Постанова

від 26.09.2019 по справі 761/23259/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11134/2019

справа №761/23259/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г. 23 квітня 2019 року,

усправі за позовом Адвокатського об`єднання "Клочков та партнери" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

встановив:

В липні 2017 року Адвокатське об`єднання "Клочков та партнери" звернулось до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_1 48854,79 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 06 січня 2017 року між сторонами укладено Договір про надання правової допомоги №06/01 від 06 січня 2017 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 доручив адвокатському об`єднанню надавати правову допомогу його неповнолітньому сину ОСОБА_2 у кримінальному провадженні.

18 січня 2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої гонорар за надання правової допомоги становить 28000 грн. щомісячно, які мають сплачуватися до 25 числа місяця, в якому надається правова допомога, при цьому перший платіж мав бути сплачений не пізніше 19 січня 2017 року. Календарним місяцем визначено місяць, що починається та закінчується кожного 18 числа. Проте ОСОБА_1 свого зобов`язання не дотримався, його заборгованість по оплаті гонорару станом на 26 квітня 2017 року становить 42600 грн.

Керуючись умовами договору, адвокатське об`єднання повідомило про розірвання договору.

У зв`язку із несплатою заборгованості по гонорару, адвокатське об`єднання звернулось із цим позовом, у якому, поряд із заборгованістю по гонорару, також просить стягнути відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням утворення боргу в різні періоди 3% річних, а всього за період за період з 18 січня 2017 року по 24 жовтня 2018 року в розмірі 2134,93 грн., а також інфляційні втрати в загальному розмірі 6824,99 грн. за цей же період.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали від 14 травня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання правової допомоги №06/01 від 06 січня 2017 року в розмірі 42600 грн., три проценти річних в сумі 2054,15 грн., інфляційні втрати в сумі 6578,71 грн., судовий збір в розмірі 1762 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що після укладення договору, ним адвокату Старості І.І. 07 січня 2017 року як завдаток передано 1000 доларів США, що відбулось в присутності його дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте суд необґрунтовано відмовив в допиті цих свідків. Окрім цього, на картковий рахунок адвокатського об`єднання перераховано 19 січня 2017 року - 14900 грн., 20 січня 2017 року - 13000 грн., 22 лютого 2017 року 13500 грн. Таким чином ним загалом сплачено 69400 грн.

Після останньої оплати у ОСОБА_1 виникли сумніви в добросовісності адвоката та в обраному ним способі захисту, оскільки в інтересах останнього була тривалість кримінального провадження. 25 березня 2017 року ОСОБА_1 усно повідомив про розірвання договірних відносин (про що, на його твердження, свідчить відсутність актів виконаних робіт). Згодом кримінальне правопорушення перекваліфіковано за іншою статтею, а в травні 2017 року його сина звільнено від призначеного покарання. 18 квітня 2017 року письмово повідомив про розірвання договору, що вказує на те, що обрана лінія захисту не була ефективною.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач зазначає про відсутність боргових зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокатське об`єднання посилається на безпідставність твердження щодо сплати 1000 доларів США, оскільки таке не було передбачено умовами договору та не підтверджено доказами. Вказує, що згідно із статтею 654 ЦК України розірвання договору має бути оформлено письмово, а не усно. Щодо допиту свідків вказує, що відповідач вчасно не заявив відповідного клопотання, у зв`язку із чим суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні. З посиланням на постанову Верховного Суду у справі №143/280/17 від 18 липня 2018 року зазначає про недопустимість доказування факту передачі грошей показами свідків.

Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 06 січня 2017 року між Адвокатським об`єднанням "Клочков та партнери" та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 укладено Договір про надання правової допомоги №06/01.

За умовами договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту у кримінальному провадженні.

Згідно із пунктом 2.1 Договору вартість правової допомоги визначається Сторонами в Додатковій угоді до Договору.

18 січня 2017 року сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №06/01 від 06 січня 2017 року, згідно із пунктом 3 якої погодили наступний порядок оплати гонорару за надання правової допомоги:

a сторони погодили, що грошова винагорода (гонорар) за правову допомогу, яка надається об`єднанням клієнту на підставі договору та цієї угоди оплачується у фіксованій сумі за один календарний місяць;

b розмір гонорару становить 28000 грн. за один календарний місяць;

c календарним місяцем за цією угодою вважається період, який починається та закінчується кожного 18 числа місяця (перший календарний місяць починається з 18 січня 2017 року та закінчується 18 лютого 2017 року і так далі);

d Клієнт оплачує гонорар шляхом внесення грошових коштів на рахунок об`єднання, зазначений в реквізитах договору.

e сторони погодили, що клієнт сплачує гонорар щомісячно одним платежем до 25 числа місяця в якому надається правова допомога. Платіж за перший місяць в розмірі 28000 грн. Клієнт сплачує не пізніше 19 січня 2017 року.

f у випадку припинення (завершення чи дострокове припинення) надання правової допомоги за договором за ініціативою клієнта, сума гонорару за місяць, в якому дія договору припиняється підлягає оплаті в повному обсязі.

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив 19 січня 2017 року - 14900 грн., 20 січня 2017 року - 13000 грн., 22 лютого 2017 року - 13500 грн., що підтверджено даними відповідних меморіальних ордерів.

Пунктом 4 Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №06/01 від 06 січня 2017 року передбачено, що у випадку порушення умов пункту 3 угоди Об`єднання має право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши клієнта про таке розірвання за 5 днів до такого розірвання.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 свого обов`язку щодо сплати гонорару, адвокатське об`єднання листом від 19 квітня 2017 року в порядку, передбаченому п.4 додаткової угоди, повідомило відповідача про розірвання договору, направивши відповідне повідомлення засобами поштового з`язку.

В свою чергу заявою від 19 квітня 2017 року відповідач повідомив про розірвання договору, яку позивачем отримано 25 квітня 2017 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, врегульовані відповідним договором, невиконання клієнтом своїх зобов`язань за договором підтверджено матеріалами справи, що є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку, а також застосування статті 625 ЦК України.

Окрім того, судом з посиланням на відсутність письмових доказів відхилено доводи відповідача щодо повідомлення адвоката про розірвання договору. Також суд уважав не підтвердженим належними доказами передачу 1000 доларів США в рахунок виконання умов договору.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки вони ґрунтуються на досліджених доказах, відповідають вимогам чинного законодавства та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

1. Видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до положень статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

1. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

2. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Відповідно до статті 31 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, має право розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку на умовах, передбачених договором. При цьому, клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, зобов`язаний сплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар за всю роботу, що була виконана (надані послуги) чи підготовлено до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір про надання правової допомоги та додаткова угода до нього не містять положень врегулювання питання розірвання договірних відносин між сторонами, у зв`язку із чим, ураховуючи оформлення правовідносин письмовим документом, звичаєву поведінку учасників відносин, відповідно до статті 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 654 ЦК України підтвердженням про розірвання має бути письмове волевиявлення сторони договору.

Як установлено судом першої інстанції, і ця обставина не спростовується, позивачем заяву відповідача про розірвання отримано 25 квітня 2017 року, відтак договір слід вважати розірваним саме з цієї дати.

Відомостей про вручення повідомлення про розірвання договору, що складено адвокатським об`єднанням, матеріали справи не містять.

Підстави уважати договір розірваним 25 березня 2017 року відсутні, при цьому доводи скаржника щодо відсутності підписаних актів виконаних робіт не дають підстав уважати про розірвання договору.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов`язок відповідача по сплаті трьох місячних платежів (січень-лютий, лютий-березень, березень-квітень) по 28000 грн., всього на суму 84000 грн., проте документально підтвердженою є сума 41400 грн.

Щодо доводів скаржника в частині допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції зазначає, що відносно ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні заяви про її допит як свідка. У запереченнях проти позову від 05 березня 2017 року (а.с.52) вказується лише на те, що така особа була присутня під час передачі 1000 доларів США, проте питання про її допит не порушувалось. Щодо допиту ОСОБА_5 , то питання про її допит було порушено лише в клопотанні від 22 квітня 2019 року та в судовому засіданні 23 квітня 2019 року, за наслідками розгляду якого суд відмовив у її допиті, про що вказав в ухвалі суду, занесеної до протоколу судового засідання, з мотивів пропуску строку звернення із таким клопотанням, що відповідає статті 83 ЦПК України. У запереченнях проти позову від 05 березня 2017 року інформація про ОСОБА_5 не згадувалась.

З огляду на наведене, а також ураховуючи приписи статті 78 ЦПК України про те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, колегія суддів не убачає підстав для допиту судом апеляційної інстанції свідків на підтвердження факту передачі грошових коштів, виходячи з того, що умовами договору передбачено оплату гонорару шляхом внесення грошових коштів на рахунок об`єднання, зазначений в реквізитах договору.

Доводи апеляційної скарги в частині невірного обрання лінії захисту відхиляються колегією суддів, оскільки такі не впливають на вирішення справи, правовідносини сторін ґрунтуються на обов`язковості умов договору та праві на його одностороннє розірвання.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова