Рішення

від 18.09.2019 по справі 905/918/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2019 Справа № 905/918/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Недра Донбасса" с. Опитне Донецької області

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Курдюмівський завод кислототривких виробів", с. Опитне Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1 : не з`явився

від відповідача 2 : не з`явився

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 08.07.2019р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 21.08.2019 року.

У судовому засіданні 05.09.2019р. оголошено перерву до 18.09.2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Недра Донбасса" с. Опитне Донецької області та Приватного акціонерного товариства "Курдюмівський завод кислототривких виробів", с. Опитне Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу UA168L-13-01 від 18.03.2014р., забезпеченого порукою з боку відповідача 2, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ч.2 ст.7, ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст. 525, 526, 611, 625, 651, 653, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 27, 123, 126, 129, 171, 176, 195, 201, 232, 233, 236, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/918/19 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 23.05.2019р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/918/19.

18 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача 2 надійшов відзив №153 від 13.06.2019р., в якому останній заперечив проти позовних вимог, зазначивши про безпідставність вимог позивача до нього через припинення терміну дії поруки згідно з ч. 4 ст.559 ЦК України. Крім того, відповідач 2 заперечив проти розміру судових витрат, понесених позивачем.

19.06.2019 року на адресу господарського суду Донецької області від відповідача 1 надійшов відзив №8 від 13.06.2019р., в якому останній не заперечив проти порушень строків оплати лізингових платежів, які спричиненні проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, про що свідчать надані відповідачу 1 сертифікати про настання обставин непереробної сили, однак останній заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки позивачем не доведено понесення збитків останнім у зв`язку з несвоєчасною оплатою лізингових платежів, внаслідок чого відповідач 1 просить суд зменшити розмір неустойки, встановив їх у сумі 2 037,85 грн., з яких 1 859,46 грн. - пеня, 178,39 грн. - 3% річних.

У підготовчому судовому засіданні 06.08.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/918/19 до розгляду по суті на 05.09.2019 р.

05 вересня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача 2 надійшла заява б/н від 04.09.2019р. про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 203 784,57 грн., спірним договором не передбачено збільшення строку позовної давності, а загальні умови до договору сторонами не погоджувались.

05.09.2019 року відповідач 1 надав письмові пояснення б/н б/д щодо неможливості здійснення господарської діяльності через проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Позивач у судове засідання 18.09.2019р. не з`явився, через електронну пошту суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна (далі - Лізенгодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Недра Донбасса (далі - Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №UA168L-13-01 (далі - Договір), згідно з п.2.1. якого Лізингодавець зобов`язується придбати у Продавця у власність Предмет лізингу, зазначений у Додатку №1 до цього договору, і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами. Характеристики й дані, які дозволяють визначити Предмет Лізингу, що передається Лізингодавцем у лізинг Лізингоодержувачу за цим Договором, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. цей Договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід`ємною частиною цього Договору. При виконанні цього договору Сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього Договору (з урахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконанні цього Договору Сторони мають обов`язки і права, передбачені Загальними Умовами.

В період з дня укладання цього договору до моменту передачі Предмета Лізингу вартість Предмета Лізингу становить гривневий еквівалент 268 400,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього Договору складає 2 724 260,00 грн., в тому числі ПДВ - 454 043,33 грн. (п.3.2.1 Договору).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що Лізенгоодержувач сплачує Лізингові платежі, у розмірі, передбаченому Додатком №3 до цього Договору, збільшеному відповідно до п.4.4. цього Договору, не пізніше кінцевої дати сплати Лізингових платежів. Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після Авансового платежу є: в разі, якщо передача Предмета лізингу Лізенгодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі; в разі, якщо передача Предмета лізингу Лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати Передачі. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку. Рахунок - фактура, виставлений Лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості Предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов п.14.4. Загальних Умов.

Аналогічні умови закріплені у п.14.5. Загальних Умов.

Відповідно до п.3.4.3. Загальних Умов Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.6.1. Договору лізингу для цілей даного Договору становить 48 місяців.

Розділом 7 Загальних Умов визначено порядок передачі предмету лізингу.

За приписами п.14.10. Загальних Умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу Лізингоодержувача, Лізингоодержувач буде зобов`язаний сплатити Лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних Умов), і по дату фактичної сплати Лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Згідно з п.21.3. Загальних Умов для всіх вимог, що випливають з відповідного договору та / чи Загальних Умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки.

Обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, становлене ст.232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи Загальними Умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов`язань, передбачених відповідним Договором та/чи цими Загальними Умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.21.4 загальних Умов).

Договір фінансового лізингу набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за відповідним договором (п.5.2. Загальних Умов).

Відповідно до Специфікації, що є Додатком №1 до Договору предметом лізингу є: 1 (один) Колісний навантажувач Caterpillar модель 962Н (а.с.22).

Додатковою угодою №1 від 14.05.2014р. до договору фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р. сторони уточнили загальний Графік Платежів до договору, відповідно до якого кінцева дата сплати лізингового платежу за квітень 2018р. - 01.05.2018р. (а.с.26,27).

14 травня 2014 року за актом приймання - передачі обладнання №26 Лізингоодержувач прийняв у користування за договором фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р. Предмет лізингу - Колісний навантажувач Caterpillar модель 962Н, серійний номер CAT0962HJPCW00247 (а.с.70).

В подальшому позивачем виставлено рахунки на оплату вартості об`єкту фінансового лізингу та відсотків за договором №UA168L-13-01 від 18.03.2014р. за період з квітня 2016р. по квітень 2018р.

15 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою №27/04, в якій наполягав на негайній сплаті останнім пені у розмірі 185 945,69 грн. та 3% річних у розмірі 17 383,88 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 1 - 25.04.2019р., про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошта , наявна в матеріалах справи (а.с.100).

Разом з цим, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою №24/04 від 15.04.2019р., про сплату пені у розмірі 185 945,57 грн. та 3% річних у розмірі 17 838,88грн., яка отримана останнім 25.04.2019р.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., забезпеченого порукою з боку відповідача 2, останнім нараховані пеня та 3% річних, з вимогою про солідарне стягнення яких з Відповідача 1 та 2, позивач звернувся до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідачів до сплати пені та 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань, визначених його умовами, з оплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи акту прийому - передачі №26 від 14.05.2014р., який підтверджує факт надання об`єкту фінансового лізингу Лізингоодержувачу, Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав належним чином.

Таким чином, Відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку зі сплати лізингових платежів відповідно до умов Графіку Платежів до договору №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., а саме до 01.05.2018р.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем 1, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, відповідачем 1 сплата лізингових платежів за період з квітня 2016р. по квітень 2018р. здійснювалась з порушенням, встановленого Графіком платежів, строку.

Зазначене підтверджується довідкою про платіжну дисципліну ТОВ Надра Донбасса (а.с.72-73) та належним чином відповідачем 1 не спростовано.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення сплати лізингових платежів встановлено п.14.10. Загальних Умов, що є невід`ємною частиною спірного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно до вимог, передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п.23.10 Загальних Умов, що є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., сторонами визначено, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, становлене ст.232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи Загальними Умовами не застосовується.

При цьому, нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов`язань, передбачених відповідним Договором та/чи цими Загальними Умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, згідно положень ст. 258 зазначеного Кодексу до вимог про стягнення неустойки, зокрема, пені застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю в 1 рік, який згідно ст.261 Цивільного кодексу України розпочинає свій перебіг з першого дня прострочення здійснення відповідного платежу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а її сплив за умов подання такої заяви є підставою для відмови у позові. Отже, судом враховано надану відповідачем 1 заяву про застосування при розрахунку пені позовної давності в один рік.

При цьому, згідно з ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з умов п.21.3. Загальних Умов до договору №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., Сторони відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України збільшили позовну давність стосовно вимог зі сплати неустойки строком на 3 (три) роки.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано пеню за період з 02.05.2016р. по 30.08.2018р., що відповідає положенням п.6 ст.232 ГК України. та ч.1 ст.259 ЦК України.

Отже, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний період, суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги до відповідача 1 у цій частині підлягають задоволенню у розмірі 185 945,69 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 02.05.2016р. по 30.08.2018р., що її розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги до відповідача 1 у цій частині підлягають задоволенню у розмірі 17 838,88 грн.

Стосовно вимог позивача до відповідача 2 про стягнення заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних як солідарного боржника, суд зазначає наступне.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

При цьому, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.559 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Як встановлено судом, 18.03.2014р. між позивачем (далі - Лізингодавець) та Приватним акціонерним товариством Курдюмівський завод кислототривких виробів (далі - Поручитель) укладено договір поруки №UA168L-13-01S (далі - Договір поруки), відповідно до п.2 якого цей Договір поруки є забезпеченням Поручителем виконання зобов`язань Боржником за Договором фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р. зі сплати на користь Кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 257 027,33 доларів США та 33 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, етапом на дату, яка передує даті укладення цього Договору становить 2 608 827,40 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов`язань Боржником, передбачених умовами Договору лізингу.

Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов`язується як поручитель сплатити Кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов`язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов`язання, які належать до сплати і піддягають виконанню на користь Кредитора з боку Боржника в даний момент або будуть належати до сплата і піддягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Відповідно до п.3.1.Сторони Договору встановили, що Кредитор повідомляє Поручителя про невиконання або неналежне виконання Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором за Договором лізингу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак ненадання такого повідомлення або будь-який недолік у ньому не перешкоджає Кредиторові реалізовувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права яв встановлено у цьому договорі поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з договору поруки №UA168L-13-01S від 18.03.2014р., зобов`язання відповідача-2 перед позивачем полягають у сплаті лізингових платежів у загальному розмірі 2 608 827,40 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов`язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

У пункті 17.1. договору поруки №UA168L-13-01S від 18.03.2014р. визначено, що цей Договір поруки набирає чинності у Дату його Укладення і діє до дати надання Кредитором Поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов`язань Боржника за Договором.

Таким чином, суд зауважує, що умови спірного договору поруки про його дію до дати надання Кредитором Поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов`язань Боржника за Договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Слід зазначити, що аналіз норми, закріпленої у ч.4 ст.559 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою №24/04 від 15.04.2019р., про сплату пені у розмірі 185 945,57 грн. та 3% річних у розмірі 17 838,88грн., яка отримана останнім 25.04.2019р., а з позовом до суду позивач звернувся - 18.05.2019р., тобто з порушення строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, що зумовлює припинення поруки за договором, з огляду на що, підстави для стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 203 784,57 грн. - відсутні.

Посилання відповідача 2 про сплив строку позовної давності відносно вимог позивача про стягнення неустойки, судом не приймається до уваги, оскільки п.21.3. Загальних Умов, які, відповідно до п.2.2. договору фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., є невід`ємною частиною цього договору, сторонами збільшено позовну давність на 3 роки у відповідності до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України.

Щодо клопотання відповідача 1 про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне:

За приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд звертає увагу, що визначена позивачем сума штрафних санкцій не є надмірно великою, враховуючи причини виникнення заборгованості, час її існування, ступінь виконання зобов`язання, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача 1 у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Крім того, відповідачем не доведено належними доказами винятковості випадку виникнення заборгованості, вжиття ним негайних заходів до припинення її існування як підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій а відтак, наявності підстав до зменшення розміру пені, при цьому посилання відповідача 1 на наявність обставин непереборної сили, що підтверджено Сертифікатами Торгівельно-Промислової палати України №4073/05-4 від 23.10.2014р., №4075/05-4 від 23.10.2014р та №4224/05-4 від 28.10.2014р., судом не приймається до уваги, оскільки зазначені сертифікати не засвідчують неможливість виконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Отже, суд, враховуючи вищенаведені обставини, дійшов до висновку, що пеня у розмірі 185 945,69 грн. є виправданою для застосування в даних правовідносинах.

Щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем до матеріалів справи надана копія Додатку №46 до договору про надання юридичних послуг від 23.08.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Мангуссон Консалтинг та позивачем, відповідно до п. 1.1.3. якого Виконавець зобов`язується надати послуги з підготовки з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів Замовника в суді першої інстанції у справах за позовом замовника до ТОВ Недра Донбасса про стягнення пені, зокрема, за договором фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р.

Пунктом 2.1. зазначеного Додатку визначено, що вартість послуг, передбачених пунктом 1.1.3. цього додатку становить 25 000,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено рахунок на оплату №70 від 17.04.2019р. на загальну суму 37 500,00 грн. та Акт надання послуг №5 від 23.04.2019р. на суму 37 500,00 грн.

Також, позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення за №336 від 23.04.2019р. на суму 37 500,00 грн. з призначенням платежу: Оплата за юридичні послуги згідно рах.№70 від 17.04.2019р., Дог. б/н від 23.08.2016р. Без ПДВ .

Однак, як встановлено судом, зазначені витрати позивачем здійснені в рахунок оплати послуг адвоката в рамках трьох господарських справ №905/916/19, №905/917/19 та №905/918/19, що знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області за трьома окремими договорами фінансового лізингу, а саме №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., №UA168L-13-02 від 18.03.2014р. та №UA168L-13-03 від 18.03.2014р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем фактично понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в рамках розглядуваної справи складає 12 500,00 грн. (37 500,00 грн. за трьома справами №905/916/19, №905/917/19 та №905/918/, що знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області, предметом спору яких є стягнення пені та 3% річних за договорами фінансового лізингу №UA168L-13-01 від 18.03.2014р., №UA168L-13-02 від 18.03.2014р. та №UA168L-13-03 від 18.03.2014р.).

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи ненадання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, часткове задоволення позовних вимог, невелику кількість судових засідань у господарському суді Донецької області (одне з трьох судових засідань), в яких залучений позивачем адвокат приймав участь, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем 1 частина витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 000,00 грн.

Судовий збір у відповідності до вимог ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача 1 на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Недра Донбасса с. Опитне Донецької області та Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів , с. Опитне Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Недра Донбасса (84571, Донецька область, с. Опитне, вул. Київська, буд.5; код ЄДРПОУ 33161842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34; код ЄДРПОУ 35431993) заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3056,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна , м. Київ до Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів , с. Опитне Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 203 784,57 грн., з яких 185 945,69 грн. - пеня та 17 838,88 грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua