Рішення

від 25.09.2019 по справі 200/6803/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р. Справа№200/6803/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Тігранян К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39910520, 85113, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалинська, 11-В)

до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82)

про визнання протиправним та скасування постанов від 23 квітня 2019 року № ДЦ1031/540/АВ/МГ-ФС, № ДЦ1031/540/АВ/ТД-ФС

за участю представників:

від позивача: Макаров А.А. - ордер

від відповідача: Бажан О.О. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанов від 23 квітня 2019 року № ДЦ1031/540/АВ/МГ-ФС, № ДЦ1031/540/АВ/ТД-ФС.

3 червня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/6803/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 2 липня 2019 року суд замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначив підготовче засідання на 1 серпня 2019 року, задовольнив клопотання представника позивача та надав час позивачу до 17 липня 2019 року включно для надання суду належним чином засвідчених копії наказів про звільнення працівників, зазначених у спірній постанові від 23 квітня 2019 року № ДЦ031/540/АВ/МГ-ФС та письмові пояснення щодо фактичних обставин виплати чи невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки із наданням підтверджуючих доказів відповідно до пояснень.

1 серпня 2019 року під час судового засідання судом було оголошено перерву до 2 вересня 2019 року. Ухвалою суду від 2 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25 вересня 2019 року. 25 вересня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті в цей же день за письмової згоди сторін. Під час судових засідань 1 серпня та 25 вересня 2019 року суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача про виклик свідка у зв`язку із його необґрунтованістю та про долучення та дослідження відеозапису, що знаходився на диску для систем лазерного зчитування у зв`язку із недотримання відповідачем вимог статті 99 КАС України щодо подання учасником справи електронного доказу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що оскаржувані постанови відповідачем прийняті безпідставно, поза межами повноважень відповідача, а отже - є протиправними. Мотивуючи вимоги позовної заяви позивач відзначив, що при застосуванні відповідачем до позивача абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України відповідачем не було доведено недотримання саме норм і гарантій, передбачених законодавством, що є мінімальними державними гарантіями. Позивач заперечив, що невиплата компенсації при звільненні не відноситься до мінімальних гарантій. Стосовно спірної постанови за порушення законодавства щодо допущення до праці без оформлення трудового договору ОСОБА_1 позивач даний факт заперечив та зазначив, що зібрані позивачем докази спростовують викладені в акті інспекційного відвідування обставини.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву позивача, в якому заперечив проти задоволення вимог позовної заяви та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Мотивуючи подані заперечення, відповідач відзначив, що твердження позивача про не віднесення до мінімальних гарантій оплати праці компенсації за невикористану відпустку є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач відзначив, що уповноважена особа позивача під час проведення інспекційного відвідування надавала пояснення щодо відсутності ведення обліку надання відпусток, а саме: наказів на відпустки, графіку відпусток, журналу обліку надання відпусток тощо та на час інспекційного не були надані документи щодо підтвердження надання документів надання відпусток працівникам у відповідності до вимог чинного законодавства. Також відповідач посилається на наявність порушення позивачем законодавства щодо допущення до праці без оформлення трудового договору ОСОБА_1

27 червня 2019 відповідь на відзив, у якому позивач заперечив проти аргументів відповідача, викладених у його відзиві. Додатково позивач зазначив про розгляд протоколу про притягнення керівника позивача до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства у Краматорському міському суді (справа № 234/6942/19), за наслідком розгляду якої спростовано факт допущення ОСОБА_1 до роботи без належного оформлення та повідомлення ДФС.

23 серпня 2019 відповідачем до суду надано заперечення на відзив, у якому заперечує проти доводів позивача та наголошено на необхідності відмови у задоволенні позову. Окремо відповідач заперечив, що посилання позивача на території АЗС ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює господарську діяльність два суб`єкта господарювання: ТОВ НК Порто Трейдінг та ТОВ Фортуна Торг суперечать дійсності, оскільки на час інспекційного відвідування такі договори надані не були та строк їх дії скінчився. Також, відповідач заперечував проти письмових пояснень працівників позивача, що спростовували факт допуску ОСОБА_1 до роботи, оскільки на час інспекційного відвідування на території АЗС перебував тільки ОСОБА_2 та сама ОСОБА_1 .

У судовому засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник позивача також відзначив, що підприємство фактично визнає допущені порушені в частині не нарахування та не виплати компенсації за невикористану частину відпустки звільненим працівникам, проте таке порушення не містить ознаки порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, оскільки зазначені виплати не відносяться до мінімальних державних гарантій оплати праці.

Під час судового розгляду справи представник відповідача підтримав заявлені заперечення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ (надалі - позивач, ТОВ НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ ) є юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39910520.

Головне управління Держпраці у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується та відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

20 березня 2019 року відповідачем було видано наказ № 534 Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальніс/тю НК Порто Трейдінг (ЄДРПОУ 39910520) , згідно якого вирішено провести інспекційне відвідування позивача з 22 березня 2019 року тривалістю 2 робочих днів з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, надання щорічних оплачуваних відпусток, додержання строків виплати заробітної плати, проведення повного розрахунку при звільненні, в тому числі виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Як встановлено судом, підставою для видання зазначеного наказу були відповідні звернення на адресу відповідача колишніх працівників позивача.

На підставі зазначеного наказу було видано направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 20 вересня 2019 року № 386/04.4/15-08 та одночасно повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання № 04.4-11-8/2535-19.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що посадовими особами відповідача у період з 22 березня 2019 року по 29 березня 2019 року, було проведено інспекційне відвідування позивача, за наслідком якого було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 29 березня 2019 року № ДЦ 1031/540/АВ.

Згідно зазначеного акту, під час проведення інспекційного відвідування було виявлено порушення вимог Кодексу законів про працю України, зокрема, вимог частини 3 статті 24 - допущення ОСОБА_1 до роботи оператора по відпуску палива без укладання договору та частини 1 статті 83 - не нарахування та не виплати компенсації за дні невикористаної відпустки звільненим працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

23 квітня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1031/540/ОВ/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 125190 грн.

Згідно постанови відповідача від 23 квітня 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1031/540/АВ/МГ-ФС на підприємство за порушення норм частини 1 статті 83 КЗпП (не нарахування та не виплата компенсації за дні невикористаної відпустки звільненим працівникам) та керуючись статтею 259, абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України було накладено штраф у розмірі 166920 грн.

Суд зазначає, що позивач не заперечує порушення вимог законодавства в частині невиплати компенсації днів невикористаної відпустки працівникам при звільненні. Проте, позивач заперечує факт допуску працівника до роботи без укладання трудового договору та відсутність факту недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Отже, суд вирішує дану справу в межах спірних правовідносин.

Перевіряючи правомірність накладення штрафу на позивача за використання найманої праці без укладання трудового договору, судом встановлені наступні обставини.

В акті інспекційного відвідування від 29 березня 2019 року було зазначено, що в ході інспекційного відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , за якою знаходиться АЗС ІНФОРМАЦІЯ_1 22 березня 2019 року знаходилась ОСОБА_1 . Згідно наданих цією особою письмових пояснень, наявних в матеріалах справи, вона працює стажером-оператором на АЗС Артеміда, керівником стажування є ОСОБА_7 Зазначена особа, відповідно до наданих пояснень, виконує роботу по відпуску палива та реалізує товар по магазину .

Згідно довідки позивача від 14 травня 2019 року № 53/05-2019 керівництво ТОВ НК порто Трейдінг до виконання обов`язків оператора чи касира АЗС ОСОБА_1 не допускало, станом на березень 2019 року вакантної посади оператора АЗС не було.

У наданих письмових поясненнях працівники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (накази про призначення від 1 лютого 2016 року № 11 та від 1 лютого 2019 року № 27 - відповідно) зазначили про відсутність трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ НК Порто Трейдінг , пояснюючи, що зазначена особа у день проведення інспекційного відвідування перебувала у приміщенні АЗС з питань працевлаштування до магазину ТОВ Фортуна Торг , який розміщується за цією ж адресою.

Відповідно до договору оренди від 1 вересня 2017 року № 1, укладеного між ПП ПОРТО-2005 як орендодавцем та ТОВ НК Порто Трейдінг як орендарем, позивачу було передано у тимчасове користування на умовах оренди автозаправну станцію разом із обладнанням. Зазначений договір було укладено строком на 365 днів з 1 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року. у той же час, за умовами пункту 3.3 даного договору строк його дії вважається пролонгованим у разі продовження користування орендарем майном та за умови відсутності заперечень орендодавця. Згідно додаткової угоди до зазначеного договору від 30 серпня 2018 року пункт 3.1 договору (щодо строку дії договору) було змінено та дія договору була продовжена до 31 грудня 2019 року.

Листом від 14 травня 2019 року ТОВ Фортуна Торг на запит позивача повідомило, що з метою заміщення вакансії продавця магазину продовольчих та непродовольчих товарів, який розташований у приміщенні АЗС АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 м. Краматорську протягом березня 2019 року підприємство проводило співбесіди з кандидатами на посаду, у тому числі з ОСОБА_1 . До зазначеного листа були надані також письмові пояснення ОСОБА_10 та копія договору оренди на приміщення магазину в АЗС ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наказу від 1 листопада 2017 року № 2К ОСОБА_10 призначена на посаду продавця магазину в ТОВ Фортуна Торг з 1 листопада 2017 року. Згідно наданих нею пояснень вбачається, що вона проводила підбір на заміщення вакансії продавця магазину, що розташовується у приміщенні автозаправної станції та підтвердила, що ОСОБА_1 зверталась до магазину з питань працевлаштування.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору оренди від 30 квітня 2017 року підтверджується факт оренди ТОВ Фортуна Торг частини нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 - у приміщенні, де розташована АЗС Артеміда ТОВ НК Порто Трейдінг . Згідно додаткової угоди до зазначеного договору від 29 квітня 2018 року, пункт 5.2 викладено в іншій редакції та відповідно строк дії договору було зазначено до 31 грудня 2019 року. Зазначене спростовує заперечення відповідача, що на час проведення інспекційного відвідування договір про оренду приміщення ТОВ Фортуна Торг був недійсним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V (надалі - Закон № 877-V) .

