Постанова

від 24.09.2019 по справі 702/881/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/215/19Головуючий по першій інстанції Діденко Т.І. Категорія: 302020100 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору. Позовна заява мотивована тим, що 23.09.2013 р. було зареєстровано договір оренди землі від 12.07.2012 р. між ОСОБА_3 та СФГ "Нова Україна" строком на 5 років. В 2017 році ОСОБА_3 прийняла рішення не продовжувати договір оренди землі на новий строк та звернулась до СФГ "Нова Україна" із відповідною заявою. У зв`язку із тим, що за станом здоров`я ОСОБА_3 не могла самостійно займатись розірванням договору оренди 09 грудня 2017 року видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 на вирішення даних питань.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли ОСОБА_2 , який успадкував 1/3 частку земельної ділянки, площею 2,2411 гектарів, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, належної спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР 0319947, виданого на підставі рішення Теолинської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю 26 травня 2001 року за №338, кадастровий номер якої - 7123486800:02:001:0251, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та ОСОБА_1 , яка успадкувала 2/3 частки вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 , звернулась до державного реєстратора Монастирищенської райдержадміністрації, де дізналась про те, що зареєстровано додаткову угоду від 09.01.2018 р. до договору оренди землі від 12.07.2012 р., якою строк договору продовжено до 10 років.

Позивачі вказали, що за станом здоров`я, їх мати ОСОБА_3 не могла укласти додаткову угоду з СФГ "Нова Україна", оскільки тяжко хворіла, не виходила з хати, а до них додому ніхто не приходив від СФГ "Нова Україна" та не міг отримати підпис на додатковій угоді, а тому вважали що підпис на додатковій угоді підроблений.

Вважаючи, що оспорювана додаткова угода перешкоджає реалізувати позивачам своє право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до судового захисту своїх прав.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, серія та номер: б/н, укладену 09.01.2018 р. між Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , ідентифікаційний код 32033545, село Теолин, Монастирищенського району Черкаської області, 19141, та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки площею 2,241 га, кадастровий номер 7123486800:02:001:0251, розміщеної за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, Теолинська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровану державним реєстратором Брітом В.А. Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, та зобов`язати державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Рішення Монастирщенського районного суду Черкаської області від 27 травня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 09.01.2018 р., укладену між Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , ЄДРПОУ 32033545, село Теолин Монастирищенського району Черкаської області, 19141, та ОСОБА_3 , до договору оренди землі, серія та номер: б/н від 12.07.2012 р., щодо земельної ділянки площею 2,241 га, кадастровий номер 7123486800:02:001:0251, розміщеної за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, Теолинська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто із Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на користь: ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 7955,04 грн. (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень чотири копійки), з них: витрати за сплату судового збору в сумі 704,80 грн.; за оплату правової допомоги в сумі 5 000 грн., за оплату вартості судової почеркознавчої експертизі в сумі 2 250,24 грн.; ОСОБА_2 судові витрати за оплату правової допомоги в сумі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, суд дійшов висновку, що додаткова угода не була підписана спадкодавицею ОСОБА_3 , що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи №1/72 від 13.03.2019 р., прийнятої судом як належний та достовірний доказ. Таким чином спадкодавиця ОСОБА_3 не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у додатковій угоді, а отже її волевиявлення на зміну умов договору, зокрема і в частині встановлення терміну дії договору до 23.09.2028 р. було взагалі відсутнє і визначення наведеного строку дії договору у додатковій угоді не відповідало її внутрішньому волевиявленню.

Представник СФГ "Нова Україна" ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати.

Апеляційні вимоги мотивував тим, що єдиним доказом, на якому ґрунтується рішення суду є висновок судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_3 в додатковому договорі від 09.01.2018 р. виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. При цьому скаржник ставить під сумнів висновок зазначеної експертизи, оскільки позивачі не надали достатньої кількості зразків підпису померлої ОСОБА_3 , що могло стати підставою для помилкового висновку при проведенні експертизи.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від представника позивачів ОСОБА_5 , згідно якого він погоджується з висновками місцевого суду, рішення вважає законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 07.02.2018 р. виконавчим комітетом Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа № 47-2018, зареєстровано в реєстрі за № 1544, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/3 частки та її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 2/3 частки (а.с.12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 23.09.2013 р. (номер запису про інше речове право: 2598238) державним реєстратором Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі, з додатками, серія та номер: б/н, виданого 09.01.2018 р., видавник: Сторони договору. Строк дії: 23.09.2028 р. Орендарем зазначено Селянське (фермерське) господарство "Нова Україна", код ЄДРПОУ 32033545. Оредодавець: ОСОБА_3 (а.с.13-15).

Згідно договору оренди землі від 12.07.2012 р. між ОСОБА_3 та СФГ Нова Україна , в особі ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,241 га, яка знаходиться в адміністративних межах Теолинської сільської ради, строком на 5 років (а.с.17, 18).

Відповідно до додаткової угоди від 09.01.2018 р., до договору б/н від 12.07.2012 р. реєстраційний номер іншого речового права 2598238 від 23.09.2018 р., укладеної між СФГ Нова Україна в особі голови СФГ Нова Україна та ОСОБА_3 в тому числі змінено пункт 8 договору, а саме договір укладено на 10 (десять) років, термін дії договору з 23.09.2018 р. до 23.09.2028 р. (а.с.75).

Позивачі у справі стверджують про те, що додаткову угоду від 09.01.2018 р. їх покійна мати ОСОБА_3 з СФГ Нова Україна не укладала та не підписувала, у зв`язку з чим просять визнати її недійсною.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Також відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є Закону України Про оренду землі .

Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції на момент укладення оспорюваної додаткової угоди передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ Про оренду землі , а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Так, у п.п. 1, 8 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно висновку експерта № 1/72 від 13.03.2019 р. підписи у Договорі оренди землі, серія та номер: б/н від 12.07.2012 р. та у додатковій угоді до Договору оренди землі, серія та номер: б/н, укладену 09.01.2018 р. між Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , ідентифікаційний код 32033545, село Теолин, Монастирищенського району Черкаської області, 19141, та ОСОБА_3 , в графі Орендодавець: виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с.124-128).

Основним аргументом апеляційної скарги представника відповідача СФГ "Нова Україна" ОСОБА_4 , є те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали лише 8 зразків вільного підпису спадкодавця ОСОБА_3 , що на його думку, могло привести до помилкового висновку прийнятого експертом.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що кількість зразків почерку не дає змогу встановити експерту дійсність підпису спадкодавця ОСОБА_3

Законом України Про судову експертизу визначаються права та обов`язки судового експерта, серед яких обов`язок провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок, та право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

У пункті 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 рекомендовано, що для проведення почеркознавчої експертизи надаються: вільні зразки підпису по змозі не менше, ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5-8 аркушів.

Таким чином, конкретну кількість зразків підпису, що необхідно відібрати для проведення почеркознавчої експертизи, визначає експерт в кожному окремому випадку.

Закон не містить прямої заборони чи вказівки на те, що кількість зразків підпису на 8 документах є недостатньою для проведення повного дослідження підпису на предмет автентичності.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, що встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій справі, яке ґрунтується на твердженні про відсутність волевиявлення сторони правочину на його укладення, адже за встановлених у справі обставин орендодавець (спадкодавець) свою волю підписанням правочину не виражала.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності та достовірності результатів судової почеркознавчої експертизи. Так, висновки експертизи є повними, всебічними та об`єктивними. Сумнівів у точності та правильності результатів експертизи у колегії суддів не викликано.

Отже, воля власника земельної ділянки не відповідала умовам оспорюваного правочину щодо продовження строку дії основного договору оренди землі. Такі обставини є достатніми підставами для визнання договору недійсним з огляду на положення ст.ст. 203, 207, 215, 218 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року №695/1751/17-ц (провадження №61-37074св18.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку, правильно застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи є суб`єктивними, та такими, що не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2019 року.

Судді: