Постанова

від 19.09.2019 по справі 904/9685/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/9685/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Підприємство з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко КИЇВ",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД",

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"

кредитор - Акціонерне товариство "ВТБ Банк"

Фонд державного майна України,

представник - Руденко І.А. (довіреність №330 від 04.09.2019),

ліквідатор - арбітражний керуючий Козирицький А.С.

розглянув касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 08.04.2019

у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Вечірко І.О., Чус О.В.

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 17.01.2019

у складі судді Примака С.А.

у справі №904/9685/13

за заявою Підприємства з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко КИЇВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД"

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.04.2019 поштовим відправленням Дніпровська міська рада звернулась безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 у справі №904/9685/13 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/9685/13 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2019.

3. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/9685/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019.

4. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі №904/9685/13 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 та призначено її розгляд на 19.09.2019 о 10:00.

5. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/9685/13 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019, а Ухвалою від 17.09.2019 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеному складі прийняла справу №904/9685/13 до провадження з призначеним Ухвалою Суду від 20.08.2019 розглядом справи на 19.09.2019 о 10:00.

6. Від арбітражного керуючого Козирицького А.С. надійшов відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради (далі - скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Ухвалою суду від 23.01.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" (далі - ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД").

7.1. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М.

7.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 ліквідатором ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С.

8. 07.12.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора Козирицького А.С. надійшла заява про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язати Дніпровську міську раду прийняти до комунальної власності без додаткових умов об`єкт цивільної оборони, який обліковується за ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" (код ЄДРПОУ 13472597), - захисну споруду цивільного захисту №12801, що розташована за адресою: місто Дніпро, Кіровоградський (Центральний) район, вул. Благоєва (С. Подолинського), 31. Розгляд заяви неодноразово відкладався.

8.1. Ухвалою від 17.01.2019 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив заяву ліквідатора від 27.11.2017 про зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язав Дніпровську міську раду прийняти до комунальної власності без додаткових умов об`єкт цивільної оборони, який обліковується за ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" (код ЄДРПОУ 13472597), а саме захисну споруду цивільного захисту №12801, що розташована за адресою: місто Дніпро, Кіровоградський (Центральний) район, вул. Благоєва (С. Подолинського), 31.

8.2. Місцевий суд встановив, що 15.12.2016 ліквідатор звернувся із заявою про винесення рішення про призначення компетентної комісії до Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради, Відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення, мобілізаційної та оборонної роботи Індустріальної районної міської ради, Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, Управління організації заходів цивільного захисту Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області для прийняття рішення про передачу споруди цивільного захисту (бомбосховища), яка була на відповідальному зберіганні у боржника. Разом з тим, Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області листом від 27.12.2016 №14222/07-16 повідомило, що Розпорядженням голови Дніпропетровська облдержадміністрації від 22.06.2009 №Р-307/0/3-09 "Про створення обласної постійно діючої комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони)" створено обласну постійно діючу комісію з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі яких вони перебувають (далі - Комісія), до компетенції якої входить прийняття рішень щодо подальшого використання таких споруд, для ініціювання проведення засідання Комісії необхідно письмово звернутися до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а також наголосило на тому, що фахівці Головного управління включені до складу Комісії та готові взяти участь у її засіданні. Крім того, заява до Відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення, мобілізаційної та оборонної роботи Індустріальної районної міської ради повернена ліквідатору за спливом строку зберігання, що підтверджується відповідним поверненням листа з пошти від 17.12.2016. Також, судом встановлено, що Управління цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації своїм листом від 27.12.2016 №1677/0/134-16 повідомило, що Комісію з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту створено, а для вирішення поставленого ліквідатором питання встановлено термін до 25.01.2017 для надання документів відповідно до переліку.

8.3. Місцевий суд, з посиланням на частину 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), пункт 14 частини 1 статті 2, статтю 4, пункт 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, пункт 27 чинної на момент подання Постанови Кабінету Міністрів України №253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб" від 25.03.2009, пункт 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, пункт 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", дійшов висновку, що ліквідатором вжито всіх можливих заходів, спрямованих на передачу (відчуження) захисної споруди цивільного захисту уповноваженим державою органам з метою закінчення ліквідаційної процедури підприємства-банкрута. Водночас, суд зазначив, що тривалий строк ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" завдає збитків як кредиторам, так і банкруту, призводить до зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема, з оплати послуг арбітражного керуючого, а питання передачі бомбосховища компетентному органу так і не вирішено. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора від 27.11.2017 про зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язати Дніпровську міську раду прийняти до комунальної власності без додаткових умов об`єкт цивільної оборони, який обліковується за боржником.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

9. Постановою від 08.04.2019 Центральний апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги Дніпровської міської ради відмовив, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 залишив без змін.

9.1. Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи наявний акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 19.06.2018, з якого вбачається, що сховище (протирадіаційне укриття) №12801 оцінюється як не готове до прийняття осіб, що укриваються, та рекомендовано ліквідатору на виконання вимог законодавчих та нормативних документів та з метою приведення сховища (протирадіаційного укриття) №12801 у готовність до використання за призначенням виконати певні дії. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що спірний об`єкт виключений із фонду споруд цивільного захисту або втратив статус захисної споруди цивільного захисту.

9.2. Апеляційний суд зазначив, що нормами Закону про банкрутство передбачено обов`язкове передання об`єктів комунальної інфраструктури, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов щодо приведення їх до стану придатності до експлуатації. Таким чином ліквідатор зобов`язаний передати, а Дніпровська міська рада прийняти у комунальну власність захисну споруду цивільного захисту №12801 під час здійснення ним заходів у ліквідаційній процедурі боржника. Водночас, суд апеляційної інстанції врахував, що неприйняття Дніпровською міською радою у комунальну власність захисної споруди, яка знаходиться на балансі ТОВ "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", призводить до затягування ліквідаційної процедури, оскільки наявність на балансі банкрута майнових активів, які не підлягають включенню до ліквідаційної маси, перешкоджає завершенню ліквідаційної процедури у встановленому законом порядку та строки, завдає збитків як кредиторам, так і банкруту, призводить до зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема, з оплати послуг арбітражного керуючого.

9.3. Апеляційним судом відхилено доводи скаржника про те, що суд змінив форму власності об`єкта цивільної оборони з державної на комунальну, оскільки наведене не підтверджено належними доказами. Також, судом, з посиланням на частину 1 статті 42 Закону про банкрутство, не прийнято до уваги доводів скаржника про те, що місцевим судом не встановлено дійсного власника захисної споруди цивільного захисту №12801.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що спірний об`єкт цивільної оборони, який обліковується за банкрутом, не перебуває у власності боржника, а пунктом 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, передбачено спеціальну процедуру його передачі у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд як державної, так комунальної власності, а також виявлення безхазяйних захисних споруд, згідно з якою органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання. Прийнявши до уваги факт відмови компетентних органів прийняти спірне сховище (протирадіаційне укриття) №12801 у такому стані як воно є на момент складення акта 19.06.2018 із заявленням вимог до ліквідатора про виконання робіт по покращенню його стану, як будівлі протирадіаційного захисту населення, апеляційний суд дійшов висновків про необґрунтованість таких вимог до ліквідатора боржника, який не вправі використовувати кошти боржника на покращення стану майна третіх осіб у ліквідаційній процедурі; відтак, апеляційний суд дійшов висновків про обґрунтованість ухвали місцевого суду від 17.01.2019 про зобов`язання Дніпровської міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов об`єкт цивільної оборони - захисну споруду цивільного захисту №12801, що розташована за адресою: місто Дніпро, вул. Благоєва (С. Подолинського), 31.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Дніпровська міська рада)

10. Скаржник, з посиланням на частину 8 статі 42 Закону про банкрутство, доводив, що захисна споруда у процедурі ліквідації особи, на балансі якої перебуває така споруда, має передаватись її власнику, а не місцевим радам (як органам влади). Крім того, з приписів пункту 14 Порядку від 10.03.2017 №138 вбачається, що органи місцевого самоврядування, взаємодіючи з місцевою держадміністрацією та відповідним центральним органом виконавчої влади, лише приймають рішення щодо подальшого використання захисної споруди, а не визначають (змінюють) наступного власника такої споруди. Разом з тим, арбітражний керуючий Козирицький А.С. не вжив належних заходів щодо встановлення власника захисної споруди для передачі спірного майна належному власнику та необґрунтовано звернувся до Дніпровської міської ради про його прийняття у комунальну власність без додаткових умов.

10.1. Скаржник аргументував, що із системного аналізу положень Закону про банкрутство, статті 4, частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, а також частин 5, 8 статті 42 Закону про банкрутство, об`єкт цивільного захисту має передаватись його власнику. Водночас, у судовому засіданні 17.01.2019 арбітражний керуючий Козирицькй А. С. після виступу представника Дніпровської міської ради, у якому було зазначено про необхідність дотримання частини 5 статті 42 Закону про банкрутство, встановлення власника захисної споруди цивільного захисту №12801 та передачі її власнику, погодився, що спірна споруда цивільного захисту №12801 може належати до державної власності, однак, наполягав на її передачі в комунальну власність громади міста Дніпро. Скаржник доводив, що судами не встановлено фактичного власника захисної споруди, тому передача такої споруди у комунальну власність є передчасною.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві арбітражний керуючий Козирицький А.С. зазначив, що рішення судів є законними, оскільки відповідно до частини 1 статті 42 Закону про банкрутство, спірний об`єкт, як споруду протирадіаційного захисту населення, правильно віднесено судом до комунальної інфраструктури, яка має передаватись до комунальної власності без додаткових умов.

11.1. У відзиві зазначено, що частина 1 статті 42 Закону про банкрутство не передбачає пошуку власника майна або передачі майна власнику, якщо воно належить до комунальної інфраструктури міста; дана норма чітко встановлює, кому саме ліквідатор зобов`язаний передати майно, що не може бути включене до ліквідаційної маси. Тому доводи Дніпровської міської ради щодо невстановлення власника майна є нікчемними та спрямованими на затягування процедури ліквідації. Водночас, об`єкт цивільної оборони, який обліковується за банкрутом, є об`єктом обмеженої оборотоздатності, тому посилання Дніпровської міської ради на частину 5 статті 42 Закону про банкрутство щодо передачі об`єкта цивільного захисту, є законодавчо необґрунтованим.

11.2. Ліквідатор, з посиланням на частину 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", аргументував, що ним передано майно - об`єкт права комунальної власності Дніпровські міській раді, яка є уповноваженим органом щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної інфраструктури, а спірне приміщення визнано саме таким об`єктом.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 42 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частина 5 статті 42 - за наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов`язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.

Частина 8 статті 42 - майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

13. Кодекс цивільного захисту України

Частина 1 статті 32 - до захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості ;

3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Частина 2 статті 32 - для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття. Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Частина 8 статті 32 - утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Частина 11 статті 32 - з моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Частина 12 статті 32 - захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Частина 15 статті 32 - контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Пункт 16 частини 2 статті 17 - центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.

14. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138

Пункт 4 - фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

Пункт 9 - утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.

Пункт 10 - балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд, конструкцій і обладнання, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 12 годин.

Пункт 14 - у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд державної та комунальної форми власності, а також виявлення безхазяйних захисних споруд органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання.

Пункт 20 - паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна.

Пункт 23 - ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд . Електронний облік захисних споруд є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, обробки та зберігання інформації про захисні споруди незалежно від форми власності і формується на підставі даних документального обліку захисних споруд. З метою актуалізації електронного обліку захисних споруд, який веде ДСНС, її територіальні органи здійснюють щороку до 1 листопада звірку з документальним обліком захисних споруд , що веде Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні , Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають щороку до 1 грудня ДСНС узагальнену інформацію про наявний фонд захисних споруд у паперовому та електронному вигляді.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 4, частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, частин 5, 8 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункт 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Положеннями частин 1, 8, 11, 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до захисних споруд цивільного захисту належить як протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, так і сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту, а володіння, користування та розпорядження такою спорудою здійснюється відповідно до закону. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Відповідно до пункту 16 частини 2 статті 17 Кодексу цивільного захисту України, формування та реалізація заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Згідно з частиною 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту (пункти 26, 27, 29 частини 2 статті 19 Кодексу).

Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду, а також визначив органи місцевого самоврядування як такі, що відповідальні за прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача такої споруди.

18. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

Пунктами 9-12 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС, а здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Згідно з пунктом 14 Порядку, у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд державної та комунальної форми власності , а також виявлення безхазяйних захисних споруд органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади , у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання .

Отже, питання подальшого використання захисної споруди, яка перебуває на балансі підприємства, що ліквідується в процедурі банкрутства, вирішують органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять Акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони №12801 від 19.06.2018, з якого вбачається, що спірний об`єкт належить до захисних споруд цивільного захисту. Доказів виключення спірної споруди з фонду споруд цивільного захисту учасниками провадження, серед яких були Фонд державного майна України та Дніпровська міська рада, не надано, доказів прийняття рішення органом місцевого самоврядування за погодженням з місцевою державною адміністрацією чи центральним органом виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває така споруда судам учасниками провадження не надано також. Судами встановлено, що ліквідатором вживалися заходи до встановлення того, чи залишилось спірне приміщення у державній власності (на обліку в регіональному відділенні Фонду державного майна України, однак таких доказів ним отримано не було, внаслідок знищення частини документів регіонального відділення ФДМУ), разом з тим, ліквідатором не встановлено обставин належності спірного приміщення іншим центральним органам місцевої влади.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що дане сховище (протирадіаційне укриття №12801) перебуває на обліку в компетентних органах як об`єкт цивільного захисту, щодо нього застосовуються положення статей 18, 19 Кодексу цивільного захисту України, а також положення пункту 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017.

20. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про передчасність передачі судами спірної споруди у комунальну власність, оскільки судами не встановлено фактичного власника захисної споруди з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 3 статті 13, частини 1 статті 74, статей 76-77 ГПК України, на кожну зі сторін покладено обов`язок довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржником не надано доказів того, що у спірного сховища є інший власник або орган управління, як державного майна, і такий орган заперечує щодо передачі спірного об`єкта в комунальну власність.

Водночас, з матеріалів справи вбачається (пояснення Фонду державного майна України, том 26, а.с. 208-209) та апеляційним судом встановлено відсутність доказів того, що спірне сховище належить до державної власності чи перебуває у приватній власності третіх осіб. Представником ФДМУ Руденко І.А. надано пояснення суду касаційної інстанції про те, що спірне майно не належить до управління Фонду державного майна України.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що об`єкт радіаційного захисту населення як споруда, що призначена для захисту населення міста на випадок техногенних катастроф, є об`єктом комунальної інфраструктури та повинна бути передана до комунальної власності відповідно до частини 1 статті 42 Закону про банкрутство.

21. Виходячи з аналізу частини 1 статті 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, яке виявлено в ході ліквідаційної процедури, об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури у випадку банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку .

Отже, навіть, якщо б спірне майно було власністю боржника, воно б мало передаватися до комунальної власності з огляду на його статус споруди цивільного захисту та встановлення факту неприйняття рішення компетентними органами про передачу такої споруди у відання іншого уповноваженого державою органу.

Зазначене рішення судів про передачу спірного об`єкта саме до комунальної власності громади міста Дніпро прийнято з врахуванням компетенції органів місцевого самоврядування згідно з пунктом 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, про прийняття рішень щодо подальшого використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.

За таких обставин, законодавцем прямо передбачено можливість передачі спірного майна у комунальну власність, а на скаржника покладено прямий обов`язок щодо прийняття рішення про подальше використання захисної споруди цивільного захисту, що не виключає можливості зміни форми власності з передачею цього об`єкта компетентному державному органу та зміни форми власності на державну.

22. Верховний Суд зазначає, що частина 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди дати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, яке випливає за статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Справа "Руїз Торія проти Іспанії", рішення від 09.12.1994, пункт 29).

Суд вважає, що у справі №904/9685/13, з огляду на застосовані судами положення законодавства та надані юридичні висновки, суди належно виконали свій обов`язок щодо мотивування власних рішень.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-22 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень місцевим судом та судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та про залишення без змін постановлених судами рішень.

В. Судові витрати

25. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 у справі №904/9685/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков