Рішення

від 23.09.2019 по справі 826/8219/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2019 року № 826/8219/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Імпортпостач доОдеської митниці ДФС проскасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортпостач (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості: №500060702/2016/00019/2 від 30 грудня 2016 року та №UA500030/2017/000002/2 від 05 березня 2017 року;

- зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ Імпортпостач суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митними деклараціями IM40АА №UA500030/2017/002218 від 06.03.2017 і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 17.10.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотримання позивачем вимог ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000191/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого вже здійснено.

Підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішень, а саме: 1) згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту передбачена сплата коштів за товар протягом 45 днів з моменту відвантаження продукції, однак наданим рахунком-фактурою передбачена 100% передоплата; 2) до митного оформлення жоден із документів відповідно наказу Міністерства фінансів України від 24 05 2012 №599 не надано.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено на підставі митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено.

Крім того, 05 березня 2017 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500030/2017/000002/2, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням другорядного методу відповідно до ст.60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного (аналогічного) за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено.

Підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішень, а саме: 1) декларантом не надано документи, що містять відомості про вартість транспортно-експедиторських послуг за межами митної території України, передбачені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955-VI; 2) декларантом не надано документи (відомості) про здійснення/нездійснення страхування товару при перевезенні товару за межами митної території України.

Інших підстав для визначення митної вартості за другорядним і резервним методом оскаржувані рішення в собі не містить.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2016 року між компанією HUNAN DONGYI ELECTRIC CO., LTD , Китай (Продавець) та ТОВ ІМПОРТПОСТАЧ (Покупець) був укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки №DIPH2016, в якому визначені загальні умови поставки товарів. При цьому, конкретні умови кожної окремої поставки визначались у відповідному Додатку (Специфікації) (п.1.1 Контракту).

Умови поставки визначено за Інкотермс 2010 - FOB Шанхай або Нінгбо.

На виконання умов Договору сторонами 25.07.2016 підписано Специфікацію, де було погоджено вартість одиниці товару на умовах Інкотермс 2010 - FOB Шанхай або Нінгбо.

29.12.2016 ТОВ Імексброк - уповноваженою особою декларанта, до митного оформлення на Одеську митницю ДФС м/п Одеса-порт була подана ЕМД ІМ40АА №500060702/2016/018884 на товар запальнички кишенькові газові, які підлягають перезарядженню за заявленою митною вартістю 2,48 дол.США/кг. та запальнички кишенькові газові, які не підлягають перезарядженню за заявленою митною вартістю 2,47 дол.США/кг.

За умовами Контракту №DIPH2016 від 20.07.2016 та інвойсу №DIPH2016-3 від 19.10.2016, поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай. Загальна вартість товару 36015,70 дол.США. Умови оплати: 100% передоплата.

До митного оформлення декларантом надані: 1) декларація митної вартості; 2) Контракт № DIPH2016 від 20.07.2016; 3) Інвойс № DIPH2016-3 від 19.10.2016; 4) виписка по системі SWIFT платежів №NJBKLG1223L0P11 щодо перерахування 100% відсотків оплати за товар; 5) Довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №02912/09-01 від 29.12.2016.

В частині іншої поставки, судом встановлено, що 04.03.2017 ТОВ Імексброк - уповноваженою особою декларанта до митного оформлення на Одеську митницю ДФС м/п Одеса-порт була подана ЕМД ІМ40АА №UA500030/2017/002171 на товар запальнички кишенькові газові, які підлягають перезарядженню за заявленою митною вартістю 2,19 дол.США/кг.

Згідно з умовами Контракту №DIPH2016 від 20.07.2016 та інвойсу №DIPH2016-4 від 03.01.2017 поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай. Загальна вартість товару 33278,40 дол.США.

До митного оформлення в підтвердження заявленої митної вартості по цій поставці товару декларантом надано: 1) декларація митної вартості; 2) Контракт № DIPH2016 від 20.07.2016 року; 3) Специфікація до контракту від 25.07.2016 року; 4) Інвойс № DIPH2016-4 від 03.01.2017 року; 5) SWIFT від 22.07.2017 року на суму 33278,40 дол.США; 6) оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 01.02.2017-02.03.2017 року; 7) Коносамент CNCP933613; 8) Договір транспортного експедирування № 07/07/2016 від 07.07.2016; 9) Заява на експедирування № 2717/02 від 04.01.2017 року; 10) Рахунок на сплату послуг з міжнародного перевезення (морський фрахт) № СФ-3304 від 24.02.2017 року; 11) платіжне доручення на сплату послуг міжнародного перевезення (морський фрахт) №10 від 01.03.2017; 12) довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №2417/02 від 27.02.2017.

З урахуванням положень ст.53МК України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що: 1) згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту передбачена сплата коштів за товар протягом 45 днів з моменту відвантаження продукції, однак наданим рахунком-фактурою передбачена 100% передоплата; 2) до митного оформлення жоден із документів відповідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 не надано; 3) декларантом не надано документи, що містять відомості про вартість транспортно-експедиторських послуг за межами митної території України, передбачені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955-VI; 4) декларантом не надано документи (відомості) про здійснення/нездійснення страхування товару при перевезенні товару за межами митної території України.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи відповідача, з урахуванням наступного.

Стосовно доводів митного органу про те, що згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту передбачена сплата коштів за товар протягом 45 днів з моменту відвантаження продукції, однак наданим рахунком-фактурою передбачена 100% передоплата.

Дійсно, відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту сторонами погоджено, що покупець виконує оплату протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару, в той час як відповідно до рахунку-фактури і інвойсу передбачено 100% передоплату.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Таким чином, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до митної декларації, відмінність умов оплати не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в Постанові від 11.04.2018 по справі №804/4680/16.

Оскільки відповідно до інвойсу №DIPH2016-3 від 19.10.2016 загальна вартість товару становить 36015,70 дол.США, що повністю відповідає сплаченій позивачем вартості товару згідно виписки по системі SWIFT платежів №NJBKLG1223L0P11, доводи митного органу в цій частині судом відхиляються, як необґрунтовані.

Стосовно не подання позивачем до митного оформлення жодного із документів відповідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, суд зазначає наступне.

Як зазначено в гр.33 рішення про коригування митної вартості №500060702/2016/000191/2, до митного оформлення позивачем надано довідку про транспортні витрати довільної форми від 29.12.2016 №02912/09-1, що складена ТОВ Клевертім . В той же час, відхиляючи зазначену довідку як належний доказ понесення позивачем транспортних витрат, контролюючий орган виходив з того, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України до документів, що підтверджують транспортні витрати, можуть належать: банківські та платіжні документи, рахунок-фактура (акт виконаних робіт), калькуляція транспортних витрат.

Суд не може погодитись з правомірністю таких доводів відповідача, адже якщо законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Аналогічна позиція також висвітлена Верховним Судом в Постанові від 11.04.2018 по справі №804/4680/16.

При цьому, а ні Митним Кодексом України, а ні наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 з посиланням на норми закону, не передбачено вичерпного переліку документів встановленої форми, які підтверджують правомірність віднесення імпортером певної суми коштів до транспортних витрат.

З аналогічних підстав судом відхиляються доводи митного органу про те, що декларантом не надано документи, що містять відомості про вартість транспортно-експедиторських послуг за межами митної території України, передбачені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955-VI, оскільки вказаний Закон не містить вимог до документів, щодо наявності в них відомостей про вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України. Стаття 9 Закону встановлює вимоги до Договору транспортного експедирування та його виконання. Так, згідно цієї статті, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товаро-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

До митного оформлення була надана Довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг № 2417/02 від 27.02.2017 року, заява на експедирування № 2717/02 від 04.01.2017року, які своїм змістом підтверджують виконання договору транспортно-експедиційних послуг, оскільки містять відомості про маршрут перевезення вантажу та про вартість до пункту ввезення на митну територію України.

Відтак, доводи відповідача в цій частині лишились нормативно не підтверджені, внаслідок чого відхилені судом.

Посилання митного органу на не надання позивачем документів щодо страхування судом відхиляються з тієї підстав, що як зазначає позивач та не було заперечено і спростовано відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази, страхування партії товару взагалі не здійснювалось, а отже фізично документі щодо страхування відсутні. При цьому, ст.53 Митного кодексу України покладає на декларанта обов`язок надання страхових документів виключно у випадку здійснення страхування. Подання документу про підтвердження не здійснення страхування Митним кодексом не передбачено.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності суд приходить до висновку про неправомірність коригування митної вартості, визначеної позивачем, внаслідок чого оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ Імпортпостач суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно частини 5 статті 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Вимогами пунктів 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України в період виникнення спірних правовідносин було врегульовано Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №618 (далі - Порядок №618, чинний до 26 вересня 2017 року).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №618 передбачалось, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються:

аркуші з позначенням 3/8 комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі;

документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою, в якій би просив повернути надмірно сплачені грошові кошти, що свідчить про недотримання ним вимог Порядку.

Отже, враховуючи те що позивач із заявою не звертався та враховуючи наявність чітко визначеного механізму повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету виключно за заявою такого платника, суд вважає позовні вимоги є передчасними та, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до митного органу із заявою про повернення помилково та/ надмірно сплачених до бюджету з метою відновлення свого порушеного права. При цьому, у разі відмови митного органу у поверненні таких коштів належним способом захисту спірних правовідносин буде оскарження такої відмови, наданої за відсутності законодавчо передбачених на те підстав.

Відтак, з урахуванням всього вищевикладеного в сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000191/2 від 30 грудня 2016 року та №UA500030/2017/000002/2 від 05 березня 2017 року, складені Одеською митницею ДФС.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМПОРТПОСТАЧ за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3200,00 (три тисячі двісті грн 00 коп.)

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМПОРТПОСТАЧ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38779745, адреса: 04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 103).

ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ГАЙДАРА, будинок 21, корпус А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович