Постанова

від 17.09.2019 по справі 826/11084/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11084/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного підприємства Укрінвестбуд , Державного управління справами, Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 травня 2019 року (повний текст складено 04 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Державне управління справами, державне підприємство Укрінвестбуд про визнання протиправними скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА), в якому просив визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 26 травня 2017 року №832/17/012/009-17 видані відповідачем щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 травня 2019 року позовні вимоги задоволено визнано протиправними та скасовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 , видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 травня 2017 року №832/17/012/009-17.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП Укрінвестбуд подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є актом індивідуальної дії та направлені на регулювання відносин між Укрінвестбуд та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури і позивач не є стороною таких правовідносин, ним не надано достатніх доказів в сфері публічно-правових відносин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Державне управління справами також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянта посилається на абстрактність доводів позивача без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту в суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що замовником були подані усі передбачені законодавством документи для отримання містобудівних умов та обмежень, які призначені виключно для встановлення вимог, які мають бути враховані при подальшому проектування об`єктів містобудування, висновки суду першої інстанції щодо невідповідності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН 360-92** є хибними та необґрунтованими, а наміри замовника щодо забудови земельної ділянки, а саме будівництво житлового будинку з підземним паркінгом повною мірою відповідають містобудівній документації на місцевому рівні - Генеральному плану.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що судом правильно встановлено факт невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні щодо поверховості забудови, що не враховано при затвердженні оспорюваних МБУіО п.3.7 ДБН 360-92 щодо гранично допустимої щільності населення житлової забудови, що є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень і на сьогоднішній день забудовником об`єкту не здійснено заходів щодо врахування законних інтересів позивача, як часткового власника нововиявленого об`єкту культурної спадщини (архітектури та містобудування) - житлового будинку на вул.Кудрявська 47 , що є прямим порушенням його прав та інтересів і здійснення будівництва багатоповерхового будинку може спричинити зсуви ґрунтів, появу ознак деформації (тріщини), призвести до затінення та обмеження доступу світла до приміщень будівлі позивача, стікання атмосферних опадів на стіни будівлі позивача, що призведе до її пошкодження і є небезпечним для життя, здоров`я та майна осіб, які проживають в безпосередній близькості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником частини будинку по АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06 грудня 1994 року №1786 (а.с.13 т.1), в якому зареєстроване місце його проживання (а.с.11 т.1).

01 лютого 2007 року між Київською міською радою (орендодавець) та Державним управлінням справами (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за №15 (а.с.129 т.1), за яким орендодавцем на підставі рішень Київради від 08 грудня 2005 року №582/3043 від 28 вересня 2006 року та від 28 вересня 2006 року №37/94 та акту приймання-передачі передано у користування земельну ділянку у АДРЕСА_2 площею 998 кв.м. з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою, кадастровий номер 8000000000:91:135:0021, строком на два роки, який в подальшому було продовжено на 5 років (до 17 грудня 2020 року), на підставі договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2015 року (а.с.151 т.1).

На підставі розпорядженням керівника ДУС від 14 лютого 2017 року №53 Про передачу функцій замовника (а.с.122 т.1) виконання функцій замовника будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою на вказаній земельній ділянці передано ДП Укрінвестбуд .

18 травня 2017 року ТОВ ІБК Обрій подало до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) заяву (а.с.86 т.1) про видачу містобудівних умов та обмежень земельної ділянки по АДРЕСА_2 на об`єкт Будівництво житлового будинку з підземною автостоянкою , за наслідком розгляду якої відповідачем 26 травня 2017 року видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 832 /17 /012/009-17 (а.с.87 т.1) за якими замовником є Державне управління справами.

Вважаючи зазначені містобудівні умови та обмеження такими, що видані незаконно та порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що використання суміжної земельної ділянки безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, а відповідачем було порушено вимоги щодо обґрунтованості під час видачі оскаржуваних МБУіО та наявності передбачених законодавством підстав для відмови у їх видачі з огляду на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.7, 8 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею ст.5 наведеного Закону передбачено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

За ч.1 ст.29 вказаного Закону містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних.

Згідно з ч.2, 3, 6-8 наведеної статті фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650, відповідно до п.2.1 якого містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з пунктом 2.4. цього Порядку підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, з наведених норм законодавства убачається, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між ДП Укрінвестбуд (якому передано функції замовника від Державного управління справами) та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій згідно з нормами Закону.

Частиною 2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають виключно порушені права, свободи чи інтереси суб`єкта звернення і в даному випадку метою судового захисту є відновлення порушеного права позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 вирішив, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів ст.ст.2, 5 КАС України колегія суддів доходить висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваного акту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на вул. Кудрявській, 45 АДРЕСА_2 районі №832/17/012/009-17 від 26 травня 2017 року (а.с.87 т.1) належать до вихідних даних та факт їх видачі не свідчить про наявність у замовника права виконання підготовчих та будівельних робіт, оскільки до початку їх здійснення необхідними є такі стадії проектування, як розроблення проектної документації, проведення її експертизи та затвердження.

Тобто, на підставі вихідних даних містобудівних умов та обмежень здійснюється розробка проектної документації, яка має розроблятись із врахуванням їх вимог, і лише після її затвердження замовник має право розпочинати виконання підготовчих та будівельних робіт.

Внаслідок видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень №832/17/012/009-17 від 26 травня 2017 року не відбулось порушень жодних прав позивача, як власника частини житлового будинку по АДРЕСА_3 , оскільки зазначені ним порушення його прав та інтересів щодо не здійснення забудовником об`єкту заходів по врахуванню того, що наведений житловий будинок є нововиявленим об`єктом культурної спадщини (архітектури та містобудування), і здійснення будівництва багатоповерхового будинку може спричинити зсуви ґрунтів, появу ознак деформації (тріщини), призвести до затінення та обмеження доступу світла до приміщень будівлі позивача, стікання атмосферних опадів на стіни будівлі позивача, що призведе до її пошкодження і є небезпечним для життя, здоров`я та майна осіб, які проживають в безпосередній близькості, свідчать про захист його прав на майбутнє, і відповідні порушення прав позивача будуть наслідком діяльності не органу містобудування та архітектури, який видав містобудівні умови та обмеження, а саме забудовника, який буде здійснювати підготовчі та будівельні роботи.

В той же час, у наведених містобудівних умовах та обмеженнях №832/17/012/009-17 від 26 травня 2017 року зазначено, що наміром забудови замовником визначено будівництво житлового будинку з підземним паркінгом , що відповідає вимогам відповідної містобудівної документації на місцевому рівні - Генеральному плану міста Києва територія житлової середньо- та малоповерхової забудови . Натомість, наведені основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, за якими кількість поверхів визначено 16, відображені в містобудівних умовах і обмеженнях інформативно та зазначено про необхідність визначити техніко-економічні показники об`єкта будівництва за наданими містобудівними умовами та обмеженнями, в тому числі: поверховість та висоту визначити відповідно до містобудівної документації, за висновками історико-містобудівного обґрунтування; забезпечення мешканців та відвідувачів житлового будинку об`єктами соціально-культурного призначення, необхідною кількістю машино-місць, прибудинкових майданчиків, тощо.

В містобудівних умовах та обмеженнях №832/17/012/009-17 від 26 травня 2017 року передбачено необхідність встановити гранично допустиму висотність об`єкта, відповідно до чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, відповідно до вимог ДБН 360-92**, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд на підставі висновків історико-містобудівного обґрунтування, максимально допустимий відсоток забудови визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови та максимально допустиму щільність населення встановити згідно з п.3.7 ДБН 360-92**. Також зазначено планувальні обмеження, за якими необхідно врахувати наявність на суміжній земельній ділянці щойновиявленого об`єкту культурної спадщини (архітектури та містобудування) - будинок житловий на вул.Кудрявська 47 (наказ ГУ охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року №10/38-11).

Таким чином, в наданих відповідачем містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 визначено відповідні умови та обмеження земельної ділянки, які мають враховуватись при проектуванні та здійснення будівельних робіт.

Відповідно до п.3.4 Порядку №109 Розділ Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містить:

а) граничнодопустиму висоту будівель;

б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови);

г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови;

ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони);

д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд;

е) охоронювані зони інженерних комунікацій;

є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва";

ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів";

з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку;

и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту;

і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини";

ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Так, у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки відповідач зазначив загальні положення щодо гранично допустимої висоти будівель та максимально допустимої щільності населення без визначення конкретних параметрів із наведенням відповідних розрахунків.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, що дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними.

Частинами 1, 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, колегія суддів звертає увагу, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, наслідком видачі суб`єктом владних повноважень - Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) містобудівних умов і обмежень без визначення конкретних показників та параметрів із посиланням на необхідність дотримання вимог Генерального плану міста Києва, ДБН 360-92**, що не в повній мірі відповідало положенням Порядку №109, інші порушення, вчинені спеціальним уповноваженим органом містобудування та архітектури не може бути порушення прав та інтересів особи замовника (забудовника), який повинен мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, зокрема, в частині здійснення повноважень щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у відповідності до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційних скарг, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про не підтвердження позивачем факту наявності порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень №832/17/012/009-17 від 26 травня 2017 року, необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги державного підприємства Укрінвестбуд , Державного управління справами, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 травня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма