Постанова

від 19.09.2019 по справі 916/952/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/952/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Безпалюк А.В.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» - Дігуляр В.В.

від ПП ,,ЛІБЕРТЕ» - Дорунда Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,ЛІБЕРТЕ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019

по справі №916/952/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД»

до Приватного підприємства ,,ЛІБЕРТЕ»

про стягнення 507942,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» (далі - ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства ,,ЛІБЕРТЕ» (далі - ПП ,,ЛІБЕРТЕ» ) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 507942,30 грн., що складається з вартості давальницької сировини в розмірі 507942,30 грн. та 27388,80 грн., суми сплачених позивачем коштів за не виконані відповідачем роботи з переробки давальницької сировини за договором підряду.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду в частині обов`язку передати позивачу продукції (висівки пшеничні).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 р. рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2018 р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 р. по справі № 916/952/17, останню направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 356054 грн. 40 коп. основного боргу, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на умови укладеного між сторонами договору та вказівки Верховного Суду зазначив, що відповідач в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору не виконав зобов`язання з поставки висівок пшеничних, пославшись на їх знищення після закінчення гарантійного терміну зберігання.

Посилаючись на приписи ст.841, ч.1 ст.847, ч.1 ст.950, п.1 ч.1 ст.951 ЦК України місцевий господарський суд зазначив, що ПП ,,ЛІБЕРТЕ» не зверталось до позивача з повідомленням щодо існування у нього наміру знищити товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні та який втрачає придатність для використання внаслідок псування не з вини ПП ,,ЛІБЕРТЕ» .

За твердженням суду першої інстанції, відповідачем не доведено власні твердження про утилізацію наявних висівок пшеничних, а тому, господарський суд, встановивши їх відсутність, дійшов висновку про незабезпечення належного зберігання продукції, тому визнав за можливе стягнути з відповідача 356054,40 грн. вартості втраченої речі.

Вартість висівок пшеничних, втрату яких має компенсувати ПП ,,ЛІБЕРТЕ» , судом визначено шляхом помноження їх кількості на мінімальну ціну 1 тонни висівок наведену в довідці Одеської регіональної торгово-промислової палати. Потреба у використанні відомостей довідки зумовлена, за твердженням місцевого господарського суду, неможливістю визначення експертним шляхом ринкової вартості втрачених висівок пшеничних, про що свідчить висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ПП ,,ЛІБЕРТЕ» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 по справі №916/952/17 та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так апелянт зазначає, що судом першої інстанції всупереч позовним вимогам, що насправді були заявлені позивачем, а саме про стягнення заборгованості, що складається з вартості давальницької сировини, судом було задоволено інші незаявлені позивачем вимоги і стягнуто основний борг, який суд враховує як вартість висівок пшеничних на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, виходячи із помилково встановлених та зазначених судом змісту позовних вимог у справі.

Щодо безпідставності та необґрунтованості заявлених позовних вимог апелянт зазначає, що позивач ані у претензії, ані у позові, ані під час судового розгляду не висував претензій або вимог про повернення будь-якої кількості давальницької сировини, якою є пшениця, а не висівки пшеничні. Вся надана позивачем давальницька сировина, а саме пшениця, за твердженням апелянта, перероблена, відповідно до умов договору і цей факт не заперечується позивачем, що виключає можливість задоволення визначеної позивачем на власний розсуд і ризик позовної вимоги про стягнення заборгованості, що складається з вартості давальницької сировини.

Таким чином, на думку скаржника, розглянувши фактично не заявлені у справі позовні вимоги, які суд помилково вважав заявленими, і частково задовольнивши їх, суд припустився порушення част.1 ст. 14 ГПК України в частині приписів щодо принципу диспозитивності судового процесу.

Посилаючись на умови укладеного між сторонами договору скаржник зазначає, що сторонами чітко визначено та обумовлено, що продукцією, виробленою із давальницької сировини (готова продукція), є саме і виключно борошно. За твердженням апелянта, висівки пшеничні, згідно умов договору сторін, не є готовою продукцією, вони радше є відходами, що утворилися під час переробці давальницької сировини у готову продукцію.

Відтак, як стверджує апелянт, сторонами у договорі обумовлено, саме обов`язок поставити готову продукцію, якою сторони обумовили саме борошно. А отже укладена між сторонами угода насправді не містить, серед іншого, обов`язку щодо поставки висівок пшеничних.

До того ж, як стверджує апелянт, сторонами у договорі на власний розсуд унормовано, що замовнику належить право власності поряд із давальницькою сировиною та таропакувальними матеріали на готову продукцію (тобто борошно), які і знаходяться у виконавця на умовах відповідального зберігання. З огляду на що апелянт вважає, що договором взагалі не визначено, що замовнику належить право власності на висівки пшеничні (фактично - відходи) і, відповідно, не встановлено, що вони знаходяться у виконавця на умовах відповідального зберігання і доводів/доказів протилежного з посиланням на належні й допустимі докази у рішенні суду не наведено.

Отже, як вважає апелянт, правильно в цілому встановивши певні обставини справи, що готовою продукцією, що виготовлена з давальницької сировини є саме борошно, обов`язок щодо поставки якої несе виконавець і яка знаходиться у нього на відповідальному зберіганні, суд в оскаржуваному рішенні робить помилкові висновки, що не відповідають дійсним обставинам справи, а саме про наявність в договорі сторін зобов`язання з поставки висівок пшеничних, про те що за умовами договору висівки пшеничні знаходяться у відповідача на відповідальному зберіганні та відповідно про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З приводу посилання суду першої інстанції на приписи ст. 846 ЦК України щодо розумних строків виконання робіт, апелянт посилаючись на ДСТУ 3016-95 зазначає, що сталі нормативи щодо нетривалих термінів гарантійного зберігання цілком можуть прирівнюватися до звичаїв ділового обороту і такими, з урахуванням яких і повинні визначатися розумні строки протягом яких замовник має право вимагати виконання обумовленого у договорі обов`язку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/952/17 за апеляційною скаргою ПП ,,ЛІБЕРТЕ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 призначено справу до розгляду на 05.09.2019.

05.08.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що предметом розгляду про справі є саме стягнення коштів, стягнення вартості висівок пшеничних є компенсаціє, про що чітко зазначено у рішенні, оскільки чітко встановлено судом, та неодноразово не заперечувалось відповідачем, вказані висівки пшеничні були ним безпідставно знищені.

З приводу тверджень апелянта, що висівки пшеничні були відходами, а не частиною готової продукції, позивач зазначає, що згідно з п.4.2. договору, який фактично уточнює п. 4.1. договору, серед виходу готової продукції з давальницької сировини зазначено висівки пшеничні. Отже, як вважає позивач, у відповідача був обов`язок з поставки, серед іншого, висівок пшеничних, саме як результату переробки давальницької сировини.

Щодо вартості висівок пшеничних, на думку позивача, судом першої інстанції цілком обґрунтовано взято до уваги довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати, в якій чітко визначено вартість висівок пшеничних станом на березень 2017. Натомість, як стверджує позивач, відповідачем не надано інших доказів з цього приводу.

У судовому засіданні від 19.09.2019 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП ,,ЛІБЕРТЕ» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.03.2015 р. між ТОВ ,,ТД ,,ОРГАНІК-ФУД» (Замовник) та ПП ,,ЛІБЕРТЕ» (Виконавець) укладено договір підряду на переробку давальницької сировини №200315, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та поставити з наданої Замовником давальницької сировини - пшениці 2-3 класу готову продукцію - борошно для подальшої її реалізації (п.1.1 Договору).

За умовами п. 1.2. Договору виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готову продукцію в упаковці, наданій Замовником.

У відповідності до п.1.3 Договору Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю вартість робіт з переробки давальницької сировини та пакування готової продукції.

Пунктом 2.1.2 Договору сторони визначили, що до права та обов`язків Замовника належить, зокрема, по закінченню строків переробки, пакування своєчасно отримати з давальницької сировини упаковану готову продукцію (п.2.1.2 Договору).

Права та обов`язки Виконавця визначені, зокрема, ц п.2.2.3., 2.2.4 Договору та визначають своєчасно і якісно провести переробку давальницької сировини та своєчасно передати Замовникові упаковану готову продукцію, виготовлену з давальницької сировини.

Згідно з п.3.1 Договору Замовник передає Виконавцю давальницьку сировину за заліковою вагою згідно видаткових накладних.

Кількість переданої давальницької сировини визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі зерна та/або накладних на передачу в переробку зерна (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору якість виконаних Виконавцем робіт з переробки давальницької сировини та обсяг виготовленої з неї продукції - борошна повинні відповідати вимогам ТУ. Вихід готової продукції після переробки 100 тонн пшениці 2-3 класу: борошно вищого ґатунку - 50 тонн; борошно першого ґатунку - 21 тонна; висівка пшенична - 29 тон.

У п.5.5 Договору сторонами визначено, що Виконавець надає Замовнику звіт про рух та залишки давальницької сировини, таропакувальних матеріалів Замовника та готової продукції за звітний місяць протягом 5 (п`яти) робочих днів після закінчення цього звітного місяця.

Згідно з п.5.6 Договору право власності на давальницьку сировину, таропакувальні матеріали та вироблену, упаковану Виконавцем готову продукцію належить Замовнику. В процесі переробки давальницька сировина і виготовлена з неї продукція, таропакувальні матеріали знаходяться у Виконавця на умовах відповідального зберігання.

У відповідності до п.п.7.1., 7.2. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 р. Дія цього Договору може бути продовжена за згодою сторін.

У додаткових угодах від 01.04.2015 р. №1, від 01.08.2015 р. №2, від 10.06.2016 р. №3, від 20.07.2016 р. №4 сторонами коригувався вихід готової продукції, а також вартість робіт з переробки.

Сторонами оформлено звіт про рух давальницької сировини та готової продукції за лютий 2017 р., у якому вони погодили, що існує залишок висівок пшеничних у кількості 136944 кг.

14.04.2017 р. Замовником направлено Виконавцю претензію від 12.04.2017 р. №12/04, в якій зазначено про існування невиконаного обов`язку передати 136944 кг готової продукції (висівок пшеничних) вартістю 445068,00 грн. та викладено прохання передати товар або перерахувати названу суму.

Означена претензія залишилась без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, враховуючи висновки та вказівки Верховного Суду визначені у постанові від 21.12.2018 р. у даній справі, визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх частково.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтями 627, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст.840 ЦК України визначено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу; підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок; якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір); до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судова колегія відзначає, що за умовами п. 1.2. укладеного між сторонами договору Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готову продукцію в упаковці, наданій Замовником.

У п. 5.6. сторонами визначено, що право власності на давальницьку сировину, таропакувальні матеріали та вироблену, упаковану Виконавцем готову продукцію належить Замовнику. В процесі переробки давальницька сировина і виготовлена з неї продукція, таропакувальні матеріали знаходяться у Виконавця на умовах відповідального зберігання.

Отже, зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору поставки, а також договору зберігання.

Частина 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з статтею 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 ЦК України).

Судова колегія відзначає, що сторонами у договорі не визначено строк виконання обов`язку Виконавця поставити перероблений товар.

Між тим, за приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що 14.04.2017 р. Замовником направлено Виконавцю претензію від 12.04.2017 р. №12/04, в якій зазначено про існування невиконаного обов`язку передати 136944 кг готової продукції (висівок пшеничних) вартістю 445068,00 грн. та викладено прохання передати товар або перерахувати грошові кошти.

Проте, як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується відповідачем, зобов`язання з поставки висівок пшеничних виконано не було.

При цьому, відповідач зазначає, що висівки пшеничні було знищено після закінчення гарантійного терміну зберігання, який за інформацією, наданою Одеською національною академією харчових технологій, згідно нормативів, встановлених ДСТУ 3016-95, складає не більше 15 діб, а з вологістю 16-16,5% - не більше 10 діб з дня виробництва.

Колегія суддів відзначає, що за приписами ст.841 ЦК України підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

У відповідності до ч.1 ст.847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника, про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Відтак, з огляду на наведені законодавчі приписи саме на Підрядника покладено обов`язок зі збереження майна, переданого йому замовником, та відповідальність за його втрату. Крім того у випадку наявності обставин, що не залежать від Підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи, про це має бути повідомлено Замовнику.

Між тим, наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» з приводу неможливості довготривалого зберігання висівок пшеничних та необхідності вирішення питання з приводу їх повернення Замовнику, переробки, знищення тощо.

За приписами ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (п.1 ч.1 ст.951 ЦК України).

Судова колегія відзначає, що стверджуючи про знищення висівок пшеничних у зв`язку із закінченням терміну придатності, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

До того ж, колегія суддів наголошує, що відповідачем не доведено, що ПП ,,ЛІБЕРТЕ» зверталось до ТОВ ,,ТД ,,ОРГАНІК-ФУД» з приводу необхідності знищення висівок пшеничних за закінченням терміну придатності.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що ПП ,,ЛІБЕРТЕ» було порушено умови укладеного між сторонами договору та не забезпечено збереження товару, переданого на зберігання, а саме висівок пшеничних у кількості 136944 кг.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача з приводу того, що сторонами у договорі обумовлено, саме обов`язок поставити готову продукцію, якою сторони обумовили саме борошно, а отже, укладена між сторонами угода насправді не містить, серед іншого, обов`язку щодо поставки висівок пшеничних.

Так у відповідності до п. 1.1. укладеного між сторонами договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виготовити та поставити з наданої Замовником давальницької сировини - пшениці 2-3 класу, готову продукцію - борошно, для подальшої її реалізації. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готову продукцію в упаковці, надану Замовнику (п. 1.2. договору).

Отже, укладений між сторонами договір містить, серед іншого, обов`язок поставки готової продукції.

До вказаного висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у даній справі (п. 43 постанови).

У п. 4.1. договору сторонами визначено, що Виконавець зобов`язується виготовити з наданої давальницької сировини (пшениці 2-3 класу) готову продукцію - борошно та виконати роботи з Пакування цієї продукції у пакети по 2 кг, після отримання письмової Заявки Замовника.

Вихід готової продукції після переробки 100 тонн пшениці 2-3 класу: борошно вищого ґатунку - 50 тонн; борошно першого ґатунку - 21 тонна; висівка пшенична - 29 тон (п. 4.2. договору).

Відтак, за умовами укладеного між сторонами договору, до готової продукції належить не тільки борошно, як на тому наполягає відповідач, а й висівки пшеничні.

До того ж, колегія суддів відзначає, що у наявних матеріалах справи містяться заявки на переробку до договору підряду №200315 від 20.03.2015, зокрема, від 01.06.2016 (т.1, а.с. 61), від 01.07.2016 (т.1, а.с. 92), від 01.08.2019 (т.1, а.с. 124), від 01.10.2016 (т.1, а.с. 143), від 01.11.2016 (т.1, а.с. 156), від 01.12.2016 (т.1, а.с. 173), у відповідності до яких Замовник замовляє Виконавцю згідно договору виконати роботи з переробки пшениці та за результатами переробки передати замовнику продукцію, зокрема, й висівки пшеничні.

Також, наявні матеріали справи містять Звіти про рух давальницької сировини та готової продукції складені та підписані обома сторонами, зокрема, від імені ПП ,,ЛІБЕРТЕ» директором ОСОБА_1 за червень 2016 (т.1, а.с. 62-63), за липень 2016 (т.1, а.с. 93-94), за серпень 2016 (т.1, а.с. 125-126), за жовтень 2016 (т.1, а.с. 144), за листопад 2016 (т.1, а.с. 157-158), за грудень 2016 (т.1, а.с. 174-175), за вересень 2016 (т.1, а.с. 209) згідно з якими серед готової продукції рахуються й висівки пшеничні.

У відповідності до складених та підписаних обома сторонами Актів виконання робіт з переробки давальницької сировини від 16.06.2016 (т.1, а.с. 64), від 17.06.2016 (т.1, а.с. 67, 83), від 22.06.2016 (т.1, а.с. 72), від 24.06.2016 (т.1, а.с. 75), від 26.06.2016 (т.1, а.с. 78), від 21.06.2016 (т.1, а.с. 84), від 08.07.2016 (т.1, а.с. 95), від 15.07.2016 (т.1, а.с. 100, 112), від 21.07.2016 (т.1, а.с. 102, 119), від 20.07.2016 (т.1, а.с. 117), від 25.07.2016 (т.1, а.с. 123), від 04.08.2016 (т.1, а.с. 127, 134), від 08.08.2016 (т.1, а.с. 129), від 10.08.2016 (т.1, а.с. 131), від 20.10.2016 (т.1, а.с. 145), від 18.10.2016 (т.1, а.с. 150), від 01.11.2016 (т.1, а.с.159), від 10.11.2019 (т.1, а.с.162), від 11.11.2016 (т.1, а.с. 164), від 28.11.2016 (т.1, а.с. 165), від 01.12.2016 (т.1, а.с. 176), від 05.12.2016 (т.1, а.с. 177), від 08.12.2016 (т.1, а.с. 180), від 14.12.2016 (т.1, а.с. 183), від 20.12.2016 (т.1, а.с. 186, 201), від 22.12.2016 (т.1, а.с. 203), від 28.12.2016 (а.с. 206) за результатами переробки давальницької сировини Виконавець передав, а Замовник прийняв, зокрема, й висівки пшеничні у кількості 490,51 тон.

Не переданими, згідно вищевказаних Звітів про рух давальницької сировини та готової продукції, Актів виконання робіт з переробки давальницької сировини, а також Видаткових накладних, залишилися висівки пшеничні у кількості 136944 кг.

Наявність у відповідача висівок пшеничних у кількості 136944 кг підтверджується також складеним та підписаним обома сторонами Звітом про рух давальницької сировини та готової продукції за лютий 2017 (т.3, а.с. 39).

При цьому, враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.12.2018 у цій справі, які в силу приписів п.5 ст. 310 ГПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, колегія суддів, з огляд на те, що дата складання звіту сторонами не вказана, вважає, що в звіті наведені відомості станом на останнє число місяця, а саме 28.02.2017 р.

З приводу вартості висівок пшеничних у кількості 136944 кг колегія суддів зазначає наступне.

Так, звертаючись із позовом ТОВ ,,Торгівельний дім ,,ОРГАНІК-ФУД» зазначило, що вартість висівок пшеничних складає 507942,30 грн. та підтверджується накладними за якими була передана давальницька сировина.

З метою визначення ринкової вартості продукції, а саме висівок пшеничних у кількості 136944 кг станом на квітень-вересень 2017 р. ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 було призначено у справі судову-товарознавчу експертизу проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У січні 2018 судом отримано Висновок №17-4863/32 товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості майна від 02.01.2018 у відповідності до якого визначити вартість висівок пшеничних у кількості 136944 кг станом на квітень-вересень 2017 р. не надається можливим.

З огляду на відсутність інших відомостей щодо вартості висівочок пшеничних, колегія суддів погоджується із висновок місцевого господарського суду з приводу використання під час розрахунку вартості висівок пшеничних даних зазначених у довідці Одеської регіональної торгово-промислової палати від 23.05.2018 р. вих. № Our ref. СИО-е № 000259, а саме мінімальну ціну 1 тонни висівок у розмірі 2600,00 грн. з ПДВ.

Відтак, вартість висівок пшеничних у кількості 136944 кг складає 356054,40 грн. (136944 х 2600,00 / 1000).

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

З приводу заявлених ТОВ ,,ТД ,,ОРГАНІК-ФУД» у позові трьох процентів річних колегія суддів зазначає, що в заяві про уточнення позовних вимог (т.2, а.с. 40-44) позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь лише суму основного боргу. Вимог щодо стягнення трьох процентів річних уточнена позовна заява не містить.

Про остаточне викладення позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначив й представник позивача під час судового засідання суду апеляційної інстанції та визначив, що предметом позову є лише стягнення вартості висівок пшеничних.

Разом з цим судова колегія відзначає, що право на стягнення цих коштів позивач у будь-якому випадку не має, адже спір стосується правовідношення, в якому Виконавець має виконати роботу і поставити Замовникові продукти переробки, а Замовник наділений правом вимагати виконання цього зобов`язання, яке не є грошовим, що виключає можливість застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції фактично розглянуто не заявлені у справі позовні вимоги з огляду на наступне.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ТОВ ,,ТД ,,ОРГАНІК-ФУД» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором підряду.

Як на підставу позову ТОВ ,,ТД ,,ОРГАНІК-ФУД» посилалось на невиконання відповідачем обов`язку передати 136944 кг продукції, а саме висівок пшеничних.

Згодом, позивач звертався до суду з заявами про уточнення позовних вимог, проте, як на підставу позову також посилався на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо передання позивачеві продукції (висівок пшеничних).

Відтак, колегія суддів, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, вважає, що заявлені та задоволенні судом першої інстанції вимоги стосуються саме невиконання відповідачем взятого на себе договірного зобов`язання щодо поставки продукції, а саме висівок пшеничних.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 р. відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 р. у справі №916/952/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.