Статтею 1 Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Нормами статті 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 статті 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

В силу положень частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд зауважує, що підприємство фактично визнає допущені порушення в частині не нарахування та не виплати компенсації за дні невикористаної відпустки звільненим працівникам. Проте, позивач вважає незаконним застосування штрафу на підставі частини 4 статті 265 КЗпП України, через те, що на його думку, зазначена норма не передбачає відповідальності за вчинене ним правопорушення, оскільки зазначені виплати не відносяться до мінімальних державних гарантій.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України Про оплату праці .

Відповідно до статті 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати наступна. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з нормами статті 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами статті 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

При цьому, суд зазначає, що глава VIIІ КЗпП України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена частиною 1 статті 83 КЗпП України, так само як і частиною 1 статті 12 Закону України Про оплату праці , що містить перелік норм оплати праці. У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України Про відпустки державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України Про відпустки право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з нормами статті 24 зазначеного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, не є нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачена частиною 1 статті 12 Закону України Про оплату праці та КЗпП України. Отже, відповідачем помилково ототожнено державні гарантії, пов`язані із відпусткою, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу, передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, з огляду на те, що допущене порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Стосовно правомірності прийняття постанови про накладення штрафу за допуск позивачем ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, суд також зазначає про наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень статті 73 КАС України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми, відповідно до норм частини 1 статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також, суд зауважує, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів виконання ОСОБА_1 . роботи саме на АЗС ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість матеріали справи містять численні пояснення працівників позивача та самої ОСОБА_1 , які заперечують виконання роботи з відпуску нафтопродуктів на підприємстві позивача без оформлення трудового договору. При цьому, письмові пояснення ОСОБА_1 , які були надані інспектору Держпраці 22 березня 2019 року зазначених вище доказів не спростовують, оскільки з цих пояснень неможливо встановити яку саме роботу з відпуску якого саме товару та в якому саме магазині вона виконувала.

Крім того, судом встановлено, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14 червня 2019 року по справу № 234/6942/19 (провадження № 3/234/1679/19), прийнятої за наслідками розгляду матеріалів, що надійшли з Головного управління Держпраці у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ НК Порто Трейдінг за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 КУпАП. У даному рішенні, зокрема, судом визначено про виключення зі складу адміністративного правопорушення посилання на порушення директором підприємства ст.21 ч.1, 24 ч.3 КУпАП, оскільки факт допущення нею до роботи працівника без належного оформлення не знайшов свого підтвердження та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, в судовому засіданні під час розгляду даної справи про адміністративні правопорушення свідками підтверджено факт того, що ОСОБА_1 знаходилась на території АЗС з приводу працевлаштування в магазин ТОВ Фортуна торг , що знаходиться на території заправки. Вона ніколи не працювала у ТОВ НК Порто Трейдінг . В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 також підтвердив факт того, що на АЗС ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала лише його дружина ОСОБА_12 , його дочка ОСОБА_1 на заправці ніколи не працювала. Факт відсутності трудових відносин між нею та ТОВ НК Порто Трейдінг підтвердила також ОСОБА_1 у особистій заяві на адресу суду по справі № 234/6942/19. Батько останньої свідок ОСОБА_11 підтвердив факт написання дочкою вказаної заяви та підтвердив факт, що вона не має можливості з`явитися в судове засідання оскільки знаходиться в Російській Федерації.

В силу положень частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Доводи відповідача, викладені у його запереченні на відповідь на відзив не спростовують вищезазначених висновків суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на суму 4381 грн. 65 коп., згідно квитанції № 146 від 22 травня 2019 року. За таких обставин, судовий збір у визначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39910520, 85113, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалинська, 11-В) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) про визнання протиправним та скасування постанов від 23 квітня 2019 року № ДЦ1031/540/АВ/МГ-ФС, № ДЦ1031/540/АВ/ТД-ФС задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 23 квітня 2019 року № ДЦ1031/540/АВ/МГ-ФС та № ДЦ1031/540/АВ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) витрати по сплаті судового збору на суму 4381 (чотири тисячі триста вісімдесят одну) гривню 65 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НК ПОРТО ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39910520, 85113, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалинська, 11-В).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 вересня 2019 року. Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар