Постанова

від 25.09.2019 по справі 227/4821/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/4821/18 Номер провадження 22-ц/804/2183/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Самойленко Г.В.

представника позивача Шарова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 справу № 227/4821/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство до ОСОБА_2 , Селянського (фермерського) господарства Світлана про визнання укладеного договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі від 23 травня 2008 року поновленим на умовах, викладених в додатковій угоді до договору оренди від 23 травня 2008 року з апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2019 року (суддя першої інстанції Хандурін В.В.), -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство (далі - ТОВ ДСП ) звернулось до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , Селянського (фермерського) господарства Світлана (далі - СФГ Світлана ) про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Світлана та визнання договору оренди землі, що укладався 23 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ ДСП поновленим на умовах, викладених в додатковій угоді до договору оренди землі від 23 травня 2008 року.

Позов мотивований тим, що 23 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала позивачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,400 га, кадастровий № 1422084400:06:000:0118, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, строком на 10 років. Діючим законодавством передбачено, що позивач має переважне право на поновлення договору оренди землі. 05 квітня 2018 року позивач направив лист-повідомлення разом з проектом додаткової угоди на адресу відповідача ОСОБА_2 , в яких було запропоновано поновити договір оренди на той самий строк, а саме на 10 років та встановити орендну плату на рівні 6 500,00 грн. на рік. Відповідачем на вказану пропозицію було направлено лист - повідомлення, в якому вона зазначила, що не має наміру поновляти дію договору оренди та долучено угоду про розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки від 23 травня 2008 року, в якій запропоновано після закінчення дії договору розірвати договір за згодою сторін. Намір розірвати договір оренди від 23 травня 2008 року було зумовлено бажанням використовувати землю самостійно для особистого користування. Позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди і як добросовісний орендар після закінчення строку дії договору, враховуючи бажання відповідача самостійно користуватись земельною ділянкою, повернув земельну ділянку відповідно до акту-прийому передачі. Проте, згодом позивачу стало відомо, що відповідач уклала новий договір оренди земельної ділянки з СФГ Світлана , чим було порушене переважне право орендаря на укладення договору оренди належної відповідачу земельної ділянки.

14 червня 2019 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні позову ТОВ ДСП відмовлено повністю.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач ТОВ ДСП , посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, надано неналежну їх оцінку, неправильно застосовано норми матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Зокрема, позивач зазначає, що він дотримався вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ним дотримано строки та процедуру повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. Однак відповідач, посилаючись на необхідність особистого використання земельної ділянки листом-повідомленням від 02 січня 2018 року сповістив товариство про небажання пролонгувати договір оренди землі.

Також зазначає, що небажання поновлювати дію договору оренди від 23 травня 2008 року було зумовлене лише бажанням ОСОБА_2 використовувати землю самостійно для особистого користування, однак 15 червня 2018 року між ОСОБА_2 та СФГ Світлана було укладено договір оренди. Наголошує, що уклавши договір оренди землі між собою ОСОБА_2 та СФГ Світлана порушили переважне право позивача на поновлення договору оренди землі з ОСОБА_2 .

На апеляційну скаргу надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області без змін. Вважає, що позивачем не наведено жодних обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною. Звертає увагу на те, що нею було направлено позивачу письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди та наявні заперечення щодо поновлення договору. Крім того, 02 січня 2018 року вона зверталася до позивача з заявою про намір розірвати договір оренди земельної ділянки. Зазначає, що між нею та позивачем не досягнута згода щодо істотних умов договору, що у свою чергу унеможливлює поновлення договору оренди землі з підстав передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Крім того, посилання відповідача на укладення договору між нею та СФГ Світлана на невигідних умовах спростовуються матеріалами справи, а саме додатковою угодою від 16 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача СФГ Світлана не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судові повістки - повідомлення про розгляд справи 25 вересня 2019 року відповідачі ОСОБА_2 та СФГ Світлана отримали 27 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 129, 130).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - директора ТОВ ДСП Шарова В.С., який просив задовольнити апеляційну скаргу, наголосив на тому, що підприємство добросовісно дотримувалося вимог законодавства щодо оренди землі та має переважне право на переукладання цього договору, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 до закінчення строку дії укладеного з ТОВ ДСП виявила свою волю не продовжувати строк його дії, тобто повідомила, що заперечує щодо продовження (переукладення) угоди, а тому відсутні підстави зазначені в ст. 33 ЗУ Про оренду землі для поновлення зазначеного договору на новий строк.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам та узгоджуються із положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,4000 га на території Криворізької сільської ради Добропільського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на праві власності на земельну ділянку (а.с. 13).

23 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ ДСП укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,4000 га, що розташована на території Криворізької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1422084400:06:000 :0157 , строком на 10 років, з орендною платою щорічно 400 грн. (а.с. 9-10).

05 квітня 2018 року директор ТОВ ДСП звернувся до ОСОБА_2 з листом-повідомленням з пропозицією поновити договір оренди землі від 23 травня 2008 року на той самий строк та встановити орендну плату на рівні 6500,00 грн. на рік, разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 23 травня 2008 року. Ці документи відповідач ОСОБА_2 отримала 14 квітня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.16-20)

У відповідь відповідач ОСОБА_2 звернулась до позивача з листом-повідомленням, в якому повідомляла ТОВ ДСП , що не має наміру поновляти дію договору оренди землі від 23 травня 2008 року на земельну ділянку з кадастровим номером № 1422084400: 06: 000:0118 з ТОВ ДСП та просить вжити всіх заходів виділення їй земельної ділянки та її передачі в натурі (а.с.23)

Крім того, ще 02 січня 2018 року ОСОБА_2 зверталась до позивача ТОВ ДСП з заявою про розірвання договору оренди землі, в якій зазначила, що у зв`язку з особистою потребою користуватись земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, просить вважати договір оренди землі розірваним з 23 травня 2018 року у зв`язку з закінченням строку дії договору, та попередила, що з 24 травня 2018 року вона буде використовувати свою земельну ділянку за власними потребами, а тому просить не обробляти її і не проводити посів. (а.с.22)

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 липня 2018 року ТОВ ДСП повернуло ОСОБА_2 з оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,4000 га ріллі, кадастровий № 1422084400:06:000:0118, що розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. (а.с.21)

15 червня 2018 року відповідачі ОСОБА_2 та Селянське (фермерське) господарство Світлана уклали договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає, а СФГ Світлана приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № 1422084400 : 06:000: 0118 , яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Строк договору - 20 років. Орендна плата - 5984,19 грн., 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.44)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, договір зареєстрований 22 червня 2018 року за № запису: 26810148 (а.с.46)

Відповідно умов додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15 червня 2018 року, 16 червня 2018 року внесено зміни до п.9 Договору в частині визначення орендної плати та цей пункт викладено в новій редакції, а саме розмір орендної плати щорічно складає 7000,00 грн. на рік (а.с.47).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, додаткова угода від 16 червня 2018 року до договору оренди від 15 червня 2018 року зареєстрована 13 грудня 2018 року у реєстрі за № запису: 149392470 (а.с.48)

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що переважне право орендаря, яке підлягало захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, не порушене укладенням договору оренди з новим орендарем, а тому і не підлягає захисту згідно положень ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин 1 - 5 ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 ст. 33 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Як встановлено судом, 17 квітня 2018 року ОСОБА_2 , у встановлений законом строк, повідомила позивача листом про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишає за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону відсутній такий юридичний факт як згода орендодавця на продовження договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, договір оренди землі від 15 червня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством Світлана не порушує права та обов`язки позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ ДСП належним чином виконувало умови договору про оренду земельної ділянки від 23 травня 2008 року та повідомило ОСОБА_2 про намір продовжити його дію на новий строк, а тому має переважне право на оренду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Орендодавець у місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, орендарю було вчасно направлено лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення з запереченням щодо поновлення договору оренди землі. Тобто згода орендодавця отримана не була.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі переважне право орендаря на укладення договору оренди землі вважається припиненим.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає наведені в апеляційній скарзі доводи такими, що не ґрунтуються на законі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм матеріального права чи наявними порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об`ємі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

Судді: О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська

Повне судове рішення складено 25 вересня 2019 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований