Рішення

від 16.09.2019 по справі 916/1297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1297/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача : Новак Р.Г.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1297/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУЦАЛЕК» /65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 9, кв.16/

до відповідача: Фермерського господарства «ДАНИЛО І К» /66800, Одеська обл., Ширяївський р-н., смт. Ширяєве, вул. Шевченко, буд.115/

про стягнення 64 857,97грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУЦАЛЕК» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Фермерського господарства «ДАНИЛО І К» заборгованості за договором №6209 від 01.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.01.2015р. між ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» та ФГ «ДАНИЛО І К» був укладений договір №6209. На виконання умов договору постачальник - ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» поставив покупцю - ФГ «ДАНИЛО І К» , а покупець прийняв товар (засоби для пакування та обгортки харчових продуктів: Бокси для фруктів, плівка мульчуюча), що підтверджує наступними видатковими накладними №6483 від 13.05.2016р. на суму 97 892,40грн., №3587 від 04.04.2017р. на суму 61 600,06грн., №5394 від 16.05.2017р. на суму 92 700,00грн., №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., №8561 від 31.07.2017р. на суму 19 319,21грн., загалом на суму 311 286,51грн.

Так, отриманий відповідачем товар, був оплачено останнім частково на суму 269 544,45грн. Станом на момент звернення до суду залишок по оплаті вартості поставленого товару, яку повинен був здійснити покупець у відповідності до п.3.5. договору становить 41 742,06грн., на яку нараховано пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

06.06.2019р. за вх.№11339/19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому обставини викладені у позовні заяві визнає частково, а саме стосовно:

- укладання між ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» та ФГ «ДАНИЛО І К» договору №6209 від 01.01.2015р.;

- прийняття товару за видатковими накладними №6483 від 13.05.2016р. на суму 97 892,40грн., №3587 від 04.04.2017р. на суму 61 600,06грн., №5394 від 16.05.2017р. на суму 92 700,00грн., №8561 від 31.07.2017р. на суму 19 319,21грн., загалом на суму 271 511,67грн.;

- факт оплати із врахуванням повернутого товару на суму 269 544,45грн.

Між тим, відповідач не визнає факт поставки позивачем товару та отримання останнього відповідачем згідно видаткової накладної №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., з підстав того, що на останній не зазначено прізвище та ім`я особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони ФГ «ДАНИЛО І К» , що б дало змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції зі сторони ФГ «ДАНИЛО І К» ; відсутня печатка отримувача; наявний підпис на видатковій накладній здійснено не відомою відповідачу особою.

Таким чином, станом на момент звернення до суду залишок по оплаті вартості поставленого товару, яку повинен був здійснити відповідач у відповідності до п.3.5. договору становить 1 967,22грн., на яку відповідачем розраховано пеня у розмірі 358,03грн., інфляційні втрати у розмірі 4276,53грн. та 3% річних у розмірі 1451,82грн.

13.08.2019р. за вх.№16164/19 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій стосовно не згоди відповідача з фактом отримання товару згідно видаткової накладної №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., зазначив наступне.

Відсутність на видатковій накладній підпису уповноваженої особи, пояснюється партнерськими відносинами між сторонами та поставкою товару за фактичним місцем збирання врожаю зі сторони ФГ «ДАНИЛО І К» на якому не завжди був присутній директор ФГ «ДАНИЛО І К» , печатка та довірена особа із усіма необхідними документами, а тому видаткові накладні передавались співробітникам ФГ «ДАНИЛО І К» для подальшого підписання та направлення на адресу ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» засобами поштового зв`язку. Між тим, оплати зі сторони ФГ «ДАНИЛО І К» свідчили про належність отримання останнім видаткових накладних.

При цьому, факт отримання ФГ «ДАНИЛО І К» товару згідно видаткової накладної №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., підтверджується зареєстрованою останнім податкової накладною №8334 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн.

16.09.2019р. за вх.№18665/19 від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначає, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факту отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн. та не вважає за належний доказ зареєстровану податкову накладна позивачем. Зокрема, вважає, що спірна видаткова накладна не відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а тому не оформлена належними чином, як належний та допустимий доказ.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019р. позовна заява вх.№1324/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2019р. прийнято позовну заяву /вх.№1324/19/ до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/1297/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Суд, ознайомившись із правовою позицією відповідача, обсягом та характером доказів останнього та невідповідністю правових позицій сторін одна одній, дійшов висновку про необхідність надати сторонам можливість у повній мірі реалізувати свої права як сторін по справі №916/1297/19, у зв`язку із чим ухвалою суду від 15.07.2019р. вирішив розглядати справу №916/1297/19 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2019р. закрито підготовче провадження та призначити справу №916/1297/19 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.09.2019р., представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити його.

В судове засідання, призначене на 16.09.2019р., представник відповідача не з`явився, з підстав подання останнім клопотання за вх.№18665/19 від 16.09.2019р. про розгляд справи без участі представника відповідача.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

16.09.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення після виходу із нарадчої кімнати.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.01.2015р. між ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» (постачальник) та ФГ «ДАНИЛО І К» (покупець) був укладений договір №6209, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби для пакування та обгортки харчових продуктів, йменуємі подалі «Товар» , у відповідності з умовами даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.4., 3.5., 3.6., 3.7. договору, вартість кожної окремої одиниці товару, який входить в асортимент партії, зазначається у відповідних накладних, оформлених на кожну партію товару. Покупець зобов`язаний оплатити вартість поставленої партії товару, визначену відповідно п.3.1. даного договору, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 7 календарних днів. Датою отримання партії товару покупцем є дата, вказана у відповідних накладних. Підставою для платежу, використаним для оплати, є накладні, що надійшли від постачальника і підписані покупцем. Платіж вважається здійснений з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.4.1. договору, кількість поставленого товару вказується у відповідних накладних на партію товару.

Положеннями п.5.3. договору передбачено, що за прострочку покупцем строків оплати партії товару у відповідності з п.3.5. даного договору. Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. При цьому сплата пені не звільняє покупця від зобов`язання сплатити постачальнику всю суму заборгованості.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.12.2015р. Якщо ні одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить другу сторону у письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік.

Так, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжувався на кожен календарний рік, а тому суд дійшов висновку, що договір станом на дату розгляду справи є чинним.

На виконання умов договору №6209 від 01.01.2015р. позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними №6483 від 13.05.2016р. на суму 97 892,40грн., №3587 від 04.04.2017р. на суму 61 600,06грн., №5394 від 16.05.2017р. на суму 92 700,00грн., №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., №8561 від 31.07.2017р. на суму 19 319,21грн., загалом на суму 311 286,51грн.

Факт отримання товару за видатковою накладною №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., відповідачем не визнано.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, а саме на суму 269 544,45грн., що підтверджується наступним.

Так, оплата на суму 80 000,00грн., 17 892,40грн., 20 000,00грн. підтверджена банківськими виписками по рахунку ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» ; оплата на суму 20 000,00грн. - платіжним дорученням №96 від 13.07.2017р., оплата на суму 21600,00грн. - платіжним дорученням №69 від 24.07.2017р., оплата на суму 42432,00грн. - платіжним дорученням №76 від 29.08.2017р., оплата на суму 5 000,00грн. - платіжним доручення №76 від 02.07.2018р., оплата на суму 5000,00грн. - платіжним дорученням №89 від 06.08.2018р., оплата на суму 2 000,00грн. - платіжним дорученням №143 від 28.07.2018р.

Також, відповідно до накладної №18 від 25.07.2017р., відповідачем позивачу було повернуто товар на суму 55 620,00грн.

Дані обставини стосовно оплати та повернення товару загалом на суму 269 544,45грн., підтверджено обома сторонами.

Так, за твердженнями позивача у відповідача залишився не оплачений борг у розмірі 41 742,06грн., який складається із суми боргу у розмірі 22 422,85грн. за видатковою накладною №8377 від 26.07.2017р. та у розмірі 19 319,21грн. за видатковою накладною №8561 від 31.07.2017р.

Водночас, за твердженнями відповідача борг перед позивачем у відповідності до п.3.5. договору становить 1967,22грн., на який відповідачем розраховано пеня у розмірі 358,03грн., інфляційні втрати у розмірі 4276,53грн. та 3% річних у розмірі 1451,82грн.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, судом встановлено, що розрахунки здійснені не належним чином, оскільки не вірно визначено періоди прострочення, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок за період з 03.08.2017р. по 03.02.2018р. - 4 148,23грн. = 22 422,85грн. х 0,1% х 185. Та за період з 08.08.2017р. по 08.02.2018р. - 3574,05грн. = 19 319,21грн. х 0,1% х 185.

Отже, розмір пені за розрахунком суду становить 7 722,28грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення менша сума пені, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована позивачем у розмірі 7 597,05грн.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом встановлено, що 3% річних розрахованих від суми 17 892,40грн. за період з 25.05.2016р. по 30.05.2016р. становлять 7,33грн., а не 7,35грн, як визначено позивачем. Всі інші розрахунку 3% річних здійснено вірно.

Так, за розрахунком суду розмір 3% річних становить 3 635,80грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума 3% річних, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована позивачем у розмірі 3 635,80грн.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Так, інфляційні втрати розраховані від суми 41600,06грн. за період з 11.04.2017р. по 13.07.2017р. (індекс інфляції - 103,8%) становлять 1600,39грн., від суми 34 422,85грн. за період з 29.08.2017р. по 02.07.2018р. (індекс інфляції - 109,8%) становлять 3 369,94грн., від суми 22 422,85грн. за період з 28.11.2018р. по 01.06.2019р. (індекс інфляції - 105%) становлять 1121,18грн., від суми 19 319,21грн. за період з 07.08.2017р. по 01.06.2019р. (індекс інфляції - 120,2%) становлять 3896,89грн.

Інші розрахунки здійснено вірно.

Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 12 618,61грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення менша сума інфляційних, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних розрахована позивачем у розмірі 11 883,04грн.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до умов договору №6209 від 01.01.2015р., поставлений позивачем товар був отриманий відповідачем, про що свідчить, визнання відповідачем факту отримання товару та його часткова оплата за поставлений позивачем товару згідно наступних видаткових накладних: №6483 від 13.05.2016р. на суму 97 892,40грн., №3587 від 04.04.2017р. на суму 61 600,06грн., №5394 від 16.05.2017р. на суму 92 700,00грн., №8561 від 31.07.2017р. на суму 19 319,21грн. та реєстрація податкових накладних згідно відзначених сум поставки у ДФС.

А тому, отримання відповідачем товару, який поставлено позивачем є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити такий товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі отриманих видаткових накладних.

Окремо, факт отримання товару за видатковою накладною №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн., підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме відповіддю Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 30.07.2019р. №16090/10/15-32-54-036-09, з якої вбачається, що Фермерським господарством «ДАНИЛО І К» /код ЄДРПОУ 35491319/ було зареєстровано податкові накладні, зокрема на суму 39 774,84грн. датою виписки якої є 26.07.2017р., що є датою отримання видаткової накладної №8377, та є належним та допустимим на думку суду доказом отримання відповідачем товару згідно спірної видатковою накладною №8377 від 26.07.2017р. на суму 39 774,84грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Інші доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень не спростовують висновків до яких дійшов суд за результатами розгляду справи.

Дослідивши всі обставини справи та наявні в ней докази, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУЦАЛЕК» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, між тим підлягають частковому задоволенню, з підстав допущених помилок при обрахунку пені та 3% річних.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 1921,00 грн. та 14 350,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що при подачі позову Позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за меморіальним ордером №994382 від 25.04.2019р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 13.05.2019 р., який підлягає відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1921,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, в підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази:

- договір від 21.08.2019р. про надання юридичних послуг, укладений між Позивачем (замовник) та адвокатським об`єднанням "ГЛОРІЯ ЛЕКС" (виконавець), за умовами якого доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати на належному рівні юридичні послуги, вказані в додатку №1 до договору, та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти надані послуги та виплатити виконавцеві винагороду за їх надання;

- ордер серії ОД №389076 від 12.11.2018р.;

-ордер серії ОД №518756 від 09.08.2019р.;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 17.07.2019р.;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 20.12.2017р.;

- акт від 03.07.2019 про затвердження обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена Клієнтом;

- детальний опис переліку юридичних послуг, із визначенням виду послуги, витраченого часу та їх вартості;

- акт приймання-передачі наданих послуг №6 від 28.02.2019р. на загальну суму 5830,00грн., з них по справі №916/1297/19 - 1750,00грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг №8 від 31.05.2019р. на загальну суму 16 500,00грн., з них по справі №916/1297/19 - 4500,00грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг №10 від 31.07.2019р. на загальну суму 3 237,00грн., з них по справі №916/1297/19 - 1500,00грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг №11 від 30.08.2019р. на загальну суму 12500,00грн., з них по справі №916/1297/19 - 5500,00грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг №11 від 11.09.2019р. на загальну суму 1000,00грн., з них по справі №916/1297/19 - 1000,00грн.;

- платіжне доручення №5019 від 10.05.2019р. на суму 5830,00грн.;

- платіжне доручення №5408 від 16.06.2019р. на суму 16 560,00грн.;

- меморіальний ордер №994666 від 04.09.2019р. на суму 3 237,00грн.;

- меморіальний ордер №994665 від 04.09.2019р. на суму 12500,00грн.;

- меморіальний ордер №6005 від 13.09.2019р. на суму 1 000,00грн.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши детальний опис наданих позивачу адвокатським об`єднанням юридичних послуг, суд зазначає наступне.

Суд, частково погоджується із розрахунком вартості послуг наданих адвокатським об`єднанням "ГЛОРІЯ ЛЕКС" позивачу, а саме вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу за наступні послуги:

-складання претензії про сплату боргу по договору поставки у розмірі 1000,00грн.;

-складання адвокатського запиту щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 200,00грн.;

-подання адвокатського запиту до ГУ ДФС в Одеській області у розмірі 75,00грн.;

-складання позовної заяви (аналіз норм діючого законодавства, аналіз судової практики з аналогічних спорів, вивчення матеріалів справи, складання правових висновків, проведення розрахунків пені, інфляційних нарахувань, річних) у розмірі 2 000,00грн.;

-складання адвокатського запиту щодо віднесення сум податку до податкового кредиту та підтвердження отримання товару у розмірі 200,00грн.;

-подання адвокатського запиту до ГУ ДФС в Одеській області у розмірі 75,00грн.;

-складання відповіді на відзив (аналіз відзиву на позовну заяву, аналіз отриманих додаткових доказів по справі з урахуванням викладених у відзиві, написання відповіді на відзив, формування повного пакету документів для направлення відповідачу та подання до суду) у розмірі 2000,00грн.;

-участь в судовому засіданні 15.08.2019р. у розмірі 1000,00грн.;

-участь в судовому засіданні 05.09.2019р. у розмірі 1000,00грн.;

-участь в судовому засіданні 16.09.2019р. у розмірі 1000,00грн.

Інші юридичні послуги надані адвокатським об`єднанням "ГЛОРІЯ ЛЕКС" позивачу - ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» не найшли документального підтвердження, зокрема шляхом надання суду документів, які підтверджують відправлення визначених в переліку документів суду чи то відповідачу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані вище обставини дають підстави суду дійти до висновків, що суд оцінивши рівень адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановив, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому, суд доходить до висновку, що заява за вх.№2-4464/19 від 16.09.2019р., підлягає судом частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «ДАНИЛО І К» /66800, Одеська обл., Ширяївський р-н., смт. Ширяєве, вул. Шевченко, буд.115, код ЄДРПОУ 35491319/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУЦАЛЕК» /65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 9, кв.16, код ЄДРПОУ 30646815/ заборгованість за договором у розмірі 41 742 (сорок одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 06 коп., пеню у розмірі 7 597 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 3 635 (три тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 550 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 26.09.2019р.

Суддя О.В. Цісельський