Ухвала

від 23.09.2019 по справі 260/1200/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1200/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про закриття провадження по справі, -

ВСТАНОВИВ:

Вербовецька сільська рада Виноградівського району Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), розташованої за межами населених пунктів, контур 251 на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати Вербовецькій сільській раді Виноградівського району Закарпатської області дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001).

Ухвалою судді від 02.09.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

19.09.2019 року представником відповідача до суду подано клопотання про закриття провадження по справі, мотивоване тим, що даний спір виник з приводу порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки внаслідок дій Головного управління, які полягають у відмові у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001). Вимоги до Головного управління мають розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні інших осіб, призведе до скасування їх майнових прав, у зв`язку з чим, такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, як передбачено у частині першій статті 19 ЦПК України. Відтак, вважає, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки даний спір стосується спору про право цивільне, вирішення якого у свою чергу вплине на виникнення в інших фізичних осіб (нинішніх користувачів земельної ділянки) права оренди на об`єкт нерухомого майна.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), розташованої за межами населених пунктів, контур 251 на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

Також, у позові ставиться питання про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), розташованої за межами населених пунктів, контур 251 на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.ч. 10, 13, 14 ст. 123 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Так, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені Земельним кодексом України органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що: - положення п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 151-1 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку матеріалами справи не підтверджена.

У позові не порушується питання щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, на час розгляду справи такого права відповідно до порядку, встановленого земельним законодавства, не набула і третя особа.

Вимоги у позові пов`язані із протиправністю рішень суб`єкта владних повноважень, які перешкоджають позивачу в оформленні документів на земельну ділянку.

Приватний інтерес між сторонами на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про закриття провадження по справі - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути додано до апеляційної скарги на рішення суду, винесеного за результатами розгляду справи.

Суддя С.І. Рейті