Постанова

від 03.03.2020 по справі 904/1342/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1342/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 (повне рішення складено 13.11.2019, суддя Ярошенко В.І.) та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 (повний текст складено 13.11.2019, суддя Ярошенко В.І.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015", м.Запоріжжя

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", с. Промінь, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019 у розмірі 1519999, 68 грн.

за зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", с. Промінь, Криничанський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015", м.Запоріжжя

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", в якому, з урахуванням поданих змін та уточнень, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019 у розмірі 1 519 999, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

25.07.2019 відповідачем поданий зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №0102/2019 від 01.02.2019.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" не підписувало спірний договір та видаткові накладні на його виконання, а також не вчиняло будь-яких дій щодо цього договору. Про існування даного договору сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" дізналось після отримання первісної позовної заяви з додатками.

Спірний договір з боку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" підписано колишнім директором Головіним Ю.В., яким не було передано жодного документу щодо відносин із ТОВ "Зернопродукт-2015" новому директору підприємства.

При цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" не надало суду належних доказів фактичного виконання сторонами спірного договору.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019 як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 у даній справі у задоволенні первісного позову відмовлено. Судові витрати за первісним позовом у розмірі 22 800,00 грн покладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015". У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати за зустрічним позовом у розмірі 1921,00 грн. покладено на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт".

Рішення суду першої інстанції за первісним позовом умотивовано посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару за договором №0102/2019 від 01.02.2019.

Щодо зустрічних позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що договір купівлі-продажу від 01.02.2019 №0102/2019 вчинено у письмовій формі, не суперечить вимогам чинного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особи, якими вчинено даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Жодних доказів того, що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, сторонами суду не надано. Договір містить обсяг прав та обов`язків як щодо позивача, так і щодо відповідача.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2019.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОДУКТ-2015" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ТОВ Зернопродукт-2015 до СТОВ Агрофірма Агросвіт про стягнення заборгованості в сумі 1 519 999,68 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Зернопродукт- 2015 до СТОВ Агрофірма Агросвіт про стягнення заборгованості в сумі І 519 999,68 грн. задовольнити в повному обсязі. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агросвіт на користь товариства з обмеженою відповідальністю Зернопродукт-2015 заборгованість за договором купівлі-продажу №0102/2019 від 03.02.2019 у розмірі 1 519 999,68 грн.

Скасувати додаткове рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агросвіт на користь товариства з обмеженою відповідальністю Зернопродукт- 2015 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та інших судових витрат по справі.

Скаржник вважає, що видаткові накладні та акти приймання-передачі як первинні документи містять всі необхідні складові передбачені чинним законодавством. Вказаними документами прямо підтверджується факт здійснення поставки товару та переходу права власності на товар від позивача то відповідача.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що надана позивачем на вимогу суду балансова довідка №03/10 від 03.10.2019 свідчить про те, що в складських приміщеннях ТОВ "Зернопродукт-2015" перебувало достатньо товару для здійснення поставки на умовах договору.

Позивач не мав можливості надати суду докази транспортування поставленого відповідачу товару, оскільки таке транспортування здійснювалось відповідачем власними силами.

Скаржник зазначає, що Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 та приписами ст.664 Цивільного кодексу України не передбачено чітко визначеного порядку інформування покупця про готовність передачі товару та місце здійснення такої передачі.

Факт наявності або відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає лише на наявність або відсутність права покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зареєстрована чи не зареєстрована податкова накладна не є доказом, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та не стосується предмету доказування у даній справі.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агросвіт просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Відповідач з доводами апеляційної скарги не погоджується та вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 21.01.2020.

21.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2020.

06.02.2020 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" подано заяву про долучення до матеріалів справи довідки за вих. №05-02/20 від 05.02.2020 та копію статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт".

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані додаткові докази, оскільки заявником, всупереч ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причини, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, довідка за вих. №05-02/20 від 05.02.2020 не існувала на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

06.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2020.

02.03.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Колегія суддів залишає наведене вище клопотання без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причини, що об`єктивно не залежали від нього.

03.03.2020 у судове засідання з`явилися учасники справи, які надали відповідні пояснення.

03.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

01.02.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" (далі - позивач за первісним позовом, продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (далі - відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 0102/2019 (далі - договір), предметом якого є поставка товару з післяплатою.

Товар - пшениця ярова, кількість товару 80 метричних тон. Ціна без ПДВ 15833, 33 грн за 1 метричну тону, ПДВ 3166, 67 грн. Разом з ПДВ 19000 грн за метричну тону (пункт 4 договору).

Загальна вартість договору разом з ПДВ 1519999, 68 грн (пункт 5 договору).

Умови та строки поставки передбачені пунктом 6 договору, відповідно до якого поставкою товару вважається передача товару покупцеві на складі продавця. Поставка товару здійснюється на умовах EXW - Франко склад продавця, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. Товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної і виписаного акту прийому-передачі товару. Продавець зобов`язаний передати товар до 10.02.2019 включно. На кожну окрему поставлену партію товару виписуються видаткові та податкові накладні. Продавець зобов`язаний своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Як зазначає позивач за первісним позовом, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 1 519 999, 68 грн з ПДВ.

На підтвердження вказаної обставини, позивачем надано суду підписані обома сторонами видаткові накладні від 01.02.2019 № 2 на суму 509 199,89 грн, від 04.02.2019 № 3 на суму 503499, 90 грн, від 05.02.2019 № 4 на суму 507299,89 грн (арк. с. 11-13 том 1); акти приймання-передачі № 1 від 01.02.2019№ 2 від 04.02.019, № 3 від 05.02.2019 (арк.с.14-16 том 1); податкові накладні № 1 від 01.02.2019, № 2 від 04.02.2019, № 3 від 05.02.2019 (арк. с. 20-22).

У пункті 7 договору зазначено, що покупець гарантує оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунку-фактури продавця на прийняту партію товару, видаткової накладної, податкової накладної.

11.02.2019 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із заявою-вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 519 999, 68 грн, до якої було додано видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, рахунки фактури та податкові накладні. Вказана заява-вимога була отримана відповідачем за первісним позовом 11.02.2019, про що міститься відповідна відмітка на примірнику вимоги (арк. с. 23).

Грошові кошти у розмірі 1 519 999,68 грн сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" не перерахувало, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із первісним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений згідно договору від 01.02.019 № 0102/2019 товар у розмірі 1 519 999,68 грн.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" заборгованості за договором купівлі-продажу №0102/2019 від 01.02.2019 у розмірі 1 519 999,68 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 193 Господарського кодексу України та 526, 530, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частинами 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи відповідач за первісним позовом заперечував факт одержання товару від позивача за спірним договором.

Предметом доказування є сукупність фактів та обставин, які необхідно встановити у справі. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормою матеріального права, яка повинна бути застосована в даному випадку. Встановивши коло фактів, суд визначає, які докази мають бути досліджені для установлення наявності або відсутності цих фактів. Вирішуючи це, господарський суд має користуватися правилами належності та допустимості доказів.

В даному судовому спорі до предмета доказування входять: правова підстава для відвантаження товару, установлення відповідності порядку, дати поставки товару обумовленим сторонами договірним умовам, установлення факту поставки та приймання товару в якості, кількості та асортименті передбаченими договором та специфікацією до нього, що має підтверджуватись відповідними документами, та встановлення факту і строку оплати за отриманий товар.

Сторони у спірному договорі погодили, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - Франко склад продавця, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010.

Термін Франко - завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб.

Відповідно частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення вантажу. Таким чином, відповідно до положень цивільного законодавства, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні, на відсутність/наявність яких посилається відповідач за первісним позовом, як на доказ реального виконання договору, не є належними доказами у даній справі.

Необхідною вимогою виконання договору поставки на умовах EXW - Франко склад продавця, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010, з врахуванням вимог статті 664 Цивільного кодексу України, є зазначення місця завантаження товару, а також повідомлення покупця про місце завантаження товару та про готовність товару до завантаження.

Однак, договір купівлі-продажу № 0102/2019 від 01.02.2019, видаткові накладні та акти приймання-передачі до нього не місять такої необхідної вимоги, як визначення місця завантаження товару. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення покупця товару про готовність товару до передання покупцеві та належне місце цього передання.

З наданої позивачем за первісним позовом на вимогу місцевого господарського суду балансової довідки №03/10 від 03.10.2019 вбачається, що відповідно до даних бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю Зернопродукт-2015 , станом на 31.01.2019 на балансі товариства обліковувалось майно, зокрема, пшениця ярова в кількості 120,5 тон, яка зберігалась на складі за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Українка.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші непрямі докази на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару за договором № 0102/2019 від 01.02.2019, а саме: доказів оприбуткування та знаходження спірного товару у складському та/або бухгалтерському обліку, докази списання зі складського та/або бухгалтерського обліку, докази транспортування тощо.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, будь-яка господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Отже, господарське зобов`язання повинно бути спрямованим на досягнення економічного результату, тобто мати реальний характер.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 911/5309/14.

Отже, судова практика виходить з презумпції, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися належним підтвердженням факту здійснення господарської операції (передачі товару) навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Для підтвердження даних можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 1 договору передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт-2015» є платником податку на додану вартість.

Як передбачено п.6 договору на кожну окрему поставлену партію товару виписуються видаткові та податкові накладні. Продавець зобов`язаний своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Покупець гарантує оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунок-фактура продавця на прийняту партію товару, видаткова накладна, податкова накладна (пункт 7 договору).

На підтвердження реальності виконання умов договору позивач за первісним позовом в посилається, зокрема, на податкові накладні від 01.02.2019 № 1, від 04.02.2019 № 2 та від 05.02.2019 № 3 (арк.с. 20-22), які, як зазначає сам позивач за первісним позовом, незареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

За приписами статті 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарських операцій повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, та мають підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Так само, якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку, що видаткові накладні, акти приймання-передачі товару не є достатніми доказами фактичного виконання операцій у сукупності із виявленим фактом відсутності реєстрації податкових накладних та будь-яких інших непрямих доказів фактичного здійснення вказаних операцій.

Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів здійснення позивачем за первісним позовом господарської операції з постачачання відповідачу продукції за спірним договором.

При цьому колегія суддів враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому окрім обставин оформлення первинних документів, підлягають доведенню обставини щодо наявності або відсутності реального руху такого товару (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 920/61/19).

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" заборгованості за договором № 0102/2019 від 01.02.2019 у розмірі 1 519 999, 68 грн.

В решті рішення місцевого господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів приймає до уваги, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 9 та 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

При виготовленні повного тексту рішення від 04.11.2019 місцевим господарським судом встановлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення, судом не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову у даній справі, вжитих ухвалою суду від 27.06.2019.

З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом правомірно ухвалено додаткове рішення про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2019.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині та додаткового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 у справі №904/1342/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 10.03.2020

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

І.О.Вечірко