Рішення

від 24.09.2019 по справі 916/1923/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1923/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/1923/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д/

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон-Плюс" /65070, м. Одеса, вул. Моторна, буд.4/, ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / про стягнення 63412,29грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон-Плюс", ОСОБА_1 заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2017р. в загальному розмірі 63 412,29грн., з яких 54 985,15грн. заборгованість за кредитом, 4 779,12грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 373,09грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 247,93грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон-Плюс" умов договору банківського обслуговування б/н від 24.03.2017р. в частині повернення кредитних коштів.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019р. позовна заява вх.№1973/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишено без руху, Акціонерному товариству Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви в семиденний термін з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2019р. прийнято позовну заяву /вх.№1973/19/ до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/1923/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідачам запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України не пізніше п?ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати суду відзив на позов.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.

Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач - 1 повідомлений належним чином за юридичною адресою: АДРЕСА_4

Відповідач - 2 ОСОБА_1 повідомлений належним чином за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно повідомлення Відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон-Плюс", суд зазначає наступне.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№34721/19 від 07.08.2019р., ухвала суду від 26.07.2019р. повернута до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ "переехали".

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідачі - 1 не повідомляли суд про зміну місцезнаходження, копія ухвал суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення "переехали", суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду, вважаються врученими відповідачам - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "переехали".

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

24.09.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як встановлено судом, 24.03.2017р. ТОВ "Айрон-Плюс", було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

24.03.2017р. ТОВ "Айрон-Плюс" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua , які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н та прийняв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до Договору відповідачу - 1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умов та правил надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1. 16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-який іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Зі змісту заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг вбачається, що ТОВ "Айрон-Плюс" надало згоду на ведення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" документообігу, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

Як встановлено судом, умови кредитування рахунку ТОВ "Айрон-Плюс" передбачені пунктом 3.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., яким, зокрема, встановлено вид та мету надання кредиту (п. 3.2.1.1.), порядок його видачі та погашення (п. 3.2.1.1.3.), умови щодо визначення кредитного ліміту (п.п. 3.2.1.1.5 - 3.2.1.1.7), строк користування кредитом (п. 3.2.1.1.8.), порядок розрахунку та сплати процентів за користування кредитом (п. 3.2.1.4.), права та обов`язки сторін (п. 3.2.1.2), відповідальність сторін (п. 3.2.1.5) тощо.

Згідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного 24.03.2017р. договору банківського обслуговування позивач зобов`язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а ТОВ "Айрон-Плюс", як клієнт зобов`язався повернути ПриватБанку отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п.3.2.1.4.1.1. - 3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов`язання, що передбачені Умовами.

Згідно 3.2.1.1.3. Умов, зокрема, кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-який іншій формі - далі "Угода").

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточних рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт/банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

На виконання умов вказаного договору позивачем було встановлено ТОВ "Айрон-Плюс" кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 В РОЗМІРІ 55 000, як то вбачається із довідки про розмірі встановлених кредитних лімітів від 14.06.2019р.

Надана позивачем до суду виписка з поточного рахунку № НОМЕР_1 є доказом перерахування банком кредитних коштів ТОВ "Айрон-Плюс".

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 розділу 3.2.1.4 умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.2.1.4.1.1 Умов встановлено, що за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

Пунктом 3.2.1.4.1.2 Умов визначено, що за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних. За сумами кредиту , отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних.

Згідно п. 3.2.1.4.1.3 Умов за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п`ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості

В п. 3.2.1.4.1.4 Умов визначено, що під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно з п. 3.2.1.4.9 Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2017р., враховуючи те, що ТОВ "Айрон-Плюс" у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів, станом на 30.05.2019р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 63 412,29грн., яка складається з настпного:

- 54 985,15грн. основна заборгованість;

- 4 779,12грн. заборгованість по процентам за кристування кредитом;

- 3 373,09грн. пеня за несвоєсне виконання зобовязань за договором;

- 274,93грн. заборгованість по комісії за кристування кредитом.

Також, 18.09.2018р. між ОСОБА_1 (Поручитель) та АТ КБ ,,ПРИВАТБАНК" (Кредитор) укладено договір поруки №P153725234355068274 (Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Айрон-Плюс" (Боржник) зобов`язань за угодами - приєднання до: розділу 3.2.1. ,,Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1; до розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 . Якщо під час виконання "Угоди 1", "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1., 1.2. договору поруки).

Відповідно до п.1.2. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі що і боржник включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за ,,Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.5 Договору поруки).

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за ,,Угодою 1"/"Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (п.4.1 Договору поруки).

Так, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача - 1 та відповідача - 2 суми заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 24.03.2017р.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПРИВАТБАНК ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.ч.1-2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У анкеті-заяві позичальника від 24.03.2017р. процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і заборгованість по комісії за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.03.2017р., посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПРИВАТБАНК у період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.03.2017р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.07.2019р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов та Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника.

Суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.03.2017р. шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та юридичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон № 1023-XII).

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ТОВ "Айрон-Плюс", АТ КБ ПРИВАТБАНК дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Також суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір банківського обслуговування від 24.03.2017р. у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ ПРИВАТБАНК не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд уважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" та щодо солідарного стягнення з відповідачів 54 985,15 грн. - заборгованість за кредитом, з підстав несвоєчасного повернення кредитних коштів.

Окремо господарський суд вважає за потрібне зауважити, що ОСОБА_1 , як фізична особа може бути відповідачем по даній справі, яка розглядається за правилами господарського судочинства, виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.20 ГПК України та правового висновку, зробленого в п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі № 415/2542/15-ц.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення судового збору, останній покладається на відповідачів в рівній мірі, пропорційно розмірі задоволення позовних вимог у розмірі 1665,71грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон-Плюс" (65070, м. Одеса, вул. Моторна, буд.4, код ЄДРПОУ 40411078) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 54 985 /п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять / грн. 15коп. заборгованості за кредитом, 1 665/одну тисячу шістсот шістдесят п`ять/ грн. 71коп. судового збору.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 26.09. 2019р.

Суддя О.В. Цісельський