Постанова

від 17.09.2019 по справі 911/801/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. Справа№ 911/801/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання : Гуцал О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.04.2019 (повний текст складено 22.05.2019)

у справі №911/801/19 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"УКР ГАЗ РЕСУРС"

до Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України

про стягнення 140383,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (надалі - позивач, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") звернулося до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України (далі - відповідач, Санаторій) про стягнення 140383,84 грн заборгованості, яка складається з 137412,26 грн основної заборгованості, 2068,05 грн втрат від інфляції та 903,53 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором від 14.02.2018 №48 про закупівлю природного газу в частині розрахунків за поставлений позивачем природний газ у грудні 2018 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/801/19 позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 137 412, 26 грн заборгованості та 2 061, 19 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги обгрунтував своє рішення тим, що докази проведення повного розрахунку за спожитий у грудні 2018 року газ в матеріалах справи відсутні, строк оплати за газ на час розгляду справи є таким, що настав, відповідач існування основного богу не заперечив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/801/19, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в задоволенні позову у повному обсязі. Також, скаржник просить судові витрати по сплаті судового збору стягнути з позивача у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що порядком та умовами постачання, приймання та обліку природного газу обумовленого Договором, постачальник у місяці наступного за місяцем постачання природного газу на адресу споживача зобов`язаний надіслати Акт приймання-передачі, який є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами. Оскільки у січні 2019 року позивачем на адресу відповідача не направлявся Акт приймання-передачі природного газу за період з 21.12.2018 по 31.12.2018 на суму 137 412, 17 грн, відповідно підстав для здійснення розрахунків немає.

Окрім того, до апеляційної скарги скаржником долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду. Також, в прохальній частині зазначеної скарги останній просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні за участю повноважного представника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 апеляційну скаргу Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Зубець Л.П., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/801/19 за апеляційною скаргою Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019. Клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення залишено без розгляду, оскільки не пропущено процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Втім клопотання скаржника про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, справу №911/801/19 за апеляційною скаргою Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2019.

Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого п. 5 резолютивної частини зазначеної ухвали.

27.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а відтак апеляційна скарга безпідставна та необґрунтована.

При розгляді справи №911/801/19 в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з перебуванням суддів, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустках, склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду неодноразово змінювався, у зв`язку з цим розгляд апеляційної скарги Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України перепризначався на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 прийнято справу №911/801/19 за апеляційною скаргою Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

У судове засідання 17.09.2019 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2019 апеляційну скаргу підтримав повністю, просив її задовольнити та скасувати рішення місцевого господарського суду. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 17.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.02.2018 між ТОВ "УКР ГАЗ Ресурс" (постачальник) та Санаторієм "Ворзель" Служби безпеки України (споживач) укладено Договір №48 про закупівлю природного газу (газового палива) (далі - Договір №48), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2018 році у терміни, в порядку та на умовах визначених цим договором природний газ (газове паливо, код ДК 021:2015 - 09120000-6 (Київська обл., смт Ворзель, вул. Захисників України, 5), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачних даним договором.

У пункті 1.3. Договору №48 встановлено, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 232592 куб/м та визначено розмежування обсягів по місяцях. Визначені в даному пункті обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 1.7. Договору №48, у випадку неподання споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.6. цього договору, обсяг газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 цього договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку встановленому цим договором.

Згідно з п. 2.1. Договору №48 ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення цього договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає - 7875,00 грн., крім того ПДВ - 1575,00 грн. Разом - 9450,00 грн.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п. 2.1. договору на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим договором визначається як сума місячних вартостей газу (п. 2.3. Договору №48).

Будь-яка зміна ціни газу визначаються в додаткових угодах до цього договору (п. 2.5. Договору №48).

Відповідно до п. 3.2. Договору №48 оплата за спожитий газ здійснюється на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично поставлений газ на підставі належним чином оформлених постачальником документів - Акту приймання-передачі природного газу при наявності бюджетних призначень на ці цілі з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 4.3. Договору №48 обумовлено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Для складання актів приймання-передачі природного газу, споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати постачальнику копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу складеного між споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу (пп. пп. 4.3.1.-4.3.2. Договору №48).

Пунктом 4.4. Договору №48 передбачено, що споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов`язується направити по пошті постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, та у разі необхідності по електронній пошті відсканований варіант такого акту, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пп. 5.1.2. Договору №48 споживач зобов`язався, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 10.1. Договору №48 визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Умови цього договору можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди відповідно до діючого законодавства України (п. 10.2. Договору №48).

14.11.2018 сторони уклали додаткову угоду №3 до Договору №48 (далі - додаткова угода №3), відповідно до п. 1 якої обумовили у розділі ІІ викласти п. 2.1. договору №48 в наступній редакції: "Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає - 10478,60 грн., крім того ПДВ - 2095,72 грн. Разом - 12574,32 грн.".

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3 п. 1.3. Договору №48 викладено в новій редакції. Зокрема погоджено, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 207259 куб/м та визначено розмежування обсягів по місяцях. Визначені в даному пункті обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

В подальшому, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України Сторони домовилися, що умови, передбачені цією Додатковою угодою, в частині зміни ціни, застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами, починаючи з 01.10.2018 (п. 3 додаткової угоди №3).

Як зазначає позивач, у грудні 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 44,055 тис. м 3 на загальну суму 553961,67 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств: №УГР00000804 від 31.12.2018 на суму 416549,50 грн та №УГР00000806 від 31.12.2018 на суму 137412,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на виконання ним умов договору щодо поставки природного газу, проте відповідач свої зобов`язання в частині розрахунків виконав неналежним чином та перерахував позивачу лише 416549,41 грн в якості оплати за природний газ у грудні 2018 року. Таким чином у відповідача утворився борг перед позивачем в розмірі 137412,26 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як встановлено судом укладений між сторонами правочин містить в собі елементи договору поставки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, порядок та умови постачання, приймання та обліку газу встановлено пунктом 4 Договору №48.

Відповідно до п. 4.1 кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС.

Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється відповідно до планових обсягів, крім випадків визначених цим Договором або Додатковими угодами до нього (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 встановлено, що приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно до п.п. 4.3.1, 4.3.2 для складання актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати Постачальнику копію акту про фактичний об`єм(обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом З(трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу.

Відповідно до п. 4.4 споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов`язується направити по пошті Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, та у разі необхідності по електронній пошті відсканований варіант такого акту, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Як зазначалось вище, 14.11.2018 сторони уклали додаткову угоду №3 до Договору №48, відповідно до п. 2 якої обумовили у розділі І викласти п. 1.3. договору №48 в наступній редакції: "Постачальник передає Споживачу газ в обсягах 207259 тис. м 3 , в тому числі по місяцях, зокрема за грудень місяць визначено обсяг постачання газу - 17, 764 тис. м 3 .

В матеріалах справи містяться акти прийому-передачі природного газу (том 1, аркуші справи 23-24), з яких вбачається поставка газу в обсязі 44,055 тис. м 3 ,тобто в обсязі більшому ніж сторони домовились додатковою угодою №3 до Договору №48.

Втім, належних та допустимих доказів зміни планових обсягів постачання газу на грудень 2018 року матеріали справи не містять.

Крім того, пункт 4.3.1 Договору №48 чітко встановлює порядок складання актів приймання-передачі природного газу, в якому зокрема зазначено, що споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати Постачальнику копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

Позивачем не надано доказів того, який саме фактичний об`єм (обсяг) природного газу розподілений споживачу у грудні 2018 року (згідно акту приймання-передачі природного газу, підписаний між споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС), на підставі якого постачальником складено та підписано Акти приймання-передачі.

Положеннями ч. 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач не підтверджують наявність у відповідача обов`язку сплатити йому збитки у розмірі 137412,17 грн.

Відповідно, колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить достатніх підстав вважати права позивача порушеними, а відповідача відповідальним за таке порушення, а тому з підстав викладених вище слід відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процессуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 2068,05 грн. та 3% річних в сумі 903,53 грн., у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №48 щодо своєчасного здійснення розрахунків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору № 48 сторони погодили, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір відсотків (процентів) та пені, який підлягає відшкодуванню Службою безпеки України за несвоєчасність грошових розрахунків та прострочення платежу: 0% (нуль відсотків).

За таких обставин в частині стягнення 2068,05 грн. інфляційних втрат та 903,53 грн. 3% річних позовні вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки сторони в п. 7.2. Договору встановили інший розмір відсотків, а саме 0 (нуль) відсотків.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення з відповідача 140 383, 84 грн заборгованості, не були доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, доводи, викладені в позовній заяві, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ч. 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених у даній постанові.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір в розмірі 2 105, 75 грн. покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3 158, 63 грн. підлягає стягненню з позивача на користь скаржника - Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/801/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/801/19 в частині задоволених вимог скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Санаторія "Ворзель" Служби безпеки України (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Захисників України, буд. 5, код ЄДРПОУ 3985227) 3 091 (три тисячі дев`яносто одна) грн 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

7. Матеріали справи №911/801/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 26.09.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай