Ухвала

від 25.09.2019 по справі 911/2155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 вересня 2019 року м. Чернігів справа № 911/2155/19

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви № 327/03-18 від 16.08.2019

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дебют Україна ,

код ЄДРПОУ 42477591, вул. Мінеральна, 7-Е, офіс 1085, м. Ірпінь, Київська область, 08202

адреса для листування: вул. Центральна, 1-О, смт. Гостомель, Київська область, 08290

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад ,

код ЄДРПОУ 41064191, вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013

адреса фактичного місцезнаходження: вул. Є. Коновальця, 31, оф. 704, м. Київ, 01133

Предмет спору: про стягнення 238275,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дебют Україна звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 238275,54 грн, з яких 223543,77 грн заборгованості за поставлений товар, 13341,03 грн пені, 232,00 грн інфляційних втрат та 1158,74 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1571 від 10.06.2019 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2019 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Інформації щодо оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 29.08.2019 до суду не надходило.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останній у позовній заяві зазначив, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 336057,22 грн, що підтверджується видатковими накладними: №54491, №54493, №54525 від 12.06.2019, №54584, №54981, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019.

Як вказує позивач, відповідач частково сплатив за поставлений товар, а саме: платіжним дорученням №323 від 13.06.2019 на суму 53251,43 грн сплачено вартість товару за видатковою накладною №54493 від 12.06.2019, платіжним дорученням №324 від 13.06.2019 на суму 50548,02 грн - за видатковою накладною №54491 від 12.06.2019, платіжними дорученням №431 від 15.07.2019 на суму 3444,00 грн та №437 від 16.07.2019 на суму 5000,00 грн - за видатковою накладною №54584 від 13.06.2019.

Однак позивач не зазначив обставин та не надав доказів на підтвердження здійснення оплати саме за вказаними видатковими накладними, оскільки надані платіжні доручення містять лише посилання на оплату товару згідно з рахунками, а у видаткових накладних взагалі відсутні посилання на такі рахунки.

При цьому рахунків, на підставі яких відповідач здійснював оплату, позивач суду також не надав.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", «Пелевін проти України» , «Наталя Михайленко проти України» та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» , п. 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі « Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Одночасно з пред`явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову.

Вказана заява не була розглянута Господарським судом Київської області, а направлена разом з матеріалами позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області.

Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх розрахункових рахунках ТОВ Соліс Фасад , зокрема на р/р НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, на суму 238275,54 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від сплати за отриманий ним товар, а тому він вважає, що існують ризики невиконання рішення суду про задоволення позовних вимог на етапі його примусового виконання. Враховуючи недобросовісну поведінку відповідача, наявність ризиків невиконання рішення суду, а також з метою попередження відсутності грошових коштів на рахунках відповідача на час їх примусового стягнення за рішенням у суду, позивач просить накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами ст. 139 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Всупереч наведеним нормам, заявник у поданій заяві не зазначив обставин та доказів, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, позивач не надав жодних обґрунтувань та доказів, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних обґрунтувань, а також належних та допустимих доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 139, 140, 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяви про усунення недоліків, яка повинна містити:

- зазначення обставин та доказів, що підтверджують здійснення позивачем зарахування оплати на підставі наданих платіжних доручень саме за вказаними у позовній заяві видатковими накладними.

До заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених у ній обставин, у тому числі відповідні рахунки.

Докази направлення відповідачу вказаних документів надати суду у встановлений судом десятиденний строк.

3. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

4. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

5. Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 25.09.2019. Ухвалу в частині відмови у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В.В. Шморгун