Рішення

від 20.09.2019 по справі 140/2214/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2214/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу( недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-5525-55-У.

Ухвалою судді від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2019 ОСОБА_1 з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження дізнався про винесення щодо нього вимоги ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в сумі 21 030,90 грн. Позивач не погоджується з даною вимогою тих підстав, що в період нарахування єдиного внеску позивач працював в СТзОВ Романів , роботодавець сплачував за позивача єдиний соціальний внесок. Крім того, підприємницькою діяльністю позивач не займався, не подавав жодної звітності та доходів від неї не отримував.

01.08.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків позивачу нараховано єдиний внесок за такі періоди: 09.02.2018 в розмірі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року), 19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року), 19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року); 21.01.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІV квартал 2018 року); 30.04.2019 в розмірі 2457,18 грн. (за І квартал 2019 року).

Відтак, оскільки в інтегрованій картці позивача як фізичної особи - підприємця обліковувався борг з єдиного внеску, тому ГУ ДФС у Волинській області правомірно скерувало позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-5525-55-У.

Відповідач зазначив, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , а з 01.01.2018 Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій , якими внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI, зокрема щодо строків сплати фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиного соціального внеску.

Відповідно до вказаних змін з 01.01.2017 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ) мінімальний розмір якого становить 2112,00 грн. З 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) та самозайняті особи, які не одержують доходи, крім звільнених статтею 4 Закону № 2464-VІ категорій страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, мінімальний розмір якого становить 2457,18 грн.

У контролюючого органу відсутні відомості щодо звільнення позивача від сплати ЄСВ. Нарахування платнику єдиного соціального внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо сплати ЄСВ у строки встановлені Законом № 2464-VІ, ГУ ДФС у Волинській області правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-5525-55-У.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд розгляд справи здійснити за участі сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.10.2007 по 14.05.2019 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19.09.2019 № 1005764038 (а. с. 70-71).

Крім того, ОСОБА_1 з 29.11.2007 по даний час перебуває у трудових відносинах з СТзОВ Романів (працює на посаді тракториста), що підтверджується довідкою від 17.07.2019 № 67, виданою СТзОВ Романів (а. с. 21).

04.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5525-55-У, у якій повідомило про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21 030,90 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги (а. с. 63).

Як вбачається із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , у ній відбулося нарахування єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за такі періоди: 09.02.2018 в розмірі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року), 19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року), 19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року); 21.01.2018 в розмірі 2457,18 грн. (за ІV квартал 2018 року); 30.04.2019 в розмірі 2457,18 грн. (за І квартал 2019 року), а також відображена станом на 30.04.2019 заборгованість у загальному розмірі 21 030,90 грн. (а. с. 65-67).

Позивач не погодився з нарахуванням йому заборгованості з єдиного внеску, а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018).

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до пункту 1 вказаного розділу Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Отже, системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що платники, зареєстровані у встановленому порядку як фізичні особи - підприємці, у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, оскільки позивач, яка у спірний період була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, вказаний обов`язок не виконала, тому ГУ ДФС у Волинській області правомірно було нараховано позивачу як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок за 2017-2018 роки, за один квартал 2019 року на загальну суму 21 030,90 грн., про що зазначено в оскаржуваній вимозі про сплату боргу.

При цьому, перебування позивача у трудових відносинах, а також фактичне не здійснення ним підприємницької діяльності не звільняє його від обов`язку сплати єдиного внеску як фізичною особою - підприємцем, позаяк позивач в розумінні законодавства, що регулює сплату єдиного внеску, є одночасно застрахованою особою та платником цього внеску. Законодавством не передбачено пільг зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які одночасно перебувають у трудових відносинах.

На думку суду, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичної особи - підприємця, а сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-7) СТзОВ Романів (ідентифікаційний код 30740160) протягом листопада 2007 року - червень 2019 року нараховувало позивачу заробітну плату та сплачено страхові внески (а. с. 23-33).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Волинській області від 04.06.2019 № Ф-5525-55-У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21 030,90 грн. сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною і обґрунтованою, а тому, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем за наявності для цього підстав, у межах своїх повноважень та у законний спосіб, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський Майдан, 4) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер