Постанова

від 18.09.2019 по справі 754/16834/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 754/16834/17

провадження № 61-10149св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житлово-будівельний кооператив Академічний-19 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Нетворк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Академічний-19 (далі - ЖБК Академічний-19 ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Нетворк (далі - ТОВ Контент Делівері Нетворк ), про визнання незаконним та розірвання договору та про усунення перешкод в користуванні спільним сумісним майном технічного поверху будинку.

Позовна заява мотивована тим, що він є членом ЖБК Академічний-19 . В серпні 2015 року кооперативом, в особі голови правління, було укладено договір з ТОВ Контент Делівері Нетворк про встановлення та експлуатацію технічних елементів (пристроїв) в багатоквартирних будинках з метою забезпечення мешканців будинку телекомунікаційними послугами. Вказане телекомунікаційне обладнання було встановлено на технічному поверсі 4 під`їзду в будинку АДРЕСА_1 , тобто над квартирою позивача.

Позивач зазначав, що він є співвласником майна багатоквартирного будинку, однак своєї згоди на розпорядження майном, що є у спільній сумісний власності, не надавав, а експлуатація телекомунікаційного обладнання на технічному поверсі перешкоджає здійсненню ним, як співвласником, права власності.

Посилаючись на те, що відповідач відмовив йому в розірванні договору та демонтажі обладнання, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог , оскільки позивач не є стороною договору та ним не доведено, яким саме чином вказане обладнання створює для нього незручності у користуванні майном і яким чином демонтаж відновить його право у користуванні спільним сумісним майном, як власника квартири у багатоквартирному будинку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що договір № 35 від 01 серпня 2015 року заключено від імені фіктивної юридичної особи ОСББ ЖБК Академічний-19 ; в договорі чітко вказано про розміщення обладнання ТОВ Контент Делівері Нетворк на техповерсі будинку, що грубо порушує прямі вимоги законодавства України про заборону розміщення будь-якого обладнання на техповерсі будинку, зокрема, вимоги ДБН В.1.1.7-2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва; оспорюваний договір є недійсним правочином, оскільки підписаний відповідачем з перевищенням своїх повноважень за відсутності Протоколу загальних зборів, який надавав би відповідачу право розпоряджатися спільним сумісним майном (стаття 15 Закону України Про кооператив , частина друга статті 369 ЦК України, Статути ЖБК Академічний-19 1992 року та 2016 року). Крім того судами проігноровано вимоги законодавства про нотаріальне посвідчення підписів усіх співвласників на оспорюваному договорі, що містить ознаки дискримінації, адже саме вирішення проблем одних співвласників за рахунок позбавлення права іншого співвласника (позивача) володіти, розпоряджатися і користуватися спільним сумісним майном, є прямим порушенням статті 24 Конституції України.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 754/16834/17 з Деснянського районного суду м. Києва.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 01 серпня 2015 року між ЖБК Академічний-19 , в особі директора Гончаренко Л. М. (управитель), та ТОВ Контент Делівері Нетворк (оператор) укладено договір № 35 про встановлення та експлуатацію технічних елементів (пристроїв) на (в) багатоквартирних житлових будинках, відповідно до пункту 1.1 якого управитель надає оператору в користування внутрішні стояки слабких струмів з місцями для прокладання та розміщення телекомунікаційних мереж (кабелів телефонії, інтернету, кабельного телебачення та аналогічного відповідного обладнання) в багатоквартирному житловому будинку або будинках, що знаходяться на балансі Управителя. Перелік об`єктів, на (в) яких розміщується технічні елементи 9пристрої) Оператора, визначаються у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 цього договору товариство здійснює експлуатацію телекомунікаційної мережі з метою надання мешканцям багатоквартирного будинку телекомунікаційних послуг та здійснення іншої господарської діяльності.

Пунктом 8.12 статуту ЖБК Академічний-19 (в редакції від 12 жовтня 2016 року) передбачено, що до повноважень правління відноситься укладання договорів з підприємствами-постачальниками житлово-комунальних та інших послуг, здійснення контролю за їх виконанням.

Аналогічна норма міститься у статуті ЖБК Академічний-19 (в редакції від 28 січня 1992 року), пункт 7 статті 64 якого передбачає право правління укладати договори і інші угоди, пов`язані з діяльністю кооперативу.

Повноваження голови ЖБК щодо укладення спірного договору передбачені статутом кооперативу, який був чинним на час укладення спірного договору (статут 1992 року).

Звертаючись до суду з цим позовомОСОБА_1 посилався на те, що він є співвласником майна багатоквартирного будинку, однак своєї згоди на розпорядження майном, що є у спільній сумісний власності, не надавав, а експлуатація телекомунікаційного обладнання на технічному поверсі перешкоджає здійсненню ним, як співвласником, права власності.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За приписами частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 2 Закону України Про кооперацію кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу (стаття 19 Закону України Про кооперацію ).

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є його статут. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (статі 8, 15, 16 Закону України Про кооперацію ).

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спірне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 вказаного закону - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Судами попередніх інстанцій установлено, що повноваження голови ЖБК щодо укладення спірного договору передбачені статутом кооперативу, який був чинним на час укладення спірного договору (статут 1992 року).

Крім того, відповідачем з метою з`ясування думки мешканців будинку було проведено опитування щодо доцільності розташування телекомунікаційного обладнання третьої особи на технічному поверсі будинку, за результатами якого отримана згода майже всіх присутніх на час опитування власників квартир на розміщення вищевказаного телекомунікаційного обладнання.

Дійсність таких результатів зазначеного опитування позивачем не оспорювалась.

Судом апеляційної інстанції вмотивовано відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що телекомунікаційне обладнання ТОВ Контент Делівері Нетворк створює йому перешкоди у користуванні майном, оскільки ним не наведено доказів, яким саме чином вказане обладнання створює для нього незручності у користуванні майном і яким чином демонтаж обладнання відновить його право у користуванні спільним сумісним майном як власника квартири у багатоквартирному будинку.

Крім того, судом враховано, що листом директора ТОВ Контент Делівері Нетворк , адресованого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , роз`яснено, що з метою уникнення будь-яких непорозумінь та спірних питань, діючи за погодженням з ЖБК Академічний-19 товариство вирішило задовольнити прохання позивача та ОСОБА_5 та перенести телекомунікаційне обладнання, розташоване на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 над квартирою в„– 438 в інше місце, більш віддалене від зазначеної квартири.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку, що укладення договору про встановлення та експлуатацію технічних елементів (пристроїв) на (в) багатоквартирних будинках, який укладено між ЖБК Академічний-19 та ТОВ Контент Делівері Нетворк , не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

Позивач не є стороною договору, а відповідно до частини другої ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту 5.2. Статуту ЖБК Академічний-19 , позивач, як член кооперативу, може звернутися з пропозицією скликання загальних зборів кооперативу для обговорення питання щодо розірвання спірного договору, тобто в позасудовому порядку.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався з такими вимогами до органів управління кооперативу.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов