Постанова

від 19.09.2019 по справі 922/2577/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа № 922/2577/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Куліков С.В., довіреність, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича, м. Богодухів Харківської області (вх.№1924 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 р., повний текст складено 11.12.2018 р. (суддя Смірнова О.В.)

у справі № 922/2577/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 29710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87236,07 грн. інфляційних втрат та 20598,29 грн. 3% річних,

за позовом Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича, м. Богодухів Харківської області,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Тома", м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 372 186,08 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Журба Юрій Олександрович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" про стягнення заборгованості за Договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015 року в сумі 372 186,08 грн., з яких 29710,00 грн. - заборгованість за передплатою, 29051,72 грн. - вартість додаткових робіт, 205590,00 грн. - 30% залишкової суми вартості товару, 87 236,07 грн. інфляційних втрат, 20 598,29 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015 року з оплати поставленого товару, а також з несплати вартості додаткових робіт.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2018 р. у справі №922/2577/18 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовна давність щодо вимог позивача про стягнення передплати в сумі 29 710,00 грн. та 30 % залишкової суми вартості товару в розмірі 205 590,00 грн. спливла 26.08.2018, в той час як з цим позовом позивач звернувся до суду лише 17.09.2018, тобто з пропуском строку позовної давності, про який заявлено відповідачем. Також, суд дійшов висновку про те, що копія договору поставки №10.12./01 від 10.12.2015, акт приймання-передачі товару КТУ-98кВт від 21.12.2015 та видаткова накладна від 21.12.2015 №21/12-01 не відносяться до правовідносин сторін, тому є неналежними доказами у цій справі та не можуть братися до уваги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Журба Юрій Олександрович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 р. у справі №922/2577/18 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича до Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" про стягнення заборгованості за Договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015 року, індексу інфляції, 3% річних повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №922/2577/18 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича задоволено частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 скасовано в частині відмови у стягненні 343134,36 грн. заборгованості, з яких 29710,00 грн. - заборгованість за передплатою, 205590,00 грн. - 30% залишкової суми вартості товару, 87236,07 грн. - інфляційних втрат та 20598,29 грн. - 3% річних.

В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича 343 134,36 грн. заборгованості, з яких 29 710,00 грн - заборгованість за передплатою, 205 590,00 грн. - 30% залишкової суми вартості товару, 87 236, 07 грн. - інфляційних втрат та 20 598,29 грн. - 3% річних.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 147,00 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7721,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обов`язок покупця зі сплати передплати в сумі 29 710,00 грн. та 30 % залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання акту прийому-передачі. Відповідачем не доведено факту істотності недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення, як передумови застосування пункту 1 частини другої статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та несплати повної вартості товару, тому суд задовольнив вимоги про стягнення повної вартості товару у вигляді передплати та 30 % залишкової вартості одиниці товару. У зв`язку з чим також задоволені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

З приводу застосування строку позовної давності судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки обов`язок зі сплати передплати та 30 % залишкової вартості одиниці товару виник 27.12.2015, то, починаючи з 28.12.2015, відбулось прострочення оплати відповідних сум та, відповідно, у позивача з`явилось право на їх стягнення. Починаючи з 28.12.2015 по 28.12.2018 позивач мав право на звернення до господарського суду для стягнення відповідних сум з відповідача. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позов подано 17.09.2018, тобто в межах строку позовної давності. Враховуючи відсутність підписаних сторонами за Договором додаткових угод з умовами щодо збільшення ціни договору, визначення додаткових зобов`язань, причин їх виникнення, порядку і строків їх оплати, суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати додаткових робіт.

Товариство з додатковою відповідальністю "Тома" оскаржило до Верховного Суду, прийняту Східним апеляційним господарським судом постанову у даній справі в частині задоволення позовних вимог та покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019 року у справі №922/2577/18 касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" задоволено частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №922/2577/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 29 710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87 236,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних. В цій частині справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №922/2577/18 залишено без змін.

Судом касаційної інстанції зазначено, що висновки суду першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки суди належним чином Договір не дослідили, залишили поза увагою та не з`ясували, чи встановлений Договором окремо строк виконання зобов`язання зі сплати передплати, а також коли саме зазначене зобов`язання мало бути виконано Відповідачем та чи пов`язували сторони Договору виконання зазначеного обов`язку покупцем саме з моментом введення товару в експлуатацію. У зв`язку з цим, зауважено, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування позовної давності в цій частині є передчасними та такими, що здійснені за неповно досліджених зібраних у справі доказів та надання їм належної правової оцінки; передчасними також є і висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 87 236,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних у заявленому розмірі.

21.06.2019 року на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2577/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 року сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 р. прийнято на новий апеляційний розгляд справу № 922/2577/18 в межах, визначених судом касаційної інстанції (щодо вимог про стягнення 29 710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87 236,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних).

Східним апеляційним господарським судом отримано письмові пояснення Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича, в яких позивач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 р. у справі № 922/2577/18 в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за Договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015 року у сумі 29 710,00 грн., а також 87 326,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича до Товариства з додатковою відповідальністю "ТОМА" про стягнення заборгованості за Договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015 року у сумі 29 710,00 грн., а також 87 326,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних.

Товариство з додатковою відповідальністю "ТОМА" у письмових поясненнях просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року у справі № 922/2577/18 в частині визначення моменту виникнення обов`язку у відповідача зі сплати передплати в розмірі 30% і 40%, початку і закінчення строків позовної давності з вимогами щодо їх стягнення, якими на думку відповідача є: обов`язок у відповідача з оплати 30% передплати по Договору в сумі 205 590,00 грн. виник 20.08.2015 року і став простроченим з 25.08.2015 року; перебіг строку позовної давності зі стягнення недоплаченої частини з 30% передплати по Договору почав плинути з 25.08.2015 року і сплив 25.08.2018 року; обов`язок відповідача з оплати 40% передплати по Договору в сумі 274 120,00 грн. виник з 26.08.2015 року і став простроченим з 01.09.2018 року; перебіг строку позовної давності зі стягнення недоплаченої частини з 40% передплати по Договору в сумі 24 120,00 грн. почав плинути з 01.09.2015 року і сплив 01.09.2018 року. Крім того, ТДВ "ТОМА" в поясненнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення передплати по Договору на загальну суму 29 710,00грн. та вимог щодо стягнення відповідної частини інфляційних втрат і 3% річних.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019р. у справі №922/2577/18 призначено судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 922/2577/18 в частині позовних вимог ФОП Журби Юрія Олександровича про стягнення з ТДВ "Тома" 29 710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87 236,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних на 30.07.2019 р. о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії-судді Тихого П.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Слободін М.М.

У судовому засіданні 30.07.2019 оголошено перерву до 19.09.2019р. о 12:00год.

Представник відповідача у судових засіданнях 30.07.2019 та 19.09.2019 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення передплати по Договору на загальну суму 29 710,00 грн. та вимог щодо стягнення відповідної частини інфляційних втрат і 3% річних.

Позивач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Явка представників не визнавалася судом обов`язковою.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

19.08.2015 року між Фізичною особою-підприємцем Журбою Юрієм Олександровичем (далі - постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Тома" (далі - покупець) укладено договір поставки обладнання №04/08 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався виготовити, поставити товар (передати у власність покупця), встановити та забезпечити його гарантійне обслуговування для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно із п. 2.1. договору, предметом поставки є наступний товар - комплекс тепловий універсальний (у подальшому - КТУ).

Відповідно до п. 2.2.1 договору, товар, вказаний в п. 2.1. цього договору, поставляється покупцю у кількості згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися.

Постачання товару здійснюється на протязі 80 календарних днів з моменту отримання постачальником передоплати у розмірі 70% загальної вартості товару. При цьому 30% передплати сплачується покупцем відразу після укладання договору, а 40% через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт постачальником. Сплата 30% залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання акту прийому-передачі (п.3.1. договору).

Перехід права власності відбувається після повної оплати товару, що оформляється видатковою накладною та актом прийому-передачі в експлуатацію (п.3.2. договору).

Сторони домовились, що пунктом постачання товару за цим договором є м.Харків, вул. Іванівська, № 1 (п. 3.4. договору).

Положеннями п. 3.5. договору визначено, що постачальник при поставці товару зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість кожної одиниці товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в специфікації (Додаток № 1).

За умовами Додатку № 1 до Договору, сторони дійшли згоди про наступний обсяг та вартість робіт: швидкомонтований модуль топочної (175 000,00 грн.); накопичувальний бункер до 10 куб.м. із шнековою подачею у витратний бункер ( 68 000,00 грн.); проектні роботи (34000,00 грн.); пусконалагоджувальні роботи (16 000,00 грн.); котельне обладнання, виготовлення та монтаж згідно локального кошторису (392 300,00 грн.). Загальна ціна договору - 685300,00 грн.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунки за кожну поставлену одиницю товару здійснюються покупцем у безготівковому порядку згідно рахунків, що надаються постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

Розділом 8 договору сторони узгодили строк дії договору. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

19.08.2015 позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-0000026 від 19.08.2015 на оплату КТУ на суму 685 300,00 грн. (т. 1, а. с. 38).

25.08.2015 відповідачем перераховано на користь позивача 200 000,00 грн. (сплата за постачання та встановлення обладнання (комплекс тепловий універсальний КТУ) за договором №04/08 від 19.08.2015р.); 05.10.2015 відповідачем перераховано на користь позивача 250 000,00 грн. (сплата за постачання та встановлення обладнання (комплекс тепловий універсальний КТУ) за договором №04/08 від 19.08.2015р.), що підтверджено випискою по особовому рахунку позивача, та не спростовано відповідачем.

ФОП Журба Ю.О. зазначає ( що також встановлено судами при розгляді справи), що 15.09.2015 він почав виконувати роботи згідно з пунктом 3.1 договору, а 25.12.2015, незважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань з передоплати товару, передав покупцю товар, що є предметом договору, разом з наступними документами: оригіналом рахунку-фактури № СФ-0000026 від 19.08.2015; видатковою накладною № РН-0000023 від 25.09.2015; паспортом комплексу теплового універсального КТУ-98 кВт; актом прийому-передачі обладнання.

Втім, за твердженням позивача, відповідач не повернув йому підписані видаткову накладну та акт прийому-передачі обладнання.

У подальшому, в процесі роботи КТУ відповідачем виявлені недоліки, про що було повідомлено позивача.

07.12.2016 між ФОП Журбою Юрієм Олександровичем та ТДВ "Тома" укладено додаткову угоду до договору поставки обладнання №04/08, відповідно до п.1 якої, у зв`язку з необхідністю визначення відповідності якості обладнання заявленим показникам, сторони дійшли згоди провести експериментальне випробування обладнання КТУ-98 кВт, на базі ТДВ "ТОМА" в період опалювального періоду 2016 - 2017 років з 15.12.2016 по 15.03.2017. Постачальник Журба Юрій Олександрович за свій кошт та власними силами встановлює на КТУ, розташований за адресою: м.Харків, вул. Іванівська, 1 в м. Харкові , клапан регулятор 3-х ходовий, з метою удосконалення системи опалення. Постачальник бере на себе зобов`язання з поставки на користь покупця палива у вигляді пелет та інших видів палива за ринковою ціною, що складається у м. Харкові на період опалювального сезону 2016 - 2017 років. Поставка паливних матеріалів здійснюється за заявками покупця на наступні адреси: м.Харків , пр. Гагаріна , 201 ; м.Харків, вул.Плеханівська, 4-А ; м.Харків, вул.Іванівська, 1 . Покупець зобов`язується своєчасно сплачувати за поставлене паливо(п.п.2, 3 додаткової угоди).

Постачальник бере на себе зобов`язання з технічного обслуговування КТУ та інструктування персоналу покупця в разі виникнення необхідності. Комісія в складі представників постачальника та покупця в період з 20 - 25 числа кожного місяця контролює ефективність роботи обладнання, про що складаються відповідні акти(п.4 додаткової угоди)(т. 1, а. с. 151).

Листом-претензією від 21.03.2018року позивач просив відповідача виконати свої фінансові зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором поставки(т.1, а.с.153).

Відповіддю вих.№38 від 18.04.2018р. відповідач повідомив позивача, що в процесі експлуатації КТУ покупцем виявлено невідповідність заявлених постачальником техніко-економічних характеристик комплексу фактичним. Зауважив на ненаданні йому жодних документів про сертифікацію товару (КТУ), декларацій про його відповідність вимогам технічного регламенту, а також висновків екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи щодо впливу КТУ на довколишнє середовище, зазначив про відмову від оплати товару.

Предметом позову у цій справі були, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості за передплатою в сумі 29 710,00 грн, вартості додаткових робіт в сумі 29 051,72 грн., 30% залишкової суми вартості товару в розмірі 205 590,00 грн., 87 236, 07 грн. інфляційних втрат та 20598,29 грн. - 3% річних.

Верховний суд у постанові від 21.05.2019 року у справі №922/2577/18 зазначив, що виходячи з умов укладеного сторонами договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов`язок покупця щодо сплати 30 % залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання акту прийому-передачі. При цьому, виходячи з встановлених обставин справи, а саме дати запуску обладнання - 27.12.2015, саме з цієї дати, у покупця виник обов`язок зі сплати 30 % залишкової суми вартості одиниці товару, вважаючи обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що непідписання акта прийому-передачі з боку покупця не може розцінюватися як підстава для звільнення від обов`язку оплатити товар. Враховуючи, що сторонами не заперечується факт несплати відповідачем зазначеної суми та відповідні докази протилежного судам не надані, суд касаційної інстанції погодився з обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції про підставність позовних вимог в частині стягнення 205 590,00 грн. - 30 % залишкової вартості товару, залишивши постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 922/2577/18 в цій частині без змін. Зазначив також, що відмова суду про стягнення суми з оплати додаткових робіт не оскаржується.

Проте, Верховним Судом зауважено на передчасності висновків судів щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення частини передплати в сумі 29 710,00 грн., вказавши на ненадання зібраним у справі доказам належної правової оцінки.

Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні частини передплати в сумі 29 710,00 грн, виходив з того, що обов`язок зі сплати зазначеної суми виникає одразу після укладення договору в силу змішаності правовідносин з моменту фактичної здачі робіт, в даному випадку у вигляді введення товару в експлуатацію. Суд першої інстанції в свою чергу мотивував своє рішення в цій частині тим, що 19.08.2015 відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 19.08.2015 на всю суму договору - 685 300,00 грн, який мав бути сплачений протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку, тобто до 25.08.2015.

Отже, за вказівками Верховного Суду, під час нового розгляду слід належним чином дослідити договір та з`ясувати, чи встановлений договором окремо строк виконання зобов`язання зі сплати передплати, а також коли саме зазначене зобов`язання мало бути виконано відповідачем та чи пов`язували сторони договору виконання зазначеного обов`язку покупцем саме з моментом введення товару в експлуатацію.

Згідно з приписами першої та другої частин статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за умовами п. 3.1. договору постачання товару здійснюється на протязі 80 календарних днів з моменту отримання постачальником передоплати у розмірі 70% загальної вартості товару. При цьому 30% передплати сплачується покупцем відразу після укладання договору, а 40% через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт постачальником. Сплата 30% залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання акту прийому-передачі.

За умовами додатку № 1 до договору, загальна ціна договору склала 685300,00грн.

Виходячи з наведеного, 30% передплати (що складає 205 590,00грн.) сплачується покупцем відразу після укладання договору.

Отже, настання обов`язку у відповідача з оплати передплати у вказаному розмірі пов`язується з настанням обставин у вигляді укладення сторонами договору.

Спірний договір укладено 19.08.2015р. В той же день позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000026 від 19.08.2015 за КТУ на суму 685 300,00 грн., 30% передоплати за яким складає 205 590,00 грн., часткове перерахування якої (в сумі 200 000,00 грн.) здійснено відповідачем на рахунок позивача 25.08.2015року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Підтвердження сплати залишку 30% передплати, що складає 5 590,00грн. матеріали справи не містять.

У відповідності до п.3.1 договору, 40% передплати (що складає 274 120,00грн.) сплачується покупцем через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт постачальником.

Позивачем зазначено, що 15.09.2015 року він почав виконувати роботи згідно із п. 3.1. Договору. Отже, строк оплати 40% передплати тривав до 05.10.2015р.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2015 ( через двадцять днів після початку виконання робіт), як це передбачено п.3.1. договору, відповідачем на користь позивача перераховано 250 000,00 грн., за постачання та встановлення обладнання (комплекс тепловий універсальний КТУ), що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Підтвердження щодо сплати залишку 40% передплати в сумі 24 120,00грн. відповідачем до справи не надано.

Відповідачем протягом розгляду справи судом першої інстанції, подано заяву про застосування позовної давності до вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за передплатою по договору в сумі 29 710,00грн.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість за передплатою по договору в сумі 29 710,00грн. складається із: суми 5 590,00 грн. (недоплачена сума передплати (30%), яка підлягала сплаті відразу після укладання договору) та 24 120,00 грн. - несплаченого залишку передоплати (40%), яка підлягала сплаті через 20 днів після початку позивачем робіт.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст.260, 261 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області 17.09.2018 року, що свідчить про сплив позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5 590,00 грн. несплаченого залишку передоплати (30%), яка підлягала сплаті відразу після укладання договору поставки обладнання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Щодо несплаченого залишку у сумі 24 120,00 грн. передоплати (40%), то обґрунтована вимога про її стягнення заявлена позивачем в межах строку позовної давності на відповідне звернення до суду, та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 87 236,07 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2016р. по 31.07.2018р. та 20 598,29 грн. 3% річних за період з 01.01.2016р. по 31.08.2018р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судовою колегією встановлено, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних здійснено на суму боргу у розмірі 264 351,72грн. (29 710,00грн. - заборгованості за передплатою, 205 590,00грн. - 30% залишкової суми вартості товару, 29 051,72грн. - вартості додаткових робіт).

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково, а саме (у сумі 205 590,00грн. 30% залишкової суми вартості товару - задоволено постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. у справі №922/2577/18, залишеною без змін в цій частині постановою Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №922/2577/18; у сумі 24 120,00грн. несплаченого залишку передоплати (40%) - визнано обґрунтованими за результатами нового апеляційного розгляду, у задоволенні вимог про стягнення 29 051,72грн. з оплати вартості додаткових робіт - відмовлено рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2018р. у справі №922/2577/18, яке в цій частині залишене без змін), суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок інфляційних та 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині інфляційних втрат у сумі 74 348,00грн. та 3% річних у сумі 18 370,51грн.

Отже, правомірними є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за передплатою у сумі 24 120,00грн., інфляційних втрат у сумі 74 348,00грн., 3% річних у сумі 18 370,51грн.

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018р. (повний текст складено 11.12.2018р.) у справі №922/2577/18 про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 29 710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87 236,07 грн. інфляційних втрат та 20 598,29 грн. 3% річних, в частині відмови у стягненні 24 120,00грн. заборгованості за передплатою, 74 348,00грн. інфляційних втрат, 18 370,51грн. 3% річних, з прийняттям нового рішення в цій частині, про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича про стягнення 24 120,00грн. заборгованості за передплатою, 74 348,00грн. інфляційних втрат, 18 370,51грн. 3% річних.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018р.( повний текст складено 11.12.2018 р.) у справі №922/2577/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5590,00 грн. заборгованості за передплатою, 12888,07грн. інфляційних втрат та 2227,78грн. 3% річних підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018р. у справі №922/2577/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 29710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87236,07 грн. інфляційних втрат та 20598,29 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018р.( повний текст складено 11.12.2018 р.) у справі №922/2577/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 29710,00 грн. заборгованості за передплатою, 87236,07 грн. інфляційних втрат та 20598,29 грн. 3% річних скасувати в частині відмови у стягненні 24 120,00грн. заборгованості за передплатою, 74 348,00грн. інфляційних втрат, 18 370,51грн. 3% річних.

Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича про стягнення 24 120,00грн. заборгованості за передплатою, 74 348,00грн. інфляційних втрат, 18 370,51грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" (61058, м.Харків, вул. Іванівська, буд.1, кімната 208, код ЄДРПОУ 14080511) на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_1 ) 24 120,00грн. заборгованості за передплатою, 74 348,00грн. інфляційних втрат, 18 370,51грн. 3% річних.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2018р.( повний текст складено 11.12.2018 р.) у справі №922/2577/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5590,00 грн. заборгованості за передплатою, 12888,07грн. інфляційних втрат та 2227,78грн. 3% річних залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.09.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін