Постанова

від 09.09.2021 по справі 826/11084/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа №826/11084/18

адміністративне провадження № К/9901/29225/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н. В., суддів: Бєлової Л. В., Кучми А. Ю. від 17.09.2019

у справі № 826/11084/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне управління справами, Державне підприємство Укрінвестбуд ,

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : Державне управління справами, Державне підприємство Укрінвестбуд (далі також - треті особи), в якому просив визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 26.05.2017 № 832/17/012/009-17, видані відповідачем щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 , видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.05.2017 № 832/17/012/009-17; присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача 704,80 грн судового збору.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 скасовано; ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. 23.10.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6. 13.11.2019 від Державного підприємства Укрінвестбуд та 18.11.2019 від Державного управління справами надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником частини будинку по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.1994 № 1786, в якому зареєстроване місце його проживання.

8. 01.02.2007 між Київською міською радою (орендодавець) та Державним управлінням справами (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за № 15, згідно з яким орендодавцем на підставі рішень Київради від 08.12.2005 № 582/3043, від 28.09.2006 № 37/94 та акта приймання-передачі передано у користування земельну ділянку у м. Києві по вул. Кудрявська, 45 площею 998 кв.м з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою, кадастровий номер 8000000000:91:135:0021, строком на два роки, який в подальшому було продовжено на 5 років (до 17.12.2020) на підставі договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2015.

9. На підставі розпорядженням керівника Державного управління справами від 14.12.2017 № 53 Про передачу функцій замовника виконання функцій замовника будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою на вказаній земельній ділянці передано Державному підприємству Укрінвестбуд .

10. 18.05.2017 ТОВ ІБК Обрій подало до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяву про видачу містобудівних умов та обмежень земельної ділянки по вул. Кудрявській, 45 у Шевченківському районі м. Києва на об`єкт Будівництво житлового будинку з підземною автостоянкою , за наслідком розгляду якої відповідачем 26.05.2017 видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Кудрявській, 45 у Шевченківському районі № 832/17/012/009-17, згідно з якими замовником є Державне управління справами.

11. Вважаючи зазначені містобудівні умови та обмеження такими, що видані незаконно та порушують його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що наміри забудовника не відповідають вимогам затвердженої містобудівної документації - Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, оскільки шістнадцятиповерхова забудова є багатоповерховою забудовою, тоді як земельна ділянка по вул. Кудрявській, 45 у м. Києві відноситься до території житлової середньо- та малоповерхової забудови. Окрім цього, під час затвердження містобудівних умов та обмежень не враховано положень пункту 3.7 ДБН 360-92.

13. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 26.05.2017 № 832/17/012/009-17 видано в межах повноважень відповідача, згідно з чинними редакціями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 07.07.2011 № 109.

14. Треті особи заперечували щодо задоволення позову, посилаючись на встановлення оскаржуваними Містобудівними умовами та обмеженнями лише орієнтовних техніко-економічних показників відповідно до намірів, наданих замовником у складі містобудівного розрахунку, а також на відсутність підстав для відмови у видачі Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що використання суміжної земельної ділянки безпосередньо стосується прав та інтересів позивача. Відповідачем порушено вимоги щодо обґрунтованості під час видачі оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень. Наявні передбачені законодавством підстави для відмови у видачі останніх з огляду на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, виходив з того, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у цьому випадку між Державним підприємством Укрінвестбуд (якому передано функції замовника від Державного управління справами) та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій згідно з нормами Закону. Внаслідок видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень №832/17/012/009-17 від 26.12.2017 не відбулось порушень жодних прав позивача як власника частини житлового будинку по вул. Кудрявській 47 у м. Києві. У містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки відповідач зазначив загальні положення щодо гранично допустимої висоти будівель та максимально допустимої щільності населення без визначення конкретних параметрів із наведенням відповідних розрахунків.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ

17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд помилково під час вирішення справи врахував позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а, та не врахував порушення прав позивача оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями. Просить врахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 20.08.2019 у справі №461/2935/16-а. Також судом апеляційної інстанції не враховано, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять конкретних обмежень щодо встановлення граничнодопустимої висоти забудови та щільності населення. При видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень відповідач був обізнаний про намір забудовника збудувати шістнадцятиповерхову будівлю, що свідчить про невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

18. Треті особи у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими та не підлягає скасуванню.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

20. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушень оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями прав та інтересів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

21. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

22. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

23. Аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

24. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

25. Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

26. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів та у випадку задоволення судом його вимог прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

27. Зважаючи на вищевикладене колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

28. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

29. Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалами справи, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок по АДРЕСА_1 належить позивачу на праві спільної часткової власності згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.1994 № 1786. Позивач проживає у будинку, що знаходиться поруч із об`єктом будівництва, щодо якого видані оскаржувані містобудівні умови. Позивач зазначає про порушення його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, гарантовані, зокрема, статтею 50 Конституції України, оскільки видача оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, на його думку, створює умови, за яких відповідне право позивача буде порушено.

31. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку має місце захист особою свого законного інтересу, а саме - права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, яке у разі його реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

32. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 822/450/16, від 29.11.2019 у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016), від 30.07.2020 у справі № 524/2422/17.

33. Водночас колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про необхідність врахування під час постановлення рішення у цій справі висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 20.08.2019 у справі №461/2935/16-а, та погоджується із доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі, про помилкове врахування судом апеляційної інстанції позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду зазначених справ, та не дозволяють у своїй сукупності стверджувати про необхідність однакового застосування норм права як і у справі, що розглядається.

34. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять конкретних обмежень щодо встановлення граничнодопустимої висоти забудови та щільності населення, колегія суддів зазначає наступне.

35. Правові та організаційні основи містобудівної визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (далі також - Закон № 3038-VI).

36. Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

37. Основними складовими вихідних даних, у розумінні частини першої статті 29 Закону №3038-VI є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

38. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).

39. За змістом частин другої, третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі.

40. Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону №3038-VI, якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

41. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI).

42. Згідно із частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

43. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

44. Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (в редакції, чинній на час надання спірних містобудівних умов, надалі - Порядок № 109).

45. Згідно із пунктом 1.2 розділу І Загальні положення Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

46. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядок надання містобудівних умов та обмежень Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

47. Згідно з приписами пункту 2.4 розділу ІІ Порядок надання містобудівних умов та обмежень Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

48. Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації за зверненням зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. Водночас підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

49. Відповідно до статті 5 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 №2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

50. Статтею 17 цього Закону передбачено, що містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.

51. Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

52. Частинами першою та другою статті 17 Закону №3038-VI встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

53. Генеральний план міста Києва затверджено рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

54. Відповідно до статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

55. Частиною четвертою статті 26 цього Закону передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

56. Згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування, а відтак неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста, а тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб.

57. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

58. Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17 дійшов висновку, що необхідно виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

59. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.

60. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у наведених містобудівних умовах та обмеженнях №832/17/012/009-17 від 26.05.2017 зазначено, що наміром забудови замовником визначено будівництво житлового будинку з підземним паркінгом , що відповідає вимогам відповідної містобудівної документації на місцевому рівні - Генеральному плану міста Києва територія житлової середньо- та малоповерхової забудови . Натомість наведені основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, за якими кількість поверхів визначено 16, відображені в містобудівних умовах і обмеженнях інформативно та зазначено про необхідність визначити техніко-економічні показники об`єкта будівництва за наданими містобудівними умовами та обмеженнями, в тому числі: поверховість та висоту визначити відповідно до містобудівної документації, за висновками історико-містобудівного обґрунтування; забезпечення мешканців та відвідувачів житлового будинку об`єктами соціально-культурного призначення, необхідною кількістю машино-місць, прибудинкових майданчиків, тощо.

61. Крім того, у містобудівних умовах та обмеженнях №832/17/012/009-17 від 26.05.2017 передбачено необхідність встановити гранично допустиму висотність об`єкта відповідно до чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, відповідно до вимог ДБН 360-92**, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд на підставі висновків історико-містобудівного обґрунтування, максимально допустимий відсоток забудови визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови та максимально допустиму щільність населення встановити згідно з пунктом 3.7 ДБН 360-92**. Також зазначено планувальні обмеження, за якими необхідно врахувати наявність на суміжній земельній ділянці щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (архітектури та містобудування) - будинок житловий на АДРЕСА_1 .

62. Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №826/9713/18 дійшов висновку, що вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд необхідно вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації згідно з чинним законодавством , відповідно до нормативно-правових актів , в установленому чинним законодавством порядку , урахувати законні інтереси та вимоги . Це формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена.

63. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки відповідач зазначив загальні положення щодо гранично допустимої висоти будівель та максимально допустимої щільності населення без визначення конкретних параметрів із наведенням відповідних розрахунків. Позивачем не наведено підстав для їх скасування.

64. Водночас колегія суддів зауважує, що відсутність підстав для скасування містобудівних умов та обмежень не унеможливлює застосування уповноваженими суб`єктами владних повноважень заходів реагування у випадку їх недотримання/невиконання суб`єктами містобудування. Однак встановлення наявності/відсутності порушень дотримання таких містобудівних умов та обмежень не є предметом спору у цій справі.

65. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

66. Суд, ухвалюючи рішення, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

67. Зважаючи на вищенаведене, враховуючи положення статей 350, 351 КАС України, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 зміні шляхом виключення із мотивувальної частини висновків суду відносно непідтвердження ОСОБА_1 факту наявності порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень №832/17/012/009-17 від 26.05.2017 як передумови подання позову у цій справі, в іншій частині оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 змінити шляхом виключення із мотивувальної частини висновків відносно непідтвердження ОСОБА_1 факту наявності порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень №832/17/012/009-17 від 26.05.2017 як передумови подання позову у цій справі.

3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко