Постанова

від 11.09.2019 по справі 756/15693/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 756/15693/16-ц

провадження № 61-26437св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Оболонського районного суду м. Києва, у складі судді Жука М. В.,

від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А., від 06 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ), звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2008 року відповідно до тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою 36% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 17 684, 39 грн, з яких: 9 537, 07 грн заборгованість за кредитом, 6 079, 02 грн заборгованість за процентами, 750 грн заборгованість з комісії, 1 318, 30 грн штраф.

Вказану суму заборгованості АТ КБ ПриватБанк просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ КБ ПриватБанк просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором, що утворилася, в тому числі під час перебування відповідачем на військовій службі внаслідок мобілізації, що в силу закону не є простроченням боржником виконання зобов`язання, оскільки в цей період банк не мав права нараховувати штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову

АТ КБ ПриватБанк .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2017 рокуапеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в період перебування відповідача на військовій службі внаслідок мобілізації банк не мав права нараховувати ОСОБА_1 штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження отримання позичальником пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, наявність яких у сукупності із заявою свідчила б про укладення між банком та позичальником договору про надання банківських послуг.

Матеріали справи не містять доказів фактичного отримання відповідачем кредитної картки, зарахування коштів на вказану картку, відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_1 , а також виписки по рахунку, з якої можливо було б простежити рух коштів на рахунку та перевірити наявність або ж відсутність заборгованості, про перевидання картки з 2008 року.

Колегія суддів відхилила наданий позивачем розрахунок, як доказ наявності заборгованості відповідача, зазначивши, що цей документ є по суті калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір заявлених вимог та не підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник

АТ КБ ПриватБанк - Сокуренко С. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 756/15693/16-ц із суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 756/15693/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ ПриватБанк мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини першої статті 207, частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України). Відсутність підпису відповідача в Умовах та Правилах надання банківських послуг при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови та Правила надання банківських послуг укладені поза межами кредитного договору та не є допустимими доказами.

Судами не надано належної оцінки виписці про рух коштів та довідці про дату отримання та строк дії кредитних карток відповідача за укладеним сторонами договором, які є належними та допустимими доказами, що підтверджують встановлення кредитного ліміту, отримання кредитної картки та використання кредитних коштів.

Відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед

АТ КБ ПриватБанк та належне виконання умов укладеного договору, наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований.

Посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, а також процентів за користування кредитом і неустойки за період, коли відповідач не перебував на військовій службі в особливий період.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 22 лютого 2008 року ОСОБА_1 була складена та підписана заява позичальника № k3xrRX04680061 , відповідно до умов якої банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 2 518, 80 грн на строк 12 місяців, з 22 лютого 2008 року по 22 лютого 2009 року включно, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 61, 71 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 419, 80 грн.

Долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані.

ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України № 15/2015

від 14 січня 2015 року був призваний на службу до Збройних Сил України, а у період з 29 серпня 2015 року по 28 вересня 2015 року та з 02 березня

2016 року по 24 жовтня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької області.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ ПриватБанк не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі їх розмір, порядок їх зміни та нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 лютого 2008 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника № k3xrRX04680061, а тому колегія суддів вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 лютого 2008 року шляхом підписання відповідної заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права банку змінювати розмір кредиту, процентів за користування кредитом, нараховувати підвищені проценти та комісію.

Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі

№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку тому, що позивачем не надано підтверджень факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також виписки по рахунку, з якої можливо було б простежити рух коштів та перевірити наявність або ж відсутність заборгованості, відповідно до вимог статей 58, 59 ЦПК України 2004 року дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 17 684, 39 грн на підставі положень статей 526, 1054 ЦК України.

Колегія суддів враховує, що згідно умов укладеного договору

ОСОБА_1 доручив банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту:

- в сумі 2 099 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 , в

ВАТ Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313, ЗКПО 30602977 з призначенням платежу Перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою № 41/21 від 22 лютого 2008 року у тому числі ПДВ

349, 83 грн .

- в сумі 419, 80 грн на поточний рахунок № НОМЕР_3 ,

АТ КБ ПриватБанк з призначенням платежу Сплата єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту за кредитним договором № k3xrRX04680061 від 22 лютого 2008 року .

Отже порядок видачі кредиту визначений умовами укладеного між сторонами договору.

Однак, доказів видачі банком кредиту ОСОБА_1 у спосіб визначений договором судам не надано.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, аналогічні доводами викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу АТ КБ ПриватБанк без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович