Постанова

від 24.09.2019 по справі 904/1342/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1342/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 (про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019) (суддя Ярошенко В.І.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015", м. Запоріжжя

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", с. Промінь, Криничанський район, Дніпропетровська область

про зобов`язання повернути пшеницю ярову у кількості 80 метричних тон, вартістю 1519999, 68 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 у даній справі клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі № 904/1342/19, у вигляді арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) рухомого майна - транспортних засобів, які належать сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах суми 1519999,68 грн без обмеження/позбавлення права користування цими транспортними засобами.

Зазначена ухвала обґрунтована посиланням на те, що зміна судом 27.06.2016 за клопотанням позивача предмету позову на зобов`язання повернути пшеницю ярову у кількості 80 метричних тон, арешт, накладений згідно ухвали суду від 09.04.2019, на рухоме майно - транспортні засоби, які належать ТОВ "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах 1519999, 68 грн, не є розумним та обґрунтованим заходом забезпечення позову.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із згаданою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт 2015" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник зазначає, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач та суд виходив з фактів, які, зокрема, підтверджують велику кількість іншої заборгованості відповідача перед третіми особами. На сьогоднішній день вказані обставини не зникли, а їх кількість навіть збільшилась. У відповідача існує велика кількість невиконаних зобов`язань перед третіми особами, існують податкові застави щодо майна відповідача та відкриті виконавчі провадження щодо відповідача, наслідками чого буде істотне зменшення і взагалі повне відчуження майна відповідача, що призведе до неможливості виконання рішення суду по даній справі.

На думку апелянта, забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном, без обмеження/позбавлення права користування цими транспортними засобами, не буде наслідком повного припинення господарської діяльності відповідача, оскільки останній зможе надалі вільно використовувати належне йому рухоме майно у своїй господарській діяльності.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідач зазначає, що не може бути підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення.

На думку відповідача, у заяві про забезпечення позову були взагалі відсутні будь-які достатні обґрунтування та докази на підтвердження наявності достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, не надано доказів на підтвердження обставин реального ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке може бути винесено в майбутньому.

Відповідач вважає, що оскільки заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 09.04.2019 були такими, що не відповідають предмету позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.06.2019, яка прийнята судом до розгляду, не були співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму позовних вимог, за відсутності належних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, то судом правомірно скасовано заходи забезпечення позову.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючий судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.07.2019 №1077/19 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження), у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О.

Для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Чередка А.Є., Вечірка І.О. (протокол від 23.07.2019).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 залишено без руху, повідомлено скаржника про надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2019 №1317/19 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з виходом на роботу після відпустки судді Кузнецова В.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючий судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Вечірка І.О.

16.08.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про усунення недолікві апеляційної скарги, до якої надано докази сплати судового збору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.08.2019 №1452/19 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є.

Для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В. (протокол від 19.08.2019).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2019 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 у справі №904/1342/19 до надходження матеріалів оскарження ухвал господарського суду від 15.07.2019 по справі №904/1342/19 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019; призначено справу до розгляду на 24.09.2019.

24.09.2019 у судове засідання з`явився представник відповідача, який надав відповідні пояснення по справі.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористалися та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Водночас, у поданому клопотанні позивач просить розгляд справи відкласти з метою укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом.

Частинами 11,12 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

24.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" про стягнення заборгованості в сумі 1 519 999,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №0102/2019 від 01.02.2019 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2019 частково задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про забезпечення позову. Накладено арешт (тимчасове обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно - транспортні засоби, які належать сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах суми 1519999,68 грн без обмеження/позбавлення права користування цими транспортними засобами. В іншій частині заяви відмовлено.

26.06.2019 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої він просив суд змінити позовні вимоги та зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" повернути позивачу пшеницю ярову у кількості 80 метричних тон, вартістю 1 519 999,68 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2019 було прийнято заяву ТОВ "Зернопродукт-2015" про зміну предмету позову.

27.06.2019, після проведення підготовчого засідання, через канцелярію суду позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач, в зв`язку зі зміною предмету позову, просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на врожай пшениці ярової, який належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" та знаходиться на земельних ділянках та у складських приміщеннях, які перебувають у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" у власності та у користуванні, в межах кількості 80 (вісімдесят) метричних тон, та передачі його на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю Агропром 2016 .

Ухвалою суду від 27.06.2019 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про забезпечення позову.

08.07.2019 через канцелярію суду від відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали суду від 09.04.2019.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є такими, що не відповідають предмету позову (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду 27.06.2019), порушують права третіх осіб та не є спіррозмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму позовних вимог.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановлені ухвали суду в оскаржуваній частині, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

За приписами частини першої ст.138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви; одночасно з пред`явленням позову; після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Тому, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно частиною першою ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Відповідно до частини першої ст.145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи у разі настання певних обставин та спливу певних строків.

У п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 встановлено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що скасування заходів забезпечення позову допускається, зокрема, у випадку коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Разом з цим, при скасуванні заходів забезпечення позову, господарський суд не вирішує спір по суті та не надає оцінку заявленим позовним вимогам, так як дослідженню підлягають виключно обставини, які можуть свідчити про наявність підстав для скасування вжитих судом заходів.

За приписами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Ухвалою суду від 09.04.2019 частково задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про забезпечення позову. Накладено арешт (тимчасове обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно - транспортні засоби, які належать сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на праві власності, в межах суми 1519999,68 грн. без обмеження/позбавлення права користування цими транспортними засобами. В іншій частині заяви відмовлено.

26.06.2019 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої він просив суд змінити позовні вимоги та зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" повернути позивачу пшеницю ярову у кількості 80 метричних тон, вартістю 1 519 999,68 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2019 було прийнято заяву ТОВ "Зернопродукт-2015" про зміну предмету позову.

Таким чином, у даному випадку, змінилися фактичні обставини справи, що зумовили накладення арешту на рухоме майно відповідача, а тому наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову відповідно до приписів частини першої ст.145 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що предметом спору у даній справі є зобов`язання повернути пшеницю ярову у кількості 80 метричних тон, а тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді арешту на рухоме майно, не є розумним та обґрунтованим заходом забезпечення позову.

Відповідно до ст.ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції має бути залишене без змін

3.5. Розподіл судових витрат.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" відмовити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 (про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019) справі № 904/1342/19 залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до приписів п.1 частини першої ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 25.09.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко

Суддя О.В.Чус