Рішення

від 19.09.2019 по справі 902/438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2019 р. Cправа № 902/438/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ" (вул. Академіка Павлова, буд. 82, м. Харків, 61038)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІН"

(вул. Якова Шепеля, буд. 25А, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 1 441 177,47 грн.,-

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 27.05.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІН" заборгованості в загальному розмірі 1 441 177,47 грн, де: 1 024 900,59 грн - основний борг; 22 634,80 грн - три відсотки річних; 263 490,08 грн - пеня; 130 152,00 грн - штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 10-18/ОПС від 27.04.2018 в частині проведення оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 03.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/438/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.06.2019.

Ухвалою суду від 27.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.08.2019, з підстав неявки представників сторін та невиконання вимог суду за ухвалою від 03.06.2019.

За результатами підготовчого засідання 27.08.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2101802288261. Крім того, про розгляд справи по суті 19.09.2019 представник позивача повідомлений під розписку в підготовчому засіданні 27.08.2019.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки та доказів, визначених ухвалами суду не подав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 27.08.2019, яка вручена відповідачу під розписку 06.09.2019. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101802287800).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з неявкою представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 19.09.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕДІН (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 10-18/ОПС. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність Покупця товар, виконати пусконалагоджувальні роботи, а Покупець зобов`язується прийняти відповідні товар і роботи та сплатити визначену цим Договором грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору товаром є обладнання виробництва SCM Group, Італія: форматно-розкрійний верстат SI 300 Class; свердлильно-присадний верстат Startech 27; калібрувально-шліфувальний верстат DMC sd 30; крайколичкувальний верстат Minimax МЕ40.

Загальна вартість товару складає 1 882 100,00 грн. з урахуванням ПДВ (20 %), що на момент набуття чинності цим Договором еквівалентно 59 000,00 Євро згідно курсу продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку Постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528). Вартість виконання пусконалагоджувальних робіт (розділ 4 Договору) включена у вартість товару. (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець зобов`язаний в повному обсязі виплатити Постачальнику загальну вартість товару на умовах часткового розстрочення платежу, в наступному погодженому Сторонами порядку:

- перший платіж за товар у розмірі 319 000,00 грн, враховуючи ПДВ (20 %), що на момент набуття чинності цим Договором еквівалентно 10 000,00 Євро, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику не пізніше 27 квітня 2018р;

другий платіж за товар у розмірі 261 580,00 грн, враховуючи ПДВ (20 %), що на момент набуття чинності цим Договором еквівалентно 8 200,00 Євро, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику не пізніше 11 травня 2018р.;

залишок загальної вартості товару у розмірі 1 301 520,00 грн, враховуючи ПДВ (20 %), що на момент набуття чинності цим Договором еквівалентно 40 800,00 Євро, Покупець сплачує Постачальнику шляхом здійснення шести поступових щомісячних платежів, кожний з яких на момент набуття чинності цим Договором еквівалентний 6 800,00 Євро, до 10 числа кожного календарного місяця, починаючи з місяця, слідуючого за тим у якому Постачальником виконані пусконалагоджувальні роботи позицій обладнання (розділ 4 Договору), які зазначені під №1 та під №2 в таблиці пункту 1.2. цього Договору.

Покупець сплачує платежі за товар в українських гривнях, при цьому сума, яка підлягає сплаті в гривнях розраховується шляхом множення визначеного Договором еквіваленту суми відповідного платежу за товар в іноземній валюті на курс продажу Євро за українські гривні, встановлений в АТ ОТП Банк (МФО 300528) на момент здійснення такого платежу. (п. 2.3. Договору)

Належним джерелом інформації про дійсний курс продажу Євро за українські гривні, встановлений АТ ОТП Банк (МФО 300528), є відповідні дані, розташовані за веб-адресою http: //minfin.com.ua/currency/banks/eur/ (графм ОПТ Банк В касах банков Продажа ) або, у разі тимчасової несправності цієї веб-сторінки, в іншому загальнодоступному джерелі з відповідною інформацією. (п. 2.4. Договору)

Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах carriage paid to Buyer's warehouse/перевезення оплачено до складу Покупця (СРТ 1НКОТЕРМС у редакції 2000 р.): місцем поставки товару є склад Постачальника, що розташований за адресою: Україна, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82; узгодженим пунктом призначення перевезення товару є склад Покупця, що розташований за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, буд. 25А. (п. 3.1. Договору)

Відповідно до п. 3.2. Договору Постачальник зобов`язаний доставити товар на власний склад у м. Харків, Україна окремими партіями, у наступні погоджені Сторонами строки:

- позиції обладнання, зазначені під № 1 та № 2 в таблиці пункту 1.2. цього Договору - протягом 3(трьох) календарних днів з дати здійсненням Покупцем другого платежу за товар згідно п. 2.2. Договору;

- позицію обладнання, зазначену під № 3 в таблиці пункту 1.2. цього Договору - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати здійсненням Покупцем першого платежу за товар згідно п.. 2.2. Договору;

позицію обладнання, зазначену під № 4 в таблиці пункту 1.2. цього Договору - протягом 100 (ста) календарних днів з дати здійсненням Покупцем першого платежу за товар згідно п. 2.2. Договору.

Постачальник зобов`язаний передати відповідну позицію обладнання Покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з дати її доставки на склад Постачальника у м. Харків, Україна згідно даного пунктуДоговору. У разі порушення Покупцем обов`язків щодо сплати будь-якого з платежів за товар, строк (термін) виконання обов`язків Постачальника щодо доставки та/або передачі кожної позиції товару продовжується на строк, який дорівнює тривалості такого порушення.

Відповідно до п. 4.1. Договору пусконалагоджувальні роботи обладнання включають в себе (надалі також - роботи):

- збірка обладнання;

- підключення до електричного, пневматичного живлення та аспірації;

- регулювання вузлів та агрегатів;

- встановлення експлуатаційних налаштувань;

- здійснення тестового випробування;

- навчання/стажування персоналу (операторів) роботі на обладнанні.

Постачальник виконує пусконалагоджувальні роботи окремо щодо всіх позицій товару, зазначених в таблиці п. 1.2. Договору. (п. 4.2. Договору)

За підсумками робіт Постачальник складає двосторонній Акт виконаних робіт (надалі - Акт ). Покупець має підписати Акт та повернути один його екземпляр Постачальнику безпосередньо у день завершення таких робіт або надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання протягом трьох календарних днів з моменту вручення Акту Постачальником. (п. 4.4. Договору)

Підписаний Сторонами Акт або відсутність обґрунтованої письмової відмови Покупця у строки, передбачені п. 4.4. Договору, є підтвердженням того, що пусконалагоджувальні роботи обладнання виконані Постачальником належним чином, в повному обсязі та у повній мірі відповідають умовам цього Договору та вимогам Сторін. Датою виконання робіт вважається дата Акту. (п. 4.5. Договору)

Якість товару визначається його відповідністю технічним характеристикам, зазначеним у Додатку № 01 до Договору, та відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого Постановою КМУ № 62 від 30.01.2013 р. Якість товару підтверджується товаросупровідним документом - видатковою накладною. (п. 5.1. Договору)

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до повного виконання ними своїх обов`язків. (п. 9.1. Договору)

За доводами позивача, останній виконав свої зобов`язання за Договором належним чином, в підтвердження чого надав відповідні видаткові накладні, довіреності, ати приймання-передачі та товарно-транспортні накладні.

Тоді як відповідач належним чином виконав свій обов`язок зі сплати Постачальнику першого та другого платежів за товар у розмірі, еквівалентному 10 000,00 Євро та 8 200,00 Євро відповідно. Що ж стосується залишку загальної вартості товару, яка повинна була сплачуватись відповідно до п. 2.2. Договору, на цей час відповідач сплатив позивачу суму третього платежу за товар лише частково в сумі 204 510,01 грн, що еквівалентно 6 349,56 Євро, та зі значним порушенням строків, в той час, як суми четвертого - восьмого платежів за Договором Покупцем взагалі не здійснювалися.

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач повністю за товар не розрахувався - виплатив позивачеві грошові кошти у розмірі лише 780 580,00 гри., що відповідно до правил, встановлених п. 2.3. Договору, відповідають сумі в іноземній валюті, яка еквівалентна 24 549,56 Євро, в той же час вартість товару на момент набуття чинності Договором була розрахована у розмірі 1 882 100,00 гри., що еквівалентно 59 000,00 Євро.

Виходячи з положень п. 2.3. Договору, заборгованість відповідача перед позивачем, виражена в українських гривнях за курсом продажу Євро за українські гривні, встановленим в AT ОТП Банк на дату звернення позивача до суду з цією позовною заявою (29,75 грн. за 1 Євро), складає 1 024 900,59 грн. (34 450,44 х 29,75 = 1 024 900,59).

Неналежне виконання зобов`язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором та законом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки обладнання (верстатів) та підряду (в частині виконання пусконалагоджувальних робіт).

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором підряду відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що на виконання указаного Договору відповідач здійснив наступні платежі:

27.04.2018 перерахував позивачу перший платіж в сумі 319 000,00, що еквівалентно 10 000,00 Євро;

11.05.2018 перерахував другий платіж в сумі 257 070,00 грн, що еквівалентно 8 200,00 Євро;

Третій платіж за Договором відповідачем здійснено частково, в сумі 204 510,00 грн, а саме; 11.05.2018 - сплачено 4 510,00 грн, 07.09.2018 - 100 000,00 грн, 22.11.2018 - 50 000,00 грн, 11.02.2019 - 50 000,00 грн.

У свою чергу, позивач у повному обсязі поставив обладнання та виконав роботи з його пусконалагодження, обумовлені Договором, про що свідчать видаткова накладна № 69 від 31.05.2018 про поставку верстатів на суму 436 865,00 грн., довіреність № 73 від 31.05.2018, акт приймання-передачі товару від 31.05.2018, та видаткова накладна № 90 від 25.07.2018 на суму 1 394 640,00 грн, довіреність № 74 від 25.07.2018, акт приймання-передачі товару від 25.07.2018. Зазначені видаткові накладні та акти приймання-передачі товару є обопільно підписаними представниками сторін та скріплені печатками товариств.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні, і відповідачем не заперечується, що товар поставлено у строки, відповідної комплектації та належної якості.

До того ж, відповідачем визнається наявність заборгованості перед позивачем за Договором в сумі 34 450,44 Євро, що відображено в акті звіряння за № 01 від 12.02.2019.

Згідно ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 даного наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Таким чином, вираження у договорах грошових зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно п. 2.3. Договору, Покупець сплачує платежі за товар в українських гривнях, при цьому сума, яка підлягає сплаті в гривнях розраховується шляхом множення визначеного Договором еквіваленту суми відповідного платежу за товар в іноземній валюті на курс продажу Євро за українські гривні, встановлений в АТ ОТП Банк (МФО 300528) на момент здійснення такого платежу.

Належним джерелом інформації про дійсний курс продажу Євро за українські гривні, встановлений АТ ОТП Банк (МФО 300528), є відповідні дані, розташовані за веб-адресою http: //minfin.com.ua/currency/banks/eur/ (графм ОПТ Банк В касах банков Продажа ) або, у разі тимчасової несправності цієї веб-сторінки, в іншому загальнодоступному джерелі з відповідною інформацією. (п. 2.4. Договору)

Виходячи з умов Договору, Покупець взяв на себе обов`язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент проведення чергового платежу з урахуванням курсу Євро до гривні, встановленому на в АТ ОПТ Банк .

Як встановлено судом на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59 000,00 Євро, тоді як останній провів розрахунки на суму 780 580,00 грн, що еквівалентно 24 549,56 Євро.

Судом враховується позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 04.07.2011 року по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 року по справі №3-141гс11, в яких зроблено висновок про те, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1 024 900,59 грн, що еквівалентно 34 450,00 Євро, а відтак дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 11.07.2018 по 27.05.2019 в розмірі 263 490,08 грн, трьох процентів за період з 11.07.2018 по 27.05.2019 в розмірі 22 634,80 грн, та штрафу в розмірі 130 152,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору Сторони узгодили, що за порушення грошових зобов`язань Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. У разі порушення Покупцем строку виплати будь-якого з платежів, зазначених в третьому абзаці п. 2.2. цього Договору більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, він також, окрім пені, передбаченої п. 7.2. Договору, зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми відповідного платежу за товар, строк виплати якого порушений.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.7. Договору сторони встановили, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються до дня фактичного виконання свого обов`язку зобов`язаною Стороною. Позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється у три роки.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, трьох процентів є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Відповідачем не надано до суду відомостей щодо майнового стану, не ініційовано питання зменшення неустойки на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки встановив, що розміри пені, штрафу та відсотків річних обраховані арифметично вірно, є обґрунтованими, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 617,66 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДІН (вул. Якова Шепеля, буд. 25А, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 40721156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛІНЬО ОБЛАДНАННЯ (вул. Академіка Павлова, буд. 82, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ 39740064) 1 024 900 (один мільйон двадцять чотири тисячі дев`ятсот) грн 59 коп. - основного боргу; 22 634 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн 80 коп. - три проценти річних; 263 490 (двісті шістдесят три тисячі чотириста дев`яносто) грн 08 коп. - пені; 130 152 (сто тридцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 00 коп. - штрафу та 21 617 (двадцять одну тисячу шістсот сімнадцять) грн 66 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 вересня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Академіка Павлова, буд. 82, м. Харків, 61038)

3 - відповідачу (вул. Якова Шепеля, буд. 25А, м. Вінниця, 21000)