Постанова

від 02.09.2019 по справі 347/1237/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 347/1237/18

провадження № 61-11461 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: державний навчальний заклад Кутський професійний ліцей , ОСОБА_3 ;

представник державного навчального закладу Кутський професійний ліцей - Бабак Анатолій Васильович ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного навчального закладу Кутський професійний ліцей на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного навчального закладу Кутський професійний ліцей (далі - ДНЗ Кутський професійний ліцей ), ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована ти, що свою роботу в ДНЗ Кутський професійний ліцей він розпочав у 2010 році. Працював на посаді майстра виробничого навчання. Жодних претензій за весь час роботи з боку адміністрації закладу до нього не було. До дисциплінарної відповідальності не притягався.

Проте, наказом директора ДНЗ Кутський професійний ліцей Кравчук Н. Г. від 24 травня 2018 року № 13-л його було звільнено з 30 травня 2018 року з посади майстра виробничого навчання згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та неможливістю подальшого працевлаштування.

Зазначав, що в штаті майстрів виробничого навчання на момент прийняття рішення про його звільнення працювало шість працівників, проте жодних аргументованих пояснень з боку адміністрації закладу щодо обґрунтованості вибору на звільнення особисто його з шести інших рівнозначних працівників йому надано не було, іншої роботи йому не було запропоновано.

Також йому було відмовлено у наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з подальшим звільненням, а звільнення з роботи за ініціативою адміністрації його як педагогічного працівника проведено під час навчального процесу. Вважав такі дії адміністрації закладу незаконними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним його звільнення з посади майстра виробничого навчання з 30 травня 2018 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та неможливістю подальшого працевлаштування на підставі наказу директора ДНЗ Кутський професійний ліцей Кравчук Н. Г. від 24 травня 2018 року № 13-л; поновити його на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ Кутський професійний ліцей Міністерства освіти і науки України з 31 травня 2018 року; стягнути з ДНЗ Кутський професійний ліцей на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 травня 2018 року по день ухвалення рішення суду у цій справі; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з ДНЗ Кутський професійний ліцей та ОСОБА_3 в солідарному порядку понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року у складі судді Гордія В. І. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача не було порушено норм трудового законодавства, так як його було звільнено після спливу двомісячного строку після попередження про наступне вивільнення та з виплатою усіх передбачених законом сум. При цьому вакантних посад, які слід було запропонувати вивільнюваній особі, на той час не було, а оскільки він не виконував роботу, пов`язану із педагогічною діяльністю, тобто не мав закріпленої за ним групи студентів, то його звільнення з посади навчального процесу не порушувало.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 29 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ Кутський професійний ліцей з 30 травня 2018 року. Стягнуто з ДНЗ Кутський професійний ліцей на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 травня 2018 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 46 464 грн 66 коп. (з якого підлягають стягненню обов`язкові платежі та внески). Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4 087 грн 80 коп. допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заробітна плата з жовтня 2017 року по травень 2018 року включно нараховувалася та виплачувалася позивачу не за посадовим окладом майстра виробничого навчання, на яку згідно з рішенням суду його було поновлено, а згідно з наказом від 02 листопада 2017 року № 103-к з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 136 грн 26 коп., тобто не за виконану роботу, чим порушено вимоги частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці . Крім того, адміністрація коледжу відмовила позивачу у наданні відпустки за його заявою, чим порушено вимоги частини першої статті 3 Закону України Про відпустки . Відомостей про те, що при звільненні було проведено порівняння працівників у порядку, передбаченому статтею 42 КЗпП України, відповідачем не надано. При цьому звільнення позивача відбулося за наявності вакантної посади сторожа, яка йому запропонована не була.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ДНЗ Кутський професійний ліцей подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 347/1237/18 з Косівського районного суду Івано-Франківської області. У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що виходячи з того, що створити нове робоче місце безпосередньо серед навчального року неможливо, тому ОСОБА_1 на підставі наказу дирекції ДНЗ Кутський професійний ліцей від 30 жовтня 2017 року № 99к Про фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 було запропоновано роботу із обов`язками постійного чергового майстра по машинно-тракторному парку, а також участі його у облаштуванні слюсарної майстерні, лабораторії сільськогосподарських машин з оплатою праці педагогічного працівника з усіма належними доплатами за вислугу років, престижність. Від цієї пропозиції ОСОБА_1 відмовився, про що було складено акт від 01 листопада 2017 року.

Відмовившись фактично приступити до роботи після поновлення, ОСОБА_1 вважався поновленим на роботі працівником без фактичних обов`язків. З часу поновлення (20 жовтня 2017 року) до часу звільнення (30 травня 2018 року) ОСОБА_1 вважався таким працівником, що фактично не приступив до роботи і за цей період не виконував ніякої роботи, отримуючи повноцінну заробітну плату педагогічного працівника відповідно до своєї кваліфікації із належними надбавками.

Вважав помилковим висновок апеляційного суду про те, що трудові права позивача були порушені у зв?язку із прийняттям на роботу на посаду сторожа іншої особи вже після звільнення ОСОБА_1 , оскільки зазначена посада була вільною тимчасово (на період відпустки). Зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом директора ДНЗ Кутський професійний ліцей від 20 жовтня 2017 року № 45-л Про поновлення на роботі ОСОБА_1 на виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року у справі № 347/1657/16 було скасовано наказ від 30 серпня 2016 року № 17-л про звільнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2016 року та поновлено його на робочому місці майстра виробничого навчання з 01 вересня 2016 року з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 25).

30 жовтня 2017 року ДНЗ Кутський професійний ліцей було видано наказ № 99-к Про фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 , поновленого згідно з рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року у справі № 347/1657/16 та наказом дирекції ліцею від 20 жовтня 2017 року №45-л , яким наказано фактично допустити до роботи на посаду майстра виробничого навчання ОСОБА_1 з часу ознайомлення його із наказом Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , тобто з 30 жовтня 2017 року. У зв`язку з відсутністю у штатному розписі станом на 01 вересня 2017 року одиниці майстра виробничого навчання та неможливістю ввести до штату цю одиницю (кількість одиниць майстрів виробничого навчання залежить від кількості груп), бухгалтерії ліцею визначено проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 з розрахунку коштів спеціального фонду в розмірі посадового окладу та всіма належними надбавками, в тому числі і за престижність у розмірі 20 %, тобто які він мав на час звільнення. Покладено на ОСОБА_1 обов`язки постійного чергового майстра по машино-тракторному парку та облаштуванню слюсарної майстерні, лабораторії сільськогосподарських машин (а.с. 26-27).

Від ознайомлення з даним наказом під підпис ОСОБА_1 відмовився, про що було складено акт від 01 листопада 2017 року № 2 (а.с. 105).

02 листопада 2017 року ДНЗ Кутський професійний ліцей було видано наказ № 103-к про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 136 грн 26 коп. на підставі рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року у зв`язку з відмовою останнього прийняти умови, викладені в наказі від 30 жовтня 2017 року № 99-к (а.с. 28).

11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням надати йому невикористану щорічну основну відпустку з 29 травня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення за період роботи з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2017 року за час вимушеного прогулу. За резолюцією керівника закладу у наданні даної відпустки було відмовлено (а.с. 30).

14 травня 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому невикористану щорічну основну відпустку із 29 травня 2018 року з наступним звільненням, у чому йому теж було відмовлено (а.с. 31).

Наказом ДНЗ Кутський професійний ліцей від 24 травня 2018 року № 13-л відповідно до наказу від 30 березня 2018 року № 6-л Про попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 звільнено із посади майстра виробничого навчання 30 травня 2018 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та неможливістю подальшого працевлаштування (а.с. 5).

01 червня 2018 року ДНЗ Кутський професійний ліцей до Косівської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України було подано Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) щодо вакансії сторожа (характер виконуваної роботи - тимчасовий, розмір заробітної плати - 3 723 грн), відповідно до якої для працевлаштування на робоче місце було направлено ОСОБА_4

Наказом ДНЗ Кутський професійний ліцей від 01 червня 2018 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду сторожа з 02 червня 2018 року на період до початку опалювального сезону 2018-2019 (а.с. 104).

Згідно з копією штатного розпису ДНЗ Кутський професійний ліцей станом на 01 січня 2018 року, затвердженого директором Департаменту освіти, науки та молодіжної політики обласної державної адміністрації 29 березня 2018 року, в ліцеї було передбачено 8 шатних одиниць посад сторожа з тарифним окладом 1 762 грн.

Згідно з витягом із журналу наказів, виданих навчальним закладом за 2018 рік, наказ про звільнення ОСОБА_1 зареєстрований під порядковим номером 13, наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 під порядковим номером 14. Тобто з часу звільнення позивача до часу прийняття на роботу ОСОБА_4 звільнення осіб із посади сторожа не відбувалося, а, отже вказана посада сторожа була вакантною на час звільнення ОСОБА_1

Відповідно до копії Графіку відпусток працівників ДНЗ Кутський професійний ліцей на 2018 рік вбачається, що в ліцеї на той час працювало троє осіб на посаді сторожа, періоди відпустки яких з 01 вересня 2018 року по 24 вересня 2018 року, з 01 червня 2018 року по 26 червня 2018 року, з 01 грудня 2018 року по 24 грудня 2018 року (а.с. 32-33).

Згідно з листом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 02 липня 2018 року №16-07/15-10/4480, наданого на звернення ОСОБА_1 щодо можливих порушень законодавства про працю в ДНЗ Кутський професійний ліцей , заробітна плата з жовтня 2017 року по травень 2018 року включно нараховувалася та виплачувалася позивачу не за посадовим окладом майстра виробничого навчання, на яку згідно з рішенням суду його було поновлено, а згідно з наказом від 02 листопада 2017 року № 103-к з розрахунку середньоденної заробітної плати, у розмірі 136 грн 26 коп., тобто не за виконану роботу, чим порушено вимоги частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці . Крім того, інспекційним відвідуванням встановлено, що адміністрація коледжу відмовила позивачу у наданні відпустки за його заявою, чим порушено вимоги частини першої статті 3 Закону України Про відпустки . Роз`яснено також питання визначення переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (а.с. 53).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що заробітна плата з жовтня 2017 року по травень 2018 року включно нараховувалася та виплачувалася позивачу не за посадовим окладом майстра виробничого навчання, на яку згідно з рішенням суду його було поновлено, а згідно з наказом від 02 листопада 2017 року № 103-к з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 136 грн 26 коп., тобто не за виконану роботу, чим порушено вимоги частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці . Крім того, адміністрація коледжу відмовила позивачу у наданні відпустки за його заявою, чим порушено вимоги частини першої статті 3 Закону України Про відпустки . Відомостей про те, що відповідач провів порівняння працівників у порядку, передбаченому статтею 42 КЗпП України, відповідачем не надано. При цьому звільнення позивача відбулося за наявності вакантної посади сторожа, яка йому запропонована не була. Отже, звільнення позивача відбулося із порушенням трудового законодавства.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом визначено згідно з вимогами статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, правильно визначивши середньоденний заробіток.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного навчального закладу Кутський професійний ліцей залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара