Рішення

від 26.11.2019 по справі 911/2155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2019 року м. Чернігів справа № 911/2155/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дебют Україна ,

код ЄДРПОУ 42477591, вул. Мінеральна, 7-Е, офіс 1085, м. Ірпінь, Київська область, 08202

адреса для листування: вул. Центральна, 1-О, смт. Гостомель, Київська область, 08290

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад ,

код ЄДРПОУ 41064191, вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013

адреса фактичного місцезнаходження: вул. Є. Коновальця, 31, оф. 704, м. Київ, 01133

адреса для листування: а/с 20, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 238275,54 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лантух Я.В., ордер серії КС №481005 від 23.10.2019, адвокат;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дебют Україна звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад , у якому позивач просить: стягнути з відповідача 238275,54 грн, з яких 223543,77 грн заборгованості за поставлений товар, 13341,03 грн пені, 232,00 грн інфляційних втрат та 1158,74 грн - 3% річних; стягувати із відповідача на користь позивача суми пені, інфляційного збільшення боргу та 3% річних, нарахованих на суму боргу 223543,77 грн, починаючи з 17.08.2019 і до моменту виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2019 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Одночасно з пред`явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 25.09.2019 було відмовлено у зв`язку з ненаданням позивачем належних обґрунтувань, належних та допустимих доказів, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав суду заяву про усунення недоліків.

Разом з заявою про усунення недоліків ТОВ Дебют Україна подало клопотання, у якому позивач просить суд витребувати у відповідача оригінали (або належним чином завірені копії): доручення №24 від 12.06.2019, доручення №25 від 12.06.2019, доручення №26 від 12.06.2019, доручення №27 від 13.06.2019, доручення №28 від 13.06.2019, доручення №29 від 13.06.2019, доручення №30 від 14.06.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.11.2019 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву. Також у цій ухвалі вирішено розглянути клопотання позивача про витребування доказів у підготовчому засіданні.

Відповідач подав суду заяву, у якій він просить усі процесуальні документи направляти йому за адресою: а/с 20, м. Чернігів, 14000.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою про отримання ухвали суду від 10.10.2019, зробленій представником відповідача 11.10.2019 на оригіналі ухвали, але у підготовче засідання 05.11.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк суду не надав.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 05.11.2019 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 05.11.2019 представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують надання ним професійної правничої допомоги у розмірі 2500,00 грн, а саме: копію додатку №1 від 23.10.2019 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.10.2019, копію акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 05.11.2019, копію платіжного доручення №3801 від 31.10.2019 про сплату 2500,00 грн.

Суд долучив вказані документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.11.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів; зобов`язано ТОВ Соліс Фасад надати суду оригінали (або належним чином завірені копії): доручення №24 від 12.06.2019, доручення №25 від 12.06.2019, доручення № 26 від 12.06.2019, доручення №27 від 13.06.2019, доручення №28 від 13.06.2019, доручення №29 від 13.06.2019, доручення №30 від 14.06.2019; встановлено ТОВ Соліс Фасад строк для надання вказаних документів - протягом 5 днів з дня отримання ухвали; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2019 та викликано у це судове засідання учасників справи.

Копії ухвали суду від 05.11.2019, направлені на юридичну адресу, адресу фактичного місцезнаходження відповідача, вказані у позовній заяві, та на адресу для листування, надану самим відповідачем, повернулись неврученими на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адресат відсутній .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) місцезнаходження відповідача - ТОВ Соліс Фасад : 14013, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд вжив належних і достатніх заходів для повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належними адресами, у тому числі за адресою, повідомленою відповідачем, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, отримавши ухвалу суду від 10.10.2019, відповідач був обізнаним про відкриття провадження у цій справі та мав можливість дізнатись про хід розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті 26.11.2019 не з`явився, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України це судове засідання проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судове засідання 26.11.2019 від позивача з`явилась представник Біла К.П. та на підтвердження своїх повноважень надала довіреність №20/10-19 від 20.10.2019.

Як зазначила Біла К.П. у судовому засіданні, вона не є адвокатом, а інтереси позивача у суді представляє на підставі наданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Оскільки справа не є малозначною, а представник Біла К. П. не є адвокатом, суд у судовому засіданні 26.11.2019 не допустив до участі у справі ОСОБА_1 як представника позивача.

У судовому засіданні 26.11.2019 інший представник позивача - адвокат Лантух Я.В. до закінчення судових дебатів подав суду докази, які підтверджують надання ним професійної правничої допомоги у розмірі 2500,00 грн, а саме: копію додатку №3 від 21.11.2019 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.10.2019, копію акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 26.11.2019, копію платіжного доручення №3946 від 22.11.2019 про сплату 2500,00 грн, які суд долучив до матеріалів справи.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1571 від 10.06.2019.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

10.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дебют Україна (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад (далі - Покупець) було укладено договір поставки №1571 (далі - Договір) (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця Товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а Покупець зобов`язався прийняти і сплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Найменування, ціна, загальна кількість, асортимент Товару, що поставляється за цим Договором, складаються на підставі замовлення Покупця та визначається у Рахунках-фактурах Постачальника (далі - Рахунки), Специфікаціях та/або в інших додатках до Договору та у видаткових накладних Постачальника (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору Постачальник на основі отриманого замовлення складає Рахунок та виставляє його Покупцю. Документами, які підтверджують погоджену партію Товару відповідно до замовлення в кількісному виразі та асортименті, є оплачений рахунок та/або підписана видаткова накладна.

Доставка товару здійснюється на рахунок Постачальника на умовах EXW (відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010 ) склад Постачальника за адресами: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О (п. 2.3 Договору).

Товар відвантажується Постачальником Покупцю лише за наявності у представника Покупця належним чином складеної довіреності на одержання товару. Допускається поставка товару без довіреності, за умови, що до моменту передачі товару Покупець письмово повідомить Постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальні особа, що буде приймати товар, буде завіряти свій підпис на супровідних документах (п. 2.5 Договору).

У п. 5.1 Договору зазначено, що ціна товару зазначається у Рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем на умові: відстрочення платежу протягом 2 календарних днів з дати поставки товару.

При здійсненні оплати за Товар, посилання в платіжному документі на номер та дату даного Договору або на номер та дату рахунку є обов`язковим (п. 5.4 Договору).

У п. 6.2.1 Договору сторони встановили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому Сторони домовилися, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості Покупця перед Постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 9.1 Договору).

На підтвердження виставлення відповідачу рахунків-фактури, позивач надав наступні рахунки-фактури (а.с. 64-70):

- №54491 від 12.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 38,88 м 3 на загальну суму 53521,43 грн;

- №54493 від 12.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 36,72 м 3 та блоку газобетонного D500 600Ч100Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 2,16 м 3 усьогона загальну суму 53521,43 грн;

- №54525 від 12.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 25,92 м 3 та клею для газобетону 20 кг (Стоунлайт, Україна) у кількості 10 мішківусього на загальну суму 35693,37 грн;

- №54584 від 13.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч100Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 38,88 м 3 та клею для газобетону 20 кг (Стоунлайт, Україна) у кількості 39 мішківусього на загальну суму 53570,57 грн;

- №54981 від 13.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 19,44 м 3 на загальну суму 26760,72 грн;

- №54988 від 13.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 43,20 м 3 на загальну суму 59468,26 грн;

- №55416 від 14.06.2019 на оплату блоку газобетонного D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт, Україна) у кількості 38,88 м 3 на загальну суму 53521,43 грн.

На підтвердження поставки відповідачу товару за Договором позивач надав видаткові накладні:

- відповідно до видаткової накладної №54491 від 12.06.2019 (а.с. 17) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 38,88 м 3 на загальну суму 53521,43 грн;

- відповідно до видаткової накладної №54493 від 12.06.2019 (а.с. 18) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 36,72 м 3 та блок газобетонний D500 600Ч100Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 2,16 м 3 усьогона загальну суму 53521,43 грн;

- відповідно до видаткової накладної №54525 від 12.06.2019 (а.с. 19) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 25,92 м 3 та клей для газобетону 20 кг (Стоунлайт, Україна) у кількості 10 мішківусього на загальну суму 35693,37 грн;

- відповідно до видаткової накладної №54584 від 13.06.2019 (а.с. 20) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч100Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 38,88 м 3 та клей для газобетону 20 кг (Стоунлайт, Україна) у кількості 39 мішківусього на загальну суму 53570,57 грн;

- відповідно до видаткової накладної №54981 від 13.06.2019 (а.с. 21) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 19,44 м 3 на загальну суму 26760,72 грн;

- відповідно до видаткової накладної №54988 від 13.06.2019 (а.с. 22) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 43,20 м 3 на загальну суму 59468,26 грн;

- відповідно до видаткової накладної №55416 від 14.06.2019 (а.с. 23) позивач поставив відповідачу блок газобетонний D500 600Ч300Ч200 мм (Стоунлайт) у кількості 38,88 м 3 на загальну суму 53521,43 грн.

Усього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 336057,21 грн.

У зазначених накладних вказано, що товар від відповідача отримав т.в.о. директора/директор ТОВ Соліс Фасад Ялина О.А. на підставі довіреностей №24-30.

Позивач надав суду незасвідчені копії довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей: №25, №26 від 12.06.2019, №28, №29 від 13.06.2019, №30 від 14.06.2019 (а.с. 24-28).

Оригінали вказаних довіреностей, а також копії довіреностей №24 від 12.06.2019 та №27 від 13.06.2019, у позивача відсутні, у зв`язку з чим він подав клопотання про витребування цих довіреностей від відповідача, яке було задоволено судом.

Однак відповідач витребуваних судом довіреностей суду не надав.

На підтвердження здійснення часткової оплати відповідачем за отриманий ним товар позивач надав платіжні доручення: №323 від 12.06.2019 на суму 53521,43 грн (призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. №54493 від 12.06.2019); №324 від 12.06.2019 на суму 50548,02 грн (призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. №54491 від 12.06.2019); №431 від 15.07.2019 на суму 3444,00 грн (призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. №54584 від 13.06.2019); №437 від 16.07.2019 на суму 5000,00 грн (призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. №54584 від 13.06.2019), усього на загальну суму 112513,45 грн (а.с. 29-32).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 223543,76 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №301/03-19 від 24.07.2019 про сплату заборгованості у розмірі 223543,77 грн (а.с. 33-34).

Також позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2019 по 16.08.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 223543,77 грн, проте вказаний акт не підписаний відповідачем і, як зазначив представник позивача у судовому засіданні, ТОВ Соліс Фасад не направлявся (а.с. 35).

На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ТОВ Дебют України надало: договір поставки №1571 від 10.06.2019; рахунки-фактури №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019; видаткові накладні №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019; платіжні доручення №323 від 12.06.2019, №324 від 12.06.2019, №431 від 15.07.2019, №437 від 16.07.2019; претензія №301/03-19 від 24.07.2019.

Надані позивачем докази суд вважає достатньо вірогідними для підтвердження неведених обставин, при цьому жодних доказів, що спростовують такі обставини, суду не надано.

Суд визнає обставини щодо поставки товару на загальну суму 336057,21 грн та часткову оплату отриманого товару у розмірі 112513,45 грн встановленими, з огляду на вірогідність поданих позивачем доказів.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Видаткові накладні №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019, на підставі яких позивач поставив відповідачу Товар, не містять посилань на рахунки-фактури №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019, виставлені позивачем на оплату товару.

Разом з тим, ці рахунки-фактури зазначено у призначеннях платежу у платіжних дорученнях №323 від 12.06.2019, №324 від 12.06.2019, №431 від 15.07.2019, №437 від 16.07.2019, якими відповідач перерахував кошти позивачу за отриманий ним товар.

Як вбачається зі змісту рахунку-фактуру №54491 від 12.06.2019 та видаткової накладної №54491 від 12.06.2019, усі ці документи містять однакову інформацію щодо найменування, кількості, ціни товару, дати їх складення та номеру, що дає суду підстави ідентифікувати належність рахунку-фактури №54491 від 12.06.2019 саме до видаткової накладної №54491 від 12.06.2019.

За аналогічних підстав суд ідентифікував належність рахунку-фактури №54493 від 12.06.2019 до видаткової накладної №54493 від 12.06.2019; рахунку-фактури №54525 від 12.06.2019 до видаткової накладної №54525 від 12.06.2019; рахунку-фактури №54584 від 13.06.2019 до видаткової накладної №54584 від 13.06.2019; рахунку-фактури №54981 від 13.06.2019 до видаткової накладної №54981 від 13.06.2019; рахунку-фактури №54988 від 13.06.2019 до видаткової накладної №54988 від 13.06.2019; рахунку-фактури №55416 від 14.06.2019 до видаткової накладної №55416 від 14.06.2019.

Щодо ненадання сторонами довіреностей на отримання товару суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Видаткові накладні №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019 містять такі обов`язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; прізвище та особистий підпис особи, яка відпустила товар; посаду і прізвище особи, яка отримала товар, її особистий підпис, який було засвідчено відтиском печатки товариства. Також у цих видаткових накладних зазначено номер довіреності на отримання товару.

Відсутність довіреностей на отримання товару за наявності підпису особи, яка отримала цей товар у вказаних накладних, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі ТОВ Соліс Фасад , як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того, відсутність довіреностей на отримання товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач отримав поставлений на підставі видаткових накладних №54491 від 12.06.2019, №54493 від 12.06.2019, №54525 від 12.06.2019, №54584 від 13.06.2019, №54981 від 13.06.2019, №54988 від 13.06.2019, №55416 від 14.06.2019 товар на загальну суму 336057,21 грн.

З урахуванням призначення платежу, вказаному у платіжних дорученнях №323 від 12.06.2019, №324 від 12.06.2019, №431 від 15.07.2019, №437 від 16.07.2019, відповідно до яких відповідач частково сплатив позивачу кошти за отриманий ним товар, ТОВ Соліс Фасад має заборгованість перед ТОВ Дебют Україна у розмірі 223543,76 грн за такими видатковими накладними:

- №54491 від 12.06.2019 у розмірі 2973,41 грн;

- №54525 від 12.06.2019 у розмірі 35693,37 грн;

- №54584 від 13.06.2019 у розмірі 45126,57 грн;

- №54981 від 13.06.2019 у розмірі 26760,72 грн;

- №54988 від 13.06.2019 у розмірі 59468,26 грн;

- №55416 від 14.06.2019 у розмірі 53521,43 грн.

Позивач у позовній заяві неправильно зазначив суму заборгованості за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019, а саме замість 35693,37 грн зазначив суму боргу у розмірі 35693,38 грн, а тому і при додаванні сум заборгованості за усіма накладними допустив арифметичну помилку і зазначив неправильний загальний розмір заборгованості - 223543,77 грн.

Таким чином, суд частково погоджується з зазначеною позивачем обставиною щодо наявності заборгованості за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019 у розмірі 35693,38 грн та загального розміру заборгованості 223543,77 грн, зважаючи на допущену позивачем арифметичну помилку.

Відповідно до ч. ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на умови Договору та правила обчислення строків, встановлені ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що отриманий товар згідно з видатковими накладними №54491, №54525 від 12.06.2019 відповідач був зобов`язаний оплатити до 14.06.2019; згідно з видатковими накладними №54584, №54981, 54988 від 13.06.2019 та №55416 від 14.06.2019 - до 18.06.2019.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар у повному обсязі у встановлені строки для такої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 223543,76 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13341,03 грн пені, 232,00 грн інфляційних втрат та 1158,74 грн - 3% річних.

Як вбачається з наданого розрахунку, 3% річних та пеня нараховані позивачем: за видатковою накладною №54491 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 2973,41 грн; за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 35693,38 грн; за видатковою накладною №54584 від 13.06.2019 за період з 16.06.2019 по 15.07.2019 на суму заборгованості 53570,57 грн та за період з 16.07.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 45126,57 грн; за видатковою накладною №54981 від 13.06.2019 за період з 16.06.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 26760,72 грн; за видатковою накладною №54988 від 13.06.2019 за період з 16.06.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 59468,26 грн; за видатковою накладною №55416 від 14.06.2019 за період з 17.06.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 53521,43 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у пунктах 6.2.1 Договору погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Як встановив суд, отриманий товар згідно з видатковими накладними №54584, №54981, №54988 від 13.06.2019 та №55416 від 14.06.2019 відповідач був зобов`язаний оплатити до 18.06.2019, а тому нарахування пені та 3% річних за цими видатковими накладними повинно здійснюватися з 19.06.2019.

При цьому в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені, не включається день фактичної сплати суми заборгованості.

Такий самий порядок нарахування застосовується і при поділі строку оплати грошового зобов`язання на періоди у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а відтак до першого періоду прострочення основної суми заборгованості не включається день здійснення часткової оплати, натомість такий день включається до наступного періоду прострочення вже зменшеної суми заборгованості.

При здійсненні нарахування 3% річних та пені за видатковою накладною №54584 від 13.06.2019 позивач не врахував сплату відповідачем коштів у розмірі 3444,00 грн згідно з платіжним дорученням №431 від 15.07.2019, а відтак нарахування 3% річних та пені за цією видатковою накладною повинно здійснюватися: за період з 19.06.2019 по 14.07.2019 на суму заборгованості 53570,57 грн, за період з 15.07.2019 по 15.07.2019 на суму заборгованості 50126,57 грн, за період з 16.07.2019 по 16.08.2019 на суму заборгованості 45126,57 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить: за видатковою накладною №54491 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 - 15,39 грн; за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 - 184,82 грн; за видатковою накладною №54584 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 237,29 грн; за видатковою накладною №54981 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 129,77 грн; за видатковою накладною №54988 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 288,38 грн; за видатковою накладною №55416 від 14.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 259,54 грн, а усього 1115,19 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1115,19 грн.

Розмір пені, перерахованої судом, становить: за видатковою накладною №54491 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 - 177,24 грн; за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019 за період з 15.06.2019 по 16.08.2019 - 2127,89 грн; за видатковою накладною №54584 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 2732,52 грн; за видатковою накладною №54981 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 1492,73 грн; за видатковою накладною №54988 від 13.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 3317,19 грн; за видатковою накладною №55416 від 14.06.2019 за період з 19.06.2019 по 16.08.2019 - 2985,47 грн, а усього 12833,04 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 12833,04 грн.

Позивач нарахував інфляційні втрати за видатковою накладною №54491 від 12.06.2019 на суму заборгованості 2973,41 грн та за видатковою накладною №54525 від 12.06.2019 на суму заборгованості 35693,38 грн за період з 15.06.2019 по 16.08.2019.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Таким чином, інфляційні втрати за видатковими накладними №54491 від 12.06.2019 та №54525 від 12.06.2019 підлягають нарахуванню не за період з 15.06.2019 по 16.08.2019, як визначив позивач, а за період червень-серпень 2019 року.

Однак, відповідно до повідомлень Державної служби статистики України індекс споживчих цін (інфляції) у червні 2019 року становив 99,5%, у липні 2019 року - 99,4%, у серпні 2019 року - 99,7%, тобто мала місце дефляція, у зв`язку з чим інфляційні втрати за видатковими накладними №54491 від 12.06.2019 та №54525 від 12.06.2019 не можуть нараховуватись.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 232,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягувати із відповідача на користь позивача суми пені, інфляційного збільшення боргу та 3% річних, нарахованих на суму боргу 223543,77 грн, починаючи з 17.08.2019 і до моменту виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу, що частиною 10 ст. 238 ГПК України передбачено нарахування на суму боргу до моменту виконання рішення відсотків або пені, нарахування інфляційних втрат цією нормою взагалі не передбачено.

При цьому на суму боргу здійснюються нарахування пені та відсотків, які були нараховані позивачем та стягнуті судом.

Оскільки позивачем на суму боргу нараховані 3% річних і пеня та вимоги щодо стягнення цих нарахувань були частково задоволені судом, виходячи зі змісту ч. 10 ст. 238 ГПК, суд вважає за можливе здійснення одночасного нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення.

Разом з тим, нарахування 3% річних та пені необхідно здійснювати, починаючи з 17.08.2019, на суму боргу у розмірі 223543,76 грн. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних і пені має відбуватись на розмір основного боргу за договором, що залишається несплаченим.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 3562,39 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Позивач надав суду докази, які підтверджують надання адвокатом Лантухом Я.В. професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн, а саме: ордер серії КС №481005 від 23.10.2019, копію витягу з договору про надання (правничої) допомоги від 23.10.2019, копію додатку №1 від 23.10.2019 до договору про надання правової (правничої допомоги) від 23.10.2019, копію акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 05.11.2019, копію платіжного доручення №3801 від 31.10.2019 про сплату 2500,00 грн, копію додатку №3 від 21.11.2019 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.10.2019, копію акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 26.11.2019, копію платіжного доручення №3946 від 22.11.2019 про сплату 2500,00 грн, які суд долучив до матеріалів справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач суду не надав.

Суд, виходячи з критерію розумності, вважає, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, який підлягає стягненню з відповідача становить 4983,56 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Соліс Фасад (код ЄДРПОУ 41064191, вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дебют Україна (код ЄДРПОУ 42477591, вул. Мінеральна, 7-Е, офіс 1085, м. Ірпінь, Київська область, 08202) 223 543,76 грн основного боргу, 12 833,04 грн пені, 1115,19 грн - 3% річних, 3562,39 грн витрат зі сплати судового збору та 4983,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2019 у справі №911/2155/19, здійснювати нарахування пені на суму непогашеного за договором поставки №1571 від 10.06.2019 боргу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен повний день прострочення, а також 3% річних за кожен повний день прострочення, починаючи з 17.08.2019 і до моменту виконання цього рішення. Нарахування 3% річних та пені необхідно здійснювати, починаючи з 17.08.2019, на суму боргу у розмірі 223543,76 грн. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних і пені має відбуватись на розмір основного боргу за договором, що залишається несплаченим.

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 05.12.2019.

Суддя В.В. Шморгун