Постанова

від 11.09.2019 по справі 183/1754/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 183/1754/16-ц

провадження № 61-25323св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 (далі - ТОВ Агро-Віта 2000 ) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, пені та розірвання договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 832163, виданого на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 08 грудня 2004 року № 1854 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-09-126-01088 вона є власницею земельної ділянки площею 4,7989 га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 березня 2012 року між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 укладений договір оренди землі б/н, відповідно до якого вона передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачу строком на сім років. Сторонами у договорі погоджено, що орендна плата за землю вноситься у строк до 31 грудня поточного року, вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами. Також пунктом 22 договору оренди передбачений обов`язок відповідача своєчасно вносити орендну плату. Проте станом на день звернення до суду із цим позовом відповідачем не сплачено орендну плату за 2015 рік, що з урахуванням інфляційних процесів в Україні є істотним порушенням умов договору, невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договором та підставою для його розірвання, з обов`язковим поверненням земельної ділянки. При цьому вимога про дострокове розірвання договору оренди не звільняє відповідача від обов`язку виплатити орендну плату за 2015 рік за цим договором. Посилаючись на пункт 5 договору оренди, лист Державної фіскальної служби України від 15 січня 2015 року № 816/7/99-99-17-04-02-17 Про індексацію грошової оцінки земель у 2015 році вказує, що за 2015 рік у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 7 060,60 грн. Крім того, відповідно до пункту 9 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення. Внаслідок невиплати орендної плати за 2015 рік, розмір пені станом на 04 серпня 2016 року становить 1 668,99 грн. Крім того, додатковою підставою для розірвання договору позивачем вказано, що згідно з пунктом 5 договору, крім виплати основного розміру орендної плати у грошовій або натуральній формах, орендар зобов`язався проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачувати за орендодавця податок із доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. Відповідачем жодного разу протягом 2012-2015 років не виконано пункт договору, щодо якого він зобов`язаний проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, а тому вважає ці обставини такими, що підтверджують систематичність несплати ТОВ Агро-Віта 2000 орендної плати.

Посилаючись на викладене, позивач просила розірвати договір оренди землі від 10 березня 2012 року б/н, укладений між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрований Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області в державному реєстрі земель 31 серпня 2012 року за № 122321054000385; стягнути з ТОВ Агро-Віта 2000 заборгованість із виплати орендної плати за 2015 рік у розмірі 7 060,60 грн; зобов`язати ТОВ Агро-Віта 2000 повернути земельну ділянку площею 4,7989 га, кадастровий номер 1223210500:02:049:0819, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області; стягнути з ТОВ Агро-Віта 2000 пеню за прострочення виплати орендної плати у розмірі 1 668,99 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 10 березня 2012 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрований Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області в державному реєстрі земель 31 серпня 2012 року за № 122321054000385. Зобов`язано ТОВ Агро-Віта 2000 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,7989 га, кадастровий номер 1223210500:02:049:0819, розташовану на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Стягнуто з ТОВ Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати орендної плати за 2015 рік у розмірі 5 895,60 грн, пеню за прострочення виплати орендної плати у розмірі 1 397,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач допустив порушення умов договору оренди земельної ділянки, орендну плату за 2015 рік не сплатив, культивацію присадибної земельної ділянки та поставку соломи не здійснював. Доводи відповідача щодо відсутності звернень позивача до нього за отриманням соломи та неповідомлення про необхідність проведення оранки та культивації присадибної ділянки не можуть бути підставами для невиконання ТОВ Агро-Віта 2000 умов договору, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору та не свідчать про відсутність вини відповідача у невиконанні умов договору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017року рішення суду апеляційної інстанції у частині розірвання договору оренди землі від 10 березня 2012 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрованого Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області в державному реєстрі земель 31 серпня 2012 року за № 122321054000385 та зобов`язання ТОВ Агро-Віта 2000 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,7989 га кадастровий номер 1223210500:02:049:0819, розташовану на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку договором у разі ненадання передбачено грошову компенсацію. За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного сторонами договору оренди землі, оскільки відсутні зі сторони відповідача істотні порушення умов договору. Крім того, відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів систематичної невиплати відповідачем орендної плати за договором. Доказів того, що позивач зверталась до відповідача із заявами про необхідність безкоштовної поставки соломи із вказівкою адреси, до якої необхідно проводити таку поставку, або того, що позивач має у власності присадибну земельну ділянку, яку відповідач зобов`язався обробляти матеріали справи не містять.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку договором у разі ненадання передбачено грошову компенсацію, є незаконними та необґрунтованими. Крім того, обов`язок відповідача проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, визначений умовами договору, а згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У червні 2017 року ОСОБА_1 також подала письмові пояснення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі , витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Судом установлено, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 1 500 кв. м держфонду, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 832163, виданого на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 08 грудня 2004 року № 1854 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-09-126-01088, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 4,7989 га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223210500:02:049:0819.

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 укладений договір оренди землі б/н, відповідно до якого позивач передала належну їй земельну ділянку в оренду строком на сім років. Договір оренди зареєстрований Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 серпня 2012 року за № 122321054000385. Сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становила - 141 325,00 грн.

Згідно з пунктом 5 договору оренди, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі, згідно з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13 вересня 2002 року та Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , що становить 5 653,00 грн, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за орендодавця податок із доходів фізичних осіб , нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору. Крім внесення орендної плати орендар зобов`язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім`ї у розмірах та у порядку, встановлених самим орендодавцем. За окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із таких форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим договором. Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані (комбінована форма) в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації (пункт 6 договору оренди).

Згідно з пунктом 7 договору оренди, орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Пункт 9 договору оренди передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Сторонами у судовому засіданні визнано, що орендна плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі за 2012-2014 роки виплачена позивачу відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до довідки ТОВ Агро-Віта 2000 б/н б/д, яка містить підпис директора товариства та бухгалтера по паях, печатку товариства, наданої представником відповідача в судовому засіданні, за умовами договору оренди за 2015 рік позивачу нараховано до видачі орендну плату в розмірі 6 936,46 грн із урахуванням проведеної індексації нормативно-грошової оцінки землі на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,249, який відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України з урахуванням змін, внесених у пункті 289.2 ПК України розрахований виходячи з індексу споживчих цін за 2014 рік - 124,9 %. Для отримання орендної плати за 2015 рік ОСОБА_1 не надавала в бухгалтерію банківських реквізитів, в касу підприємства не зверталася.

02 червня 2016 року ТОВ Агро-Віта 2000 направлено на адресу позивача лист вих. № 17 із повідомленням про нарахування орендної плата за 2015 рік у розмірі 6 936,46 грн за користування підприємством земельною ділянкою згідно з договором оренди від 10 березня 2012 року та про те, що для отримання зазначеної суми необхідно звернутися до ТОВ Агро-Віта 2000 за адресою: вул. Леніна, 10 с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, або повідомити уповноваженим особам підприємства банківські реквізити для перерахування грошових коштів.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованість з орендної плати за 2015 рік та пеню за прострочення виконання зобов`язань за договором.

Суди встановили, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2015 рік та не здійснено оранку і культивацію присадибної ділянки орендодавця, та поставки 1 тони соломи до садиби орендодавця. Відповідач за 2015 рік допустив прострочення виплати орендної плати за використання земельної ділянки, здійснивши виплату орендної плати, у той час, як згідно з договором остаточний термін розрахунку орендної плати є 31 грудня відповідного року.

Пунктом 5 договору оренди земельної ділянки визначено, що основним складовим орендної плати за вказаним договором є: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 т соломи до садиби орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, спростовуються змістом самого договору (пункт 5) та положеннями статті 15 та розділу 3 Закону України Про оренду землі . У порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі та з простроченням такої виплати, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки 1 тони соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

Тому, відмова відповідача від надання послуг із завезення соломи, оранки та культивації земельної ділянки є істотною обставиною для розірвання договору або укладення його на інших мовах.

Аналогічний правовий висновок щодо невиконання ТОВ Агро-Віта 2000 умов договорів оренди, викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 183/181/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 183/3652/16.

Апеляційна інстанція при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця) не є істотними порушеннями умов договору через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про їх виплату, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору, у той час, як відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Доказів того, що ТОВ Агро-Віта 2000 здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України (статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки змісту пункту 5 договору, а розтлумачив його на власний розсуд, при цьому обґрунтував своє судове рішення припущеннями, що заборонено ЦПК України, про те, що орендодавець повинен був вчинити додаткові дії для отримання визначеної сторонами орендної плати у повному обсязі, що не передбачено умовами спірного договору.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилився в застосуванні норм матеріального закону, неправильно вирішив спір, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи та залишив поза увагою принципи й завдання цивільного судочинства.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ТОВ Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 984,32 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року скасувати, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016року залишити в силі.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 984,32 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик