Рішення

від 16.09.2019 по справі 1.380.2019.002868

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.002868

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Кемпника В.І.

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів на відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро до Головного управління ДФС у Львівській області, Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області, із вимогами:

-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0174271311 від 03.05.2018 року, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 03.09.2018 року №0225971221, податкові повідомлення-рішення Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2019 року №0019485012, №0019475012;

-стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь ТзОВ Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро 69600,00 грн. на відшкодування збитку, завданого відповідачем неправомірними рішеннями та бездіяльністю і сплачені 1770,84 грн. штрафу та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням №0174271311 від 03.05.2018 року на ТзОВ НДП Карат-Мікро накладено штрафні санкції у розмірі 1770,84 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ, однак сплата ЄСВ бухгалтером була здійснена вчасно на рахунок Галицької ОДПІ, замість Сихівської ОДПІ.

Позивач вважає протиправним та таким, що оформлене з порушенням п.86.8 ст.86 ПК України, а як наслідок - неузгодженим податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221, позаяк в період знаходження цього податкового повідомлення-рішення у 31 поштовому відділенні м.Львова посадові особи ТзОВ НДП Карат-Мікро перебували по місцю реєстрації останнього.

Як стверджує позивач, 24.10.2018 року відповідачем було виставлено Товариству податкову вимогу №2622-50 про сплату суми боргу у розмірі 1592,10 грн., про існування якої юридичній особі не було відомо. Тож, не доводячи до відома позивача щодо факту існування вищезгаданого податкового повідомлення-рішення та вимоги, відповідачем було зараховано платіж про сплату ПДВ за вересень в рахунок сплати податкового боргу та 06.03.2019 року Галицьке управління ГУДФС у Львівській області прийняло на підставі акту камеральної перевірки від 24.01.2019 року №698/98/50.12/38142211 нові податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0019485012, №0019475012.

Окрім того, у позові позивач наголошує, що протиправні дії та бездіяльність контролюючого органу призвели до суттєвого зменшення обсягів робіт замовниками Підприємства.

Ухвалою судді від 10.06.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження.

25.06.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник вказує на правомірність винесення оскаржуваних рішень, позаяк відповідач під час винесення рішення діяв в межах визначених повноважень. Також представник наголошує, що згідно з квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні зареєстровані з порушенням терміну реєстрації. Водночас, оскільки позивач не сплатив податкові зобов`язання, самостійно визначені ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість, протягом визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, тому до нього були застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу, що передбачені п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. Таким чином, представник відповідача відзначає, що своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу є самостійною підставою для проведення камеральної перевірки.

15.07.2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2019 року було виключено з числа відповідачів у справі - Галицьке управління Головного управління ДФС у Львівській області.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

16.09.2019 року представник позивача подав у засіданні суду додаткові пояснення по суті спору. Так, обґрунтовуючи підставність позовних вимог, представник позивача у поясненнях, зокрема, вказує на правову позицію Верховного суду України, що викладена у постанові від 02.12.2015 року (справа №21-3920а15); зазначає, що контролюючим органом було протиправно розміщено у відкритих джерелах із загальним доступом інформацію наявність боргу у Товариства перед бюджетом із сплати ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позовні вимоги задоволити, з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю, посилаючись на обґрунтування, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з виходом за межі позовних вимог, з огляду наступне.

Судом встановлено, що рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року №0174271311 на ТзОВ НДП Карат-Мікро , на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.10.2014 року до 24.12.2015 року було накладено штраф у розмірі 10% (до 01.01.2015 року) в сумі 1617,97 грн. та нараховано пеню у розмірі 0,1% від недоїмки в сумі 152,87 грн. - разом рішення на загальну суму 1770,84 грн.

Окрім того, 03.09.2018 року ГУ ДФС у Львівській області було складено податкове повідомлення-рішення №0225971221, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 14829 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних на 15 днів і менше було застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 1482,90 грн. та за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 546,00 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 днів було застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 109,20 грн. - разом податкове повідомлення-рішення на загальну суму 1592,10 грн.

Установлено, що таке податкове повідомлення-рішення №0225971221 було прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки від 03.07.2018 року №1356/13-01-12-21/3814221, яким зафіксовано порушення строків реєстрації податкових накладних, а саме: податкової накладної від 08.10.2015 року №1 - на 7 днів, від 16.12.2015 року №3 - на 4 дні, від 20.04.2016 року №2 - на 2 дні, від 15.04.2017 року №1 - на 1 день, від 07.07.2017 року - на 4 дні.

Окрім того, судом встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області було складено податкову вимогу від 24.10.2018 року №2622-50 на суму 1 592,10 грн., у зв`язку з наявністю в ТзОВ НДП Карат-Мікро станом на 23.10.2018 року податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1592,10 грн. (як штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Також, 06.03.2019 року Галицьким управлінням ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта про результати камеральної перевірки від 24.01.2019 року №698/50.12/3814221 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0019475012, яким за порушення строків сплати грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1592,10 грн. на 9, 9 і 5 днів до позивача було застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 159,21 грн. і податкове повідомлення-рішення №0019485012, яким за порушення строків сплати грошового зобов`язання з ПДВ на суму 638 грн. на 59 і 58 днів було застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 127,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач із такими висновками та рішеннями контролюючого органу не погодився, зокрема, 06.02.2019 року подав заперечення від 06.02.2019 року до акта перевірки від 24.01.2019 року №698/50.12/3814221 (залишені без розгляду), скаргу від 04.03.2019 року на податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221 (залишено без розгляду).

Зважаючи на подальшу незгоду з рішеннями суб`єктів владних повноважень, ТзОВ НДП Карат-Мікро звернулося до суду з даним позовом, у якому оскаржує відповідні рішення, стверджуючи, що вони прийняті протиправно, з порушенням вимог закону та за фактичної відсутності порушень зі сторони позивача.

Окрім цього, представник позивача зазначає, що внаслідок поширення інформації про Товариство як про несумлінного платника податків, він зазнав збитків на суму 69600,00 грн., що випливає з факту зменшення об`ємів виконаних робіт позивача у 4 кварталі 2018 року і 1 кварталі 2019 року в порівнянні з аналогічними періодами 2017, 2018 років. Судом установлено, що відповідно до звітних статистичних документів, обсяги реалізації послуг позивача в указані періоди суттєво відрізнялися (зменшилися).

Також позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 1770,84 грн. штрафу та пені, які на думку ТзОВ НДП Карат-Мікро були безпідставно сплачені, відповідно до рішення від 03.05.2018 року №0174271311. Факт сплати підтверджено платіжним дорученням від 30.05.2019 року №422, згідно якого позивачем було перераховано на користь Галицької ОДПІ Сихівського відділення м.Львова (код ЄДРПОУ 39508163) штраф та пеню по рішенню №0174271311 в розмірі 1770,84 грн.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року №0174271311 на ТзОВ НДП Карат-Мікро було накладено штраф у розмірі 10% на суму 1617,97 грн. та нараховано пеню у сумі 152,87 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.10.2014 року до 24.12.2015 року.

Відповідно до ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1)у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2)за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3)за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 5)за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6)за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. 7)за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

У спірному випадку, ГУ ДФС у Львівській області застосувало 1617,97 грн. штрафної санкції (в розмірі 10%), відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до пп.2 п.2 розд.VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 року №393), ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач наклав штраф на позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що мало місце до 01 січня 2015 року (та з 21 жовтня 2014 року, про що зазначено в рішенні від 03.05.2018 року №0174271311).

У той же час, представник позивача стверджує, що ним не було допущено такої несплати (несвоєчасної сплати) внеску до бюджету, зокрема, з урахуванням помилкового перерахування окремих платежів до іншого органу податкової служби, які слід вважати такими, що сплачені до бюджету, а отже, зобов`язання з єдиного внеску у відповідному розмірі - виконаним.

Відтак, аналізуючи доводи сторін у цій частині, суд звертає увагу на подану відповідачем (долучено до відзиву) облікову картку позивача по ЄСВ за 2014-2015 роки й акцентує на тому, що в ній за спірний період відсутні дані про недоїмку в сумі 16179,7 грн., яка би могла бути предметом нарахування штрафної санкції в розмірі 10% у сумі 1617,97 грн.

Суд в цьому контексті відзначає, що нарахування штрафної санкції у сумі 1617,97 грн. повинно свідчити про існування прострочення зі сплати єдиного внеску в розмірі 16179,7 грн., однак, цього відповідачем не підтверджено й із наданих ним документів не вбачається.

Таким чином, накладення штрафу в сумі 1617,97 грн. не знаходить свого обґрунтування.

Окрім того, суд погоджується з аргументами представника позивача про те, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, здійснення помилки під час справляння зобов`язання до державного бюджету в визначений законом строк, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 11.12.2018 року в справі №804/444/16, від 01.10.2018 року в справі №813/3782/17, від 29.08.2018 року в справі №804/5320/13-а, від 10.08.2018 року в справі №826/11681/16 та ін., а також узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 16.06.2015 року в справі №21-377а15, від 02.12.2015 року в справі №21-3920а15.

А отже, своєчасна сплата єдиного внеску, однак помилковому отримувачеві, не може тягнути за собою відповідальність за несплату (несвоєчасну сплату) такого обов`язкового платежу (внеску) до бюджету.

Таким чином, не підтверджується правомірність і підставність рішення ГУ ДФС у Львівській області щодо застосування до позивача відповідальності за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску.

Зважаючи на викладене вище, суд констатує також і відсутність підстав для висновку про належність і правомірність нарахування пені в сумі 152,87 грн., що було здійснено цим же рішенням від 03.05.2018 року №0174271311.

Таким чином, рішення ГУ ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року №0174271311 є необґрунтованим, а відтак, вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221, суд відзначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган установив, що ТзОВ НДП Карат-Мікро було несвоєчасно зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних ряд податкових накладних (податкова накладна від 08.10.2015 року №1 з протермінуванням на 7 днів, від 16.12.2015 року №3 - на 4 дні, від 20.04.2016 року №2 - на 2 дні, від 15.04.2017 року №1 - на 1 день, від 07.07.2017 року - на 4 дні), що відображено в акті про результати камеральної перевірки від 03.07.2018 року №1356/13-01-12-21/3814221.

Це також випливає з долучених до матеріалів справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних, із яких слідує, що податкова накладна від 08.10.2015 року №1 була зареєстрована 31.10.2015 року, від 16.12.2015 року №3 - 31.12.2015 року, від 20.04.2016 року №2 - 30.04.2016 року, від 15.04.2017 року №1 - 30.04.2017 року, від 07.07.2017 року - 30.04.2017 року.

Позивач же, який із такими висновками відповідача не погоджується та стверджує, що ним не було допущено порушень закону в цій частині, не надав до суду жодного належного й допустимого доказу на підтвердження цих вимог. Зокрема, позивачем не було доведено в ході судового розгляду факту своєчасної реєстрації податкових накладних (що зазначені в акті перевірки) або ж допущення відповідачем інших суттєвих порушень при складанні податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221.

Суд наголошує на тому, що відповідно до приписів абз.14 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (які в спірні періоди регулювали строки реєстрації податкових накладених): реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється - не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (редакція кодексу до 01.01.2016 року); реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування (редакція кодексу до 01.01.2017 року); реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (редакція кодексу після 01.01.2017 року).

Таким чином, аргументи позивача про те, що ним не було допущено порушень у частині реєстрації податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних не знаходять належного підтвердження та є голослівними.

А відтак, зважаючи на відсутність доказів недопущення ТзОВ НДП Карат-Мікро порушень приписів податкового законодавства в цій частині, суд не знаходить підстав для висновку про обґрунтованість доводів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221, якими позивач мотивував відповідні вимоги.

У той же час, суд наголошує на тому, що матеріалами справи засвідчується складення ГУ ДФС у Львівській області податкової вимоги від 24.10.2018 року №2622-50 на суму 1592,10 грн. податкового боргу (станом на 23.10.2018 року) з податку на додану вартість у розмірі 1592,10 грн. (як штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Як стверджує позивач, ним не було отримано в установленому порядку податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221, а відтак, воно є неузгодженим.

Відповідно до п.56.1 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Як визначено п.п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України (у редакції на час складення вимоги), у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Пунктом 58.3 ст.58 Податкового кодексу України (у редакції на час складення вимоги) було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Однак, у даному випадку матеріали справи не містять належних доказів надсилання ТзОВ НДП Карат-Мікро податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221 і доказів його вручення позивачеві у період, що передував складенню податкової вимоги від 24.10.2018 року №2622-50.

У цьому контексті суд погоджується й із доводами позивача про те, що відповідно до норми п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення може вважатися врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому, повернення поштового відправлення із зазначенням поштовою службою причини повернення за закінченням встановленому строку зберігання не може свідчити про намагання вручити таке відправлення адресату та не містить причин його невручення (що є вимогою п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

А отже, факт повернення певного поштового відправлення з поміткою за закінченням встановленому строку зберігання не може бути належним свідченням вручення платнику податків рішення контролюючого органу або ж спроби вручення такого відправлення, чому завадили конкретні причини (що кореспондує також висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним в окремій ухвалі від 23.01.2018 року в справі №761/15565/16-ц).

Таким чином, за відсутності доказів вручення платникові податків податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221, відповідне грошове зобов`язання не може вважатися узгодженим. Зазначене, зокрема, відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.04.2018 року в справі №821/122/16.

Відтак, у контролюючого органу були відсутні підстави для складення та скерування позивачеві податкової вимоги від 24.10.2018 року №2622-50, позаяк, відповідне грошове зобов`язання на той час не було узгоджене.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з чим, зважаючи на предмет спору та заявлені позовні вимоги, враховуючи права та інтереси позивача, які порушені, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.10.2018 року №2622-50.

Окрім того, суд зазначає, що наведені вище висновки щодо узгодження грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 року №0225971221, також є застосовними й до вимог, що стосуються податкового повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0019485012.

А саме, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0019485012 було складене на підставі акта про результати камеральної перевірки від 24.01.2019 року №698/50.12/3814221, у якому вказано про порушення (у відповідній частині), що виникло в зв`язку з недотриманням термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 року №0225971221.

Проте, враховуючи ту обставину, що грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 року №0225971221 не може вважатися узгодженим (в силу зазначених вище висновків), відповідне рішення контролюючого органу про накладення штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання є безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0019485012 слід визнати протиправним і скасувати, задовольнивши відповідну вимогу позивача.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0019475012, яке позивач також просить визнати протиправним і скасувати, суд зазначає наступне.

Так, ТзОВ НДП Карат-Мікро заявляє про те, що ним було своєчасно виконано відповідне зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, а саме, за податковою декларацією з податку на додану вартість від 15.10.2018 року №9224877513.

Проте, позивач не довів перед судом факту сплати ним грошового зобов`язання в належному розмірі та у визначений строк, а відповідно, не обґрунтував свої вимоги в цій частині, що унеможливлює задоволення цієї позовної вимоги.

У частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 69600,00 грн. на відшкодування збитку, який виник унаслідок зниження фінансових результатів господарської діяльності позивача, суд приходить до переконання про їх безпідставність.

У цьому контексті суд акцентує на тому, що позивач не довів ані факту поширення саме в спірні періоди інформації про себе (яку він вважає негативною), ані поширення цієї інформації певною особою (ГУ ДФС у Львівській області), ані ознайомлення з такою інформацією його клієнтів чи потенційних клієнтів, ані прийняття ними рішення про відмову в співпраці з позивачем саме на підставі ознайомлення з цією інформацією, ані обумовленості числового значення зниження прибутку (чи грошового обороту) саме з такими гіпотетичними подіями.

Таким чином, позивач не обґрунтував належним чином причинно-наслідкового зв`язку між поширенням інформації про нього та результатами своєї господарської діяльності, а також зв`язку з цим конкретного відповідача, до якого заявлено грошові вимоги.

Отже, позовні вимоги про стягнення 69600,00 грн. не можуть бути задоволені, оскільки не є обґрунтованими.

Також не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області 1770,84 грн. штрафу та пені.

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату штрафу та пені в розмірі 1770,84 грн. на підставі рішення №0174271311, однак, така сплата була здійснена не на користь ГУ ДФС у Львівській області, а на користь Галицької ОДПІ Сихівського відділення м.Львова (код ЄДРПОУ 39508163). Таким чином, позивач не обґрунтував підставності звернення своїх вимог до особи, яка не була отримувачем коштів, й належність стягнення саме з її бюджетних асигнувань.

Окрім того, слід підкреслити, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає ст.43 Податкового кодексу України.

Зокрема, п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України регламентує, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Із нормами ст.43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146.

Зокрема, згідно з п.5 такого Порядку №1146, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення надмірно сплачених сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, її дійсне існування та відсутність податкового боргу. Наявність вказаних обставин, зобов`язує контролюючий орган вжити заходи до прийняття рішення про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

У даному ж випадку, позивач не звертався про повернення коштів (щодо яких ним заявлено позовну вимогу) в установленому порядку до компетентного органу, дискреційні повноваження якого охоплюють вирішення такого питання.

У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної позовної вимоги та стягнення переплати до бюджету в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі Бочаров проти України , пар.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар.43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи частково підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено повністю правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним у частині й підлягає до частково задоволення з виходом поза межі позовних вимог для належного захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає частковому поверненню позивачу (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів на відшкодування збитків задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0174271311 від 03.05.2018 року.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2018 року №2622-50.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2019 року №0019485012.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2019 року №0019475012, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 03.09.2018 року №0225971221, про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро 69600,00 грн. на відшкодування збитку, 1770,84 грн. штрафу та пені - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Карат-Мікро (79031, м.Львів, вул.Скорини, буд.32, кв.102; код ЄДРПОУ 38142211) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2019 року.