Постанова

від 24.09.2019 по справі 810/5146/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа №810/5146/15

касаційне провадження №К/9901/19397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 (суддя Терлецька О.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 810/5146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика звернулось до адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201 у частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 598352,38 грн., у тому числі 478681,91 грн. за основним платежем та 119670,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 02.12.2015 адміністративний позов задовольнив. При цьому скасував оскаржуваний акт індивідуальної дії в повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.02.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Переяслав-Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Переяслав-Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту б пункту 17, пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безпідставному відображенні позивачем у складі пільгових операцій обсягів реалізації товарів, які не підпадають під визначення підпункту б пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також порушенні товариством пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів, оскільки вони не спрямовувались платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва тощо.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Переяслав-Хмельницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 28.04.2015 № 66/22-00/32545649.

За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту б пункту 17, пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з безпідставним відображенням у складі пільгових операцій обсягів реалізації товарів, які не підпадають під визначення підпункту б пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також нецільовим використанням вивільнених від оподаткування коштів.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 599429,85 грн., у тому числі 479543,88 грн. за основним платежем та 119885,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту б пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

З 01.01.2012 відповідно до наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 набула чинності нова редакція Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010), розроблена на заміну Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2005), до переліку якої включено коди видів економічної діяльності за новою класифікацією та згідно з якою вид діяльності за КВЕД-2005 - 17.4 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, відповідає виду діяльності за КВЕД-2010 - 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.

Згідно з Методологічними основами та поясненнями до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, клас 13.92 включає: виробництво готових виробів з будь-яких текстильних матеріалів, у тому числі із в`язаного або трикотажного полотна: ковдр, у тому числі пледів; постільної, столової, туалетної або кухонної білизни; стьобаних, пухових ковдр, диванних подушок, пуфів, спальних подушок, спальних мішків тощо; виробництво готових меблево-декоративних виробів: штор, фіранок, постільних укривал, чохлів для меблів або устатковання тощо; брезентів, тентів, спорядження для кемпінгів, вітрил, навісів, чохлів для автомобілів, техніки або меблів тощо; прапорів, стягів тощо; ганчірок для видалення пилу, кухонних рушників і подібних виробів, рятувальних жилетів, парашутів тощо. Цей клас також включає: виробництво текстильних частин електроковдр; виробництво гобеленів ручної роботи. Цей клас не включає виробництво текстильних виробів технічного призначення.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним. Державним підприємством Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації до цієї підгрупи (класу) віднесено матраци набивні при затвердженні технічних умов ТУ У 13.9-32545649-001:2012, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи документами.

За таких обставин є необґрунтованими доводи органу доходів і зборів щодо безпідставного відображенням позивачем у складі пільгових операцій відповідно до підпункту б пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обсягів реалізації полотна та матраців.

Пунктом 21 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено також, що пункти 15 - 19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого: суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування пунктів 15 - 19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності цим Кодексом), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними. При цьому якщо платником податку для погашення кредиту, використаного на зазначені цілі, та сплату процентів за ним отримано кредит (кредити) рефінансування, то для цілей цього пункту враховуються лише суми, які сплачуються платником за кредитом (кредитами) рефінансування; зазначені напрями використання коштів мають бути пов`язані з діяльністю платника податку, прибуток (дохід) від якої звільняється від оподаткування; з метою оподаткування суми вивільнених коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат; порядок цільового використання сум вивільнених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України; у разі невикористання на зазначені в цьому пункті цілі сум вивільнених коштів протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, платник податку зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання з цього податку за результатами податкового періоду, в якому спливає граничний термін використання сум вивільнених коштів, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що сума вивільнених коштів за рахунок пільги, передбаченої підпунктом б пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), використана позивачем на придбання основних засобів виробничого призначення, зокрема устаткування для переоснащення матеріально-технічної бази, з метою збільшення обсягів виробництва, що також засвідчується актом обстеження виробничих та складських приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика від 30.04.2015.

Більш того, судом з`ясовано, що строк у 1095 днів, визначений пунктом 21 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для використання вивільнених коштів на відповідні цілі, не сплинув, а тому висновок органу доходів і зборів про необхідність збільшення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не врахував, що з огляду на заяву про уточнення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201 у частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 598352,38 грн., у тому числі 478681,91 грн. за основним платежем та 119670,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а не в повному обсязі.

Тобто, Київський окружний адміністративний суд при вирішенні спору фактично вийшов за межі позовних вимог товариства без жодного мотивування причин цього.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушення норм процесуального права та фактично правильно застосували норми матеріального права, суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції з урахуванням поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Березанська суконна фабрика заяви про уточнення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі № 810/5146/15 змінити:

Викласти пункт другий її резолютивної частини в такій редакції: Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201 у частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 598352,38 грн., у тому числі 478681,91 грн. за основним платежем та 119670,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 810/5146/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк