Постанова

від 19.09.2019 по справі 915/234/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/234/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Сивоконенко Ю.С.;

від відповідача - Костельнюк В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 червня 2019 року, повний текст якого складений та підписаний 24 червня 2019 року

у справі № 915/234/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Державна-продовольчо-зернова корпорація України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт

про стягнення 216968,04 грн, розірвання договору оренди нежитлових приміщень та зобов`язання вчинити дії,

головуючий суддя - Смородінова О.Г.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 19.09.2019р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство Державна-продовольчо-зернова корпорація України звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт про стягнення з останнього, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.05.2019р., заборгованість по орендній платі згідно договору оренди у розмірі 322 405,24 грн., 37 745,47 грн. пені, 3 568,17 грн. 3% річних, 8 793,15 грн. інфляційних втрат, 11 350,68 грн. судового збору. Також, позивач просив розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 11/05-06 від 11.05.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Макроконцепт та Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України та виселити відповідача з нежитлових приміщень: - загальною площею 965,4 кв. м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 - 924,4 кв. м та літ. Б - 41 кв. м; - загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А - 125,4 кв. м, літ. Д - 118,9 кв. м, літ. Ж - 36,4 кв. м, літ. З - 54,9 кв. м, літ. И - 93,0 кв. м, літ. В - 55,2 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень в частині оплати орендної плати. Так, незважаючи на виставлені позивачем рахунки, станом на 25.01.2019р. відповідачем не сплачено орендну плату за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018р. У зв`язку з чим, станом на 10.05.2019 загальна сума боргу становить 322405,24 грн. Також орендарем не повернуто підписані акти приймання-передачі наданих послуг за спірний період.

Крім того, позивач вказує на факти зафіксовані в акті обстеження нежитлового орендованого приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018 які свідчать про те, що орендована відповідачем територія є занедбаною та такою, що використовується не за цільовим призначенням.

Станом на кінець 2018 року об`єкт оренди залишається занедбаним та позивачу не повернуто, що підтверджується довідкою від 29.12.2018 № 1288 та Актом обстеження від 26.12.2018.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019 відкрито провадження у справі № 915/234/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019р. у справі №915/234/19 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт на користь Публічного акціонерного товариства Державна-продовольчо-зернова корпорація України 322405,24 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 37745,47 грн пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн; 8793,15 грн інфляційних втрат та 5587,68 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1105-06 від 11.05.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Макроконцепт та Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України та виселення товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт з нежитлових приміщень - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень від 11.05.2016р. в частині повноти та своєчасності оплати орендних платежів. Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд також визнав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1105-06 від 11.05.2016 та виселення відповідача з нежитлових приміщень, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки, зазначений договір припинив свою дію 11.04.2019, тому відсутні підстави для його розірвання. Крім того, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення строку дії договору, відповідач не звільнив спірні нежитлові приміщення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Макроконцепт звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019 у справі №915/234/19 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким у стягненні 322405,24 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 37745,47 грн пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн; 8793,15 грн інфляційних втрат та 5587,68 грн судового збору - відмовити.

Скаржник вважає оскаржуване рішення в цій частині таким, що підлягає скасуванню, з огляду на порушення господарським судом вимог чинного законодавства України, при цьому, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що з незалежних від нього обставин, він не міг використовувати орендовані нежитлові будівлі за адресою: вул. Заводська,33 та Заводська,31 в м. Миколаєві за його цільовим призначенням, обумовленим в договорі оренди, так як ці нежитлові будівлі було передано йому в оренду у стані, що не відповідає його призначенню, та за своїм технічним станом підлягає реконструкції або капітальному ремонту.

Також, скаржник зазначає, що з осені 2016р. приміщення орендарем не використовується, в зв`язку з непридатністю його використання для цілей орендаря, зокрема, використання як офісного приміщення з дотриманням санітарно-матеріальних норм.

Таким чином, позивачем порушено цілу низку норм матеріального права, а судом першої інстанції не враховано, що згідно ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Публічне акціонерне товариство Державна-продовольчо-зернова корпорація України у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 19.09.2019р. представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду, 11.05.2016р. між Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макроконцепт (Орендар) було укладено Договір № 11052016 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець, передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що належать орендодавцю (дошкільний навчальний заклад № 7), загальною площею 965,4 кв.м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв та загальною площею 483,8 кв.м по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв.

Мета використання орендованих приміщень: розміщення офісу, територія для зберігання техніки та обладнання (п. 1.4 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму нежитлових приміщень орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до зазначених нежитлових приміщень у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (п. 1.5 Договору).

