Постанова

від 16.06.2020 по справі 260/1200/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1200/19 пров. № А/857/3335/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

за участі секретаря судового засідання Михальської М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (суддя - Рейті С.І., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 16 січня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Вербовецька сільська рада Виноградівського району Закарпатської області в серпні 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), розташованої за межами населених пунктів, контур 251 на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати Вербовецькій сільській раді Виноградівського району Закарпатської області дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що земельні ділянки, на які Вербовецька сільська рада Виноградівського району Закарпатської області просить відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ площею 53,1645 належать до земель загального користування (пасовище), тобто є загальнодержавними для всіх суб`єктів і не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, підстави, покладені відповідачем в основу відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, не узгоджуються з положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яка встановлює вичерпний перелік випадків, настання яких може зумовити такі наслідки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №260/1200/19 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покиканням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 21.11.2018 Вербовецька сільська рада звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільського господарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для створення громадських пасовищ, що розташованих за межами населених пунктів на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за кадастровими номерами 2121281800:03:013:0001, 2121281800:02:004:0001, 2121281800:02:006:0001, 2121281800:03:014:0001.

12.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видано наказ №2237-сг, яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільського господарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для створення громадських пасовищ, що розташованих за межами населених пунктів на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за кадастровими номерами 2121281800:03:013:0001 площею 26,0589 га, 2121281800:02:004:0001 площею 22,3659 га, 2121281800:02:006:0001 площею 42,2024 га.

08.04.2019 Вербовецька сільська рада повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, у якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для створення громадського пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за кадастровим номером: 2121281800:03:014:0001.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 07.05.2019 №З-1014/0-2027/0/18-19 відмовило Вербовецькій сільській раді у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для створення громадського пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за кадастровим номером: 2121281800:03:014:0001, що розташована в контурі 251, у зв`язку із тим, що частина земельної ділянки площею 15,00 га із загальної площі 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001) розташована в 251 контурі на території Вербовецької сільської ради включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, а на іншу частину земельної ділянки площею 38,1645 га, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність учасникам антитерористичної операції.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, а тому відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку просив позивач, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ЗК України.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями частини першої статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

У відповідності до частини другої цієї ж статті, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 ЗК України).

В той же час, частинами першою-третьою статті 124 ЗК України встановлені певні особливості передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності. За змістом названої правової норми, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності з приписами частин першої-третьої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Згідно частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Окрім цього, частинами першою та другою статті 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Важливо звернути увагу на частину третю статті 136 ЗК України, якою чітко встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16, від 22 квітня 2020 року у справі №823/1267/16, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 08.04.2019 - день подання Вербовецькою сільською радою Виноградівського району Закарпатської області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадського пасовища у контурі №251, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), розташованої за межами населених пунктів, частина вказаної земельної ділянки площею 15,00 га згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 10.04.2018 №78 включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах.

З огляду на приписи вищевказаних норм ЗК України та зважаючи на наявну правозастосовну практику Верховного Суду, такі обставини є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, про що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області правильно проінформувало позивача у надісланому на його адресу листі.

Разом з тим, щодо покликання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на ту обставину, що на іншу частину земельної ділянки площею 38,1645 га, останнім вже надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність учасникам антитерористичної операції, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 118 ЗК України визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, повноважені розглядати ці питання. Відповідно до частини шостої цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надалі, згідно положень частини восьмої та дев`ятої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведених положень слідує, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені статтею 118 ЗК України, органи приймають одне з відповідних рішень.

Проте, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Крім того, надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є одним із етапів розгляду заяви громадянина про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у рішеннях від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №21-1341а16, від 11 жовтня 2016 року у справі №21-1625а16.

Системний аналіз положень ЗК України дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та є обов`язковою складовою визначеної ЗК України процедури передачі земельної ділянки у власність громадянам.

Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з`ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину.

Таким чином, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початковим та обов`язковим етапом у визначеному чинним законодавством порядку передачі земельної ділянки у власність, який надає право громадянину звернутися до відповідних органів для виконання робіт з розроблення проекту землеустрою.

Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та судову практику у подібних спорах, колегія суддів приходить до висновку, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою будь-якій іншій особі не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, відмова Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 38,1645 га, з покликанням на ту обставину, що відповідачем вже надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність іншим особам, є протиправною та такою, що суперечить приписам чинного законодавства України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмова у наданні такого є змістом відповідного індивідуального правового акта.

У частині третій статті 123 ЗК України не визначено в якій саме правовій формі вирішується вказане питання, зокрема, не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 на підставі системного аналізу положень ЗК України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, дійшов висновку, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, вказує на те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Лист відповідача 07.05.2019 №З-1014/0-2027/0/18-19 за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні частини третьої статті 123 ЗК України, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушено права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для створення громадського пасовища, з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні щодо правомірності відмови з підстав включення земельної ділянки площею 15,00 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, та неправомірності відмови з підстав надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність іншим особам.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення не виконало.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача є частково підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про часткове задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, площею 53,1645 га (кадастровий номер 2121281800:03:014:0001), викладеної у листі від 07.05.2019 №3-1014/0-2027/0/18-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 08.04.2019 №2-10/55 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ, з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 18 червня 2020 року.