Постанова

від 17.09.2019 по справі 420/23/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 420/23/19

Провадження № 22-ц/810/689/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Назарової М.В.,

суддів Авалян Н.М., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - Акціонерне товариство СБЕРБАНК , відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства СБЕРБАНК

на заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року, ухвалене Новопсковським районним судом Луганської області у складі судді Чалого А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства СБЕРБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

В грудні 2018 року позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №196#00047680560 від 13 грудня 2013 року в розмірі 109187,85 грн. з яких: 46730,75 грн. заборгованість за кредитом, 62457,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та за заявою-договором №26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року в розмірі 23812,37 грн., з яких: 8841,31 грн. заборгованість за кредитом, 14971,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, та суму сплаченого судового збору в розмірі 1996,06 грн.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 196#00047680560 від 13 грудня 2013 року та заяви-договору № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року.

Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства СБЕРБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 196#00047680560 від 13 грудня 2013 року в розмірі 109187 (сто дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 85 коп., з яких: 46730,75 грн. заборгованість за кредитом, 62457,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнуто заборгованість за заявою-договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року в розмірі 11708 (одинадцять тисяч сімсот вісім) гривень 23 коп., що складається із заборгованості за кредитом 8841,31 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 30.09.2014 року по 28.08.2015 року 2866,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач 06 серпня 2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, рішення оскаржується в частині відмови у стягненні частини заборгованості по процентам за кредитним договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року у розмірі 12104,14 грн. за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, неповним дослідженням та оцінкою доказів у справі, просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 року визначено склад колегії суддів у справі: головуючий суддя - Назарова М.В., судді - Єрмаков Ю.В., Авалян Н.М.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року призначено справу до розгляду на 17 вересня 2019 року на 14-ту.

Відзив від позивача не надійшов.

Скаржник завчасно - 27 серпня 2019 року - повідомлений про час, місце, розгляд справи, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 124).

17 вересня 2019 о 10 год. 09 хв. на електронну адресу Луганського апеляційного скаржником Акціонерним товариством СБЕРБАНК надіслана письмова заява (передана судді-доповідачу о 10.38 год.) про участь представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеного на 17 вересня 2019 року о 14-й, з Господарським судом м. Києва, Господарським судом Київської області, Північним апеляційним судом господарським судом, Київським апеляційним судом з вказівкою адрес вказаних установ.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства СБЕРБАНК про проведення судового засідання, призначеного на 17 вересня 2019 року на 14-ту, в режимі відеоконференції за участю представника скаржника на підставі частини другої ст. 212 ЦПК України, оскільки заявником порушено визначений законом п`ятиденний строк для подачу такої заяви, відсутні докази надіслання заяви іншим учасникам справи та технічну неможливість забезпечити майданчик для проведення відеоконференції за участю представника скаржника у термін 3 години 20 хвилин до початку судового засідання, а також те, що явка представника позивача судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у визначеному законом порядку, який передбачено ст. 1-1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції , оскільки його місце проживання згідно копії паспорта (а.с. 27) зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до повідомлення Управління ДМС у Луганській області він не значиться (а.с. 56).

Також судом для відповідача розміщено інформацію про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 123).

Наведене відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по процентам за кредитним договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року у розмірі 12104,14 грн. за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ СБЕРБАНК про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року в частині відсотків за користування кредитом за період з 28.08.2015 року по 30.11.2018 року, суд виходив із того, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки сторони умовами договору погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 2 роки, тобто до 12 серпня 2015 року, відтак протягом строку дії ліміту кредитної лінії відповідач мав, зокрема, повертати позивачу кредит та сплачувати банку за користування кредитом проценти щомісячно протягом 15 календарних днів з дати закінчення розрахункового періоду. Позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено заяву-договір № 26206000680560/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг Лояльний / Зарплатний плюс в рамках договору щодо банківського обслуговування, відповідно до якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України, видав відповідачу кредитну картку та встановив кредитний ліміт у сумі 250000,00 грн.

Відповідно до п. 7.2 даного договору, не пізніше 5 робочих днів з дати першого після підписання цієї заяви-договору зарахування заробітної плати клієнта на картковий рахунок, в разі якщо банком було прийнято рішення щодо встановлення клієнту кредитної лінії по картковому рахунку, Банк встановлює Позичальнику по рахунку відновлювальну Кредитну лінію строком на 2 роки (строк дії ліміту кредитної лінії). Максимальний розмір ліміту Кредитної лінії може становити 250000,00 грн. За договором Банк надає відповідачу кредит, а останній зобов`язується повернути його не пізніше кінцевого строку дії ліміту кредитної лінії, в тому числі несанкціонований овердрафт, а також сплачувати банку мінімальний платіж, проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені платежі. Сторони погоджуються, що ліміт кредитної лінії може бути змінений банком - збільшений до суми, що не перевищує максимальний розмір ліміту кредитної лінії або зменшений, але не більше ніж на розмір вільного залишку ліміту кредитної лінії, існуючого на момент такого зменшення.

Згідно п. 8.1 Договору протягом строку дії ліміту кредитної лінії ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок по сплаті щомісячно протягом 15 календарних днів (включно) з дати закінчення розрахункового періоду: мінімальний платіж, який складається із суми - 5 % від розміру загальної суми основного боргу (сума отриманого і не погашеного позичальником кредиту за цим договором), суми простроченої заборгованості за будь-якими платежами позичальником перед банком по договору (у разі її наявності), суми нарахованих і не сплачених станом на розрахункову дату процентів за користування Кредитом), пеню та суму несанкціонованого овердрафту (при їх наявності).

Відповідач у справі також зобов`язався сплачувати банку за користування кредитом проценти у строк, зазначений в п. 8.1 цієї заяви-договору, які нараховуються: за процентною ставкою у розмірі 32% річних, яка нараховується на загальну суму заборгованості за Кредитом, починаючи з наступного календарного дня за днем закінчення Пільгового періоду та до моменту погашення такої заборгованості; за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Клієнта за цією заявою-договором, клієнт зобов`язаний сплачувати у відповідності до вимог чинного законодавства України Банку пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення сплати мінімального платежу, передбаченого цією заявою-договором (п. п. 8.4, 8.5 договору).

Сторони у п. 8.8. договору погодили, що банк має право запропонувати новий розмір процентних ставок, вказаних в п. 8.4 договору. Про зміну розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом надсилання відповідного смс-повідомлення на мобільний телефон та/або шляхом розміщення відповідної інформації на сайті банку.

З 08 січня 2015 року банком було збільшено процентну ставку за користування кредитом до 34 %, а з 12 червня 2015 року - до 41% річних, про що опубліковано оголошення на сайті Банку.

Судом встановлено, що банк відкрив відповідачу кредитну карту в національній валюті з встановленим кредитним лімітом - 250000 грн.

Відповідач у строки, передбачені договором, не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 13 грудня 2018 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 23812,37 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8841,31 грн., процентів за користування кредитом 14971,06 грн., про що позивачем наданим розрахунок заборгованості за заявою-договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом за договором № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року, суд виходив із вимог ст. 629 ЦК України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Довід апеляційної скарги про помилковість застосування судом до даних правовідносин Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до висновків якої у банку немає права нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування, визначеного договором, оскільки обставини справи є відмінними від справи № 444/9519/12, є помилковими та не спростовують висновків суду про обмеження нарахування відсотків за користування кредитом строком дії кредитного договору.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За умовами договору № 26206000680560/980/Р від 12 серпня 2013 року сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 2 роки, тобто до 12 серпня 2015 року.

Протягом строку дії ліміту кредитної лінії відповідач мав, зокрема, повертати позивачу кредит та сплачувати банку за користування кредитом проценти щомісячно протягом 15 календарних днів з дати закінчення розрахункового періоду. Позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Оскільки відсотки нараховані Банком за період з 30.09.2014 року по 30.11.2018 року, то судом правильно визначений період, за який у задоволенні позову слід відмовити, і доводи скарги цього не спростовують.

Як не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про право позивача нараховувати передбачені умовами кредитного договору відсотки поза межами дії кредитного договору з огляду на висновки Верховного Суду, зроблені в постановах від 04.04.2018 року по справі № 755/30334/14-ц, від 25.04.2018 року по справі № 311/4189/15-ц, від 03.05.2018 р. по справі № 274/5179/14-ц, від 30.05.2018 р. по справі № 0417/12368/2012.

У перелічених постановах відсутні висновки про застосування відповідної правової норми, натомість за змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує лише такі висновки при виборі і застосуванні норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Всі зазначені постанови ухвалені Верховним Судом як касаційним судом під час перегляду конкретних судових рішень і лише за доводами касаційних скарг у справах з іншими фактичними обставинами, відмінними від обставин, встановлених по теперішній справі, а у постановах Верховного суду від 04.04.2018 року по справі № 755/30334/14-ц, від 25.04.2018 року по справі № 311/4189/15-ц, від 30.05.2018 р. по справі № 0417/12368/2012 йшлося про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, до того ж, звернення позивача до суду мало місце в період дії договорів.

У даному випадку положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору, а доводи апеляційної скарги про дію кредитного договору до повного повернення позичальником кредиту, сплати процентів та можливість нарахування у зв`язку з цим процентів до повного погашення зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки така умова кредитного договору не є встановленням строку дії договору в розумінні статті 251 ЦК України. В даному випадку договором встановлено строк кредитування на 2 роки (до 11 серпня 2015 року), після спливу якого припиняється право позивача нараховувати проценти за кредитом, а інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджуються з правильними висновками суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги стосуються питань, що висвітлені у рішенні суду та не дають підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства СБЕРБАНК залишити без задоволення.

Заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 20 вересня 2019 року.

Головуючий

Судді: