Ухвала

від 24.02.2020 по справі 916/1297/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1297/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Кушніра І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Данило і К"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК"

до Фермерського господарства "Данило і К"

про стягнення 64 857,97грн,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фермерське господарство "Данило і К" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019. Крім того, заявник у касаційній скарзі просить поновити строк на касаційне оскарження.

31.01.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" до Касаційного господарського суду надійшло заперечення щодо відкриття касаційного провадження, яке обґрунтовано тим, що справа є малозначною, а посилання на висновки викладені у інших постановах Верховного Суду не мають значення для формування правозастосовчої практики, з урахуванням обставин встановлених судами у даній справі.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Данило і К", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №916/1297/19 виходячи з наступного.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На момент звернення з касаційною скаргою, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором №6209 від 01.01.2015 (з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних) у загальному розмірі 64 857,97 грн, що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн. станом на 2020 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує на необхідність оскарження рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій у малозначній справі №916/1297/19 з підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування цих підстав заявник зазначає, що вирішення даної справи стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з тим, що висновки судів, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях суперечать правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 по справі №912/3060/16, від 30.01.2019 по справі №911/5358/14, від 29.03.2018 по справі №910/6986/17.

Розглянувши доводи заявника викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень та зміст судових рішень на які заявник посилається, Касаційний господарський суд вважає, що правовідносини у даних справах є подібними, проте висновки до яких прийшли суди зроблені за результатами встановлених інших обставин у кожній справі, а отже різні висновки судів у зазначених справах та у оскаржуваних постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 та рішенні Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже прийняття рішень у вказаних заявником справах пов`язані з різними фактичними обставинами, які були встановлені під час судового розгляду справ.

Разом з тим, доводи заявника викладені у касаційній скарзі зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За встановленого, Суд вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі за касаційною скаргою Фермерського господарства "Данило і К" відсутні.

В частині четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, наведені норми закону надають Верховному Суду право застосовувати критерій малозначності справи, закріплений положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також, судом касаційної інстанції враховано заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУЦАЛЕК" щодо відкриття касаційного провадження як такі, що ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Данило і К" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/1297/19 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Данило і К" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику, іншим учасникам - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

І.В. Кушнір