Постанова

від 18.09.2019 по справі 640/2379/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2379/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року (повний текст рішення складено 15.07.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" до Міністерства юстиції України про скасування Наказу №4146/5 в частині,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу №4146/5 в частині.

Також, у лютому 2019 року позивач, Недержавна некомерційна професійна організація "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним абзацу 6 пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" від 29 грудня 2018 року №4146/5 в частині слів "в тому числі нотаріусу".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем Недержавною некомерційною професійною організацією "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, рішення є необґрунтованим, судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що постанова № 860 не поширює свою дію на нотаріусів, оскільки спеціальними Законами до них не висуваються вимоги щодо підтвердження професійної компетенції у сфері державної реєстрації, окрім того, нотаріусів, відповідно до Порядку № 2586/5 виключено з кола осіб на яких поширюється дія Порядку реалізації експериментального проекту з організації визначення професійної компетентності осіб, які виявили намір здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та /або державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвержєеного постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2018 № 860.

Також, апелянт вказує, що Міністерство юстиції України, приймаючи наказ № 4146/5 на реалізацію Постанови № 860, необґрунтовано здійснило розширювальне її тлумачення та безпідставно включило нотаріусів до кола суб`єктів, які повинні проходити тестування і отримувати сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

На думку апелянта, оскаржувані положення наказу № 4146/5 прямо суперечать п.14 ст.92 Конституції України, Закону України Про нотаріат , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяження , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Положенням Постанови № 860 в частині введення додаткових кваліфікаційних вимог до нотаріусів у вигляді обов`язку проходити тестування для відновлення їм доступу до реєстру, що у свою чергу не передбачено ні в Законі України Про нотаріат , ні в спеціальних законах у сфері державної реєстрації.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2018 року №4146/5, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2018 р. за № 1518/32970 "Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" було внесено зміни до актів Міністерства.

Зокрема, у Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2015 року № 2586/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 року за № 1568/28013 після пункту 2 доповнено новим пунктом 2 1 такого змісту:

"2 1. Доступ до реєстрів користувачів, крім нотаріусів, надається відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з організації визначення професійної компетентності осіб, які мають намір здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та/або державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року №860, за умови подання такими користувачами сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.";

Даним нормативним актом друге речення абзацу третього пункту 6 викладено в такій редакції: "Відновлення доступу користувачу, у тому числі нотаріусу, здійснюється на наступний робочий день з дня спливу відповідного строку за умови надання таким користувачем сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, отриманого після прийняття Міністерством юстиції України, його територіальним органом рішення про тимчасове блокування доступу до відповідного реєстру."

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказував, що оспорюваним актом не передбачено кваліфікаційних вимог для осіб, якими здійснюється державна реєстрація, натомість, передбачено встановлення процедури підтвердження відповідності вимогам, після анулювання доступу до реєстру, тобто після виникнення обставин, якими така відповідність поставлена під сумнів.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Позивачі в обґрунтування доводів про протиправність оскаржуваного наказу вказують, що оспорюваним актом Міністерства юстиції України встановлено нові кваліфікаційні вимоги для нотаріусів, які не передбачені ні Законом України Про нотаріат , ні в спеціальних законах у сфері державної реєстрації.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Міністерство юстиції України, зокрема, забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема, забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру державним реєстраторам, уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації прав, іншим суб`єктам відповідно до цього Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Отже, вимоги до осіб, які можуть обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правничої (юридичної) професійної діяльності, визначаються Конституцією України, Законом України Про Конституційний Суд України , Законом України Про судоустрій і статус суддів , Законом України Про Вищу раду правосуддя , Законом України Про забезпечення права на справедливий суд , Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Законом України Про нотаріат , Законом України Про прокуратуру , Законом України Про Національне антикорупційне бюро України , Законом України Про Національну поліцію , тощо.

За визначенням статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 2 вищезазначеного Закону, державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (частина 2 статті 2).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Тобто, саме на рівні законів, а саме Закону України "Про нотаріат" визначено кваліфікаційні вимоги для осіб, які мають намір здійснювати таку юридичну професійну діяльність як нотаріус.

Зазначений перелік вимог є вичерпний, жодних інших вимог щодо доступу особи до професії нотаріуса Закон України "Про нотаріат" не містить.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Тобто, саме на рівні законів, а саме ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та ч. 1 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено кваліфікаційні вимоги виключно для осіб, які можуть бути державними реєстраторами та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації.

Постановою Міністерства юстиції України від 24 жовтня 2018 року за №860 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з організації визначення професійної компетентності осіб, які мають намір здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та/або державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п.1 цього Порядку, ним визначається процедура організації визначення професійної компетентності осіб, які мають намір здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та/або державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори) відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Згідно до п.2 цього ж Порядку визначення професійної компетентності в обов`язковому порядку здійснюється щодо фізичних осіб, які мають намір здійснювати функції державних реєстраторів, під час призначення їх на відповідні посади/укладення трудових договорів із суб`єктами державної реєстрації, а також щодо державних реєстраторів, стосовно яких Мін`юстом прийнято рішення про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, перед відновленням їм доступу до відповідного Реєстру.

Відповідно до п.3 Порядку № 860 організація визначення професійної компетентності осіб здійснюється Мін`юстом шляхом автоматизованого анонімного тестування, що проводиться один раз на місяць. У разі потреби за рішенням Мін`юсту автоматизоване анонімне тестування може проводитися більше ніж один раз на місяць.

Згідно пункту 16 Порядку №860, сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації є обов`язковим документом для призначення особи на відповідну посаду/укладення трудового договору із суб`єктом державної реєстрації з метою виконання функції державних реєстраторів, а також для відновлення державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З вказаних правових норм вбачається, що вимога щодо визначення професійної компетентності та подання сертифіката не поширюється, зокрема, на державних та приватних нотаріусів у разі надання їм доступу до відповідного Державного реєстру.

Вимоги Порядку № 860 щодо доступу до реєстрів стосуються тільки осіб, які мають намір здійснювати функції державного реєстратора, а також державних реєстраторів, стосовно яких Мін`юстом прийнято рішення про тимчасове блокування доступу до відповідних Реєстрів.

Порядком надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 визначено умови, підстави та процедуру надання (припинення) уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів та державним виконавцям (далі - користувачі) ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - реєстри), у зв`язку із здійсненням ними повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань без статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону.

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2018 року №4146/5 у Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України пункт 6 викладено в такій редакції: "Відновлення доступу користувачу, у тому числі нотаріусу, здійснюється на наступний робочий день з дня спливу відповідного строку за умови надання таким користувачем сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, отриманого після прийняття Міністерством юстиції України, його територіальним органом рішення про тимчасове блокування доступу до відповідного реєстру."

Тобто, оскаржуваним наказом Міністерством внесено зміни до Порядку № 2586/5 щодо умов поновлення доступу користувачам до відповідного Реєстру.

Оскаржувані положення наказу № 4146/5 стосуються користувачів відповідних Реєстрів та визначають обов`язок надання сертифікату професійної компетентності для нотаріусів, щодо яких приймалось рішення про тимчасове блокування доступу до реєстрів для відновлення доступу до таких Реєстрів.

Таким чином, положеннями абзацу 6 пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" від 29 грудня 2018 року №4146/5 встановлено, додаткові критерії (кваліфікаційні вимоги) яким має відповідати особа нотаріус, а саме, надання сертифікату професійної компетентності.

Тобто в даному випадку має місце введення додаткових кваліфікаційних вимог до нотаріусів, які обмежують доступ нотаріуса до професії, гарантований Законом України Про нотаріат .

Натомість, вимоги щодо обов`язку надавати сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації нотаріусами не передбачено ні в Законі України Про нотаріат , ні в інших законах у сфері державної реєстрації.

Відтак, наказ № 4146/5 прямо суперечить положенням Постанови № 860 та Закону України Про нотаріат , спеціальних законів у сфері державної реєстрації у вигляді введення додаткового обов`язку - введення додаткових кваліфікаційних вимог до нотаріусів у вигляді обов`язку проходити тестування для відновлення їм доступу до реєстру.

При цьому, колегія суддів зауважує, що будь-які зміни пов`язані зі здійсненням нотаріусами повноважень , якими вони наділені спреціальними закононами, зокрема, вчинення реєстраційних дій, можуть мати місце лише на рівні закону, а не нормативно - правового акту Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Так, у рішенні від 10.12.2009 у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено, що Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява № 38812/97, п. 155).

Також в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України) від 01.04.2008 № 4-рп/2008 суд вказав, що у частині першій статті 92 Основного Закону України закріплений принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, Міністерством юстиції України прийнято наказ № 4146/5 положення абзацу 6 пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" від 29 грудня 2018 року №4146/5 в частині слів "в тому числі нотаріусу" якого не відповідають правовим актам вищої юридичної сили Закону України Про нотаріат , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяження , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відтак, наказ Міністерства юстиції України в окремій її оскаржуваній частині є протиправним, оскільки не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" до Міністерства юстиції України про скасування Наказу №4146/5 в частині.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем Недержавною некомерційною професійною організацією "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно квитанції № 34 від 05.02.2019 року у розмірі 1921,00 грн. (том 2 а.с.4) та за подання апеляційної скарги згідно квитанції № 19907 від 13.08.2019 - 2 881, 50 грн. (том 2 а.с.139).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України у загальному розмірі 4802, 50 грн .

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" до Міністерства юстиції України про скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" від 29 грудня 2018 року №4146/5 в частині слів "в тому числі нотаріусу".

Стягнути за за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄРДПОУ 00015622, вул.Городецького,13, м.Київ, 01001) на користь Недержавної некомерційної професійної організації "Спілка нотаріусів та державних реєстраторів України" (ЄРДПОУ 41891880, пров.Михайлівський, 4, м.Київ, 01001) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4802 (чотири тисячи вісімсот дві) грн. 50 коп .

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст складено - 23.09.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

А.Ю.Кучма