Рішення

від 18.09.2019 по справі 759/2184/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2184/19

пр. № 2/759/3477/19

18 вересня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді: Коваль О.А. при секретарі Слепець Є.С., за участю представника позивача ОСОБА_8 представника відповідача Савченко М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест"звернулося до Святошинського районного суду м. Києву з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргуу розмірі 455 400 грн. згідно Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки № 2-02/10-18 від 02.10.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 . Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що оскільки настала обставина щодо продажу відповідачем ОСОБА_2 17.10.2018 року належної йому на праві власності земельної ділянки, тому він згідно п. 4.1 та п. 4.5 має сплатити ТОВ "Нана-інвест" винагороду у розмірі 455 400 грн. ОСОБА_2 в свою чергу звернувся до Святошинського районного суду м. Києву із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" про визнання Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки № 2-02/10-18 від 02.10.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 , недійсним, обгрунтовуючи вимоги тим, що умови такого договору суперечать Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема є несправедливими та мають ознаки нечесної підприємницької практики, оскільки включають вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкупенції, а тому в силу ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" має бути визнаний недійсним.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив позов "Нана-інвест" задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Додатково суду пояснив, що спочатку з відповідачем було укладено Договір про надання послуг з продажу його земельної ділянки від 20.03.2018 року строком до 21.032018 року, а згодом Договір про надання послуг з продажу його земельної ділянки від 02.10.2018 року, строком на один місяць. Зазначив представник і те, що покупця, якому відповідач ОСОБА_2 продав свою земельну ділянку знайшов не ТОВ "Нана-інвест", проте в силу п.4 Договору № 2-02/10-18 від 02.10.2018 року він всеодно має сплатити ТОВ "Нана-інвест" винагороду. Зустрічні позовні вимоги представник ТОВ "Нана-інвест" вважає необгрунтованими та недоведеними, а тому у задоволені таких просить суд відмовити. Представник відповідача, який має зворотній статус по зустрічному позову, просила у задоволені первісного позову відмовити, зустрічний задовольнити повністтю. Суду пояснила, що у зв"язку з тим, що ОСОБА_2 хворіє, діагноз саркома Капоші, та необхідністю коштовного лікування, було прийнято рішення про продаж його земельної ділянки площею 1,9749 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0010, яка розташована на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради. З метою продажу вказаної земельної ділянки дочка відповідача знайшла відповідного брокера ОСОБА_3 з якою ОСОБА_2 підписав договір про надання послуг з продажу земельної ділянки від 20.03.2018 року строком до 21.03.2018 року. Проте, оскільки покупців так і не було знайдено такий договір добіг свого завершення 21.03.2018 року без будь-яких наслідків його реалізації у вигляді продажу земельної ділянки. Згодом було підписано другий договір надання послуг з продажу земельної ділянки, строком на один місяць, який також залишився без належного його виконання, оскільки покупця ТОВ "Нана-інвест", від якого діяла брокер ОСОБА_3 , так і не знайшло. Тоді як, самим ОСОБА_2 самостійно через своїх знайомих було знайдено покупця, який 17.10.2018 року і купив у нього його земельну ділянку. Отже, представник вважає, що день настання оплати так і не настав через те, що Виконавець зазначених послуг ТОВ "Нана-інвест" передбачені Договором послуги не надав, та не досяг мети, відповідно до якої з Виконавцем був укладений цей Договір.

Зазначає представник ОСОБА_2 і те, що пункту 4.5. Договору від 02.10.2018 року не відповідає чинному законодавству України, а саме, статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , бо є несправедливим, оскільки містить умову оплати послуг навіть у тому випадку коли такі послуги ненадаються споживачу. Також представник вказує на нечесну підприємницьку практику зі сторони позивача, зокрема пункт 3.1.4. Договору, який обмежує права Замовника, як споживача на свободу договору та свідчить про нечесну підприємницьку практику Виконавця, оскільки включає вчинення дій, що кваліфікуються як прояв недобросовісної конкуренції. Крім того, представник зазначила, що ТОВ Нана-інвест , як Виконавець за Договором, не має права здійснювати підприємницьку діяльність у сфері надання послуг консультування у сфері нерухомості та у сфері права, оскільки ТОВ Нана-інвест не мають відповідного виду економічної діяльності (КВЕД), що підтверджується інформацію з відкритого доступу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де вказано, що основним видом діяльності ТОВ Нана-інвест є надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99). Тоді як, для здійснення діяльності з посередницьких та консультаційних послуг з купівлі, продажу нерухомого майна, необхідно здійснювати діяльність за кодом КВЕД: 68.31.

Таким чином за позицією висловленою представником ОСОБА_2 , укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір має бути визнаний у судовому порядку недійсним як такий, що є несправедливий у розумінні пунктів 2 та 16 частини 3 статті 18, а також пункту 1 частини 1 та частини 4 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів .

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперчення, покази свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а первісні позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. У судовому засіданні встановлено, що 02.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання послуг з продажу земельної ділянки № 201-03/2018, строком до 21.032018 року, а 02.10.2018 року Договір про надання послуг з продажу земельної ділянки № 2-02/10-18, строком на один місяць. Згідно п. 1.1 вказаних Договорів Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується протягом дії цього договору, за оплату, на підставі та за умовами цього Договору виконувати та надавати Замовнику наступні послуги: Забезпечення Замовника інформацією, надання послуг з метою укладення Замовником договору або попереднього договору або іншого правочину стосовно продажу Замовником земельної ділянки на території в межах Софіївської Борщагівської сільської ради, тощо. Згідно п. 1.2 Договіру про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року послуги надаються протягом терміну дії цього Договору, силами та засобами Виконавця, або особами, з якими Виконавець уклав відповідні угоди та які діють від імені Виконавця. Умовами вказаного договору визначені і додаткові види послуг, включаючи надання та заповнення форм, бланків, заяв, договорів, інших необхідних документів. Передбачені умовами цього договору і загальні види послуг такі як, послуги з дослідження кон"юктури ринку стосовно продажу об"єкта нерухомості; консультація стосовно застосування законодавчих актів у сфері регулювання продажу нерухомості; представлення Замовника та інтересів Замовника перед покупцями, тощо;прогнозування ринку; послуг у сфері права та законодавства стосовно продажу об"єкта нерухомості; консультування з питань оподаткування продажу об"єкта нерухомості;розробка та складання проектів продажу нерухомого майна; оформлення продажу нерухомого майна, попередніх договорів;складання та юридичний аналіз правочинів та документів, проектів документів;юридичний супровід укладання договорів;загальні юридичні консультації; організація та проведення вчинення правочину по продажу суб"єкта нерухомості за максимально вигідною, погодженою з Замовником, вартістю. Згідно п. 1.1 Договіру про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року Замовник зобов"язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги за фактом виконання послуг. Серед обов"язків Виконавця послуг: Виконати на надати Замовнику послуги на умовах, визначеих цим Договором (п. 3.2.1 Договору); Підписувати у особи (потенційного покупця), який/яка здійснив/ла огляд об"єкту нерухомості цей факт у оглядовому листі (п.3.2.2 Договору); Звітувати Виконавцю о ході роботи по пошуку потенційних покупців (п.3.2.3 Договору). Передбачено умовами договору і те, що сторони погоджують факт надання послуг за договором шляхом укладання відповідного акту здачі-приймання послуг за договором (п.4.3 Договору). Послуги надаються Виконавцем та оплачуються Замовником за фактом виконання послуг (п.4.4 Договору). Згідно п. 4.5 Договору також, послуги вважаються наданими у тому випадку, якщо Замовник або інші особи, протягом строку дії цього Договору, продали (здійснили будь-яке відчуження об`єкту нерухомості. Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч.1, 2 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Отже, природа вказаного правочину перебачає надання Виконавцем певного виду послуг, які мають бути оплачені Замовником. Пунктом 4.1. Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року передбачено, що розмір винагороди Виконавця складає 3% (виправлено з 5%) від продажної вартості об`єкта нерухомості, вказаної в пункті 1.1 цього Договору або в відповідному додатку. Пунктом 4.3. цього ж Договору передбачено, що Сторони погоджують факт надання послуг за договором шляхом укладання відповідного акту здачі-приймання послуг за договором . Пункт 4.4. цього ж Договору передбачає: послуги надаються Виконавцем та оплачуються Замовником за фактом виконання послуг. Згідно п. 4.5 цього ж Договору: "Також, послуги вважаються наданими у тому випадку, якщо Замовник або інші особи, протягом строку дії цього Договору, продали (здійснили будь-яке відчуження об`єкту нерухомості . Заявляючи свої позовні вимоги сторона позивача посилається саме на п. 4.5 зазначеного Договору, вказуючи що незважаючи на те, що відповідач продав свою земельну ділянку самостійно без участі позивача, знайшовши відповідного покупця самостійно та оформивши з ним всі необхідні правочини, відповідач, як Замовник послуг має оплатити позивачу "Нана-інвест" винагороду згідно п. 4 Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року у розмірі 455 400 грн., за самим лише фактом продажу земельної ділянки, тоді як за поясненнями самого представника позивача такі послуги саме з продажу земельної ділянки фактично надані "Нана-інвест" не були. Отже, по суті має місце зазначення безартельнативного пункту договору, який говорить про фактично надані послуги лише за фактом продажу земелної ділянки, навіть тоді коли такий продаж здійснив не Виконаць послуг з продажу земельної ділянки, а будь хто інший. Однак такий пункт не відповідає чинному законодавству України, а саме, статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , в якій передбачено, що виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно виконавця, у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати (п.2 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів ). Також несправедливою є умова про встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо виконавець не виконає своїх (п.16 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів ). Саме такою є умова пункту 4.5. Другого договору, коли ТОВ Нана-інвест , яка визначає, що незалежно від того, чи фактично Виконавець надавав послуги, вважається, що вони надані у тому випадку, коли Замовник продав об`єкт нерухомості самостійно. За такої умови вбачається, що Виконавець може укласти з фізичною особою такий договір, нічого взагалі не зробити і потім, після самостійного продажу особою свого об`єкту нерухомості стягнути грошові кошти у значному розмірі. Така умова суперечить принципу добросовісності та встановлює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. А отже, умова пункту 4.5. Договору від 02.10.2018 року відповідно до Закону Про захист прав споживачів є несправедливою, що має наслідком визнання договору недійсним, у порядку ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів (якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним). Пункт 3.1.4. Договору від 02.10.2018 року також є таким, що обмежує права Замовника, як споживача на свободу договору та свідчить про нечесну підприємницьку практику Виконавця: Протягом терміну дії цього Договору, не укладати схожі Договори/Угоди з тим самим предметом Договору, що має цей Договір з іншими фізичними чи юридичними особами . Така умова у відповідності до п.1 ч.1. ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів є нечесною підприємницькою практикою, оскільки включає вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції. Умова про ексклюзивність , як зазначає у судовому засіданні представник позивача, що зазначена у пункті 3.1.4. Другого договору суперечить нормам чинного законодавства, виходячи із наступного. Право на укладання будь-яких угод і на здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законами України, входить у зміст поняття правосуб`єктність особи. Договір з положенням про заборону однієї зі сторін укладати такі ж контракти з іншими юридичними та фізичними особами є угодою, що обмежує право-і дієздатність особи. Відповідно до цивільного законодавства, усічення право- і/або дієздатності особи можливі виключно за судовим рішенням і в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами. Зокрема, застереження щодо укладання будь-яких видів угод передбачені для відносин представництва (ст. 238 ЦК України); для агентського договору (ч. 2 ст. 299 Господарського кодексу України), але щодо договорів про надання послуг - таких застережень не має. Крім того, встановлення у договір з фізичною особою пункту про ексклюзивність є проявом агресивної підприємницької практики, у відповідності до п.4 ч.4 ст. 19 Закону Про захист прав споживачів , де зазначено, що: Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

…встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання .

Враховуючи наведене, пункт 3.1.4. є недійсним в силу п.4. ч.4. ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів та ч.1ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, зокрема які визначають наступне.

За правилами ч.1ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У частині 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою для визнання угоди недійсною, є, серед іншого, порушення вимоги щодо неможливості змісту правочину суперечити ЦК України, іншим законодавчим актам. Частиною 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів . Ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Несправедливими згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) (пункт 2); встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх (пункт 16). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (ч. 4 ст. 18 цього Закону). У відповідності до п.1 ч.1. ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів нечесною підприємницькою практикою є вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції. Крім того, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Так, у судовому засіданні в якості свідка була допитана дочка відповідача ОСОБА_6 , яка під присягою суду пояснила, що у зв"язку із хворобою батька виникла необхідність у продажі його земельної ділянки до чого була залучена, як брокер ОСОБА_3 з якою і був укладений спочатку 20.03.2018 року, а згодом 02.10.2018 року Договір про надання послуг з продажу земельної ділянки, згідно якого ТОВ Нана-інвест , як Виконавець за вказаним договором мало знайти покупця за погоджену ними суму та відповідно провести таку угоду із супроводом, для чого також серед іншого мали надати інші супутні послуги щодо розміщення відповідних оголошень про продаж землі задля відшукання реального покупця. Оскільки, реального покупця ТОВ Нана-інвест так і не було знайдено, вона із сім"єю вимушені були самостійно займатися пошуком покупця, оформленням угоди. Вказала свідок і на те, що ОСОБА_3 вона все ж таки виплатила в рахунок її роботи по розміщенню оголошень в мережі інтернет, тобто за надання супутних послуг - 1 000 доларів США. Зазначила і те, що укладення другого Договору від 02.10.2018 року було зумовлено обіцянкою гр. ОСОБА_3 про те, що та знайшла реального покупця, який готовий купити земельну ділянку за більшу суму, ніж той покупець якого знайшов ОСОБА_2 . З огляду на, що другий договір було підписано лише на один місяць. Сама ж гр. ОСОБА_3 пояснювала, що умови договору від 02.10.2018 року ідентичні договору, який укладався раніше від 20.03.2018 року лише за виключеням продажної вартості земельної ділянки, яку погодилися знизити до 550 000 доларів США. Тоді як, лише після звернення до суду ТОВ Нана-інвест став вказувати на п. 4.5, який викладено у зовсім іншій редакції аніж у Договорі від 20.03.2018 року. Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що від імені ТОВ Нана-інвест укладала з відповідачем як перший договір від 20.03.2018 року так і другий від 02.10.2018 року та відповідно особисто займалася продажем земельної ділянки відповідача. Пояснила суду, що покупця, якому була продана земельна ділянка відповідача знайшла не вона, а продавці самостійно. Під час дії першого Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки від 20.03.2018 року покупців не було взагалі. Потім у неї знайшовся клієнт, який цікавився земельною ділянкою відповідача та хотів її купити, у зв"язку з чим і було підписано другий договір про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року, проте такий продаж так і не стався, оскільки її клієнту не сподобалися деякі документи на земельну ділянку. На запитання суду вказаний свідок суду пояснила, що другий договір є ідентичним першому за виключенням вартості продажу майна та розміру винагороди, який мав рахуватися вже за відсотком від суми зазначеної у п. 1.1 цього Договору, а не від вартості проданої, оскільки за практию в договорі зазначають нижчу ціну за реальної. Зазначила суду і те, що п. 4.5 Договору від 02.10.2018 року за своєю суттю залишився таким само, як і в Договорі від 20.03.2018 року, оскільки просто змінилася його форма, про що пояснювала і відповідачу при його підписанні. Тоді як, вбачається, що п. 4.5 Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки від 02.10.2018 року суттєво відрізняється від п. 4.5 Договору від 20.03.2018 року.

Так, згідно Договору від 20.03.2018 року: "Також, послуги вважаються наданими у тому випадку, якщо Замовник, або його близькі родичі, чи особи за дорученням, протягом строку дії цього Договору, а також протягом одного року з моменту закінчення терміну дії цього Договору, придбали земельну ділянку, яку було надано Виконавцем для огляду Замовнику. Факт огляду Замовником земельної ділянки підтверджується оглядовим листом за підписом Замовника."

Коли згідно Договору від 02.10.2018 року п. 4.5 викладена наступним чином: "Також, послуги вважаються наданими у тому випадку, якщо Замовник, або інші особи, протягом строку дії цього договору, продали (здійснили будь-яке відчуження) об"єкту нерухомості."

Тобто, вказуючи на ідентичність другого договору перед його підписанням з відповідачем, який є хворим на Саркому Капоші (а.с. 63) представник ТОВ Нана-інвест не вказала на суттєві зміни п. 4.5 по відношенню до раніше підписаного. Зокрема, вбачається, що згідно редакції п. 4.5 Договору від 02.10.2018 року винагорода підлягає виплаті ТОВ Нана-інвест в незалежності чий покупець купить земельну ділянку, тоді як згідно Договору від 20.03.2018 року такий обов"язок наступав лише по відношенню покупця, якого знайшла по суті ТОВ Нана-інвест що мало окремо підтверджуватися глядовим листом за підписом Замовника, коли згідно редакції цього пунку Договвору від 02.10.2018 року такий обов"язок виплати винагоди настає лише за самим фактом відчуження земельної ділянки.

Отже, із зазначеного вбачається, що така підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надавалася чітка інформація необхідна для здійснення свідомого вибору, що також враховується судом при прийнятті даного рішення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню, зокрема недійсними суд вважає за необхідне визнати п. 3.1.4 та п. 4.5 Договіру від 02.10.2018 року за № 2-02/10-18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 , відмовивши ОСОБА_2 у визнанні недійсним усього вказаного Договору в силу ст. 217 ЦУ України, яка визначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Оскільки інші умови вказаного Договру відповідають нормам Закону, тому такий Договір суд не вважає за необхідне визнати недійсним в цілому. Щодо первісних позовних вимог то такі задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом вище, послуги згідно Договору про надання послуг з продажу земельної ділянки № 2-02/10-18 від 02.10.2018 року виконані ТОВ "Нана-інвест" не були, проти чого не заперечує і сам представник ТОВ "Нана-інвест" у судовомиу засіданні, вказуючи на обов"язок відповідача випатити винагороду лише за самим фактом укладення Договору від 02.10.2018 року та продажем самим відповідачем земельної ділянки. В даному випадку суд також враховує саму правову природу укладеного правочину про надання послуг, які згідно відповідного законодавства мають оплачуватися замовником за фактом надання таких послуг, а не за самим фактом укладеного правочину. Враховується судом і те, що дочкою відповідача в рахунок виконання певних супутніх послуг по вказаному договору, зокрема з розміщення відповідних оголошень з продажу земельної ділянки, тощо гр. ОСОБА_3 , яка діє від імені ТОВ "Нана-інвест" було сплачено 1 000 доларів США, що остання підвердила в судовому засіданні під час пояснень як свідка. Враховується судом і те, що жоден із представників ТОВ "Нана-інвест" так і не вказав на дотримання закону в частині здійснення ТОВ "Нана-інвест" саме підприємницької діяльності у сфері послуг посередницьких та консультаційних з купівлі, продажу нерухомості майна за кодом КВЕД: 68.31. Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Нана-інвест" задоволенню не підлягають. Судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України розподіляються судом за результатом розгляду заявленого сторонами спору. Так, з ТОВ "Нана-інвест" підлягає стягненню на користь Держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. за вимогою немайнового характеру в силу звільнення ОСОБА_2 в силу Закону України "Про захист прав споживачів" від сплати такого при подачі позову до суду. Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 901, 902 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 6-13, 18,19, 71-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" про визнання Договору від 02.10.2018 року за № 2-02/10-18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 недійсним, задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 3.1.4 та п. 4.5 Договіру від 02.10.2018 року за № 2-02/10-18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" та ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана-інвест" на користь Держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Повний текст рішення виготовлено 24.09.2019 року.

Суддя Коваль О.А.