УХВАЛА
19 вересня 2019 року
Київ
справа №686/15024/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45841/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О. та судді Чиркіна С.М., розглянувши у порядку попереднього розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Гринчук Олесі Федорівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватна фірма "А і Є", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування внесення змін у Єдиний державний реєстр відомостей про приватну фірму за касаційною скаргою приватної фірми "А і Є" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Петричковича А.І. від 19 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е. С. від 12 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати внесення змін державним реєстратором виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Гринчук Олесею Федорівною 10 серпня 2016 року №1673 10500 3400 2191 та № 1673 10700 3500 2191 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації змін до установчих документів приватної фірми "А і Є" та відомостей, що не пов`язані зі змінами в установчих документах приватної фірми "А і Є", а саме: щодо зміни статутного або складеного капіталу, зміни складу або інформації про засновників, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подане рішення про внесення змін до установчих документів, оформлене протоколом загальних зборів власників приватної фірми "А і Є" від 14 липня 2016 року, суперечило вимогам пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації.
Касаційну скаргу подано до суду 02 серпня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватної фірми "А і Є" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.
В обгрунтування касаційної скарги Приватна фірма "А і Є", зокрема, посилається на порушення судами норм процесуального права, зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку скаржника, якщо реєстраційні дії здійснено на основі юридичних фактів, щодо яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть вирішуватись питання, пов`язані з державною реєстрацією, то такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Отже, в даній справі, суди дійшли помилкового висновку про те, що державний реєстратор повинен був перевірити рішення засновників від 14 червня 2014 року на відповідність чинному законодавству.
Колегією суддів встановлено, що скаржник у касаційній скарзі оскаржує судові рішення з мотивів порушення судами правил предметної юрисдикції.
Відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує постанови суду першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то у відповідності до частини шостої статті 346 КАС України наявна підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року ("Golder v. the United Kingdom" № 4451/70). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" від 17 січня 2012 року ("Stanev v. Bulgaria" № 36760/06).
Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 343, 346, 347, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Передати справу №686/15024/16-а за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Гринчук Олесі Федорівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватна фірма "А і Є", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2019 |
Оприлюднено | 22.09.2019 |
Номер документу | 84405560 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Желєзний І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні