Рішення

від 16.09.2019 по справі 921/354/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/354/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Б.Хмельницького, 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Фортуна", с. Свидова, Чортківський район, Тернопільська область, 48544

про стягнення заборгованості в сумі 3 613 886 грн 45 коп, в тому числі: 840092,86 грн основного боргу, 64898,85 грн 3% річних, 203041,00 грн інфляційних нарахувань, 773039,82 грн пені та 1732813,92 грн штрафу (за грудень 2018 року)

За участю представників:

Позивача: Спіжавка Т.Г.

Відповідача: не з`явився

Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 16.09.2019 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область , звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Фортуна", с.Свидова, Чортківський район, Тернопільська область , про стягнення заборгованості в сумі 3613886 , 45 грн, в тому числі: 840092,86 грн основного боргу, 64898,85 грн 3% річних, 203041,00 грн інфляційних нарахувань, 773039,82 грн пені та 1732813,92 грн штрафу (за грудень 2018 року). Крім того, позивач просить суд відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України при прийнятті рішення зазначити про нарахування 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов`язань згідно умов договору поставки №1300019569 від 01.01.2018 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого протягом січня -жовтня 2018 року товару, що зумовило виникнення заборгованості в сумі 840092,86 грн, а також нарахування пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу згідно умов договору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2019 на 09:30 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 27.06.2019.

Ухвалою суду від 02.07.2019 залучено адвоката Стельмаха Ю.М. в якості представника позивача у даній справі (за його заявою вх.№11402 від 01.07.2019) та надано доступ останньому як представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до електронної справи №921/354/19 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 05.07.2019 відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 19.08.2019 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 19.08.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2019 на 10:00 год .

13.09.2019 від представника позивача - адвоката Стельмаха Ю.В., через підсистему "Електронний суд" надійшла заява (вх.№16408 від 13.09.2019) про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 840092,86 грн основного боргу за відсутністю предмету спору, оскільки зазначена вище сума заборгованості погашена відповідачем. В іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.09.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви (вх.№16408 від 13.09.2019), з підстав, наведених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення на його адресу копій відповідних ухвал суду від 10.06.2019, від 05.07.2019 та від 19.08.2019. Відзив на позов, заяви з процесуальних питань від останнього не надходили .

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Продавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Фортуна" (Покупець), укладено Договір поставки №1300019569 (надалі - Договір), який, як визначено п.1.1 Договору, є змішаним договором у розумінні ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України та об`єднує договори поставки та надання послуг, направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю.

Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 даного Договору, Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів, а саме - насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

Згідно з п.1.2 Договору загальний об`єм поставки означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного Договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5%. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки помножений на ціну.

Умови даного Договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки та специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018 році, незалежно від того чи містять вони посилання на даний Договір, чи ні (п.1.3 Договору).

Розділом 3 Договору визначено умови поставки товару, а саме: автомобільним транспортом, на умовах EXW (склад Продавця), Правил ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до п. 3.2 Договору Товар вважається переданим за кількістю та якістю за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної Покупцем.

У зв`язку з тим, що постачання за Договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником Покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою Покупця, відміченою в даному Договорі в пункті "Реквізити та підписи Сторін" (п.3.6 Договору).

Відповідно до п.п.4.1-4.3 Договору номенклатура Товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті Товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця. Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству. Якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару не пізніше 31.10.2018.

В кожному випадку коригування Продавець зобов`язується видати коригуючу видаткову накладну, яка, у разі її підписання обома сторонами, є обов`язковою для них, має юридичну силу додатку до Договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових угод чи інших додатків до Договору не потребується (п.4.6Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати без врахування положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно п.8.2 Договору, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення оплати.

Пунктом 9.6 Договору визначено, що останній діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує позивач, звертаючись із даним позовом, на виконання умов вищевказаного Договору, ТОВ "Суффле Агро Україна" за період з січня по жовтень 2018 року поставлено відповідачу Товар на загальну суму 45 479 000,66 грн (копії видаткових накладних за період січень-жовтень 2018 року, коригування кількісних та вартісних показників №5190020476 за 04.04.2018 долучено до матеріалів справи).

Зазначені видаткові накладні містять підписи представників сторін, скріплені печатками юридичних осіб. Зауважень чи інших застережень щодо якості товару чи його кількості матеріали справи не містять, як і не містять доказів складання сторонами актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.4.3 укладеного сторонами Договору №1300019569 від 01.01.2018, покупець зобов`язався оплатити вартість Товару не пізніше 31.10.2018.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату вартості переданого йому товару здійснив частково - в сумі 44 638 907,80 грн, у зв`язку із чим станом на дату звернення з даною позовною заявою (згідно відмітки пошти 28.05.2019) за ПАП "Фортуна" рахувалася заборгованість перед позивачем в сумі 840 092,86 грн (45 479 000,66-44 638 907,80).

Поряд із цим, оскільки після звернення із даною позовною заявою, основна заборгованість в сумі 840092,86 грн відповідачем сплачена 30.05.2019, про що вказується представником позивача у заяві (вх.№16408 від 13.09.2019) та підтверджується долученою копією банківської виписки, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 840092,86 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Оскільки основний борг в сумі 840092,86 грн сплачено відповідачем після пред`явлення позову, судові витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань .

Згідно ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи порушення відповідачем строку проведення розрахунку за товар, отриманий за Договором поставки №1300019569 від 01.01.2018, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 64898,85 грн 3% річних за період з 30.11.2018 по 15.05.2019, а також 203041,00 грн інфляційних нарахувань за період грудень 2018 - травень 2019 року із врахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в сумі 64898,85 грн, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 64759,12 грн 3% річних , тому позов в цій частині є таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 139,73 грн 3% річних слід відмовити як безпідставно заявлених, оскільки нарахування таких за період з 13.05.2019 по 15.05.2019 на суму боргу 1700092,86 грн проведено позивачем без врахування часткової сплати відповідачем 15.05.2019 року 300000 грн.

Також, судом розглянуто долучений позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних нарахувань.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (п.3.1 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Враховуючи наведене, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за період грудень 2018 року - травень 2019 року, на суму простроченого грошового зобов`язання, дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 200340,72 грн інфляційних нарахувань.

Інфляційні нарахування в сумі 2700,28 грн нараховані безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно з ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18).

У п.8.1 Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 ст.232 ГК України.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення (п. 8.2 Договору).

Враховуючи порушення відповідачем строку проведення розрахунку за товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем за період з 30.11.2018 по 15.05.2019 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 773039,82 грн та штраф в розмірі 1732813,92 грн за грудень 2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 772752,14 грн пені , а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 287,68 грн пені слід відмовити як безпідставно заявлених, оскільки нарахування таких за період з 13.05.2019 по 15.05.2019 на суму боргу 1700092,86 грн проведено позивачем без врахування часткової сплати відповідачем 15.05.2019 року 300000 грн (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи ).

Також, позивачем нараховано і заявлено до стягнення з відповідача 1732813,92 грн штрафу, нарахованого в розмірі 15% від суми заборгованості 11552092,86 грн, що існувала протягом грудня 2018 року.

З цього приводу слід зазначити наступне.

За приписами ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.

Приймаючи до уваги, що:

- відповідачем протягом 2019 року в повному обсязі сплачено на користь позивача заборгованість в розмірі 11 552 092,86 грн, а провадження у даній справі в частині стягнення 840092,86 грн основного боргу закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмету спору;

- судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача 64759,12 грн 3% річних та 200340,72 грн інфляційних нарахувань, які є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;

- судом також задоволено вимогу позивача щодо стягнення пені за період прострочення в розмірі 772752,14 грн;

- неустойка (зокрема, штраф) має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання (яке станом на час розгляду справи є виконаним) та не може лягати непомірним тягарем для споживача, а тому суд вважає надмірним стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1732813,92 грн, у зв`язку з чим визнає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу (нарахованого згідно п.8.2 Договору за грудень 2018 року) до 30%, стягнувши його в сумі 519 844,18 грн .

При таких обставинах, у частині стягнення 1212969,74 грн штрафу - відмовляється (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача).

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Щодо вимоги позивача застосувати положення ч.10 ст.238 ГПК України та зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, то така є необґрунтованою з огляду на погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу. Більше того, така вимога суперечить положенням ч.10 ст.238 ГПК України, оскільки позивач просить зазначити у рішенні про нарахування і пені, і відсотків одночасно.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача 64759 грн 12 коп 3% річних, 200340 грн 72 коп інфляційних нарахувань, 772752 грн 14 коп. пені та 519844 грн 18 коп. штрафу (за грудень 2018 року) як обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст.ст.129, 130 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 54161 грн 38 коп.

На підставі наведеного, керуючись керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 130, 194, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 840092,86 грн основного боргу.

3. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Фортуна" (с. Свидова, Чортківський район, Тернопільська область, код 30749446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Б.Хмельницького, 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, код 34863309) - 64759 грн 12 коп 3% річних, 200340 грн 72 коп інфляційних нарахувань, 772752 грн 14 коп. пені та 519844 грн 18 коп. штрафу (за грудень 2018 року) та 54161 грн 38 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2019 року.

Суддя С.Г. Стопник