Постанова

від 23.09.2019 по справі 707/328/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/91/19 Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Червонослобідської сільської ради на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Соколишиної Л.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, повний текст рішення складено 02 травня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Червонослобідської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що розпорядженням Червонослобідського сільського голови від 10 серпня 2016 року № 343 її було прийнято на посаду тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради на 0,5 ставки посадового окладу, з 10 серпня 2016 року за строковим трудовим договором.

Розпорядженням від 03 січня 2017 року № 03 позивача переведено з 0,5 ставки посадового окладу на повний посадовий оклад та укладено безстроковий трудовий договір від 03 січня 2017 року. Будь-які інші угоди до вказаного договору між нею та роботодавцем не укладалися.

10 вересня 2018 року позивачу було оголошено розпорядження виконуючого повноваження Червослобідського сільського голови від 07 вересня 2018 року № 103-ОС Про звільнення ОСОБА_1 з посади .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2018 року визнано незаконним та скасовано розпорядження виконуючого повноваження голови секретаря Червонослобідської сільської ради Черкаської області від 27 червня 2018 року № 85 Про внесення змін до п. 1 розпорядження № 343 від 10 серпня 2016 року та до п. 1 розпорядження № 03 від 03 січня 2017 року. Визнано незаконним та скасовано розпорядження виконуючого повноваження сільського голови, секретаря сільської ради ОСОБА_3 від 07 вересня 2018 року № 103-ОС Про звільнення з посади ОСОБА_1 . Поновлено її на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради. Стягнуто з Червонослобідської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27039 гривень 72 копійки.

14 січня 2019 року розпорядженням № 03-ОС позивача було поновлено на роботі та у той же день сільський голова видала розпорядження № 04-ОС, яким позивача звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки з позивачем був укладений безстроковий трудовий договір. При прийнятті її на роботу роботодавець знав про відсутність відповідної освіти, а тому вказаний факт не міг бути підставою для звільнення.

Також наголошувала на тому, що в результаті незаконних дій відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягала в необхідності позичати гроші у родичів, що принизило її честь і гідність та вплинуло на стосунки з оточуючими людьми. Крім того, це вже друге її незаконне звільнення відповідачем, а неправомірне зазначення формулювання причин звільнення у зв`язку із недостатньою кваліфікацією , самим негативним чином вплинуло на її ділову репутацію.

На підставі викладеного просила визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Червонослобідської сільської ради від 14 січня 2019 року № 04-ОС Про звільнення з посади ОСОБА_1 , поновити на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради.

Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9405 гривень 12 копійок та завдану моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Червонослобідської сільської ради від 14 січня 2019 року № 04-ОС Про звільнення з посади ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради. Стягнуто з Червонослобідської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27823 гривень 48 копійок, з відрахуванням всіх необхідних обов`язкових податків та платежів. Стягнуто з Червонослобідської сільської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Чевонослобідська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема зазначає, що оспорюваний наказ про звільнення був винесений у відповідності до чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 повинна відповідати вимогам до професійно кваліфікаційного рівня, а саме: мати повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки та відповідний стаж роботи.

Також вважає, що судом першої інстанції при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу взято до уваги тільки надану ОСОБА_1 довідку де вказано лише середньоденну заробітну плату без детального розрахунку останньої, що є порушенням порядку визначення середнього заробітку працівника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення.

Окрім цього апелянт не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, оскільки доводи з яких виходив суд першої інстанції частково задовольняючи розмір заявленої моральної шкоди, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач приймаючи на роботу позивача, знав про відсутність у неї відповідних документів щодо освіти, а тому мав право звільняти її на підставі п.2 ч.1 статті 40 КЗпП України, лише у випадку виявлення невідповідності працівника. Позивач не має стягнень, тому вона справлялась зі своїми трудовими обов`язками. Крім того суд прийшов до висновку, що незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14 грудня 2018 року , Черкаським районним судом Черкаської області, було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яким встановлено, що розпорядженням Червонослобідського сільського голови від 10 серпня 2016 року №343 ОСОБА_1 прийнята на посаду тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобіської сільської ради на 0.5 ставки посадового окладу з 10 серпня 2016 року за строковим трудовим договором.

Розпорядженням від 3 січня 2017 року №03 ОСОБА_1 переведена з 0.5 ставки посадового окладу на повний посадовий оклад за строковим трудовим договором.

3 січня 2017 року між сторонами укладено безстроковий трудовий договір.

Розпорядженням №103-ОС від 7 вересня 2018 року Червонослобідської сільської ради ОСОБА_1 звільнена з посади.

Розпорядженням №85 від 27 червня 2018 року Червонослобіської сільської ради внесено зміни до п.1 розпорядження №343 від 10 серпня 2016 року та до п.1 розпорядження №03 від 3 січня 2017 року та викладено пункти 1 у наступній редакції: прийняти ОСОБА_1 на посаду тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради на 0.5 ставки посадового окладу з 10 серпня 2016 року за строковим трудовим договором до прийняття на дану посаду основного працівника за конкурсом.

Зазначеним рішенням суду, серед іншого, визнано незаконним та скасовано розпорядження виконуючого повноваження голови секретаря Червонослобідської сільської ради від 27 червня 2018 року №85 Про внесення змін до п.1 розпорядження №343 від 10 серпня 2016 року та до п.1 розпорядження №03 від 3 січня 2017 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради.

Вказані обставин свідчать про те, що між позивачем із відповідачем укладений безстроковий трудовий договір.

14 січня 2019 року Червонослобідською сільською радою Черкаської області було видано розпорядження №03-ОС Про поновлення на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 було поновлено на посаді тимчасово виконуючого обов`язки головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради (а.с.9).

Розпорядженням голови Червонослобідської сільської ради від 14 січня 2019 року №04-ОС Про звільнення з посади ОСОБА_1 знову звільнено ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки бухгалтера Червонослобідської сільської ради згідно п.2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації з 14 січня 2019 року (а.с.10).

Пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

В пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

З зазначеного слідує, що звільнення за п.2 статті 40 КЗпП можливо лише тоді, коли внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідач, укладаючи з позивачем трудовий договір був обізнаний про її кваліфікаційний рівень, а обов`язкова така обставина для звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України як неналежне виконання покладених трудових обов`язків, не доведена позивачем, і навпаки спростовується тією обставиною, що до позивача не застосовувалось жодне дисциплінарне стягнення.

Окрім того, статтею 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. З матеріалів справи вбачається, що питання про можливість переведення ОСОБА_1 на іншу роботу за її згодою, у порушення вказаних вимог закону відповідачем взагалі не вирішувалось.

Відповідно до пункту 11 загальних положень довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов`язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що протягом часу виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків Червонослобідською сільською радою не було видано розпорядження про проведення атестації на відповідність займаній посаді позивача, що в свою чергу вказує на відсутність успішного виконання своїх посадових обов`язків є необґрунтованим.

Порядок проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування прописаний у Типовому положенні про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженому Постановою КМУ від 26 жовтня 2001 року №1440.

Згідно з пунктом 4 Типового положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування для організації та проведення атестації утворюється за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної обласної ради атестаційна комісія у складі голови комісії, секретаря та членів комісії.

Таким чином ініціатива процедури проведення атестації належить виключно сільському голові Червонослобідської сільської ради. Проте, останнім дану процедуру ініційовано не було, що свідчить про штучне створення підстав для звільнення працівника. Окрім цього висновок про невідповідність займаній посаді приймає атестаційна комісія, а не сільський голова чи особа яка його замінює. (п.13 Положення)

Доводи апеляційної скарги про те, що Червонослобідською сільською радою проведено конкурс на заміщення посади головного бухгалтера, що є зміною в організації праці, суперечить нормам права, оскільки вказані обставини не є такими змінами (п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України), окрім цього позивач була звільнена за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 391.88 гривень, крім наданою останньою довідки, встановлена і рішенням Черкаського районного суду Черкаської області, від 14 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Враховуючи, що позивач була звільнена в один день з поновленням її на роботі, яке відбулось на виконання зазначеного рішення суду, обставини щодо розрахунку заробітку не змінились, а відтак доводи апеляційної скарги, щодо неправильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.

Окрім цього зазначаючи, що у вказаній довідці невірно зроблений розрахунок, на спростування зазначених в ній даних, своїх доказів та розрахунків з вихідними даними в суді першої інстанції відповідач не подавав, при тому, що довідка, відомості в якій оспорює апелянт, підписана виконуючим повноваження сільського голови Дубовик Ю.А. , та головними бухгалтером Портянко В.В. Тобто апелянт оспорює відомості які ним же і надані.

Додана до апеляційної скарги довідка про доходи не може бути прийнята судом, оскільки апелянтом не надано доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.(ч.3 ст.367 ЦПК України)

Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а має самостійне юридичне значення.

Враховуючи, що незаконне звільнення з роботи потягло за собою втрату позивачем заробітку, а тому позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, таке звільнення відбулось вдруге, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність такої шкоди, а визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 2000 гривень відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, апеляційний суд, не вбачає підстав для зміни чи скасування правильного по суті і справедливого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Червонослобідської сільської ради - залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 23 вересня 2019 року.

Судді :

в с т а н о в и в :

п о с т а н о в и в :