Рішення

від 19.09.2019 по справі 520/6200/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. № 520/6200/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Білоконя С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Перероблюючий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000481411 від 22.03.2019 на суму 291340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкове повідомляння-рішення є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Перероблюючий завод .

На підставі перевірки було складено Акт від 28.02.2019 №592/20-40-14-11-10/32943460 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ Сарекс груп 2000 за лютий 2018 року, з ТОВ БК ХАУС-БУД за квітень 2018 року, з ТОВ ФПГ МІРАНДА за квітень 2018 року та подальшої реалізації.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №00000481411 від 22.03.2019, яким нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 291340,00 грн. у тому числі: за основним платежем 233072,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 58268 грн.

Лист з податковим повідомленням-рішенням був отриманий підприємством 20.06.2019.

Судом встановлено, що актом перевірки підтверджено факт укладання договорів між підприємствами. Відповідавчем досліджувались декларації, договори, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки, реєстри отриманих податкових накладних, картки по рахунку 631. З акту перевірки не вбачається претензій з боку відповідача до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, належності та правильності складання первинних документів.

Так, 30 січня 2018 року між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "САРЕКС ГРУП 2000" (виконавець) укладено Договір генерального підряду №15 та Договір №14 на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів, відповідно до якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи з технічного обслуговування полігону, площею 21,2 га, по захороненню твердих побутових відходів, а саме: висотне складування твердих побутових відходів, пересипання ґрунтом твердих побутових відходів, планування твердих побутових відходів по полігону, ущільнення на всій площі полігону, підтримувати в робочому стані. Здійснювати поточний і капітальний ремонт гідротехнічних споруду здовж меж полігону для ведення зливних і талих вод, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

За результатами виконання договору було складено акт та факт наявності належним чином оформлених документів підтверджено актом перевірки: акти приймания-передачі виконаних робіт за лютий 2018 року №15-01 та №14-01 від 28.02.2018 (форма КБ-2); локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1; підсумкові відомості ресурсів (форма КБ-3); договірні ціни (форма №9); податкові накладні №3 від 28.02.2018 на суму 237907,20 грн., №2 від 28.03.2018 на суму 296589,60 грн. Суми включені до податкової декларації у звітний період.

Платіжні доручення №2075 від 23.03.2018 на суму 237902,20 грн. №2031 від 16.03.2018 на суму 199220,00 грн., №2074 від 28.03.2018 на суму 97369,60 грн. Заборгованість по договору відсутня.

16 квітня 2018 року між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "БК ХАУЗ- БУД" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряда №16/02, згідно якого, замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на свій ризик виконати рекультивацію земель, будівельні та монтажні роботи, згідно проекту реконструкції цеху №5 ПрАТ "Підприємство Харківського району "Перероблюючий завод" в с. Докучаєвське Харківського району Харківської області-ІІ-а черга, забезпечення невідкладних протипаводкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об`єкта, поетапного закриття об`єкта, а також інші будівельні та ремонтно-будівельні роботи за узгодженням із замовником, своїми силами або шляхом укладання субпідрядних договорів і здати їх замовникові в строк, визначений договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник прийняти виконані роботи та оплатити, на умовах даного договору.

Факт виконання вказаного договору підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт №02-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-02 від 20.04.2018; належної форми податковими накладними №4 від 27.04.2018 на суму 96378,00 грн., №3 від 27.04.2018 на суму 97680,00 грн., №6 від 20.04.2018 на суму 119688,00 грн., №7 від 20.04.2018 на суму 108600,00 грн.; локальними кошторисами форми №1; відомостями ресурсів; договірними цінами.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі та відповідно до платіжних доручень №2225 від 14.05.2018 на суму 100000,00 грн., №2411 від 03.07.2018 на суму 117368,00 грн., №2269 від 24.05.2018 на суму 204978,00 грн. оплата проведена повністю.

16.04.2018 між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "ФГІГ МІРАНДА" (генеральний підрядник) укладено договір на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів №Б/Н, згідно якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи з технічного обслуговування полігону, площею 21,2 га з поховання твердих побутових відходів, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. У вказаному договору зазначено, що виконавець зобов`язується виконати наступні види робіт: висотне складування твердих побутових відходів; пересипання ґрунтом твердих побутових відходів; планування твердих побутових відходів по полігону, ущільнення на всій площі полігону; підтримувати в робочому стані, здійснювати поточний і капітальний ремонт гідротехнічних споруд уздовж меж полігону для відведення зливних і талих вод.

Факт виконання вказаного договору підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт №02-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №02-02 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-01 від 20.04.2018; актом приймання виконання будівельних робіт №01-02 від 20.04.2018; належної форми податковими накладними №3 від 20.04.2018 на суму 118488,00 грн., №4 від 20.04.2018 на суму 101880,00 грн., №5 від 20.04.2018 на суму 106320,00 грн., №4 від 20.04.2018 на суму 114900,00 грн.; локальними кошторисами форми №1; відомостями ресурсів; договірними цінами.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі. Та відповідно до платіжних доручень №2258 від 21.05.2018 на суму 101880,00 грн., №2257 від 21.05.2018 на суму 106320,00 грн., №2277 від 25.05.2018 на суму 40000,00 грн., №42 від 08.06.2018 на суму 193988000 грн. оплата проведена повністю.

В акті перевірки відповідач посилався на інформацію, яка отримана з даних ІС "Архів електронної звітності". На підставі вказаної інформацію відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Перероблюючий завод та контрагентами, оскільки у вказаних контрагентів відсутні власні або орендовані обладнання та приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси тощо.

З приводу викладеного вбачається, що підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Суб`єкт господарювання не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентами податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така ж правова позиція зазначена в рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік. заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1. Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п. 18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські ви грати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати па проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення. охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); виграти на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пп. 139,1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послути та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що мас підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що первинні документи, що було складено, надано до перевірки та наявні в матеріалах справи, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, відповідачем не доведено.

Документи мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірнорго рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (вул. Об`їздна, буд. 2, сел. Комуніст, Харківський район, Харківська область, 62482, ЄДРПОУ 32943460) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000481411 від 22.03.2019 на суму 291340,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (вул. Об`їздна, буд. 2, сел. Комуніст, Харківський район, Харківська область, 62482, ЄДРПОУ 32943460) сплачену суму судового збору в розмірі 4370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2019 року.

Суддя М.М.Панов