Постанова

від 19.09.2019 по справі 826/18356/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №826/18356/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року (Суддя: Огурцов О.П.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року (Судді: Земляна Г.В., Горбань Н.І., Межевич М.В.),

у справі № 826/18356/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними дії, та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 40226552201 від 28.08.2013, № 40026552201 від 28.08.2013 та № 40126552201 від 28.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №40226552201 від 28.08.2013, №40026552201 від 28.08.2013 та №40126552201 від 28.08.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи касаційної скарги обґрунтував відсутністю підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин по отриманню послуг від контрагентів за спірний період, а саме: 1) витрат за 2012 рік на консультаційні послуги від нерезидентів "TIP GOW" та ТОВ "Пректікел Піг Солюшнз", вартість яких складає 324 370 грн, щодо надання підтримки фермерам клієнтів, отриманих від "TIP GOW" та документальне підтвердження змісту та обсягу консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Пректікел Піг Солюшнз", зокрема порядок, місце надання таких послуг, та не конкретизовано особу (ферму клієнта), якій надаються консультаційні послуги; 2) перевіркою встановлено, що позивач заключав договори на транспортно-експедиційні послуги з наступними підприємствами: ТОВ "Транс Бізнес Лайн" (ЄДРПОУ 38113458), ПП "ВКФ "Експостач" (ЄДРПОУ 32466363), ПП "Валга" (ЄДРПОУ 30285569), зокрема, на підтвердження транспортних послуг від вищенаведених контрагентів позивачем надані замовлення, рахунки-фактури та акти виконаних послуг, проте, тільки товарно-транспорті накладні є належним підтвердженням послуг з перевезення. До того ж, згідно отриманих відповідей УДАІ УМВС України в Полтавській та Дніпропетровській області за вказаними підприємствами автотранспортні засоби не зареєстровані.

Крім цього, відповідач посилався на нереальність господарських операцій з ТОВ "Транс Бізнес Лайн" та ПП "ВКФ Експостач враховуючи висновки зустрічних актів перевірки ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська № 1816/225/32466363 від 10.12.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВКФ "Експостач", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий 2012 року, а також ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська № 52/224/38113458 від 04.04.2013 року про результати зустрічної звірки ТОВ "Транс Бізнес Лайн" щодо не підтвердження реального здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012. До того ж вказаними підприємствами за періоди з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року не декларуються отримані доходи та витрати, податок на прибуток до бюджету не сплачено.

Вищевикладене свідчить про відсутність фактичного отримання позивачем послуг від наведених контрагентів. Доводи касаційної скарги є ідентичними висновкам викладеним в акті перевірки № 448/22-4/32708265 від 13.05.2013 року.

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу позивач стверджує, що ним документально підтверджено отримання та надання послуг від вказаних контрагентів, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. З врахуванням викладеного просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін (том 17 арк. справи 212-222).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в період з 11.03.2013 року по 19.04.2013 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2011 року по 30.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 448/22-4/32708265 від 13.05.2013 року з висновками про порушення позивачем підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 340 249,00 грн., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 173 061,00 та завищено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 223 559,00 грн., а також підпунктів 14.1.47, 14.1.180 , підпункту 14.1 статті 14, пп.164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пп.167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 3 467,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, з врахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2013 року № 3016/10/26-15-10-04-04 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 40126552201 від 28.08.2013 року про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 202 843,50 грн, з яких за основним платежем 162 275 грн та штрафні санкції в сумі 40 568,50 грн.

- № 40226552201 від 28.08.2013 року про збільшення податку на прибуток на загальну суму 400 224,00 грн, у тому числі: основний платіж 327 148 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 73 076,00 грн;

- № 40026552201 від 28.08.2013 року, яким зменшено від`ємне значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 222 392,00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на правильність формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із контрагентами за спірний період у зв`язку з їх документальним підтвердженням.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом касаційної інстанції, в доводах касаційної скарги відповідач посилався на: 1) документальне не підтвердження позивачем консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Пректікел Піг Солюшнз" та "TIP GOW"; 2) не підтвердження транспортних послуг з перевезення, наданих позивачу ТОВ "Транс Бізнес Лайн" (ЄДРПОУ 38113458), ПП "ВКФ "Експостач" (ЄДРПОУ 32466363), ПП "Валга" (ЄДРПОУ 30285569).

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

1) Як встановлено судами, між ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" та "TIPCow", "Пректікел Піг Солюшнз" було укладено договори про сприяння діяльності та надання консультаційних послуг № VED 05/11 від 12.12.2011 року та № VED 05/12 від 26.10.2012 року, а саме: надання підтримки фермерам клієнтів замовника протягом візитів до України; забезпечення навчання (на роботі) персоналу замовника в Україні; надання підтримки та вжиття подальших заходів за допомогою електронної пошти, що пов`язано з розрахунком раціону та формулюванням порад для клієнтів замовника. До того ж позивачем були укладені договори на транспортно - експедиційні послуги по перевезенню вантажів з наступними контрагентами: ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "ВКФ Експостач", ПП "Валга".

Факт отриманих послуг від "TIPCow" та "Пректікел Піг Солюшнз" підтверджується наступними первинним документами: актами приймання - передачі наданих послуг, письмовими звітами та консультаціями, копії яких наявні в матеріалах справи, а факт здійснення позивачем оплати за отримані послуги випискою по рахунку.

До того ж, отримані послуги від TIPCow" та "Пректікел Піг Солюшнз" за договорами № VED 05/11 від 12.12.2011 та № VED 05/12 від 26.10.2012 року в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ПАТ "Агро-Союз" за договором поставки № 12 від 28.11.2011 року, ТОВ "Золоті Луки" за договором поставки № СХ130513 від 13.05.2013 року з ТОВ "Кишенці" за договором № МК151112 від 15.11.2012 року, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, видаткових накладних, податкових накладних, технічними блоками до консультацій.

2) Щодо доводів відповідача про не підтвердження позивачем отриманих від ТОВ "Транс Бізнес Лайн" (ЄДРПОУ 38113458), ПП "ВКФ "Експостач" (ЄДРПОУ 32466363), ПП "Валга" (ЄДРПОУ 30285569) послуг з перевезення суд зазначає наступне.

На підтвердження факту отримання ТОВ Цехаве Корм ЛТД транспортних послуг з перевезення вантажу (корму Цехавіт Піг) позивач надав судам:

1. Договори транспортного експедирування: від 01.10.2012 року (укладений з ТОВ "Транс Бізнес Лайн"), від 01.08.2012 року (укладений з ПП "ВКФ "Експостач"), від 01.03.2012 року № 010312 (укладений з ПП "Валга"), предметом яких є надання позивачу (далі - замовнику) вищенаведеними контрагентами (далі - експедитори) послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом на території України.

Згідно з вимогами договору, перевезення вантажів виконуються експедитором на підставі заявок, наданих замовником, а вартість вантажів зазначається в заявках (п.1.2, 1.3 договору). У заявках зазначаються: марка транспортного засобу, кількість транспортних одиниць, кількість, рід і характер вантажу, маршрути, реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача; графік подачі транспорту та строк доставки в місце призначення, особливості якості вантажу (п. 2.2 договору).

Крім цього, згідно з п. п. 3.4 договору, експедитор зобов`язаний у строки та місце, визначені у заявці замовника, подати технічно справний автомобільний транспорт, пригідний для здійснення перевезення заявленого вантажу та відповідаючий вимогам міжнародних стандартів та законодавству України про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Крім цього, у відповідності до п. 3.1 договору для виконання перевезень за заявками замовника має право залучати додатковий транспорт.

У відповідності до п. 3.5 договору, окрім іншого передбачено, що підставою для прийняття вантажу є товарно-транспортні накладні.

На підтвердження послуг за вищенаведеними договорами позивачем надані суду належним чином завірені копії замовлень на транспортно-експедиційні послуги та товарно-транспортних накладних, які в свою чергу містять всі належні реквізити, в тому числі: марку транспортного засобу (належного експедиторам (контрагентам) позивача), кількість транспортних одиниць, кількість, назву вантажу, маршрути, реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача; графік подачі транспорту та строк доставки в місце призначення. Крім цього на отримання послуг з перевезення вантажу (корму) складені акти приймання-здачі наданих послуг (том 1-13, том 14 а.с 1-113).

До того ж, в підтвердження факту здійснення оплати за надані послуги ТОВ "Транс Бізнес Лайн" за період з 23.11.2012 року по 31.12.2012 року, ПП "ВКФ Експостач" за період з 01.10.2012 року по 04.04.2012 року, ПП "Валга" за період з 07.03.2012 року по 31.12.2012 року надав суду виписки з банку від 13.09.2013 року № 70-1-1/18-40 про оплату позивачем на користь ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "ВКФ Експостач", ПП "Валга" послуг з перевезення (том 16 а.с 68-78).

Посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність декларування доходу ПП Валга від господарської діяльності, зокрема з позивачем, судова колегія не приймає, оскільки дотримання фінансової дисципліни не може бути покладено в провину контрагента по формуванню витрат та податковому кредиту.

Відповідачем під час судового розгляду не надано судам жодних доказів невідповідності цих документів вимогам законодавства, або доказів неможливості їх прийняття на підтвердження взаємовідносин з контрагентами.

Отже наявність вищенаведених первинних документів спростовує посилання відповідача в касаційній скарзі про не підтвердження наданих контрагентами позивача послуг з перевезення.

Посилання відповідача на те, що транспортні засоби не зареєстровані за підприємствами, не може свідчити про нереальність цих послуг за встановленого податковим органом факту наявності таких транспортних засобів. Доказів протилежного податковим органом не надано.

До того ж акт перевірки містить посилання на марки транспортних засобів, їх власників, та реєстраційні номери автомобілів.

Крім цього, врахований відповідачем при проведенні перевірки акт ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська № 52/224/38113458 від 04.04.2013 року взагалі включав перевірку по взаємовідносинам ТОВ "Транс Бізнес Лайн" з іншими контрагентами, серед яких позивач відсутній.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи і свідчить про недоведеність порушень, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко