Постанова

від 18.09.2019 по справі 826/9569/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 826/9569/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Луценко С.О.,

представника відповідача Кокизи Н.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скарги товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон

до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Каст Айрон (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. № 00006351402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ Конкордвест не підтверджуються відповідними первинними документами та є безтоварними що в ході кримінального провадження директор контрагента позивача ОСОБА_1 зазначив, що він зареєстрував таке товариством на своє ім`я без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, наполягаючи на реальності вчинених ним господарських операцій з ТОВ Конкордвест , на наявності відповідних первинних документів, про відсутність яких безпідставно, ну думку апелянта, зазначено в рішенні суду першої інстанції, на тому, що пояснення ОСОБА_1 не є належним і достатнім доказом фіктивності таких операцій.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта, наполягаючи на безтоварності спірних операцій, стверджуючи про відсутність первинних документів на їх підтвердження та посилаючись на пояснення директора контрагента позивача, що надані у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 р. та від 14.08.2019 р. витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Каст Айрон (далі - ТОВ Каст Айрон ) є юридичною особою, платником ПДВ та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 27.04.2018 р. № 7810 та направлення від 27.04.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Каст Айрон податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Конкордвест (код 40823211) за жовтень 2016 року.

За результатами проведення зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 10.05.2018р. № 308/26-15-14-02-01/38408092, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ на суму 148 347,00 грн.

30.05.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006351402, яким ТОВ Каст Айрон збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 222 521,00 грн., з яких 148 347,00 грн. - основне зобов`язання, 74 174,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У п. 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України закрпілено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та обчислення податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що ТОВ Каст Айрон зареєстровано як платник ПДВ.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, Інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між позивачем і ТОВ Конкордвест було укладено договір постачання товару від 05.10.2016 р. № КІ0901 /Т.1 а.с.42-43/.

На підставі вказаного договору позивачем придбано труби з ливарного чавуну, хомутове з`єднання, фітинги з чавуну.

Товарність операцій позивача із зазначеним контрагентом за цим договором підтверджується видатковими накладними, податковою накладною. Розрахунки між сторонами проведені в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку. Також позивачем надано сертифікат якості придбаної продукції.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин у позивача була наявна технічна спроможність для виконання таких операцій, зокрема трудовий ресурс /Т.1 а.с.33/ та відповідне нежитлове приміщення /Т.1 а.с.34-40/.

Судова колегія приймає до уваги й те, що позивачем доведено подальше використання придбаної продукції в його господарській діяльності.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, товарність спірних операцій позивача з ТОВ Конкордвест підтверджується відповідними первинними документами, проведені операції відповідають здійснюваній ним господарській діяльності, мають ділову мету та економічний зміст.

При цьому, доводи податкового органу щодо наявності кримінального провадження у відношенні директора контрагента позивача ОСОБА_1, який у ході слідчих дій зазначив, що він зареєстрував таке товариством на своє ім`я без мети ведення фінансово-господарської діяльності, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що за відсутності інших доказів такі обставини не надають безумовних підстав для висновку про фіктивність спірних операцій.

Разом з тим, витребувавши та дослідивши відповідні матеріали кримінального провадження, зокрема протокол допиту зазначеної особи та його заяву, колегія суддів встановила, що вони не містять жодних відомостей щодо фіктивності саме спірних операцій позивача з ТОВ Конкордвест за договором постачання товару від 05.10.2016 р. № КІ0901.

Крім того, відсутній вирок суду, який би набрав законної сили та встановлював зазначені обставини, відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Щодо доводів податкового органу з приводу відсутності товарно-транспортних накладних по вищенаведеним операціям колегія суддів зазначає, що це не суперечить умовам вищенаведених договірних зобов`язань сторін, а навпаки вказує на формальний підхід контролюючого органу до з`ясування сутності і змісту підконтрольних операцій, на застосування поверхневого, необ`єктивного та невиваженого підходу під час перевірки, на підставі висновків якої позивачу нараховані спірні зобов`язання.

Крім того, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому обставини, на які посилається відповідач, не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а.

Посилання податкового органу на те, що контрагентом позивача не подавалася звітність з податку на прибуток за 2016 рік, не доводять факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, який у відповідності до конституційного принципу індивідуальної відповідальності та основних засад податкового законодавства не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) будь-якого іншого суб`єкта господарювання.

Посилання апелянта на відсутність у контрагента позивача умов та спроможності для вчинення спірних операцій з постачання товарів не підтверджуються жодними доказами, податковим органом не аргументовано, які саме умови та засоби були необхідні для продажу відповідних товарів.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Крім того, надаючи оцінку доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. № 00006351402 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 06.07.2018 р. № 51 позивачем за подання адміністративного позову в цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 3337,82 грн. /Т.1 а.с.4/, а за подання апеляційної скарги - 5006,73 грн. (платіжне доручення від 09.04.2019 р. № 14) /Т.2 а.с.16/, що відповідає ставкам судового збору, визначеним у Законі України Про судовий збір .

Отже, судові витрати в розмірі 8344,55 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. № 00006351402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Каст Айрон (код ЄДРПОУ 38408092) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати в розмірі 8344,55 (вісім тисяч триста сорок чотири гривні та п`ятдесят п`ять копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: