Постанова

від 19.09.2019 по справі 925/302/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа№ 925/302/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

від прокуратури Такташов О.Я.

від позивача не зявився

від відповідача Міщенко С.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 (повний текст рішення складений 30.07.2018)

у справі №925/302/18 (суддя О.І. Кучеренко)

За позовом Виконуючого обов`язки керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до Селянського (Фермерського) господарства "Веселка"

про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, звернувся з позовом до Селянського (Фермерського) господарства "Веселка" про витребування з його незаконного володіння земельної ділянки площею 20,0054 га, вартістю 1 000 270,00 грн., яка розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області на користь власника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що починаючи із 06.06.2017 року Селянське (Фермерське) господарство "Веселка" користується спірною земельною ділянкою на підставі державного акту про право постійного користування землею, виданого на ім`я особи, що померла, а оскільки право користування не передається членам сім`ї у порядку спадкування, тому фермерське господарство незаконно користується земельною ділянкою. Заявою №(25-29) 2600 вих.-18 від 07.05.2018 року прокурор змінив позовні вимоги, просить витребувати з незаконного володіння Селянського (Фермерського) господарства "Веселка" (код ЄДРПОУ 30145990) земельну ділянку площею 20,0054 га, вартістю 1 000 270,00 грн., кадастровий номер 7121585800:05:005:0544, яка розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890). Прокурор зазначає, що земельна ділянка, надана у 1999 році ОСОБА_1 у постійне користування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, перебуває у власності держави. Між власником спірної земельної ділянки та керівником СФГ "Веселка" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Таким чином, дія державного акту про право постійного користування землею припинилася 05.06.2017 року зі смертю засновника СФГ "Веселка" - ОСОБА_1 , а право постійного користування земельною ділянкою, яке було у неї, до спадкоємців не перейшло. Крім того, право користування земельною ділянкою не зареєстровано ні за СФГ "Веселка", ні за керівником господарства - ОСОБА_2 Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, оскільки після смерті засновника СФГ "Веселка", дія державного акту про право постійного користування землею припинилася, а земельна ділянка з кадастровим номером 7121585800:05:005:0544 не повернута та використовується до цього часу фермерським господарством, тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння СФГ "Веселка" на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року у справі №925/302/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 20,0054 га з кадастровим номером 7121585800:05:005:0544 згідно Державного акту НОМЕР_2отримана у постійне користування ОСОБА_1 , а з часу створення Фермерського господарства саме воно набуло право на користування цією земельною ділянкою, це право підтверджено належними та уповноваженими органами не заперечувалось ними протягом майже 20 років користування і це право СФГ "Веселка" не втратило, ані з прийняттям Земельного Кодексу України в новій, нині діючій редакції (яка передбачає необхідність переоформлення права постійного користування), ні зі смертю ОСОБА_1 . Тому, безпідставним є посилання прокурора на норми статті 1225 Цивільного кодексу України, оскільки право Селянського фермерського господарства "Веселка" та його членів на постійне користування земельною ділянкою виникло, не у зв`язку зі спадкуванням, а в силу вказаних норм законодавства України, якими врегульовано питання надання та використання земельних ділянок фермерськими господарствами та їх членами..

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що земельна ділянка, надана у 1999 році ОСОБА_1 у постійне користування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, перебуває у власності держави. Між власником спірної земельної ділянки та керівником СФГ "Веселка" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. Так, об`єктом спадкування виступають права та обов`язки померлого орендаря, а не право користування земельною ділянкою, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України об`єктом спадкування виступає саме право власності на земельну ділянку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 року у справі №925/302/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року призначено на 04.10.2018 року.

24.09.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові пояснення в яких останній підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.09.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 року ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №925/302/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Актом прийняття-передачі додаткових документів до апеляційної скарги від 09.10.2018 року у справу №925/302/18 передано до Північного апеляційного господарського суду відповідь Золотонінської місцевої прокуратури на відзив в якому останній просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Коротун О.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 06.12.2018 року.

Розпорядженням №09.1-08/362/18 від 06.12.2018 року у зв`язку з участю судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у тренінгах в Національній школі суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/302/18.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року відкладено розгляд справи до 24.01.2019 року.

24.01.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року відкладено розгляд справи до 07.02.2019 року.

31.01.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року апеляційне провадження у справі №925/302/18 зупинено до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3312/17.

27.06.2019 року від Золотоніської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки 18.03.2019 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року у справі №922/3312/17 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ "Відродження" про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 року №5383-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою". В частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ "Відродження" про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 року №5383-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою" залишено в силі.

У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 року у справі №922/3312/17 без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року поновлено провадження у справі №925/302/18 та призначено розгляд справи на 18.07.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року у справі №925/302/18 на 01.08.2019 року .

24.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про залишення позову прокурора без розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019 року, у зв`язку з відпусткою суддів Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/302/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

01.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 19.09.2019 року.

05.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли пояснення в яких останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

12.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача.

В судовому засіданні 19.09.2019 року, прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності третьої особи .

Щодо клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з абзацом 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абз. 2-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень за умови його попереднього повідомлення, а також підтвердження представництва.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як однієї із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 , який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частинами 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Разом з тим, за результатами дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивачем взагалі не вживались жодні, спрямовані на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, дії, що свідчить про бездіяльність вказаного органу та, з урахуванням повідомлення прокуратурою позивача про здійснення представництва (що відповідає визначеному ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку) свідчить про наявність підстав для представництва та відсутність підстав для залишення поданого прокуратурою позову без розгляду.

Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з рішенням районної ради від 22.05.1998 №23/2-10 "Про передачу повноважень по наданню та вилученню земель райдержадміністрації" та згідно з пунктом 18 підпункту 5 "Положення про районну, районну у місті Києві та Севастополі" Золотоніською районною державною адміністрацією Черкаської області було прийняте Розпорядженням №368 від 17.12.1998 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 ", яким затверджено проект відведення земельної ділянки площею 20,00 га ріллі громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель запасу в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження на ім`я ОСОБА_1 08 лютого 1999 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, який був зареєстровий в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №34.

Місцевим господарським судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство "Веселка" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа 22.02.1999, у цей же день Золотоніською районною державною адміністрацією за реєстраційним №21 був зареєстрований статут Селянського (фермерського) господарства "Веселка".

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 Статуту господарство створене і діє у відповідності до Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про власність", "Про підприємництво", законодавства про землю та інших законодавчих актів України. Засновником господарства є громадянка України ОСОБА_1 , яка є також головою господарства. Члени сім`ї та родичі засновника господарства самостійно приймають рішення про участь в діяльності господарства. Фермерському господарству виділено землю згідно Розпорядження голови райдержадміністрації "Про відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 20,00 га ріллі.

Згідно з пунктом 2.1 Статуту головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки,реалізації та здійснення інших видів діяльності. Господарство є юридичною особою, має розрахунковий рахунок, валютний та інші рахунки в установах банку, круглу печатку та штамп зі своїм найменуванням. У пункті 5.1 Статуту зазначено, що до земель господарства належать земельні ділянки отримані (придбані) засновником господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду.

Протягом 1999-2018 років Селянське (фермерське) господарство "Веселка" користувалося спірною земельною ділянкою, звітуючись перед податковими органами про користування та сплату земельного податку за земельну ділянку розміром 20,00 га. Згідно актового запису про смерть від 07.06.2017 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час керівником господарства є ОСОБА_2 .

Прокурор, в позові просить витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Веселка" земельну ділянку площею 20,0054 га, кадастровий номер 7121585800:05:005:0544 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки відповідач не має законних підстав користуватись земельною ділянкою державної власності.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізособи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК). Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК), та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановним документом. У порядку спадкування можуть також передаватися право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та право користування чужим майном (сервітут). Право користування чужою земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) установлюється договором між власником та особою, яка виявила бажання користуватися цією ділянкою. Крім того, емфітевзис може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування (ст. 407 ЦК).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). Разом з тим ст. 23 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973) визначає, що успадкування фермерського господарства (далі - ФГ) здійснюється відповідно до цього Закону. Так, до складу майна ФГ (складеного капіталу) можуть входити (ст. 19 Закону № 973): будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом, право користування землею , водою та іншими природними ресурсами, будівлями/спорудами/обладнанням; інші майнові права (у т. ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами ФГ до його складеного капіталу.

Так, аналізуючи ці норми, колегія суддів дійшла висновку, що право користування землею, яке виникло в особи на підставі державного акта на право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало. Такий же висновок зробив Верховний Суд України, виносячи постанову від 05.10.16 р. у справі № 6-2329цс16. Між власником та головою ФГ свого часу не укладалися договори, які передбачали б можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис). Тому, керуючись вимогами ч. 1 та 2 ст. 407 ЦК, суд вирішив, що правові підстави для визнання за Позивачем-спадкоємцем права користування спірною земельною ділянкою відсутні. Утім суд звернув увагу, що Позивач як член ФГ не позбавлений можливості звернутися до власника землі (органу місцевого самоврядування) для оформлення належним чином прав користування нею. Висновок суду такий: право постійного користування землею не підлягає спадкуванню, тому рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а отже, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, згідно з правовою позицією Верховного суду України, висловленою у справі № 6-3113цс15, право користування, яке виникло в особи лише на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється разом зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 647/1580/16-ц, провадження № 61-32185св18 (ЄДРСРУ № 78044580) досліджував питання щодо визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту ч. 2 цієї статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Водночас, пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до правового висновку у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №922/3312/17, до розгляду якої зупинявся розгляд даної справи право розпорядження земельними ділянками, наданими фізичній особі для ведення фермерського господарства, належить саме цій фізичній особі, а не фермерському господарству, як юридичній особі.

Крім того, за змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Проте за фермерським господарством права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

При цьому згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство в аспекті даного спору дає можливість зробити висновок, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин є невірним.

Як зазначалось вище, на ім`я ОСОБА_1 08 лютого 1999 року видано Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, який був зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №34.

Згідно з актового запису про смерть від 07.06.2017 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до норм законодавства право користування земельною ділянко, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, СФГ Веселка не скористалося своїм переважним правом, на придбання земельної ділянки в установленому законом порядку, а тому останнє не набуло право на володіння та користування спірною земельною ділянкою державної форми власності.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; тих, що належать членам фермерського господарства на праві приватної власності; і тих, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Спірна земельна ділянка належала ОСОБА_1 на праві користування, а не на праві власності.

Отже, фермерське господарство вправі користуватися лише тими землями державної та комунальної власності, які перебувають у нього на підставі договорів, у яких воно є стороною.

Із приписів ст.ст. 31, 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Надання фермерському господарству, як юридичній особі, земельної ділянки можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Натомість, відомостей про реєстрацію права користування СФГ Веселка спірною земельною ділянкою у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень матеріали справи не містять.

Таким чином, документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано.

З наведених підстав доводи представника відповідача про те, що навіть після смерті засновника фермерського господарства у відповідача зберігається право на володіння та користування земельною ділянкою, колегія суддів відхиляє.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку прокурором оскаржується правомірність використання СФГ Веселка спірної земельної ділянки після смерті засновника зазначеної юридичної особи, а не з моменту передачі ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05 № 5-рп, на яке посилається представник відповідача, визнано неконституційним пункт 6 Постанови Верховної ради України Про земельну реформу від 18.12.90 з наступними змінами лише в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Тоді як, обовязок осіб здійснити переоформлення таких прав у відповідності до вимог земельного законодавства України залишився незмінним.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для прийняття рішення про витребування із незаконного володіння СФГ Веселка земельної ділянки державної власності площею 20,0054 га, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року у справі №925/302/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року у справі № 925/302/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Витребувати із незаконного володіння Селянського (Фермерського) господарства "Веселка" (19732, Черкаська обл., Золотоніський район, село Ковтуни, вул. Молодіжна, 3код ЄДРПОУ 30145990) на користь держави в особі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, Черкаська обл., місто Черкаси, вул Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) земельну ділянку площею 20,0054 га, вартістю 1000270,00 грн., кадастровий номер 7121585800:05:005:0544, яка розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області.

3. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Веселка" (19732, Черкаська обл., Золотоніський район, село Ковтуни, вул. Молодіжна, 3код ЄДРПОУ 30145990) на користь прокуратури Черкаської області (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) судовий збір в розмірі 15 004 (п`ятнадцять тисяч чотири гривні) 05 коп. на банківській рахунок р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України в м. Києві (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

3. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Веселка" (19732, Черкаська обл., Золотоніський район, село Ковтуни, вул. Молодіжна, 3код ЄДРПОУ 30145990) на користь прокуратури Черкаської області (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 22 506 (двадцять дві тисячі п`ятсот шість гривень) 08 коп. на банківській рахунок р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України в м. Києві (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області .

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/302/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді К.В. Тарасенко

М.Г. Чорногуз