Орендар вступає в строкове платне користування орендованим приміщенням з моменту підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі орендованих приміщень - Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною. Передача приміщень в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на орендовані приміщення. Власником приміщень залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення дії цього Договору, орендовані приміщення повертаються Орендарем Орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду. Орендовані приміщення вважаються поверненими Орендодавцю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі орендованих приміщень. (п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору)

За змістом розділу 3 Договору:

- розмір орендної плати за перший місяць користування орендованими приміщеннями становить 23417,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 3902,83 грн (п. 3.1 Договору);

- розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і перераховується не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно наданих рахунків та актів приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2 Договору);

- вартість комунальних послуг орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем (п.3.3. Договору);

- у разі користування орендованим приміщенням протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців дії Договору), добова оплата за дні оренди визначається на підставі плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.5. Договору);

- рахунки за користування приміщеннями та відшкодування вартості комунальних послуг за місяць, що минув, виставляються Орендодавцем до 15 числа поточного місяця (п. 3.6. Договору);

- орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок Орендодавця орендну плату та вартість комунальних послуг не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, у випадку виявлення невідповідності користування орендарем приміщення умовам Договору оренди, Орендодавець має право припинити доступ Орендаря в орендоване(і) приміщення для використання його (їх) згідно меті Договору і зажадати усунення порушень. Для усунення порушень Орендарю буде дозволений доступ в приміщення.

За умовами п. 5.4 Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, попередньо повідомивши про це орендаря за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

Розділом 7 сторони обумовили обов`язки орендаря:

- використовувати орендовані приміщення у відповідності до їх призначення та умов цього договору (п.7.1. Договору);

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та вартість комунальних послуг (п.7.2. Договору);

- у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендовані приміщення в стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, з врахуванням нормального зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого(них) приміщення(ь) з вини Орендаря до моменту їх фактичного повернення.

Розділом 8 Договору сторони узгодили між собою умови відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, зокрема:

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного Договору (п. 8.1 Договору);

- за порушення терміну сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 8.2 Договору);

- якщо орендар своєчасно не повернув об`єкт оренди орендодавцю, останній має право вимагати від орендаря сплати штрафу у розмірі щомісячної орендної плати за кожен місяць затримки передачі об`єкта оренди (п. 8.4 Договору);

- якщо орендар користується об`єктом оренди не за його призначенням або з порушенням умов цього Договору, орендодавець має право вимагати негайного розірвання цього Договору та відшкодування збитків (п. 8.5 Договору).

Строк дії Договору сторони встановили до 31.12.2016 (п. 9.1 Договору).

Умовами розділу 10 Договору, сторони визначили наступне:

- строк дії Договору достроково припиняється за письмовою вимогою однієї зі сторін з моменту отримання листа-повідомлення (п. 10.1 Договору);

- строк дії Договору може бути припинений за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди або в односторонньому порядку ляхом направлення листа-повідомлення, причому сторона, яка має намір розірвати договір, зобов`язана попередити іншу не менш ніж за 30 календарних днів (п. 10.2 Договору).

Додатковими угодами:

- № 1 від 17.05.2016 сторони, зокрема, п. 3.1 Договору виклали в наступній редакції: Розмір орендної плати за перший місяць користування орендованими приміщеннями та майном (Додаток № 1) становить 23417,00 грн;

- № 2 від 17.05.2016 сторони внесли зміни в розділ 14 Договору Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи Сторін ;

- № 3 від 08.07.2016 сторони домовились викласти п. 9.1 Договору в наступній редакції: Строк дії Договору - до 11.04.2019 року .

17.05.2016 між сторонами був оформлений та підписаний Акт приймання-передачі орендованих приміщень, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1449,2 кв.м., а саме:

- нежитлові приміщення (дошкільний навчальний заклад №7) загальною площею 965,4 кв. м. по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 - 924,4 кв. м та літ. Б - 41 кв. м;

- нежитлові приміщення загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А - 125,4 кв. м, літ. Д - 118,9 кв. м, літ. Ж - 36,4 кв. м, літ. З - 54,9 кв. м, літ. И - 93,0 кв. м, літ. В - 55,2 кв. м.

Характеристика нежитлових приміщень:

- стан нежитлових приміщень, що надаються в оренду - задовільний;

- площа приміщень - 1449,2 кв.м.

У разі припинення договору оренди орендовані приміщення повертаються Орендарем Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі орендованих приміщень Орендарю.

Починаючи з травня 2016 року по червень 2018 року включно відповідач належним чином виконував свої зобов`язання по оплаті передбачених договором платежів.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач, як орендодавець, оформив та направив поштовим відправленням відповідачу на підпис та виконання наступні документи:

1) рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 31.07.2018 на суму 31181,94 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000053 від 31.07.2018 на суму 31181,94 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.07.2018;

2) рахунок-фактуру № СФ-0000067 від 31.08.2018 на суму 30806,90 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000064 від 31.08.2018 на суму 30806,90 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.08.2018;

3) рахунок-фактуру № СФ-0000071 від 30.09.2018 на суму 31081,26 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000070 від 30.09.2018 на суму 31081,26 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.09.2018;

4) рахунок-фактуру № СФ-0000079 від 31.10.2018 на суму 32092,88 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 31.10.2018 на суму 32092,88 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.10.2018;

5) рахунок-фактуру № СФ-0000091 від 30.11.2018 на суму 33616,16 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000085 від 30.11.2018 на суму 33616,16 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.11.2018;

6) рахунок-фактуру № СФ-0000097 від 31.12.2018 на суму 35708,86 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000091 від 31.12.2018 на суму 35708,86 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.12.2018;

7) рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 31.01.2019 на суму 38543,10 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.01.2019 на суму 38543,10 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.01.2019;

8) рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 28.02.2019 на суму 38263,02 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 28.02.2019 на суму 38263,02 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 28.02.2019;

9) рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 31.03.2019 на суму 37313,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 від 31.03.2019 на суму 37313,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.03.2019;

10) рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 11.04.2019 на суму 13798,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 11.04.2019 на суму 13798,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 11.04.2019.

Однак, починаючи з липня 2018 року відповідач припинив здійснювати оплату за договором оренди, вищенаведені акти з підписом не повернув, рахунки не оплатив.

Крім того, позивач вказує на факти зафіксовані в акті обстеження нежитлового орендованого приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018 які свідчать про те, що орендована відповідачем територія є занедбаною та такою, що використовується не за цільовим призначенням.

Позивач, 20.08.2018 оформив та направив відповідачу претензію № 747, в якій просив останнього оплатити заборгованість в розмірі 31181,94 грн в строк до 31.08.2018. Також повернути підписані акти приймання-передачі наданих послуг за червень та липень місяці 2018 року.

Відповідь на цю претензію відсутня в матеріалах справи.

29.08.2018 позивач отримав від Дніпро-Бузького басейнового відділу Державної установи Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті листа за № 379/01 від 29.08.2018, в якому повідомлялося, що на території дитячого садку (вул. Заводська, 31), яка належить ПАТ ДПЗКУ та передана в оренду ТОВ Макроконцепт проростає велика кількість амброзії, яка негативно впливає на здоров`я працівників порту та мешканців. У зв`язку з чим вищевказаною установою позивачеві було запропоновано у короткий термін прийняти заходи щодо знищення амброзії на цій території.

29.08.2018 працівниками позивача було проведено обстеження орендованої території за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 31 та вул. Заводська, 33, в ході якого встановлено, що на орендованій території розрісся бур`ян, в тому числі, один з небезпечних карантинних бур`янів - амброзія. Вказані факти були зафіксовані в Акті обстеження нежитлового орендованого приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018 та, за твердженням позивача, свідчать про те, що орендована відповідачем територія є занедбаною та такою, що використовується не за цільовим призначенням.

Позивач 12.09.2018 оформив та направив відповідачу претензію № 2 за № 817, в якій просив останнього оплатити заборгованість у розмірі 61988,84 грн. Також повернути підписані акти приймання-передачі наданих послуг за червень, липень та серпень місяці 2018 року.

Відповідь на цю претензію відсутня в матеріалах справи.

Також, 12.09.2018р. за вих. №818 позивачем було направлено відповідачу повідомлення (відповідно до п.5.4. Договору) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №11/05-06 від 11.05.2016р. в якому зазначено, що датою розірвання договору вважати 12.10.2018р.

У відповідь на вказаний лист відповідач свої листом №18/18/10-1 від 10.10.2018р. висловив відмову від достроково розірвання договору та направлення свого представника для підписання акту приймання-передачі орендованих приміщень.

10.10.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено лист №922 з вимогою сплатити борг та повернути орендоване майно, проте вказаний лист також залишений відповідачем без задоволення.

Станом на кінець 2018 року об`єкт оренди залишається занедбаним та позивачу не повернуто, що підтверджується довідкою від 29.12.2018 № 1288 та Актом обстеження від 26.12.2018. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019 р. в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлових приміщень №11/05-06 від 11.05.2016, та виселення відповідача з нежитлових приміщень, заявником апеляційної скарги не оскаржується.

Основні аргументи апеляційної скарги стосуються стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди у розмірі 322405,24 грн., 37745,47 грн. пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн.; 8793,15 грн. інфляційних втрат та 5587,68 грн. судового збору

Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень від 11.05.2016р. в частині повноти та своєчасності оплати орендних платежів. Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд також визнав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли відносини з договору найму (оренди) державного майна, врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності .

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Частиною 3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна унормовано, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім того, відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України зазначає, що однією з кваліфікуючих ознак договору оренди (найму) майна є оплатність та, відповідно, однією з істотних умов - орендна плата.

Як зазначалось вище, згідно п.3.1. договору, розмір орендної плати за перший місяць користування орендованим приміщенням становить 23.417 грн., в т.ч. ПДВ 3 902,83 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 до договору змінено п.3.1 договору, який викладено в наступній редакції: Розмір орендної плати за перший місяць користування орендованими приміщеннями та майном (Додаток № 1) становить 23417,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 902,83 грн. .

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і перераховується не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно наданих рахунків та актів приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2 Договору);

Відповідно до п.3.7. договору, орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця орендну плату та вартість комунальних послуг не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку

Умовами п. 7.2. договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та вартість комунальних послуг.

Позивачем направлено відповідачу наступні документи:

1) рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 31.07.2018 на суму 31181,94 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000053 від 31.07.2018 на суму 31181,94 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.07.2018;

2) рахунок-фактуру № СФ-0000067 від 31.08.2018 на суму 30806,90 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000064 від 31.08.2018 на суму 30806,90 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.08.2018;

3) рахунок-фактуру № СФ-0000071 від 30.09.2018 на суму 31081,26 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000070 від 30.09.2018 на суму 31081,26 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.09.2018;

4) рахунок-фактуру № СФ-0000079 від 31.10.2018 на суму 32092,88 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 31.10.2018 на суму 32092,88 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.10.2018;

5) рахунок-фактуру № СФ-0000091 від 30.11.2018 на суму 33616,16 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000085 від 30.11.2018 на суму 33616,16 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.11.2018;

6) рахунок-фактуру № СФ-0000097 від 31.12.2018 на суму 35708,86 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000091 від 31.12.2018 на суму 35708,86 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.12.2018;

7) рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 31.01.2019 на суму 38543,10 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.01.2019 на суму 38543,10 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.01.2019;

8) рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 28.02.2019 на суму 38263,02 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 28.02.2019 на суму 38263,02 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 28.02.2019;

9) рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 31.03.2019 на суму 37313,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 від 31.03.2019 на суму 37313,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.03.2019;

10) рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 11.04.2019 на суму 13798,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 11.04.2019 на суму 13798,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 11.04.2019.

Між тим відповідач вищенаведені акти з підписом не повернув, рахунки не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог статті 610, частини другої статті 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що докази належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди від 11.05.2016р. в матеріалах справи відсутні, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державна-продовольчо-зернова корпорація України про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди у сумі 322405,24 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Пунктом 8.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що за порушення терміну сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 37 745,47 грн., вважає його вірним та обґрунтованим, з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат в розмірі 8793,15 грн. та 3% річних у розмірі 3568,17 грн., вважає його вірним та обґрунтованим, з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Посилання скаржника на ч.6 ст.762 ЦК України та на те, що з незалежних від нього обставин, він не міг використовувати орендовані нежитлові будівлі за адресою: вул. Заводська,33 та Заводська,31 в м. Миколаєві за його цільовим призначенням, обумовленим в договорі оренди, так як ці нежитлові будівлі було передано йому в оренду у стані, що не відповідає його призначенню, та за своїм технічним станом підлягають реконструкції або капітальному ремонту, до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди, 17.05.2016 між сторонами був оформлений та підписаний Акт приймання-передачі орендованих приміщень, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1449,2 кв.м., а саме:

- нежитлові приміщення (дошкільний навчальний заклад №7) загальною площею 965,4 кв. м. по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 - 924,4 кв. м та літ. Б - 41 кв. м;

- нежитлові приміщення загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А - 125,4 кв. м, літ. Д - 118,9 кв. м, літ. Ж - 36,4 кв. м, літ. З - 54,9 кв. м, літ. И - 93,0 кв. м, літ. В - 55,2 кв. м.

Характеристика нежитлових приміщень:

- стан нежитлових приміщень, що надаються в оренду - задовільний ;

- площа приміщень - 1449,2 кв.м.

У разі припинення договору оренди орендовані приміщення повертаються Орендарем Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі орендованих приміщень Орендарю.

Відповідно до акту приймання передачі орендованих приміщень, відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загально площею 1449,2 кв.м., що засвідчено підписами та печатками сторін.

Таким чином, твердження скаржника про незадовільний стан об`єкта оренди не відповідає дійсності. Підписаний без зауважень акт приймання-передачі орендованих приміщень підтверджує визнання скаржником задовільного об`єкта оренди.

Доказів протилежного скаржником не надано.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 322405,24 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 37745,47 грн пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн; 8793,15 грн інфляційних втрат.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення 13.06.2019р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Макроконцепт , оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Макроконцепт залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019р. у справі №915/234/19 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „24» вересня 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький