Постанова

від 25.09.2019 по справі 520/11437/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

м.Київ

справа №520/11437/18

адміністративне провадження №К/9901/19975/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДІКТ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (суддя: Бадюков Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г., Бартош Н.С.) у справі №520/11437/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДІКТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕДІКТ (далі - позивач, ТОВ ЕДІКТ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 №00000771421, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 280 208,75 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕДІКТ з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ Івамар Трейд за серпень, вересень 2017 року, ТОВ БК Елітстар за травень 2016 року, ТОВ Вектор-Транс-Плюс за жовтень 2016 року, ТОВ Стембіз за січень 2017 року, ТОВ Дасата БУД за січень 2018 року, ТОВ Фокс-Трейд ЛТД за червень 2015 року, ТОВ Веструм за серпень 2016 року, ТОВ Самміт-Агро-Трейд за травень, червень, липень 2017 року, ТОВ Віоліт за липень 2015 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено Акт від 03.09.2018 №3681/20-40-14-21-07/21762837.

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті, у загальному розмірі 330 266,68 грн.

24 вересня 2018 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було винесені податкові повідомлення - рішення: №00000591421, яким ТОВ ЕДІКТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 412 833,75 грн., у тому числі 330 267 грн. - за податковим зобов`язанням, 82 566,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №00000601421, яким до ТОВ ЕДІКТ застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Не погодившись з вищеозначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ ЕДІКТ оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 19.11.2018 №37501/6/99-99-11-01-02-25 (далі - рішення ДФС України) скаргу ТОВ ЕДІКТ було задоволено частково та скасовано спірні податкові повідомлення - рішення в частині встановлених перевіркою порушень за взаємовідносинами з ТОВ БК Елітстар , ТОВ Вектор-Транс-Плюс , ТОВ Стембіз , ТОВ Дасата БУД , ТОВ Веструм , ТОВ Фокс-Трейд ЛТД , ТОВ Віоліт , а в іншій частині податкові повідомлення рішення залишено без змін.

З урахуванням даного рішення ДФС України Головне управління ДФС в Харківській області винесло спірне податкове повідомлення - рішення від 28.11.2018 №00000771421, яким ТОВ ЕДІКТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ Самміт-Агро-Трейд та ТОВ Івамар Трейд на загальну суму 280 208,75 грн., у тому числі 224 167 грн. - за податковим зобов`язанням, 56 041,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду, звернувшись з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ Самміт-Агро-Трейд та ТОВ Івамар Трейд послуги позивачу фактично не надавало, а надані позивачем податковому органу та суду первинні фінансово-господарські документи складені формально, задля створення ілюзії здійснення господарських операцій, і жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) контрагентами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 30.04.2017 між позивачем та ТОВ Самміт-Агро-Трейд укладено низку типових договорів №б/н, а саме: з технічного обслуговування комп`ютерної техніки та периферійного обладнання; про надання послуг з організації підбору автотранспорту; про надання юридичних послуг; про надання послуг з організації внутрішнього обліку та аналізу фінансового стану підприємства.

Аналогічні за змістом договори 31.07.2017 позивачем було укладено також з ТОВ Івамар Трейд .

На підтвердження виконання умов вищеозначених договорів, а також руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії наступних документів: актів про прийняття-передачі наданих послуг за травень - липень 2017 року №б/н, реєстрів договорів до актів про прийняття - передачу наданих послуг, рекомендацій по організації внутрішнього обліку до актів про прийняття - передачу наданих послуг, розгорнутих звітів про кількість та фінансову якість підібраного автотранспорту до актів прийняття - передачу наданих послуг та податкові накладні.

Однак, дослідивши означені вище документи судами було встановлено, що надані позивачем рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали, зокрема відсутні: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; прізвище, ім`я, по-батькові посадових осіб, які складали рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт.

Так само неможливо встановити реальність та обсяг наданих позивачу послуг (виконаних робіт) з наданих актів виконаних робіт, оскільки відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг, конкретизація суті таких робіт (послуг), способу їх виконання та витраченого часу, а міститься лише загальний їх перелік.

Тобто, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась та не дозволяють перевірити правильність формування ціни за послуги.

При цьому, матеріали справи не містять звітів, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали можливість встановити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, витрачений час та порядок формування вартості робіт (послуг).

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності Товариства.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, контрагенти позивача надавали послуги, які не відповідають основним видам діяльності підприємств згідно з КВЕД.

Стосовно посилань податкового органу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 року по справі № 761/11940/18 про визнання винуватим за ч.1 ст. 205 КК України ОСОБА_1 , як на підставу щодо нереальності господарських відносин позивача з ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД", колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність врахування всіх повідомлених контролюючим органом фактичних обставин, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, в тому числі вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагентів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться фактично до переоцінки встановлених обставин справи, -що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДІКТ , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська