Рішення

від 12.09.2019 по справі 531/781/18

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/781/18

Номер провадження 2/540/244/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

позивача ОСОБА_6 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 12.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2018 року з Карлівського районного суду Полтавської області до Машівського районного суду надійшла вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_6 , який мотивований тим, що вона та відповідач мають спільну доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перші місяця після народження дитини вони проживали спільно, а з вересня 2015 року окремо, після чого відповідач почав ухилятись від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жодного разу не відвідав дитину, життям та поведінкою доньки не цікавиться, що стало систематичним та носить тривалий характер. Відповідач має заборгованість по сплаті аліментів. Крім невиконання батьківських обов`язків, передбачених ст.180 СК України щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття, відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, здобуття дитиною освіти. Він жодним чином не був позбавлений інформації щодо перебування позивачки та дитини, ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що свідчить про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати батьківські обов`язки. Разом з цим, відповідач часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Всі зазначені обставини стали підставою звернення до суду, а тому позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та витрати, пов`язані із розглядом справи, стягнути з відповідача.

26.10.2018 р. від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з позовом не погоджується, вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами. Також зазначено, що позбавлення щодо його дитини батьківських прав не забезпечуватиме інтересів дитини. Разом з цим, звертає увагу на те, що не можуть братися до уваги посилання позивача на факти притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки все це було задовго до народження дитини. Вказано те, що відповідач виявляє бажання у спілкуванні з донькою, однак саме позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з нею, у зв`язку з чим було подано позов про усунення перешкод у спілкуванні та встановлення порядку спілкування з дитиною. Відповідач не ухиляється від сплати аліментів, а сплачує їх в межах наявних коштів (а.с.76-79).

02.11.2018 р. від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що обставини, викладені у відзиві не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 жорстоко поводиться з дитиною - після того, як дізнався що вона подала заяву про стягнення аліментів, прийшов до подвір`я її мами та без її дозволу посадив ОСОБА_11 на переднє сидіння автомобіля та повіз в невідомому напрямку, дитина плакала та з приводу чого вона зверталася в поліцію. Також зазначила, що за консультативним висновком щодо психоемоційних особливостей розвитку дитини Ульянапам`ятає як папа ОСОБА_10 тягав її за волосся, вона плакала та члени сім`ї сварилися та навіть билися, що також свідчить про те, що позбавлення батьківських прав відповідача не шкодитиме доньці. Відповідач ухиляється від утримання дитини, що стверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Наполягає на тому, що відповідач ніколи не виявляв бажання спілкуватися з донькою та його позов про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною не свідчить про його наміри на спілкування, з пропозицією про укласти договір про порядок спілкування ні ОСОБА_4 на його адвокат не зверталися (а.с. 145-147).

У судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали та наполягали на його задоволенні, покликаючись на те, що ОСОБА_4 умисно, злісно не виконує батьківські обов`язки по відношенню до доньки ОСОБА_11 , про що свідчить значна заборгованість зі сплати аліментів, а отже відповідача не цікавить що їсть та одягає його дитина. Відповідач не спілкується з дитиною, навіть в дитячому садочку дитину відвідують батьки відповідача, а він сам тільки один раз був в садочку та при цьому завдав Уляні психологічної травми - виривав з рук бабусі, тягав за волосся. Батько дитини жодного разу не поцікавився у лікаря про стан здоров`я своєї дитини, не відвідав у лікарні, коли та хворіла та навіть не знає про наявні в неї хвороби. Також вказують на зловживання відповідачем алкоголем, оскільки останній притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Вважають що спілкування та виховання це різні речі, тільки бажання спілкуватися не свідчить про виховання дитини.

Позивач пояснила, що з 2014 року проживала з ОСОБА_4 та у 2015 році у них народилася донька, відповідач бив її коли вона була вагітна, зловживав алкоголем, у зв`язку з чим вони розійшлися, останній має можливість спілкуватися з дитиною, але не виявляє уваги до доньки, приходить тільки в стані алкогольного сп`яніння та з`ясовує стосунки, за дитину не питає, не цікавиться здоров`ям. Повідомляє що працює, але аліменти не сплачує, вона з чоловіком сплачує за харчування, гуртки в садочку, одягають, лікують дитину. Одного разу відповідач забрав доньку, коли вона була зовсім маленькою, їй було рік, посадив на переднє сидіння і наражаючи на небезпеку, повіз в невідомому напрямку, у зв`язку з чим вона забирала доньку з поліцією. Вона дійсно припинила спілкування з відповідачем, бо останній спілкується тільки з нецензурною лайкою та скандалами.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відсутність винної поведінки та ухилення батька дитини від спілкування з донькою та який навпаки бажає брати участь у вихованні та звернувся з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною.

Відповідач також пояснив, що любить доньку та хоче спілкуватися, натомість має можливість бачити її тільки в садочку, але працює в м.Харкові та коли приїздить, дитина відсутня, про що його не попереджають. Аліменти дійсно сплачує не в повній мірі, але намагається платити та має намір погасити заборгованість за наявності коштів. Також пояснив, що позивачка перешкоджає йому бачити доньку та відмовляється брати подарунки, посилаючись на те, що це не потрібно дитині. Він не відмовляється сплачувати за садочок та гуртки і говорив про це вихователям, але йому не говорять про такі потреби.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника служби у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації та при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с.4 т.2).

Суд, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків та дослідивши надані письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_6 - позивачка по справі є матір`ю, а ОСОБА_4 - відповідач по справі, є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13 т.1).

Позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 03.05.2018 р. (а.с.8 т.1).

Як убачається з довідки, виданої завідувачем Карлівського РС УДМС України в Полтавській області №28/62 від 10.02.2015 р., ОСОБА_15 - позивачка по справі зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та разом з нею зареєстрована її донька ОСОБА_11 ,2015 р.н. (а.с.14 т.1).

За характеристикою голови ради КРГО Докучаєвські чорноземи Сироти В.С. наданої головному бухгалтеру Карлівської районної госпрозрозрахункової організації Докучаєвський мисливець , зазначено, що ОСОБА_6 працює у вказаній організації, має дві вищі освіти, зарекомендувала себе з позитивної сторони, відповідальна, успішно справляється яз службовими обов`язками, врівноважена, привітна, стримана, не допускає порушень трудової дисципліни, стягнень немає (а,с.12 т.1).

З наданої характеристики з місця проживання на ОСОБА_4 вбачається, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 у будинку батьків, має вищу освіту за спеціальністю економіст, за роки проживання за даною адресою характеризується з позитивної сторони, скарг не надходило, ввічливий, працьовитий, товариський, чуйний та любить дітей (а.с.103 т.1).

Водночас за постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 24.09.2013 р. ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт (а.с.24 т.1). Також з копії заяви гр. ОСОБА_17 вбачається, що вона зверталася до працівників поліції з заявою по факту вчинення хуліганських дій гр. ОСОБА_4 , зокрема, який 22.12.2017 р. на території дитячого садка в м. Карлівка ображав брутальною лайкою намагався затіяти бійку (а.с.28 т.1).

За рішенням Карлівського районного суд Полтавської області від 31.05.2016 р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 24.03.2016 р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17,18 т.1).

За довідками-розрахунками заборгованості з виплати аліментів видно, що за виконавчим листом №531/382/2016 виданим Карлівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мається заборгованість, яка складає станом на 01.04.2018 р. 22117,21 грн. (а.с.20 т.1), станом на 03.05.2018 р. 23392,96 грн. (а.с.91 т.1), станом на 01.10.2018 р. - 29798,71 (а.с.99 т.1), станом на 01.08.2019 року - 42301,21 грн (а.с.249 т.1).

Позивач подала заяву до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби з вимогою звернутися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та їй роз`яснено порядок такого звернення (а.с.17-21 т.1).

ОСОБА_11 відвідує ДНЗ №6 Чебурашка м.Карлівка, що стверджується довідкою вказаного навчального закладу (а.с.22 т.2) в якій також зазначено, що дитину приводить і забирає мама та її чоловік ОСОБА_14 , інколи бабуся ОСОБА_17 та дідусь ОСОБА_20 Мама відвідує збори, свята, батько - ОСОБА_4 за останні півроку в дошкільному закладі був один раз, батьківські збори не відвідує, у виховних заходах участі не бере. Зі слів бабусі ОСОБА_21 він постійно на роботі. Дідусь та бабуся ОСОБА_21 та ОСОБА_22 зустрічаються з онукою в садочку та цікавляться її успіхами, привозять гостинці.

Консультативним висновком практичного психолога Полтавського обласного осередку ОСОБА_23 щодо психоемоційних особливостей розвитку дитини ОСОБА_11 встановлено, що дівчинка інтелектуально розвинена, проте має ознаки тривожності, емоційно вразлива, що може бути пов`язане із пережитою травматизацією. Мама добре володіє навичками надання підтримки дитині та розуміє її. Дитина зараз знаходиться в періоді розвитку, коли є велика потреба у спокійному спілкуванні з членами родини та створенні для неї умов базової безпеки (а.с.93,94 т.1).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що з квітня 2016 року проживає з позивачем ОСОБА_24 та разом виховують ОСОБА_11 , забезпечують дитину усім необхідним. Відповідач донькою не цікавиться, телефонує по ночам та погрожує, приходить тільки коли в стані алкогольного сп`яніння. Дитина його навіть не згадує.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що її донька - ОСОБА_15 з 2014 року проживала з відповідачем ОСОБА_4 та в 2015 році народила ОСОБА_11 , але відповідач бив її і вони забрали доньку з онукою додому. ОСОБА_4 постійно погрожував, обіцяв повіситися, натомість дитиною не цікавиться, не турбується про неї. Після того, як відповідач силою забрав дівчинку, коли тій було всього рік і повіз в невідомому напрямку, вони повертали дитину з поліцією та після того дитину додому йому не дають. Також повідомила, що коли вони були на ранку в садочку, де також були присутні інші бабуся з дідусем та відповідач, останній почав забирати дитину та виривати Улянку з її рук, дитина плакала, вона впала та ОСОБА_4 поставив доньку на сніг, після чого вона захворіла запаленням легень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомила, що відповідач не проявляє уваги та турботи до доньки, він не йде на контакт з дитиною, не хоче з нею зблизитися, хоче помститися позивачці, яка не перешкоджає в спілкуванні з дитиною. Вона також була свідком непристойної поведінки відповідача, коли той забирав дитину з рук дідуся, дівчинка плакала та була роздягнута.

Сторонами не заперечується, що у провадженні Машівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування батьків з дитиною, про що також свідчить ухвала про відкриття провадження від 22.03.2018 р. (а.с.15 т.1).

Відповідач також звертався зі вказаним питанням до Карлівської районної державної адміністрації та Карлівського відділу поліції (а.с.9-15 т.2).

Свідок ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , кожен окремо, показали, що вони та син ОСОБА_4 хочуть брати участь у вихованні дівчинки та мають можливість спілкуватися з дитиною тільки в садочку, але ОСОБА_11 часто відсутня, син по мірі можливості бере участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, любить доньку, хоче спілкуватися та піклуватися про неї, але навіть коли він купує якість речі, позивачка віддає їх та говорить що це не потрібно дитині. Вони би хотіли забирати ОСОБА_11 додому, де створені усі умови та піти з нею десь погуляти, але позивачка не дозволяє. Також повідомили, що син працює в м.Харкові і приїздить на вихідних, тому не може часто бачитися з донькою в садочку.

За висновком Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області від 10.12.2018 р. ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні та утриманні малолітньої дитини не бере, не виявляє бажання налагодити стосунки і в інтересах дитини чи бажання надавати посильну допомогу в її утриманні, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.133,134).

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Згідно із ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не вбачає доказів наявності виключних обставин для позбавлення батьківських права відповідача ОСОБА_4 , сплата аліментів не в повному обсязі не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні та безсумнівні докази винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно доньки ОСОБА_11 , оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач хоче піклуватися про дитину та бажає її виховувати, а отже й відсутні підстави позбавлення його батьківських прав, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Висновок органу опіки та піклування в особі Карлівської районної державної адміністрації від 10.12.2018 р., за яким було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Голобородьківське Карлівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 від 30.04.2010 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 від 26.01.1999 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа - Карлівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях,85 Полтавська область, код ЄДРПОУ 34274861.

Повний текст Рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя С.М.Косик