Постанова

від 20.09.2019 по справі 909/1114/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2019 р. Справа №909/1114/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого(судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 26.04.2019р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019р. (головуючий суддя - В.В. Михайлишин, повний текст складено та підписано - 12.04.2019)

у справі №909/1114/18

за позовом: Івано-Франківського обласного центру зайнятості, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Головне Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.

про стягнення коштів у розмірі 17 519, 60 гривень

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення 17 519,6 гривень виплаченого матеріального забезпечення, а саме допомоги по безробіттю, особі, поновленій на роботі за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019р. у справі №909/1114/18 - позов задоволено повністю. Стягнуто з Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості - 17 519,60 гривень боргу та 1 762, 00 гривень судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи це тим, що згідно ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Вважає, що сума виплаченого грошового відшкодування підлягає стягненню із застрахованої особи, а не роботодавця; застрахована особа несвоєчасно повідомила районний центр зайнятості про прийняття адміністративним судом рішення про поновлення на роботі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з тих мотивів, що згідно ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення гр. ОСОБА_1 , який став підставою для втрати нею заробітної плати, що в подальшому призвело до надання їй статусу безробітної та призначення виплати соціальної допомоги.

Також, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання за підписом представника ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.05.2019 року про залучення правонаступника відповідача, оскільки п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 Про реформування територіальних органів державної фіскальної служби постановлено реорганізувати Коломийську ОДПІ ГУ ДФС в області шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС в Івано-Франківській області, на підтвердження чого долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Розглянувши у письмовому провадженні наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

ОСОБА_1 працювала на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

02.06.2015 ОСОБА_1 була звільнена відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Ця обставина підтверджується позивачем у позові, відповідачем у відзиві на позов та постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі № 809/2537/15.

25.06.2015 ОСОБА_1 надано статус безробітної відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" та з 02.07.2015 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", водночас, відклавши виплату такої допомоги. 03.07.2015 позивач розпочав (поновив) виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

З 13.10.2015 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості та припинено виплату допомоги по безробіттю. Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 095815062500015 (а.с. 32).

За період з 03.07.2015 по 12.10.2015 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 6 021, 73 гривень.

10.02.2016 ОСОБА_1 звернулась до центру зайнятості повторно (а.с. 20). З 10.02.2016 їй поновлено статус безробітної та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю. З 23.03.2016 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості та припинено виплату допомоги по безробіттю. Вказані обставини підтверджуються витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 095816021000006 (а. с. 33).

За період з 10.02.2016 по 22.03.2016 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 2 031, 43 гривень.

17.05.2016 ОСОБА_1 повторно звернулась до центру зайнятості (а.с. 24). З 17.05.2016 ОСОБА_1 поновлено статус безробітної та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю. З 30.06.2016 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості та припинено виплату допомоги по безробіттю. Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 095816051700022 (а. с. 34).

За період з 17.05.2016 по 29.06.2016 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 2 079, 79 гривень.

10.08.2016 ОСОБА_1 звернулась до центру зайнятості повторно (а.с. 31). З 10.08.2016 ОСОБА_1 поновлено статус безробітної та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю. З 30.01.2017 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості та закінчено виплату допомоги по безробіттю. Дані обставини підтверджуються витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 095816081000008 (а. с. 35).

За період з 10.08.2016 по 28.01.2017 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 7 368, 65 гривень.

Під час перебування на обліку в Косівському районному центрі зайнятості ОСОБА_1 як безробітна отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 17 519, 60 гривень за періоди з 03.07.2015 по 12.10.2015, з 10.02.2016 по 22.03.2016, з 17.05.2016 по 29.06.2016, 10.08.2016 по 28.01.2017 (а. с. 58).

На підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі № 809/2537/15 (а.с. 37 - 42), яка набрала законної сили на підставі постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року, та наказу Коломийської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 30.08.2018 № 15-о "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " (а.с. 47), з 02.06.2015 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

24.10.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2632-13/19-18 про повернення коштів у розмірі 17 519, 60 гривень (а. с. 55).

Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення, вказавши на те, що повернення коштів є передчасним, оскільки отримана допомога по безробіттю для поновленого на роботі працівника є переплатою та підлягає стягненню безпосередньо з ОСОБА_1 (а. с. 48 - 52).

Предмет позову у даній справі - вимога про стягнення з відповідача коштів у розмірі 17 519,6 грн.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.10.2016 № 169 "Про реорганізацію базових центрів зайнятості Івано-Франківської області" Івано-Франківський обласний центр зайнятості зобов`язано реорганізувати Косівський районний центр зайнятості шляхом приєднання до Івано-Франківського обласного центру зайнятості та встановлено, що Івано-Франківський обласний центр зайнятості є правонаступником майна, прав та обов`язків базових центрів зайнятості області. Згідно із передавальним актом від 18.10.2018, затвердженого в. о. Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату) майно та зобов`язання передані комісією з припинення Косівського районного центру зайнятості Івано-Франківському обласному центру зайнятості, як правонаступнику усіх прав, обов`язків та майна Косівського районного центру зайнятості (а. с. 59 - 61).

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 Про реформування територіальних органів державної фіскальної служби постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком. Так, постановлено реорганізувати Коломийську ОДПІ ГУ ДФС шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Коломийська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області є припиненою в результаті реорганізації, про що внесено відповідний запис 10.05.2019 року.

Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідач зазначає про те, що належним відповідачем у даній справі являється ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Головне Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що суб`єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об`єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У пункті 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Оцінка обставин справи.

Встановлено, що ОСОБА_1 втратила роботу з незалежних від неї обставин та в установленому законодавством порядку була зареєстрована як безробітна. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 17 519, 60 гривень, а саме, за період з 03.07.2015 по 12.10.2015 в сумі 6 021, 73 гривень, за період з 10.02.2016 по 22.03.2016 в сумі 2 031, 43 гривень, за період з 17.05.2016 по 29.06.2016 в сумі 2 079, 79 гривень, за період з 10.08.2016 по 28.01.2017 в сумі 7 368, 65 гривень.

Призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 . здійснювалося Державною податковою інспекцією у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступником якої була Коломийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), яка по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому на неї покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення на роботі за рішенням суду.

Івано-Франківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018 у справі №914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17.

Доводи відповідача про те, що загальна сума отриманої допомоги по безробіттю складає 13 645,62 гривень є необґрунтованими, оскільки така сума мала місце на час прийняття 21.11.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постанови у справі № 809/2537/15 про поновлення на роботі. Однак, ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю до 28.01.2017. Крім того, слід зазначити, що наказ Коломийської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від № 15-о "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " винесено лише 30.08.2018, тобто позивачем заявлено про стягнення коштів в правомірних межах.

Враховуючи вимоги ст. 24 КЗпП України та відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Отже, законодавство України пов`язує підставу припинення реєстрації безробітного та відповідно припинення виплати допомоги по безробіттю, з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, а таким днем є день видання наказу про поновлення на роботі за рішенням суду. Цей висновок кореспондується зі ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення", якою встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Таким чином, до моменту поновлення на роботі безробітного (моменту відновлення трудових відносин шляхом видачі відповідного наказу), особа не належить до зайнятого населення.

Щодо подвійного притягнення до відповідальності, на яке посилається відповідач, то стягнення грошових коштів з роботодавця на користь особи за вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням, та стягнення з нього на користь органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виникає з різних підстав та не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.

Щодо доводів скаржника про те, що в силу приписів статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", кошти, які були виплачені Івано-Франківським обласним центром зайнятості, повинні стягуватись з ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У той же час, доказів умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків та зловживання ними відповідачем судам не надано.

Висновок суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019р. у справі №909/1114/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. У свою чергу, позивачем у відзиві спростовано аргументи скаржника шляхом посилання на належні норми матеріального права та відповідні фактичні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати за результатами перегляду справи в апеляційній інстанції.

Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого скаржником судового збору на скаржника.

Керуючись ст. ст. 8, 52, 129, 269 , 270 , 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Залучити до участі у справі правонаступника Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - Головне Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463).

2. Апеляційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступник - Головне Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області) від 26.04.2019р. - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019р. у справі №909/1114/18 - залишити без змін.

4. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець