Рішення

від 17.09.2019 по справі 918/350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/350/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд"

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Від позивача: Давидюк А.М.;

Від відповідача: Михайлов В.О.;

Від третьої особи: Футрук В.М.;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: будівлі КПП (літ.А-1) загальною площею 201,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; ремонтної майстерні (літ.Г-1) загальною площею 1862,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі насосної станції (літ.М-1) загальною площею 18,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач стверджує, що з грудня 2018 року він є власником вказаного майна, яке вибуло з володіння поза його волею шляхом рейдерського захоплення, котре здійснено шляхом підроблення документів, які стали підставою для реєстрації переходу права власності від ТОВ "BBC-ЛТД" до ТДВ "Клевань-Рембуд".

Позивач зазначає, що в результаті подальших протиправних дій, вищевказане нерухоме майно, перейшло від ТДВ "Клевань-Рембуд" до ТзОВ "Волинь Агро Інвест", яке станом на дату подачі позову є зареєстрованим власником вказаного нерухомого майна. Так, 06 травня 2019 року спірні об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ "Волинь Агро Інвест", що на думку позивача порушує його права як власника.

На підтвердження своєї позиції позивач вказує, що вибуття спірного майна з власності ТОВ "BBC-ЛТД" було здійснено поза його волею, на підставі підроблених документів, та за відсутності договірних відносин між ТОВ "BBC-ЛТД" та ТДВ "Клевань-Рембуд".

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та зазначив, що підставою для реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за позивачем став протокол загальних зборів учасників ТДВ "Клевань-Рембуд" №2 від 20 грудня 2018 року, згідно з яким спірні об`єкти нерухомого майна були передані як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ "ВВС - ЛТД". Разом з тим, рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2019 року у справі №918/360/19 було визнано недійсним вказане рішення з моменту його прийняття. Відповідач заперечує право власності позивача на спірні об`єкти та стверджує, що позивач не набував права власності на це майно на законних підставах.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТДВ "Клевань-Рембуд" проти позову заперечила. На думку третьої особи позивач не може витребовувати спірне майно, оскільки позивач зареєстрував за собою право власності на підставі фіктивних рішень загальних зборів учасників ТДВ "Клевань-Рембуд".

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року відкрито провадження у справі №918/350/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 червня 2019 року.

В судовому засіданні від 18 червня 2019 року оголошено перерву до 02 липня 2019 року.

В судовому засіданні від 02 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено по суті на 27 серпня 2019 року.

27 серпня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому заявлено клопотання про витребування у позивача доказів згідно переліку.

Щодо поданого відзиву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 18 червня 2019 року.

Надалі, з метою встановлення позиції відповідача щодо даного спору, судом продовжено строк для подання відзиву (востаннє такий строк продовжено до 13 серпня 2019 року).

Проте відповідачем не подано відзив у строк встановлений судом.

Згідно з положеннями частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з вимогами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правил статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому судом враховано положення частини 5 статті 119 ГПК України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Оскільки позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для подання відзиву на позов відповідача, з огляду на приписи статті 118 ГПК України, слід залишити без розгляду.

27 серпня 2019 року третьою особою подано пояснення по справі.

Вказані пояснення з огляду на приписи статті 118 ГПК України також підлягають до залишення без розгляду у зв`язку з їх поданням поза межами строків встановлених судом.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення, оголошено перерву до 12 вересня 2019 року.

29 серпня 2019 року подано колективну заяву про залучення учасників ТДВ "Клевань-Рембуд" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Положеннями статті 50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Суд зазначає, що колективна заява про залучення третіх осіб подана поза межами строків встановлених законом (оскільки подана після закриття підготовчого провадження), а відтак підлягає до залишення без розгляду згідно вимог статті 118 ГПК України.

12 вересня 2019 року відповідачем подано клопотання про витребування доказів згідно переліку.

Згідно з вимогами статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Статтею 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Зважаючи на відсутність обґрунтування неможливості подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, вказане клопотання з огляду на приписи статті 81 ГПК України підлягає до залишення без задоволення.

В судовому засіданні від 12 вересня 2019 року оголошено перерву до 17 вересня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив про відсутність підстав для задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151732535 від 02 січня 2019 року, будівля КПП (літ.А-1) загальною площею 201,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 г, була зареєстрована 27 грудня 2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД (код ЄДРПОУ 39555742) на підставі акту приймання - передачі майнового вкладу учасників до статутного капіталу, серії та номер 3, виданий 21 грудня 2018 року ТзОВ "ВВС - ЛТД" згідно з протоколом загальних зборів учасників серії та номеру 2 виданого 20 грудня 2018 року Товариством з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд".

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151738685 від 02 січня 2019 року, ремонтна майстерня (літ.Г-1) загальною площею 1862,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована 27 грудня 2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД (код ЄДРПОУ 39555742) на підставі акту приймання - передачі майнового вкладу учасників до статутного капіталу, серії та номер 1, виданий 21 грудня 2018 року ТзОВ "ВВС - ЛТД" згідно з протоколом загальних зборів учасників серії та номеру 2 виданого 20 грудня 2018 року Товариством з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд".

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151735400 від 02 січня 2019 року, будівля насосної станції (літ.М-1) загальною площею 18,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована 27 грудня 2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД (код ЄДРПОУ 39555742) на підставі акту приймання - передачі майнового вкладу учасників до статутного капіталу, серії та номер 2, виданий 21 грудня 2018 року ТзОВ "ВВС - ЛТД" згідно з протоколом загальних зборів учасників серії та номеру 2 виданого 20 грудня 2018 року Товариством з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №166324778 від 13 травня 2019 року, будівля КПП (літ.А-1) загальною площею 201,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, була зареєстрована 06 травня 2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" (код ЄДРПОУ 41464437) на підставі акту приймання - передачі, серії та номер б/н, виданий 03 травня 2019 року ТДВ "Клевань-Рембуд" та ТОВ "Волинь Агро Інвест", згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Волинь Агро Інвест" серії та номеру 3 виданого 03 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" та протоколу загальних зборів учасників ТДВ "Клевань-Рембуд" серії та номер 7 від 03 травня 2019 року, виданого ТДВ "Клевань-Рембуд".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №166325891 від 13 травня 2019 року, ремонтна майстерня (літ.Г-1) загальною площею 1862,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована 06 травня 2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" (код ЄДРПОУ 41464437) на підставі акту приймання - передачі, серії та номер б/н, виданий 03 травня 2019 року ТДВ "Клевань-Рембуд" та ТОВ "Волинь Агро Інвест", згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Волинь Агро Інвест" серії та номеру 3 виданого 03 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" та протоколу загальних зборів учасників ТДВ "Клевань-Рембуд" серії та номер 7 від 03 травня 2019 року, виданого ТДВ "Клевань-Рембуд".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №166323134 від 13 травня 2019 року, будівля насосної станції (літ.М-1) загальною площею 18,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, була зареєстрована 06 травня 2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" (код ЄДРПОУ 41464437) на підставі акту приймання - передачі, серії та номер б/н, виданий 03 травня 2019 року ТДВ "Клевань-Рембуд" та ТОВ "Волинь Агро Інвест", протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Волинь Агро Інвест" серії та номеру 3 виданого 03 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" та протоколу загальних зборів учасників ТДВ "Клевань-Рембуд" серії та номер 7 від 03 травня 2019 року, виданого ТДВ "Клевань-Рембуд".

Судом встановлено, що спірне майно є об`єктами нерухомості.

Позивач у своєму позові зазначає, що на підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на дату подачі позову, зареєстрованим власником спірних об`єктів нерухомості є ТОВ "Волинь Агро Інвест".

Також позивач зазначає, що вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "ВВС-ЛТД" здійснювалось злочинною схемою, шляхом підроблення документів.

Зокрема, підставою виникнення права власності на вказані об`єкти стали: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1, виданий 26 квітня 2019 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" передало, а Товариство з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд" прийняло майновий вклад до власного статутного капіталу зокрема спірне майно.

В матеріалах справи наявна копія акту приймання - передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" передало, а Товариство з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд" прийняло майновий вклад до власного статутного капіталу зокрема спірне майно.

Вказаний акт підписаний представниками ТОВ "ВВС-ЛТД" та ТОВ "Клевань-Рембуд" та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу.

Судом взято до уваги, що згідно із записом нотаріуса засвідчено справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зроблено у присутності нотаріуса. Особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які підписали документ встановлено, їх дієздатність перевірено.

Відповідно до пункту 2 протоколу загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд" №6 від 26 квітня 2019 року, учасники товариства проголосували за прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" майнового вкладу (в тому числі спірного майна) до статутного капіталу ТДВ "Клевань-Рембуд".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з акту приймання-передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року видно, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" діяло в особі представника гр. ОСОБА_1 , підстава здійснення повноважень - Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД". Справжність підпису вище вказаного представника засвідчено нотаріально на акті приймання-передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року.

Однак, як стверджує позивач, ТОВ "ВВС-ЛТД" не мало наміру здійснити відчуження вище вказаного нерухомого майна на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Клевань- Рембуд". Загальні збори учасників ТОВ "ВВС-ЛТД" з приводу розпорядження в такий спосіб нерухомим майном, що належить на праві власності товариству, не скликалися, та відповідні рішення з цього приводу загальними зборами товариства не приймалися.

Позивач зазначає, що спірне майно перебувало у власності ТОВ "ВВС-ЛТД" і було зареєстровано за ним, й достатніми доказами підтверджено, що ТДВ "Клевань-Рембуд" не набуло права власності на спірне майно в порядку, передбаченому законом, оскільки право власності за ТДВ "Клевань-Рембуд" оформлено на підставі підробленого акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 26 квітня 2019 року та за відсутності рішення загальних зборів ТОВ "ВВС-ЛТД" про передачу вказаного майна до статутного капіталу ТДВ "Клевань-Рембуд". Тому такий правочин щодо переходу права власності на нерухоме майно позивач вважає нікчемним в силу закону як такий, що порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд робить висновок, що між сторонами існує спір щодо права власності на нерухоме майно. Так, за твердженням позивача, він є законним власником спірного майна яке вибуло з його володіння поза його волею. У зв`язку з цим позивач заявив позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. В свою чергу відповідач вказує на те, що саме він є законним власником спірного майна. Натомість третя особа стверджує про безпідставність вимог позивача, оскільки вважає, що позивач набув спірне майно від третьої особи у незаконний спосіб.

Отже між учасниками справи наявний спір речово-правового характеру.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з нормами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до положень статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як визначено нормами статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з нормами статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до положень статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з нормами статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Одним із речово-правових способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння або віндикація. Саме такий спосіб захисту був обраний позивачем. Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями статей 387- 390 Цивільного кодексу України.

Так, за правилами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналізуючи положення статті 387 Цивільного кодексу України суд робить висновок, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:

- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується;

- майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею;

- відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Суд наголошує, що обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо).

А проте під час розгляду даного спору суд встановив, що позивач не довів наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна. Зокрема позивач не довів, що є власником витребуваного майна.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Хоча власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно, а проте суд зобов`язаний перевірити наявність права власності у особи яка звертається до суду за захистом свого права.

Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що розглядаючи спір про захист права власності, набутого у похідний спосіб, суду необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Перевіряючи наявність у позивача права власності на спірне майно, суд встановив зокрема таке.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття ТДВ "Клевань-Рембуд" як учасника до складу учасників ТОВ "ВВС-ДТД". А проте норми Закону України "Про господарські товариства" (ст. 12 Закону) пов`язують набуття у власність товариством майна як вклад до статутного (складеного) капіталу саме із участю в товаристві особи яка передає таке майно до статутного капіталу товариства.

Також суд враховує вимоги Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема норми, що регулюють порядок внесення до статутного капіталу вкладу учасника товариства у негрошовій формі (в.т. об`єктів нерухомості). Так, відповідно до положень статті 13 названого Закону, вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Таким чином, набуття у власність товариством нерухомого майна як вклад до статутного (складеного) капіталу пов`язується із участю у товаристві особи, що перердає майно як вклад до статутного капіталу через прийняття відповідного рішення товариства.

Однак позивачем не надано суду рішень загальних зборів учасників ТОВ "ВВС-ЛТД" щодо прийняття ТДВ "Клевань-Рембуд" як учасника позивача, щодо прийняття спірного нерухомого майна як вкладу до статутного капіталу ТОВ "ВВС-ЛТД" та про затвердження гршової оцінки такого вкладу.

Натомість на час прийняття рішення у даній справі суд встановив наявність рішення господарського суду у справі № 918/360/19, яким встановлено певні обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Так, предметом розгляду у справі № 918/360/19 було визнання недійсним та скасування рішень загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд", які оформлені протоколами №2 від 20.12.2018 р. та №3 від 21.12.2018 р. Обставини встановлені у справі № 918/360/19 мають значення для вирішення цього спору, оскільки саме вказані рішення загальних зборів ТДВ "Клевань-Рембуд" зазначені в державному реєстрі як підстави для реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно за позивачем - ТОВ "ВВС-ЛТД".

Крім того, єдиний доказ яким позивач обґрунтовує титул та повноваження власника відносно спірного майна - дані з державного реєстру. Відповідно до реєстраційних відомостей підставою для реєстрації права власності за позивачем стала передача об`єктів нерухомості як внесок до статутного фонду позивача за рішеннями загальних зборів ТДВ "Клевань-Рембуд", які були предметом розгляду у справі № 918/360/19.

З рішення господарського суду у справі № 918/360/19 від 16.07.2019 видно, що на загальних зборах учасників були прийняті рішення про вступ ТДВ "Клевань-Рембуд" до засновників ТОВ "ВВС-ЛТД" з майновим вкладом в розмірі 77 500 грн., а саме передано до статутного капіталу ТОВ "ВВС-ЛТД" об`єкти нерухомого майна: будівлю ремонтної майстерні, загальною площею 1862 кв.м літера Г-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1: будівлю насосної станції, загальною площею 18.2 кв.м літера М-1. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівлю КПП загальною площею 201.8 кв.м літера А-1, що знаходиться за адресою: смт .Клевань, вул.Центральна. 32Г, які належали на праві власності ТДВ "Клевань-Рембуд". Тобто у справі № 918/360/19 суд досліджував рішення загальних зборів ТзДВ "Клевань-Рембуд" щодо передачі майна яке є предметом віндикації у даному спорі.

Названим вище рішенням суд визнав недійсними з моменту їх прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ "Клевань-Рембуд" оформлені протоколами загальних зборів учасників ТОВ "Клевань-Рембуд" № 2 від 20.12.2018 та №3 від 21.12.2018.

Як встановив суд, рішення у справі № 918/360/19 від 16.07.2019 на час прийняття рішення у даній справі набрало законної сили. В даному випадку суд послуговується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до інформації з якого датою набрання законної сили вказаним рішенням є 14.08.2019.

Суд ураховує положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 4 якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також ураховує загальноправові принципи верховенства права, юридичної визначеності (res judicata) та принцип обов`язковості судових рішень стосовно того, чи наявні правові підстави вважати позивача у даній справі власником, який вправі вимагати повернення йому майна за віндикаційним позовом.

Таким чином, з урахуванням положень статті 328 Цивільного кодексу України, позивач не може вважатися власником який вправі вимагати повернення йому майна за віндикаційним позовом.

На думку суду, за наявності судового рішення щодо визнання рішень загальних зборів учасників товариства недійсними, майно яке було передане на підставі скасованих рішень загальних зборів, може вважатися таким, що вибуло з володіння попереднього власника, тобто товариства чиї рішення загальних зборів учасників визнані недійсними, поза волею цього власника. Однак суд в даному випадку не вправі робити юридичних висновків щодо права власності на спірне майно, а лише констатує сумніви щодо правомочностей позивача називатися власником спірного майна та витребовувати його у інших осіб.

Разом з тим суд зазначає, що жодних інших доказів на підтвердження права власності окрім даних з державного реєстру позивач не надав.

Суд вважає за необхідне наголосити, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація, не породжує виникнення права власності, а лиш тільки фіксує факт наявності відповідного права. Державна реєстрація права власності не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

Тому суд критично оцінює посилання позивача на відомості державного реєстру як на докази безсумнівного права власності на спірне майно.

Досліджуючи наявність права власності у позивача суд констатує, що сторони в судовому засіданні підвтердили, що спірне майно не є новоствореним. Водночас сторони не надали суду доказів, що доводять походження спірних об`єктів нерухомості, належність цього майна позивачу чи іншій особі до моменту внесення запису до державного реєстру про передачу майна від ТДВ "Клевань-Рембуд" до статутного фонду ТОВ "ВВС-ЛТД".

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд враховує наведені положення закону, однак суду не було надано жодних інших доказів, в тому числі доказів створення цього майна, його придбання чи його перебування у статусі чиєїсь власності як до 01.01.2013, так і до 27.12.2018 (дата внесення запису про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем).

А отже суд позбавлений можливості надати оцінку статусу та приналежності спірного майна, тому правовий статус цього майна є непідтвердженим.

Крім того, суд не може робити висновки щодо належності майна на праві власності у даній справі, оскільки до предмету даного спору не входять вимоги щодо визнання права власності на спірні об`єкти.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем не було доведено його право власності на спірні об`єкти на час пред`явлення позову про віндикацію спірного майна.

Суд також зауважує, що на час розгляду спору спірне майно зареєстроване за даними державного реєстру за ТОВ "Волинь-Агро". Відповідач заперечує право власності позивача на спірні об`єкти та стверджує, що позивач не набував права власності на це майно на законних підставах. Також ТДВ "Клевань-Рембуд" подавши позов у справі № 918/360/19 та заперечуючи проти задоволення позивних вимог у даній справі - фактично заперечує та оспорює право власності позивача на спірні приміщення. Така правова позиція щодо невизнання та оспорювання права власності позивача на майно, що витребовується була пітверджена представниками відповідача та третьої особи під час судових засідань у даній справі.

З огляду на наведене суд констатує відсутність безсумнівного права власності позивача на витребовуване майно та водночас наявність спору щодо права власності на це майно.

У випадку, коли власник не може надати документи, що посвідчують його право у зв`язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності. У такому випадку не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності перебування майна на її балансі, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку, а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності.

Суд звертає увагу позивача на те, що він, вважаючи себе власником, не був позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спірне майно у поєднанні з вимогою про витребувння майна з чужого незаконного володіння. Адже ці способи захисту не є взаємовиключними та можуть застосовуватися у випадках коли майно вибуло із володіння власника та одночасно право власності ставиться під сумнів іншими особами, які теж вважають себе законними власниками такого майна.

Так, у випадку коли відповідач, на думку позивача, незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (за умови що, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. У такому випадку згідно з першою позовною вимогою позивач просив би визнати, що саме він є власником спірного майна і це право власності виникло до, а не внаслідок рішення суду, а за змістом другої позовної вимоги, як власник майна, право власності якого підтверджено судом за першою позовною вимогою, позивач зможе витребувати це майно з чужого незаконного володіння.

Зокрема такий висновок щодо правового механізму захисту речових прав наведено у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/4573/16.

Суд вчергове звертає увагу, що у даному випадку наявні заперечення щодо речових прав позивача та претензії на спірне майно з боку інших осіб. Позивач, який поряд з іншими особами вважає себе власником цього майна, не позбавлений можливості захистити у встановленому законодавством порядку своє право на спірні об`єкти. Однак у даній справі суд не вправі вирішувати наявний між учасниками провадження спір про право власності.

Встановивши наявність спору про право власності на спірні об`єкти в даному випадку, суд позбавлений можливості викласти у мотивувальній частині свого рішення висновки про належність спірного майна тій чи іншій особі на праві власності, оскільки такі висновки призведуть до фактичного вирішення спору, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами. В даному випадку суд послуговується правовою позицією відображеною в постанові Верховного Суду № 920/1000/16 від 17.05.2018.

Суд, надаючи оцінку аргументам сторін, вважає за необхідне зауважити також наступне.

Обґрунтовуючи свій позов позивач стверджував, що спірне майно вибуло з його володіння внаслідок "злочинної схеми, шляхом підроблення документів" та "шляхом рейдерського захоплення" майна.

Суд не може зрозуміти підстав на яких позивач зазначає наведені твердження, адже позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження таких тез. Зазначені твердження позивача не відповідають вимогам частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також зазначає, що спірне майно перебувало у власності ТОВ "ВВС-ЛТД" і було зареєстровано за ним, й достатніми доказами підтверджено, що ТДВ "Клевань-Рембуд" не набуло права власності на спірне майно в порядку, передбаченому законом, оскільки право власності за ТДВ "Клевань-Рембуд" оформлено на підставі підробленого акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 26 квітня 2019 року та за відсутності рішення загальних зборів ТОВ "ВВС-ЛТД" про передачу вказаного майна до статутного капіталу ТДВ "Клевань-Рембуд". Тому такий правочин щодо переходу права власності на нерухоме майно, на думку позивача, є нікчемним в силу закону як такий, що порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи.

Відповідно до норм статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Разом з тим, правочин щодо передачі від ТОВ "ВВС-ЛТД" до ТДВ "Клевань-Рембуд" позивач вважає таким, що порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи, а відтак нікчемним в силу вимог закону.

Згідно з приписами статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналізуючи положення статті 228 Цивільного кодексу України, та приймаючи до уваги правові висновки висвітлені в пункті 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9, суд робить висновок, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Такими правочинами є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи наявна належним чином не завірена копія акту приймання - передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" передало, а Товариство з додатковою відповідальністю "Клевань-Рембуд" прийняло майновий вклад до власного статутного капіталу зокрема спірне майно.

Вказаний акт підписаний представниками ТОВ "ВВС-ЛТД" та ТОВ "Клевань-Рембуд" та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу.

Судом окремо взято до уваги, що згідно запису нотаріуса, засвідчено справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зроблено у присутності нотаріуса. Особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які підписали документ встановлено, їх дієздатність перевірено.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з акту приймання-передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року видно, що ТОВ "ВВС-ЛТД" діяло в особі представника гр. ОСОБА_1 , підстава здійснення повноважень - Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД". Справжність підпису вище вказаного представника засвідчено нотаріально на акті приймання-передачі майна №1 від 26 квітня 2019 року.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду, правочин щодо передачі від ТОВ "ВВС-ЛТД" до ТДВ "Клевань-Рембуд" спірного мана як майнового вкладу, що оформлений актом приймання-передачі №1 від 26 квітня 2019 року, не підпадає під дію положень статті 228 Цивільного кодексу України та не є таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази що підтверджують факти незаконного заволодіння майном юридичної особи. Зокрема позивач зазначає про підроблення документів, при цьому в матеріалах справи відсутнє документальне обґрунтування вказаних посилань. Суд зокрема ураховує, що статтею 358 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за вчинення дій щодо підроблення документів. Однак відповідних доказів позивач суду не надав.

Згідно з нормами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину.

З наведених в позові обґрунтувань позивача вбачається, що позивач вважає, що особа, яка діяла від імені ТзОВ "ВВС-ЛТД" при погодженні акту приймання-передачі майна від 26 квітня 2019 року не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто суд приходить до висновку, що на думку позивача порушено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені частиною 2 статі 203 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з пояснень відповідача вбачається, що на його переконання, особа яка діяла від імені ТОВ "ВВС-ЛТД" мала необхідну цивільну дієздатність, що свідчить про спір між сторонами.

Встановлені обставини справи дають можливість прийти до висновку, що правочин щодо передачі майна є оспорюваним.

При цьому судом досліджено судову практику щодо правової природи акту приймання - передачі частки в статутному капіталі, зокрема за встановленою практикою Верховного Суду (наприклад у справі за №918/1936/18) касаційний суд прийшов до висновку про можливість визнання акту приймання - передачі частки в статутному капіталі товариства недійсним.

Згідно з положеннями статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оскільки сторони погодили передачу майнового вкладу на підставі акту приймання - передачі, а іншого правочину сторонами не укладено, при цьому приймаючи до уваги положення статті 328 ЦК України, суд приходить до висновку, що дії сторін з оформлення акту щодо приймання-передачі майнового вкладу, спрямовані на припинення й набуття прав і обов`язків підпадає під ознаки правочину, адже являє собою більш широке поняття, ніж, власне, фіксація виконання будь-якого правочину відповідним актом.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази оспорювання цього правочину чи визнання його недійсним. А проте, правочин про передачу нерухомого майна як майнового вкладу до статутного капіталу, оформлений актом щодо приймання-передачі майнового вкладу, може вважатися правовою підставою для вибуття спірного майна з володіння попереднього власника.

Станом на час розгляду справи, підстави для внесення державним реєстратором відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно не змінились, тому відповідно можна стверджувати про відсутність підстав для висновків щодо невідповідності вказаних записів вимогам закону.

При цьому реєстраційні дії державного реєстратора оскаржені не були (матеріали справи не містять таких доказів). Однак, як видно з позовної заяви, підставою для звернення позивача до суду стала саме незгода з реєстраційними діями державного реєстратора щодо внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд ураховує те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово робив висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення зазначених спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. При цьому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Зокрема така правова позиція знайшла відображення у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

А проте вимог щодо скасування рішень реєстратора чи записів про державну реєстрацію позивач не висував.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що станом на даний час спірне майно перебуває у його володінні. Зокрема позивач зазначив, що спірне майно передане ним в користувння іншим особам на підставі орендних договірних відносин.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивачем заявлено віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відтак, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, в такому випадку позивач повинен надати докази, що підтверджують право власності на майно, надати докази щодо обставин вибуття майна поза його волею, та відповідно за відсутності правової підстави такого вибуття.

При цьому сам позивач зазначає, що станом на час звернення з позовом до суду, спірне майно зареєстровано за відповідачем.

Необхідно також зауважити, що зі змісту позовоної заяви видно, що позивач по суті не погоджується з реєстраційними діями проведеними державними реєстраторами, але вимог щодо їх оскарження та скасування не заявляє.

Разом з тим, згідно з наданими сторонами доказами встановлено наявність спору щодо права власності на майно, витребування якого є предметом позову. Водночас позивач сам зазначив, що майно перебуває у його володінні та фактично не вибувало з його володіння. Щодо вибуття спірного майна поза волею позивача та без достатньої правової підстави суд зазначає, що згідно наданих самим же позивачем доказів, майно було передано як майновий вклад до статутного капіталу згідно акту приймання - передачі, про що свідчать записи в державному реєстрі.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, як і у випадку даного спору. Тобто метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Однак визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості не є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, за наявності спору щодо права власності на майно, позов про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасним.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року №918/321/19 Господарським судом Рівненської області вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест", а саме на:

- будівлю КПП (літ. А-1), загальною площею - 201,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1736407656246;

- ремонтну майстерню (літ. Г-1), загальною площею - 1862,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1736461656246;

- будівлю насосної станції (літ. М-1), загальною площею - 18,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1736432456246. При цьому заявник зазначає, що предметом позову буде являтися вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно частини 9 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи приписи статті 145 ГПК України суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2019 року №918/321/19.

Висновки суду за результатами вирішення спору

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд зробив висновок що між сторонами наявний спір щодо права власності на спірне нерухоме майно. Однак вимог про визнання права власності позивач не заявляв.

Також позивач не довів суду безсумнівного права власності на витребуване майно.

З огляду на відсутність доказів того, що спірне майно належало на праві власності саме позивачу, та вибуло з володіння проти його волі та без належної правової підстави, суд приходить до висновку, що позов про витребування майна з чужого незаконного володіння до задоволення не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 145, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2019 року №918/321/19.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Центральна 32, код ЄДРПОУ 39555742).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро Інвест" (35041, Рівненська область, Костопільський район, с.Головин, вул. Тракторна 8Б, код ЄДРПОУ 41464437).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 24 вересня 2019 року.

Суддя Качур А.М.