Постанова

від 09.09.2019 по справі 911/2202/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р. Справа№ 911/2202/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЗЕРНО"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 08.04.2019 (повне рішення складено 21.05.2019)

у справі №911/2202/18 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Фермерського господарства "ЗЕРНО"

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Згурівська районна державна адміністрація

про визнання права користування земельною ділянкою

В С Т А Н ОВ И В :

Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство "Зерно" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в 2001 році ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області загальною площею 50,0 га для ведення фермерського господарства. На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 створив Селянське (фермерське) господарство "Зерно" (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.02.2002).

У 2003 році ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Згурівської районної державної адміністрації з метою переоформлення права постійного користування землею на орендні відносини та одночасно отримання згоди на обмін земельної ділянки площею 50,0 га розташованої на території Аркадіївської сільської ради на земельну ділянку площею 50,0 га розташовану на території Старооржицької сільської ради.

18.03.2005 між Згурівської районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі. Формально стороною (орендарем) за договором оренди землі від 18.03.2005 є ОСОБА_1 , а фактично зазначена земельна ділянка використовується ФГ "Зерно".

Позивач звернувся до відповідача, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, з клопотанням вих. № 2 від 09.08.2018, в якому просив внести зміни до договору оренди землі від 18.03.2005 в частині заміни орендаря земельної ділянки з ОСОБА_1 на ФГ "Зерно".

Листом від 16.08.208 відповідач відмовив в задоволенні заяви позивача та повідомив, що позивач не є стороною за договором оренди земельної ділянки від 18.03.2005.

На думку позивача, відповідач фактично самоусунувся від визначення обсягу прав ФГ Зерно , надавши формальну вірну відповідь щодо процедури неможливості заміни сторони договору оренди землі.

Позивач вважає, що він як землекористувач є суб`єктом відповідних прав на землю в межах наданих договором оренди правомочностей, у зв`язку із чим просить заявлені позовні вимоги задовольнити відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України, п. 1.2.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин № 6 від 17.05.2011р. (зі змінами і доповненнями).

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі № 911/2202/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 04.12.2018 (розгляд справи в суді) та Статуту ФГ "Зерно" ОСОБА_1 не є засновником та не є керівником (головою) Фермерського господарства "Зерно", а є лише членом фермерського господарства.

Відповідно до пункту в ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. При цьому зазначена норма не ставить в залежність ту обставину, хто є формальним орендарем земельної ділянки: громадянин-учасник фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа, а також не забороняє використовувати для ведення фермерського господарства земельні ділянки, орендовані особисто членами господарства, тощо.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що позивач звертався до відповідача з листом вих. № 2 від 09.08.2018, в якому просив відповідача внести зміни до договору оренди землі від 18.03.2005 , укладеного між Згурівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , в частині заміни орендаря земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 на Фермерське господарство "Зерно" в особі голови ОСОБА_6.

Позивачем не надано суду доказів про звернення до відповідача з заявою про визнання права користування за ФГ "Зерно" спірною земельною ділянкою або надання спірної земельної ділянки в оренду ФГ "Зерно".

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем оспорюється або заперечується право позивача на користування спірною земельною ділянкою, яка заходиться в оренді у члена ФГ "Зерно" ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 18.03.2005, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "ЗЕРНО" звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі № 911/2202/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт наголошує, що з моменту держаної реєстрації Фермерського господарства Зерно до теперішнього часу, земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, яке при такому використанні несе всі витрати, сплачує усі обов`язкові платежі, пов`язані з користуванням землею, у т.ч. орендну плату за неї, що підтверджується відповідними документами (довідкою відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області від 02.11.2012, вих.. № 1612., довідкою виконавчого комітету Старооржицької сільської ради від 18.03.2015 вих. № 294, та від 18.03.2017 вих. № 664, довідкою від 08.08.2018 № 146/110-18 виданою відділом у Згурівському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області, формою 6-зем, висновком державної експертизи землевпорядної документації від 21.06.2016р № 348-ЮНО , а також податковою звітністю щодо сплати обов`язкових платежів, пов`язаних з користуванням землею).

На думку апелянта, формально стороною (контрагентом) за договором є фізична особа ОСОБА_1 (третя особа), який особисто за законом не може використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки, це суперечить приписам ст. 1 Закону України Про землеустрій , ст. 12 Закону України Про фермерське господарство та ст. 31 Земельного кодексу України.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як розпорядника земель сільгосппризначення державної форми власності з клопотанням (вих. № 2 від 09.08.2018 року), в якому просив відповідача: внести зміни до договору оренди землі від 18.03.2005р. (реєстраційний № 04:05:027:00003 від 17.05.2005 р.) в частині зміни орендаря земельної ділянки: громадянина ОСОБА_1 на Фермерське господарство Зерно (ідентифікаційний код 31805684)

Відповідачем було відмовлено у задоволені такого клопотання.

У зв`язку з такою відмовою, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про визнання за Фермерським господарством "Зерно" (ідентифікаційний код 31805684) право користування на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 3221985800:02:021:0001 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області за договором оренди землі від 18.03.2005 р., що зареєстрований Згурівським відділом Київської регіональної філії Центру за № запису 04:05:027:00003 від 17.05.2005 року.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції фактично проігнорував позовні вимоги зазначені позивачем у позові та ухилився від їх розгляду по суті.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представник третьої особи-2 без самостійних вимог а предмет спору на стороні відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи-2, який повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом участі в судовому засіданні.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд задовольнити апеляційну скаргу. Оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що прийнято при повному з`ясуванні обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-КВ № 018953 ОСОБА_1 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, в тому числі 49,400 га сільськогосподарських угідь, з яких 25,900 га ріллі, 23,500 га кормових угідь, 0,600 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

ОСОБА_1 , як засновником, та членами господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було створено Селянське (фермерське) господарство "Зерно", яке було зареєстровано Згурівською районною державною адміністрацією 25.02.2002.

У 2003 році ОСОБА_1 звернувся до Згурівської районної державної адміністрації (розпорядник земель державної власності на момент звернення, третя особа) з заявою про обмін земельної ділянки площею 50,0 га на території Аркадіївської сільської ради, наданої йому для ведення фермерського господарства, на земельну ділянку площею 50,0 га на території Старооржицької сільської ради для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації від 13.08.2003 № 407 було надано згоду ОСОБА_1 на укладення договору з проектною організацією на виготовлення технічної документації по обміну земельної ділянки площею 50,0 га на території Аркадіївської сільської ради, наданої для ведення фермерського господарства, на земельну ділянку площею 50,0 га на території Старооржицької сільської ради для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного розпорядження Згурівської районної державної адміністрації на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Земля і ринок" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди Фермерському господарству "Зерно" гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області.

Розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації від 23.02.2004 № 96 затверджено проект відведення земельної ділянки у тимчасове користування на умовах оренди громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області, розроблений ТОВ "Земля і ринок", передано громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 50,0 га ріллі із земель державної власності, яка розташована на території Старооржицької сільської ради, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності.

18 березня 2005 року між Згурівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі строком на 49 років, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 50,0 га (в тому числі 50,0 га ріллі), яка знаходяться на території Старооржицької сільської ради.

Як засвідчують умови договору, на земельній ділянці відсутні обєкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 3 договору), а земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 5 договору).

Договір був зареєстрований у Згурівському відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 04:05:027:00003 від 17.05.2005.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII (який діяв на момент створення СФГ "Зерно") селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди (ч. 5 ст. 2 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV дає визначення цільового призначенні земельної ділянки як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. За видовими ознаками документація із землеустрою перелічена в ст. 25 цього закону, серед яких, зокрема, є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 цільове призначення цієї земельної ділянки площею 50,0 га (рілля ) - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки земельна ділянка кадастровий номер 3221985800:02:021:0001 розташована в Київській області, Згурівський район, Старооржицька сільська рада, цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення селянського (фермерського) господарства, державна форма власності, площа земельної ділянки 49,9997 га, орендар - ОСОБА_1 .

Голова Фермерського господарства "Зерно" ОСОБА_6 09 серпня 2018 року звернулася до Головного управління Дергеокадастру у Київській області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, з листом (вих. № 2), в якому просила відповідача внести зміни до договору оренди землі від 18.03.2005, укладеного між Згурівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , в частині заміни формального орендаря земельної ділянки кадастровий номер 3221985800:02:021:0001) на фактичного землекористувача - Фермерське господарство "Зерно" в особі голови ОСОБА_6.

Зазначений лист обґрунтований тим, земельна ділянка фактично використовується Фермерським господарством "Зерно", яке й було створено для ведення фермерського господарства з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Підтвердженням цьому є податкова звітність до фіскальної служби щодо сплати обов`язкових платежів, пов`язаних з користуванням землею, у т.ч. орендна плата за неї.

Формально стороною за договором оренди землі від 18.03.2005 є фізична особа ОСОБА_1 , який був засновником та головою Фермерського господарства "Зерно" до 2018 року. Також у листі зазначено, що у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 літнього віку та не спроможністю виконувати обов`язки голови фермерського господарства, він був переобраний на підставі рішення власника (засновника) № 5, 6 про що додано завірену копію Статуту.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Фермерського господарства "Зеро", затвердженого рішенням власника (засновника) від 06.08.2018 № 6, Фермерське господарство "Зерно" у зв`язку із зміню найменування є правонаступником Селянського (фермерського) господарства "Зерно" всіх майнових та немайнових прав та обов`язків, зареєстрованого 25.02.2002 Згурівською районною державною адміністрацією Київської області.

Власником (засновником) та головою господарства є громадянка України ОСОБА_6 (п.п. 1.3, 1.5 Статуту). Членами господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (п. 1.6 Статуту).

Відповідач листом вих. № К-1656/0-7334/0/17-18 від 16.08.2018 повідомив ФГ Зерно про те, що відповідно до умов Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, Фермерське господарство Зерно в особі голови ОСОБА_6. не є стороною по договору оренди земельної ділянки від 18.03.2005, укладеного між Згурівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_1 , зареєстрованим у Згурівському відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК, від 17.05.2005 року за № 04:05:027:00003. На підставі зазначеного відсутні підстави для внесення змін у договір оренди землі від 18 березня 2005.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство" обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є набуття засновником фермерського господарства громадянином України або кількома громадянами України або права власності, або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (далі - ЗК України ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст.ст. 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Таким чином, відповідно до положень Земельного кодексу України орендар набуває право користування (оренди) земельною ділянкою державної або комунальної власності лише за таких умов: 1) після припинення права користування земельною ділянкою, іншою особою; 2) на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями; 3) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; 4) з моменту державної реєстрації цього права оренди в установленому законом порядку.

Іншого порядку набуття особою права оренди земельною ділянкою державної або комунальної власності ніж встановлений ст.ст. 116 , 124 , 125 , 126 , 141 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" чинне законодавство не визначає.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" право користування (право на оренду) земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем (орендарем) іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" .

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Фермерське господарство Зерно відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" вправі здійснювати лише право користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику - фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря земельної ділянки з ОСОБА_1 , з урахуванням положень ст. 116 , 124 , 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Крім того, позивачем не надано суду доказів зверення до відповідача з заявою про визнання права користування за ФГ "Зерно" спірною земельною ділянкою або надання спірної земельної ділянки в оренду ФГ "Зерно".

За змістом ГПК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Тобто судовому захисту підлягає вже порушене право.

Враховуючи те, що наведені позивачем обставини не можуть свідчити про невизнання відповідачем права користування Фермерським господарством Зерно спірною земельною ділянкою в порядку Закону України "Про фермерське господарство" , суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права користування спірними земельними ділянками.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 348/992/16 не може бути підставою задоволення позову у даній справі, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються регулювання спорів щодо визначення підсудності та узгоджуються з висновками про те, що від фізичної особи засновника до Фермерського господарства "Зерно" переходять лише обов`язки землекористувача, а не його права.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЗЕРНО" на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі № 911/2202/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 911/2202/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2202/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка