлено за необгрунтованістю.

Вказаною ухвалою матеріали позовної заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про скасування рішень повернуто заявникам.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 360/267/19 за вказаним позовом.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 360/267/19.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року апеляційне провадження у справі у справі № 360/267/19 за вказаним позовом закрито, як помилково відкрите.

Вказана ухвала від 27 травня 2019 року є предметом оскарження у касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

Згідно з частиною п`ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Статтею 294 КАС України визначені ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не оскаржується в апеляційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для залучення третіх осіб до участі у справі, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у статті 294 КАС України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Положеннями КАС України визначено порядок оскарження ухвали суду за результатами розгляду питання вступу у справу третіх осіб, який виключає можливість оскарження такої ухвали окремо від рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене, необхідною процесуальною нормою для прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року про відмову у залученні третіх осіб є відмова у відкритті апеляційного провадження.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року вказане апеляційне провадження у справі № 360/267/19 за вказаним позовом закрито, як помилково відкрите.

Проте, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд не може обмежуватись лише встановленням факту процесуального порушення і фактично, вдався до такого явище як "правовий пуризм".

Слід відмітити, що поняття "правового пуризму" введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Тому, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Процесуальні норми є вторинними в порівнянні з матеріальними, оскільки призначення процесуальних норм полягає в забезпеченні реалізації матеріальних норм. Це означає, що характер, зміст і призначення процесуальних норм, які складають зміст процесуального права (має на меті забезпечення організаційної діяльності із застосування норм матеріального права), підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому обумовлюються ними та є похідними від них.

Посилання скаржника на частину 1 статті 51 КАС України є необґрунтованим, оскільки судом не постановлялася ухвала про надання скаржникам статусу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Отже, скаржник не набув прав позивача.

В ухвалі суду першої інстанції повернення матеріалів позовної заяви стало наслідком відмови суду у вступ скаржника, як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у розгляді справи.

Таким чином питання повернення матеріалів позовної заяви не могло бути предметом окремого апеляційного оскарження, оскільки спірною ухвалою вирішувалось питання вступу третьої особи у розгляд справи.

При цьому помилкове роз`яснення судом першої інстанції щодо порядку оскарження ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року не змінює переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначеного статтею 294 КАС України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року.

Таким чином доводи викладені у касаційній скарзі щодо незаконного повернення судом першої інстанції позовної заяви заявникам, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, оскільки предметом перегляду апеляційної скарги є ухвала про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей про вступ до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо, без вирішення справи по суті позовних вимог.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29)

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі не підлягає скасуванню.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , законного представника малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов