Постанова

від 23.09.2019 по справі 915/186/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/186/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи - підприємця Стрільчука Валерія Григоровича - не з`явився,

відповідача - Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області - з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - громадської організації Новий Світанок - з`явився,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Стрільчука Валерія Григоровича

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2019 (суддя Алексєєв А.П.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 (колегія суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.)

зі справи № 915/186/19

за позовом фізичної особи - підприємця Стрільчука Валерія Григоровича (далі - Підприємець)

до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі - Рада),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - громадська організація Новий Світанок (далі - Організація),

про визнання договору недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємець звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Ради про визнання недійсним договору підряду від 13.07.2017 № 1293.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин є таким, що укладений під впливом обману (оскільки відповідач не повідомив позивача про наявність балансоутримувача майна) та підписаний зі сторони замовника особою, яка не мала відповідних повноважень на його укладання (не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2019 до участі у справі № 915/186/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Організацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2019, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що неповідомлення органом місцевого самоврядування про передачу водопроводів по вул . Шевченка с. Прибузьке в користування Організації перешкодило вчиненню оспорюваного правочину; не доведено умислу на введення позивача в оману щодо наявності балансоутримувача, природи правочину, прав та обов`язків сторін правочину, будь-яких властивостей щодо водопроводу, який є предметом ремонту за правочином; не доведено неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, укладеного з відповідачем, а також як саме це вплинуло на його волевиявлення при укладання та виконанні оспорюваного правочину. Крім того, суди виходили з того, що позивачем не доведено порушення його прав, у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємець, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовані приписи статей 92, 203, 215, 229, 230, 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 8, 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19, 23 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статей 1, 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , положення Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154 та порушено приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами, та перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, статті 236 ГПК України щодо ґрунтовності судового рішення на засадах верховенства права, його законності і обґрунтованості, відповідності завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 13.07.2017 Радою (яка є правонаступником прав та обов`язків Прибузької сільської ради Вітовського району Миколаївської області) як замовником та Підприємцем як підрядником укладено договір підряду № 1293 (далі - Договір);

- згідно з пунктом 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного ремонту водопроводу по вул. Шевченка в с. Прибузьке Вітовського району Миколаївської області;

- відповідно до пункту 1.3 Договору для виконання робіт, вказаних у даному договорі, підрядник складає калькуляцію;

- згідно з пунктом 2.1 Договору договірна ціна становить 97 662,00 грн.;

- відповідно до пункту 3.1 Договору оплата за виконану роботу здійснюється замовником шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно з виставленим рахунком та актом виконаних робіт;

- згідно з пунктом 3.2 Договору розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі акту приймання виконаних робіт, після підписання вище вказаного документа;

- пунктом 5.1 Договору передбачено, що прийняття і оцінка виконаних робіт проводиться уповноваженим представником замовника згідно з попередньою калькуляцією;

- відповідно до пункту 5.3 Договору здача-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі, що підписані сторонами;

- відповідно до пункту 8.1 Договору, останній діє до 31.12.2017;

- Договір підписаний та скріплений печатками сторін;

- 17.07.2017 сторонами Договору підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на суму 97 662,00 грн.;

- 20.07.2017 Радою здійснено оплату виконаних Підприємцем робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2017.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- 13.03.2015 Прибузькою сільською радою Жовтневого району Миколаївської області прийнято рішення № 1 Про утримання та подальшу експлуатацію водонапірної мережі, артсвердловин та башт Рожновського сіл Прибузьке та Степова Долина , яким надано згоду на передачу Організації комунального майна - водопровідних мереж, артсвердловин та башт Рожновського села Прибузьке в обслуговування для забезпечення централізованого водопостачання на території населених пунктів сільської ради;

- 13.03.2015 Прибузькою сільською радою та Організацією укладено договір, відповідно до якого передано в безоплатне тимчасове користування Організації, для забезпечення суспільних прав жителів сіл Прибузьке і Степова Долина на якісне водопостачання, водонапірні башти та мережі (далі - Договір від 13.03.2015);

- відповідно до пункту 1.2 Договору від 13.03.2015, зазначене в пункті 1.1 цього договору майно є комунальною власністю територіальної громади Прибузької сільської ради;

- підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору від 13.03.2015 встановлено, що Прибузька сільська рада має право вносити будь-які поліпшення до майна, яке передається в користування без обмежень;

- згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Договору від 13.03.2015 Організація зобов`язалася підтримувати майно в належному стані, в тому числі, здійснюючи його поточний ремонт;

- пунктом 3.1 Договору від 13.03.2015 передбачено, що майно надається Організації на строк, що становить 2 роки 11 місяців з моменту підписання акта прийому -передачі, а саме до 13.02.2019;

- відповідно до пункту 3.3 Договору від 13.03.2015 строк користування майном може бути подовжено за згодою сторін. В разі відсутності заперечень у сторін, Договір автоматично продовжується на той же строк на тих же умовах;

- на виконання умов Договору від 13.03.2015 Прибузькою сільською радою та Організацією 13.03.2015 підписаний акт приймання-передачі водопровідних мереж, свердловин та башт Рожновського за адресою: с. Прибузьке та с. Степова Долина Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області;

- відповідно до направленого представнику позивача повідомлення в.о. старости с. Прибузьке та с. Степова Долина Карунського В.М. від 14.09.2018 вих. № 98, у період з липня 2017 року по жовтень 2017 року водопровід, зокрема по вул. Шевченка с. Прибузьке Вітовського району Миколаївської області знаходився на балансі та належав до основних засобів Організації, яка здійснює діяльність із забору та постачання води;

- згідно з повідомленням голови Організації від 03.09.2018 р. № 347 водонапірні башти та мережі с. Прибузьке та с. Степова Долина знаходяться на балансі Організації;

- відповідно до рішення Ради від 05.01.2017 № 4 Про реорганізацію Лиманівської, Прибузької, Українківської сільських рад , Рада є правонаступником прав та обов`язків Прибузької сільської ради, а тому до неї перейшли всі права та обов`язки за укладеними Прибузькою сільською радою договорами, в тому числі й за Договором від 13.03.2015;

- спірне майно є комунальною власністю і Рада не позбавлена права на вжиття заходів з ремонту такого майна.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

частина перша статті 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;

частина перша статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 92:

- юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

стаття 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

стаття 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

частина перша статті 230:

- -якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування;

частина перша статті 229:

- істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;

стаття 322:

- власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 327:

- у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування;

частини перша та друга статті 837:

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні :

стаття 2:

- місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

частина перша статті 12:

- сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста;

пункт 16 частини четвертої статті 42:

- сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

ГПК України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Спір у справі стосується наявності (відсутності) підстав для визнання недійсним Договору, укладеного сторонами спору.

Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В обґрунтування підстав для визнання Договору недійсним позивач посилався на те, що останній укладений внаслідок обману, оскільки відповідач не повідомив позивача про наявність балансоутримувача майна (яким є Організація) та такий правочин підписаний зі сторони замовника особою, яка не мала відповідних повноважень на його укладання (не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності).

Так, для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 910/4924/18).

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як встановлено у розгляді справи судом апеляційної інстанції: при укладанні Договору сторонами дотримані загальні вимоги щодо свободи волевиявлення, форми правочину, наявності істотних умов, що передбачені цивільним та господарським законодавством; позивачем не доведено умислу відповідача на введення позивача в оману щодо наявності балансоутримувача майна, природи правочину, прав та обов`язків сторін правочину, будь-яких властивостей щодо водопроводу, який є предметом ремонту за правочином; не доведено наявності неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин Договору, укладеного з відповідачем, а також того, як ці обставини вплинули б на волевиявлення позивача при укладанні та виконанні Договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Рада відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади села.

Згідно з приписами статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування .

Спірне майно за Договором (водопровід) було передане у користування Організації, при цьому згідно з умовами Договору від 13.03.2015 Рада залишила за собою право вносити будь-які поліпшення до комунального майна , яке передається у користування Організації без обмежень.

Таким чином, Рада в особі її голови мала необхідний обсяг повноважень для укладення оспорюваного правочину щодо поточного ремонту водопроводу.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши недоведеність позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані приписи статей 92, 203, 215, 229, 230, 237 ЦК України, статей 8, 24 ГК України, статей 19, 23 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статей 1, 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , положення Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154, не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги Підприємця.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції порушено приписи: статті 269 ГПК України щодо перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами, та перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, статті 236 ГПК України щодо ґрунтовності судового рішення на засадах верховенства права, його законності і обґрунтованості, відповідності завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, здійсненим повним, всебічним та об`єктивним розглядом справи як місцевим, так і апеляційним господарськими судами.

Твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки вчиненим судом першої інстанції процесуальним діям щодо роз`єднання позовних вимог Підприємця на шість окремих проваджень, яке (роз`єднання) Підприємець вважає незаконним та необґрунтованим, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки, як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, роз`єднання позовних вимог шляхом виділення однієї або декількох об`єднаних вимог в самостійне провадження є правом суду, якщо це сприятиме завданню господарського судочинства; таке роз`єднання позовних вимог не призвело до прийняття місцевим господарським судом неправильного судового рішення по суті спору.

Інші доводи касаційної скарги безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі судом касаційної інстанції не виявлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій зі справи - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Підприємця, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 зі справи № 915/186/19 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Стрільчука Валерія Григоровича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова